Рішення № 140375389, 06.10.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/1464/26

Провадження №2/567/1040/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Пономаренко Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в :

в Острозький районний суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 49175,88 грн. звернулось ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА".

В обґрунтування позову зазначає, що 27.01.2026 між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання кредиту №577647-КС-001.

Зазначає, що вказаний договір було укладено в електронному вигляді, шляхом подання відповідачем заяви на отримання кредиту і виконання дій, які свідчать про укладення договору.

Вказує, що враховуючи вимоги Закону України "Про споживче кредитування" та Закону України "Про електронну комерцію", ст.639 ЦК України, договір від 27.01.2026 є письмовим правочином та відповідає формі, визначеній ст.207, 208, 1047, 1055 ЦК України, оскільки укладений в письмовій формі, підписаний уповноваженими особами, що підтверджує досягнення сторонами всіх істотних умов договору.

Позивач зазначає, що умовами договору визначено, що позикодавець на умовах цього договору надає позичальнику грошові кошти у розмірі 18000 грн., на засадах строковості (24 тижні), поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами кредитного договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом.

Вказує, що позикодавець виконав зобов`язання за даним договором, перерахувавши на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 18000 грн., а відповідачка не виконує належним чином свої зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 06.08.2026 становила 49175,88 грн. та складалась з 17274 грн. простроченої заборгованості за тілом кредиту, 22283,46 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентам, 9000 грн. заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України та 618,42 грн. прострочених платежів за комісією.

Просить стягнути з відповідачки зазначену суму заборгованості.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 04.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам було встановлено строки для подання заяв по суті справи. Вказаною ухвалою витребувано докази отримання відповідачкою кредитних коштів

Відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову в частині стягнення з неї штрафів та непропорційно нарахованих відсотків відмовити. Вказує, що нею частково сплачувалася заборгованість за кредитом (в загальному розмірі 9315,11 грн.), а тому просить зменшити розмір заборгованості до фактичного залишку тіла кредиту в розмірі 8745,05 грн.

Суд, розглянувши справу відповідно до ст.274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні з договору про надання кредиту №577647-КС-001 встановлено, що 27.01.2026 між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту.

Порядок укладання договорів в електронній формі визначено Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Зокрема, в ст.13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

З аналізу положень ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" вбачається, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Водночас, ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ст.207 ЦК України).

Статтею 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що договір №577647-КС-001 від 27.01.2026 є письмовим правочином, який відповідає формі визначеній ст.207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

Даний договір відповідає вимогам ст.1054 ЦК України.

Відповідно до умов договору №577647-КС-001 про надання кредиту від 27.01.2026, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 18000 грн. строком на 24 тижні з кінцевою датою повернення 14.07.2026 зі сплатою відсотків за користування кредитом (стандартна процентна ставка 1% в день, фіксована), яка є незмінною протягом усього строку користування кредитом. Зазначеним договором було визначено і розмір комісії за надання кредиту - 3600 грн. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 44517,81 грн. Загальні витрати за кредитом - 26517,81 грн.

З матеріалів справи встановлено, що кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору, що підтверджується листом ТОВ "ПРОФІТ ГІД", адресованим ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА", за яким 27.01.2026 о 20:32 на платіжну картку НОМЕР_2 було здійснено успішне зарахування кредитних коштів за кредитним договором №577647-КС-001 від 27.01.2026 в розмірі 18000 грн.

Відповідно до повідомлення АТ "Універсал Банк" від 10.09.2026, наданого на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_3 та 27.01.2026 на вказану картку було від ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" здійснено зарахування коштів в розмірі 18000 грн.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Згідно ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 отримала кредит в ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА", але належним чином не виконала свої обов`язки за договором.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором встановлено, що в рахунок погашення кредитної заборгованості 07.02.2026 відповідачкою внесено 3500 грн., 24.02.2026 3454,95 грн., 07.03.2026 2300 грн., з яких грошові кошти в загальній сумі 2981,58 грн. зараховано в рахунок погашення заборгованості за комісією за надання кредиту, 5547,37 грн. в рахунок погашення заборгованості за відсоткам за користування кредитом та 726 грн. в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту. Зазначений порядок погашення кредитної заборгованості було встановлено умовами кредитного договору (графіком платежів).

Оскільки ОСОБА_1 у визначений строк кошти не повернула, то з неї на користь ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу, що лишилася в розмірі 17274 грн.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Договором №5557939-КС-001 про надання кредиту від 27.01.2026 визначено, що позикодавець надав позичальнику в кредит грошові кошти зі сплатою відсотків за користування кредитом (стандартна процентна ставка 1% в день, фіксована).

