Рішення № 140374890, 23.09.2026, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа № 538/1540/26

Провадження по справі № 2/538/1153/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання Горілей Л.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Лохвиця Полтавської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Волторніста Сергія Миколайовича до ОСОБА_2 , третя особа Друга лохвицька державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в :

Адвокат Волторніст С.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої, в тому числі входить право власності на земельну ділянку площею 5,300 га кадастровий номер 5322680700:00:002:0063 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білогорільського старостинського округу Лохвицької територіальної громади (колишня Білогорільська сільська рада) Миргородського (колишнього Лохвицького району Полтавської області, яке належало померлій згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.06.2018 року виданого державним нотаріусом Другої лохвицької державної нотаріальної контори зареєстрованого в реєстрі за № 633, та яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.05.2018 року за номером 26285442. На день смерті ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею за вказаною адресою була зареєстрована та проживала її донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Окрім, ОСОБА_2 у померлої є донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь якої ОСОБА_3 , 07.02.2013 року склала заповіт, який посвідчений секретарем Виконавчого комітету Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за реєстровим номером 06. Вказаним заповітом ОСОБА_3 зробила розпорядження яким все майно заповіла своїй доньці ОСОБА_4 . ОСОБА_4 прийняти спадщину за заповітом після смерті матері не встигла та померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Донька ОСОБА_4 ОСОБА_1 подала до приватного нотаріуса Кременчуцького району нотаріального округу Полтавської області Спірідович Н.В. заяву про прийняття спадщини після померлої матері. В червні 2026 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович Н.В., під час опрацювання спадкової справи відкритої за заявою позивача після смерті матері ОСОБА_4 , було повідомлено позивача про те, що ОСОБА_3 06.06.2018 року склала заповіт, який посвідчений секретарем Виконавчого комітету Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за реєстровим номером 52. Віднайшовши вказаний заповіт за місцем проживання бабусі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 з`ясувала, що бабуся, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказаним заповітом заповіла на її користь земельну ділянку площею 5,3000 га кадастровий номер 5322680700:00:002:0063. З метою оформлення своїх спадкових справ на земельну ділянку, позивач звернулася до Другої лохвицької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Постановою нотаріуса від 02.07.2026 року за № 220/-2-31 їй було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом з огляду на те, що вона пропустила встановлений законом термін для прийняття спадщини та у поданих нею до нотаріальної контори документах наявні розбіжності у написанні прізвища її мами та померлої бабусі. При цьому позивачу було роз`яснено про те, що вона має право на звернення до суду з заявою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. На даний час склалася ситуація, коли позивач, являючись спадкоємицею своєї бабусі за заповітом, не має змоги скористатися своїм конституційним правом та отримати у спадок майно, що лишилося після смерті ОСОБА_3 .

Позивач та представник позивача - адвокат Волторніст С.М. в судове засідання не з`явилися, надали заяви, відповідно до яких позовні вимоги підтримують, просять розглянути справу без їх участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, але надіслала відзив, відповідно до якого позовні вимоги визнала, просила позов задовольнити та здійснювати розгляд без її участі.

Представник третьої особи Другої лохвицької державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, але надіслав клопотання про розгляд справи без участі нотаріуса.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Приймаючи до уваги те, що відповідаем подано заяву про визнання позовних вимог, суд вважає за можливе ухвалити рішення у підготовчому засіданні.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Верховною радою України 17.07.1997р., кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов`язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд зазначає, що Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане Лохвицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 13).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої, в тому числі входить право власності на земельну ділянку площею 5,300 га кадастровий номер 5322680700:00:002:0063 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білогорільського старостинського округу Лохвицької територіальної громади (колишня Білогорільська сільська рада) Миргородського (колишнього Лохвицького району Полтавської області, яке належало померлій згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.06.2018 року виданого державним нотаріусом Другої лохвицької державної нотаріальної контори зареєстрованого в реєстрі за № 633, та яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.05.2018 року за номером 26285442 (а.с. 25-26).

На день смерті ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею за вказаною адресою була зареєстрована та проживала її донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією довідки Токарівського старостинського округу Виконавчого комітету Лохвицької міської ради (а.с. 15).

Окрім, ОСОБА_2 у померлої є донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь якої ОСОБА_3 , 07.02.2013 року склала заповіт, який посвідчений секретарем Виконавчого комітету Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за реєстровим номером 06. Вказаним заповітом ОСОБА_3 зробила розпорядження яким все майно заповіла своїй доньці ОСОБА_4 (а.с. 16).

ОСОБА_4 прийняти спадщину за заповітом після смерті матері не встигла, оскільки, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане Департаментом Центру надання адміністративних послуг Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с. 21).

Донька ОСОБА_4 ОСОБА_1 подала до приватного нотаріуса Кременчуцького району нотаріального округу Полтавської області Спірідович Н.В. заяву про прийняття спадщини після померлої матері.

