Рішення № 140379289, 23.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/10400/25

Провадження № 2/522/8258/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2025 року (суддя Ковтун Ю.І.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2) заборгованість за кредитним договором № 2037746823 від 13.10.2021 в загальному розмірі 73 606,28 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2) судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

28.01.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Мельник А.С. про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2025 року у справі № 522/10400/25. У заяві зазначили, що заперечують проти позовних вимог, з огляду на наступне. ОСОБА_1 перебуває у скрутному матеріальному становищі, одна виховує неповнолітнього сина, її чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в районі введення бойових дій. Крім того, вказують, що відповідачка частково розрахувалась за кредитним договором.

Матеріали заяви були передані 28.01.2026 року на суддю Ковтун Ю.І. згідно з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

Ухвалою суду від 03.02.2026 року (суддя Ковтун Ю.І.) зазначену заяву було прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

З метою дотримання розумних строків розгляду справи, недопущення порушень законних прав та інтересів громадян та законних інтересів сторін по справі, згідно розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Шарага А.О. №1056/26 від 27.04.2026 року на підставі службової записки помічника судді Сребняк І,, було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Матеріали справи були передані судді Домусчі Л.В. 28.04.2026 року.

Ухвалою суду від 28.04.2026 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Мельник А.С. про перегляд заочного рішення було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 08.05.2026 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Мельник Альони Сергіївни про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2025 року по справі № 522/10400/25 та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін із призначенням судового засідання на 04.06.2026 року.

Про розгляд справи 04.06.2026 року учасники справи повідомлені належним чином.

У зв`язку з відсутністю відзиву на позов та надходженням заяви представника ОСОБА_1 адвоката Малюк Є.В. про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи, відкладено розгляд справи на 08.09.2026 року.

Розгляд справи призначений на 08.09.2026 року, відкладено на 23.09.2026 року.

23.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Малюк Є.В., у якому останні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Відповідачка не заперечує факту укладення зазначеного договору та одержання кредитних коштів, однак заперечує проти заявленого розміру боргу. Позивач не довів склад і правильність нарахувань, не відокремив проценти в межах строку кредитування від сум, нарахованих після його закінчення, та не надав прозорого розрахунку з урахуванням усіх платежів. Предметом спору є не саме існування кредитного зобов`язання, а розмір невиконаної частини зобов`язання станом на дату відступлення, правова природа 35 660,19 грн. процентів, повнота врахування платежів та обсяг права, який міг перейти до позивача. Сума позову суперечить умовам кредиту та графіку платежів, а саме: проценти, заявлені до стягнення, на 15 251,16 грн перевищують суму процентів, передбачену графіком на весь 24-місячний строк, а загальна вимога на 9 675,25 грн перевищує орієнтовну загальну вартість кредиту, хоча сам позивач визнає часткове погашення. Без пояснення періодів, бази, ставки, черговості зарахування та кожного платежу така вимога не може вважатися доведеною. Також, зазначив, що договірні проценти нараховані після 13.10.2023 року не підлягають нарахуванню. Позивач визначив борг станом на 21.06.2024 року, тобто більш ніж через вісім місяців після кінцевої дати кредитування, однак із позову та розрахунку не вбачається, яка частина 35 660,19 грн. нарахована після 13.10.2023 року. Стягнення всієї суми під загальною назвою «відсотки за користування кредитом» без розмежування періодів суперечить чинному законодавству. Крім того, позивач повинен довести, що заявлені 35 660,19 грн. є саме законною платою за користування кредитом у межах строку, а не замаскованою відповідальністю за прострочення чи платежами, які підлягають списанню. Також, у матеріалах справи відсутня повна, послідовна й придатна для перевірки виписка за всіма рахунками, через які обслуговувався договір № 2037746823, від 13.10.2021 до 21.06.2024. Так само відсутній розрахунок, у якому щодо кожної дати наведено залишок тіла, суму платежу, напрям його зарахування, денну базу, кількість днів, ставку та суму процентів. Без цих даних неможливо перевірити, чому після часткового виконання залишок тіла становить саме 37 946,09 грн і як утворилися 35 660,19 грн процентів. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу зазначив, що позов має типовий характер, складений за усталеним шаблоном, а заявлені в акті консультація, правовий аналіз і підготовка позовної заяви частково дублюють одна одну. У скасованому заочному рішенні суд уже визнав 9 200,00 грн завищеними та зменшив їх до 5 000,00 грн. Під час нового розгляду відповідачка просить відмовити у відшкодуванні витрат у разі відмови в позові, а в разі часткового задоволення розподілити їх пропорційно та додатково зменшити до розумної суми з урахуванням цього заперечення.

