Рішення № 140372306, 25.09.2026, Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 295/16854/25

Провадження № 2/273/813/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Баранівка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором №10.12.2024-100000727 від 10.12.2024 року в розмірі 12400,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 10.12.2024 року укладено Кредитний договір (оферти) №10.12.2024-100000727. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 140 днів. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на день подання позову (27.11.2025 року), утворилась заборгованість у розмірі 12 400,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 грн, по процентам в розмірі 5600,00 грн, по комісії в сумі 800,00 грн., по неустойці в розмірі 2000,00 грн, чим порушуються права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 22.01.2026 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

31.08.2026 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому вона просила звільнити її від сплати судового збору, оскільки вона є інвалідом першої групи, відмовити позивачу у стягненні з неї витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., неустойки в розмірі 2000,00 грн. та комісії у розмірі 800 грн., а також суттєво зменшити розмір нарахованих відсотків до справедливого та розумного розміру, врахувавши її інвалідність і те, що її єдиним джерелом доходу є мінімальна соціальна пенсія.

02.09.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник вказав, що загальні витрати за даним договором є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Відповідачка будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору не заявляла. ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то оплата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не була позбавлена права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «Швидко Гроші»), уникнувши додаткових витрат. Вважає, що нарахування комісії та неустойки є законним та таким, що відповідає законодавству.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині своєї позовної заяви та у відповіді на відзив просив про розгляд справи у відсутності представника позивача. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, у своємі відзиві просила розглядати справу у її відсутності .

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 10.12.2024 року укладено Кредитний договір (оферти) №10.12.2024-100000727. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 140 днів (а.с. 22-28).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору кредит надається на наступних умовах: сума кредиту: 4 000 грн; строк на який надається кредит: 140 днів; процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія (плата за надання Кредиту) становить 800 грн.. Неустойка 40 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання.

Дійсно, п. 3.1. договору передбачено, що за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-1595.

Відповідно до п. 6.1 договору позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії- у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій. .

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що заявка до кредитного договору підписана відповідачкою одноразовим ідентифікатором Е511 .

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

На виконання умов договору від 10.12.2024 року відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 4 000 гривень шляхом перерахунку на її платіжну картку НОМЕР_1 , за допомогою системи іPAY , номер транзакції 591316063 (а.с.30).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 грн. та відсотків в розмірі 5600,00 грн підлягають задоволенню, оскільки відсотки нараховані в розмірі та в межах строку кредитування, які передбачені договором, який був підписаний відповідачкою, а саме 4000,00 грн. х 1 % х 140 днів = 5600,00 грн.

Позивач серед іншого просить стягнути неустойку, але, відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування неустойки в сумі 2000,00 грн за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

Що вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 800,00 грн., то суд вказує на таке.

Комісія за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту (що становить 800,00 грн) узгоджена сторонами під час укладення Кредитного договору і не суперечить чинному законодавству, оскільки право нарахування комісії небанківськими фінансовими установами прямо передбачено Законом України "Про споживче кредитування" та узгоджується із висновками Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19).

З огляду на це, позовні вимоги в частині стягнення комісії в розмірі 800 грн. підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

У зв`язку з висновком суду про часткове задоволення позову, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід було стягнути 2031,69 грн (83,87 %) судового збору, проте відповідач звільнена від сплати судового збору як така що є інвалідом І групи.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

За частиною 6 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору (див. постанови Верховного Суду України № 6-152цс17 від 01.03.2017, № 6-1065цс17 від 16.08.2017, Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 707/2717/21).

Ураховуючи, що позов позивача задоволено частково, а відповідач відноситься до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати позивачу за рахунок держави, в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України, витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2031,69 гривень.

Щодо витрат на надання правничої допомоги , то суд зазначає наступне.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Представником позивача не було подано суду докази про розмір понесених витрат на правничу допомогу, а лише заявлено про їх розмір, який позивач очікує понести, а тому суд питання про стягнення витрат на правничу допомогу не вирішує.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитним договором №10.12.2024-100000727 від 10.12.2024 року в розмірі 10400 (десять тисяч чотириста) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Компенсувати Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( ЄДРПОУ 37356833) за рахунок держави в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2031,69 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бєлкіна Д.С.