В червні 2026 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович Н.В., під час опрацювання спадкової справи відкритої за заявою позивача після смерті матері ОСОБА_4 , було повідомлено позивача про те, що ОСОБА_3

06.06.2018 року склала заповіт, який посвідчений секретарем Виконавчого комітету Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за реєстровим номером 52. Віднайшовши вказаний заповіт за місцем проживання бабусі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 з`ясувала, що бабуся, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказаним заповітом заповіла її матері ОСОБА_4 земельну ділянку площею 5,3000 га кадастровий номер 5322680700:00:002:0063.

З метою оформлення своїх спадкових справ на земельну ділянку, позивач звернулася до Другої лохвицької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Постановою нотаріуса від 02.07.2026 року за № 220/-2-31 їй було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом з огляду на те, що вона пропустила встановлений законом термін для прийняття спадщини та у поданих нею до нотаріальної контори документах наявні розбіжності у написанні прізвища її мами та померлої бабусі. При цьому позивачу було роз`яснено про те, що вона має право на звернення до суду з заявою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 24).

На даний час склалася ситуація, коли позивач, являючись спадкоємицею своєї бабусі за заповітом, не має змоги скористатися своїм конституційним правом та отримати у спадок майно, що лишилося після смерті ОСОБА_3 .

Згідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

На запит суду, в.о. завідувача Другої лохвицької державної нотаріальної контори Г. Іщенко надала інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), відповідно до якої, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживала на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 , спадщину ніхто не прийняв, спадкова справа не заведена, що підтверджується інформацією зі Спадкового реєстру (а.с. 43-46).

Встановлення факту, що має юридичне значення потрібно позивачу для належного оформлення спадкового права земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Згідно ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

За загальними положеннями спадкування права на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Бабуся ОСОБА_1 ОСОБА_3 , яка проживала на території села Токарі Миргородського району Полтавської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Позивач, яка значний проміжок часу провела за межами України, зазначає, шо була впевнена в тому, що спадщину після смерті бабусі прийматиме її мати ОСОБА_4 , на користь якої ОСОБА_3 заповітом від 07.02.2013 року (реєстровий номер 06) заповіла все майно та майнові права, які належали їй на день смерті.

Однак ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в межах строку, який визначено ст. 1270 Цивільного кодексу України для подачі заяви на прийняття спадщини, не встигла звернутися із заявою до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Про наявність заповіту, згідно якого частину майна бабуся заповіла на її користь, ОСОБА_1 дізналася лише в червні 2026 року під час опрацювання приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович Н.В. спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 . Тобто, включно до червня 2026 року позивач вважала, що спадкоємцями майна померлої бабусі є її мама ОСОБА_4 та її сестра ОСОБА_2 (відповідач), яка прийняла спадщину після смерті своєї матері згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України як особа, яка на день смерті проживала разом із спадкодавцем.

У відповідності до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України суд може визначити спадкоємцю додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, якщо строк пропущено з поважних причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України суд може визначити спадкоємцю додатковий строк, якщо строк пропущено з поважних причин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23 зазначила, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку. Також, враховуючи практику ЄСПЛ (справи «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Трегубенко проти України»), позбавлення права на спадкування буде непропорційним і становитиме для позивача надмірний тягар.

Однією причиною відмови позивачу у оформленні спадщини стала помилка у свідоцтві про народження матері позивача у написанні прізвища дитини та її батьків. Так, прізвище спадкодавця є « ОСОБА_5 », відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 13).

Однак у свідоцтві про народження ОСОБА_6 її прізвище та прізвище її батьків вказано як « ОСОБА_7 » (а.с. 17).

Проте у свідоцтві про укладання шлюбу від 08.06.1991 року прізвище матері позивача вказано як « ОСОБА_5 » (а.с. 18).

Враховуючи вказані документи, судом встановлено, що ОСОБА_3 є рідною матір`ю ОСОБА_4 , а технічна помилка у прізвищах у свідоцтві про народження була допущена особою, яка його видавала.

ОСОБА_1 вимушена звернутися із вимогою про визнання права власності на спадкове майно, зважаючи на те, що відповідач в силу вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України набула права на вказану земельну ділянку, і між сторонами фактично існує спір щодо визнання права власності.

У відповідності до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи положення ч. 1, 4 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, встановлення родинних відносин у разі наявності майнового спору розглядається в матеріалах позовного провадження. Способом захисту згідно зі ст. 16, 392 ЦК України може бути визнання права власності.

Згідно ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від померлого до спадкоємців. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1217 спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 1 ст. 1273 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Верховним Судом у постановах сформульовано наступні правові висновки у подібних правовідносинах.

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23)).

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року по справі № 227/3750/19,від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17, від 28 квітня 2022 року у справі № 352/494/16-ц.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

З огляду на вказані норми чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, так як не порушують чиї-небуть права чи інтереси.

Керуючись .ст. 13, 18, 81, 83, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Волторніста Сергія Миколайовича до ОСОБА_2 , третя особа Друга лохвицька державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку для звернення ОСОБА_1 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на день смерті була зареєстрована та фактично проживала у АДРЕСА_1 .

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є бабусею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5322680700:00:002:0063 площею 5,3000 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білогорільського старостинського округу Лохвицької територіальної громади Миргородського району Полтавської, в порядку спадкування за заповітом після померлої бабусі ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.А. Бондарь