Про розгляд справи 23.09.2026 року учасники справи були повідомлені належним чином.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України та, враховуючи перебування судді Домусчі Л.В. у відпустці з 28.09.2026 року по 05.10.2026 року, датою складання повного тексту рішення є 06.10.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що 07.10.2021 року з метою отримання кредиту ОСОБА_1 звернулась до АТ «ОТП Банк» із анкетою-заявою на отримання кредиту.

13.10.2021 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2037746823, за умовами якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: загальний розмір кредиту 43 522,00 грн.; мета отримання споживчого кредиту на споживчі цілі; дата остаточного повернення кредиту 13.10.2023 року (п. 1.1 Кредитного договору)

Зазначений кредитний договір підписано власноручним підписом ОСОБА_1 та не заперечується нею факт укладення цього договору.

Протягом дії Кредитного договору для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись: фіксована процентна ставка у розмірі 40,00% річних. (п. 2.1 Кредитного договору)

Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів. (п. 1.3 Кредитного договору)

Згідно з п. 2.1 Кредитного договору, в порядку передбаченому Кредитним договором та Правилами кредитування банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає кредит, зобов`язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом на рахунок погашення боргових зобов`язань, а також виконати всі інші зобов`язання, як вони визначені Кредитним договором та Правилами кредитування.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит шляхом видачі готівкою суми кредиту позичальнику через касу банку, зменшених на утриману банком комісійну винагороду за видачу кредиту (якщо суму комісійної винагороди за видачу кредиту включено до суми кредиту), а також на оплату додаткових послуг банку, страхової премії страховій компанії, якщо вищезазначені суми включені до суми кредиту та з подальшим перерахуванням цих сум за цільовим використанням кредиту згідно з дорученням позичальника.

Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту визначено у Додатку № 1 до Кредитного договору, який підписано сторонами (а.с. 7).

Також, 13.10.2021 року ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого сума кредиту 43 522,00 грн., строк кредитування 24 місяці, реальна річна процентна ставка 48,56%. (а.с. 7 зворот - 8)

21 червня 2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 21/06/24, за умовами якого АТ «ОТП Банк» передало (відступило) ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право вимоги відносно боржників АТ «ОТП Банк» згідно реєстру боржників (а.с. 12-17).

Відповідно до Реєстру боржників №1 від 21.06.2024 року, до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2037746823 від 13.10.2021 року на загальну суму 73 606,28 грн.

Згідно платіжної інструкції №3073 від 21.06.2024 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» здійснило оплату за право грошової вимоги (реєстр боржників №1) за договором факторингу №21/06/24 у розмірі 6 050 700, 06 грн. на рахунок АТ «ОТП Банк».

З наданого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» розрахунку заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 станом на 21 червня 2024 року виникла заборгованість за кредитним договором № 2037746823 від 13.10.2021 року у розмірі 73 606,28 грн, з яких:

37 946,09 грн. заборгованість за тілом кредиту;

35 660,19 грн. заборгованість за відсотками.

На підтвердження своїх доводів позивачем надано до суду виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 13.10.2021 року по 21.06.2024 року з якої також вбачається, що відповідачка частково погашала кредит 15.11.2021, 13.12.2021, 13.01.2022 та 14.02.2022 року в рахунок погашення тіла та процентів за користування кредитом у загальному розмірі 11 205,65 грн. (а.с. 22-23).

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21).

Відповідач не надав жодних доказів, які б спростовували розмір заборгованості, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсутності альтернативного розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний.

У відповідності до Постанови Верховного Суду від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15 доводи сторони про необґрунтованість розрахунку заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Отже, наданий банком розрахунок заборгованості за кредитом та виписка по рахунку з кредитною карткою є належними доказами отримання та користування відповідачкою кредитними коштами.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням частини першої статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За правилами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина перша, друга статті 640 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений у письмовій формі, містить особистий підпис відповідачки, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 28.01.2026 року та додаткових пояснень представника відповідача від 23.09.2026 року вбачається, що відповідачка не оспорює факт підписання кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Матеріали справи не містяться відомостей про те, що відповідач звертався з позовом до суду про визнання недійсним зазначеного вище кредитного договору.