Оскільки розмір відсотків, встановлених умовами вказаного договору становить 1%, що не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (п.17 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування"), то договір про надання коштів у кредит №577647-КС-001 про надання кредиту від 27.01.2026 відповідає вимогам Закону.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачкою умови договору належним чином не виконано, тіло кредиту в розмірі 17274 грн., проценти за користування кредитом в розмірі 22283,46 грн. та платежі за комісією в розмірі 618,42 грн. не сплачено.

Перевіривши наведені розрахунки суми заборгованості, суд погоджується з ними, при цьому враховує, що позивачем у період з 14.07.2026 відсотки за користування кредитом не нараховувалися.

Оскільки борг по процентам на даний час ОСОБА_1 в повній мірі не сплачений, то і в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.

Звертаючись до суду, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 618,42 грн. прострочених платежів за комісією.

Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 отримала в кредит грошові кошти зі сплатою комісії, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 3600 грн.

Статтею 8 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються : доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Оскільки комісія, пов`язана з наданням кредиту в розмірі 3600 грн., яка включена до загальних витрат за споживчим кредитом на даний час ОСОБА_1 в належному розмірі не сплачена, то і в цій частині позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідачки на користь позивача 618,42 грн. комісії.

При цьому судом береться до уваги і те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 не оспорювався та те, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку не повернуті, та згідно ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, відсотків за їх користування, а також комісії за видачу кредиту.

Враховуючи встановлені судом обставини, оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, при цьому розмір заборгованості, заявлений позивачем до стягнення, не спростований жодними належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що позивачем доведено порушення позичальником умов кредитного договору, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" слід стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 40175,88 грн.

Крім того, звертаючись до суду, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 9000 грн. відсотків, нарахованих у відповідності до ст.625 ЦК України.

Вирішуючи спір в даній частині судом взято до уваги те, що відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" з 24.02.2022 в Україні введено режим воєнного стану.

15.03.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України, щодо дії норм на період дії воєнного стану", яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено новим п.18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З матеріалів справи встановлено, що впродовж дії воєнного стану позивачем здійснювалось нарахування відсотків у відповідності до ст.625 ЦК України, розмір яких станом на 06.08.2026 становив 9000 грн.

Таким чином, на підставі Закону України №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України, щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 з ОСОБА_1 відсотки, які нараховувалися у відповідності до ст.625 ЦК України, в розмірі 9000 грн. стягненню не підлягають, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Окрім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 2183,17 грн.

Згідно положень ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до наданих доказів вбачається, що 15.05.2026 між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та адвокатським об`єднанням "ПРАВОВИЙ БАЛАНС" було укладено договір про надання професійної правничої допомоги та адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надавати клієнту необхідну правничу допомогу.

Згідно рахунку-фактури №05-577647-КС-001 від 15.05.2026 акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги, за надання правової допомоги згідно розділу 2 договору про надання правової допомоги від 15.05.2026, а саме за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 позивачем понесено 10000 грн.

При вирішенні заявлених вимог позивача в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі про стягнення заборгованості за договором позики суд також приймає до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 (справа №905/1795/18) та від 08.04.2020 (справа №922/2685/19), відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд також має враховувати чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у праві, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги, та інші обставини.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує положення ч.3 ст.141 ЦПК України, відповідно до яких передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1)їх дійсність; 2)необхідність; 3)розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Суд враховує, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із стягненням заборгованості за кредитним договором.

Тобто, даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають з відносин банківського кредитування та є одним з найбільш розповсюджених судових спорів. У спорах такого характеру, за відсутності інших позовних вимог, відсутності протиріч між наявними у справі документами, судова практика є сталою. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

Таким чином, для адвоката дана справа є звичайним спором простої складності та не потребувала значного обсягу часу для підготовки та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Також вирішення спору було здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без участі адвоката у судовому засіданні та позов задоволено частково.

Суд, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2300 грн.

З огляду на викладене та беручи до уваги наведені законодавчі приписи та встановлені судом обставини справи та досліджені докази, судом не встановлено, що витрати позивача у заявленому розмірі мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим, як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат у повному обсязі іншою стороною, а відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог і стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правничої допомоги у розмірі 2300 грн.

Керуючись ст.5, 12, 13, 133, 137, 141, 211, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" 40175 грн. 88 коп. заборгованості за кредитним договором, 2183 грн. 17 коп. витрат на сплату судового збору та 2300 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (місцезнаходження: м.Київ, вул.Лесі Українки, 26 офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239)

відповідач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повне рішення складено 06.10.2026.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.