Таким чином, АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало та надало позичальнику кредит, у той час як відповідач у строк, передбачений умовами договору, заборгованість не повернув.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

На підтвердження переходу права вимоги до відповідача за Кредитним договором № 2037746823 від 13.10.2021 року, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» надано копії наступних документів: договір факторингу № 21/06/24 від 21.06.2024 року з Реєстром боржників №1, акт приймання-передачі реєстру боржників №1 та платіжну інструкцію №3073 від 21.06.2024 року.

Доказів того, що договір факторингу № 21/06/24 укладений між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та первісним кредитором АТ «ОТП Банк» визнаний недійсним суду не надано, витяг з реєстру права вимоги містить відомості щодо кредитного договору № 2037746823, особи позичальника та сум заборгованості (тобто чітко визначено предмет передачі права вимоги), а тому суд вважає, що позивачем надано належні докази, які підтверджують ту обставину, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статус нового кредитора за договором № 2037746823 від 13.10.2021 року.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що нарахування процентів має здійснюватися в межах строку кредитування.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 , на умовах кредитного договору, отримала кредит у загальному розмірі 43 522,00 грн., дата повернення кредиту 13.10.2023 року, фіксована процентна ставка у розмірі 40,00% річних.

Підписаний 13.10.2021 року кредитний договір №2037746823 ОСОБА_1 свідчить про ознайомлення відповідача з реальною процентною ставкою, на підтвердження користування кредитними коштами у матеріалах справи міститься виписка по особовому рахунку відповідача, а тому суд вважає, що позивач належним чином довів законність нарахування процентів за договором, а тому вимога про стягнення відсотків за користування кредитними коштами є обґрунтованою.

Проте суд зауважує, що правомірне нарахування процентів за договірною процентною ставкою 40% річних можливо лише в межах двох річного строку кредитування, тобто до 13.10.2023 року, а не вказаною у наданому позивачем розрахунку заборгованості дати 21.06.2024 року.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

Отже, розмір процентів за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору №2037746823 в межах погодження строку кредитування за період з 13.10.2021 року по 13.10.2023 року з урахуванням сплачених сум відповідачкою, що відображені в розрахунку заборгованості, становить 29 187,86 грн., виходячи з розрахунку: (43522 грн. (тіло кредиту) х 40% (річних) х 2 роки) 5629,74 грн.

Згідно зі ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 частково сплачувала грошові кошти за Кредитним договором, що підтверджується платіжними інструкціями № РЕ4Х-НЕСЕ-84МС-9КЗР від 26.09.2025 року на суму 3 500,00 грн., № 03СЕ-50СМ-Н562-Р8ТС від 26.10.2025 року на суму 3 500,00 грн. та № 70СК-ЕЗ5Х-М259-Е8СК від 29.12.2025 року на суму 3 500,00 грн. (а.с. 65-67)

Враховуючи те, що відповідачкою частково здійснено платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та положення ст. 534 ЦК України щодо черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням, тому станом на день ухвалення рішення суду заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить у загальному розмірі 56 633,95 грн., яка складається з:

37 946,09 грн. заборгованість за тілом кредиту;

18 687,86 грн. (29 187,86 грн. 10500 грн.) заборгованість за відсотками.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в сумі 3028 грн. Оскільки позов задоволено частково на 76,94%, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача у розмірі 2329,74 грн.

Позивач ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» у позові просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 9200 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Також Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 року; Акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024 року з якого встановлено факт надання позивачу послуг правової допомоги, зокрема: надання консультації, правовий аналіз наявних документів та складання позовної заяви та подачі її до суду вартістю 9200 грн. та копію платіжної інструкції №4920 від 01.10.2024 року на суму 9200 грн. щодо оплати згідно договору № 03-07/24 про надання правничої допомоги.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

Враховуючи наведене, результат розгляду справи у суді, заперечення сторони відповідача, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 4000 грн., що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 207, 509, 524-526, 530, 536, 610-612, 625, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, адреса місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2) заборгованість за Кредитним договором № 2037746823 від 13.10.2021 року у розмірі 56 633 (п`ятдесят шість тисяч шістсот тридцять три) гривень 95 копійок, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 37 946,09 грн.,

- заборгованість за відсотками 18 687,86 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, адреса місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2) судовий збір у розмірі 2329 (дві тисячі триста двадцять дев`ять) гривень 74 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, адреса місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривні 00 копійок.

В іншій частині стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.10.2026 року.

Суддя Домусчі Л.В.