Рішення № 140371077, 06.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2107/26

2/154/1370/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Лутая А.М.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 25.05.2026 звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30.11.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 2916518, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн та зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за його надання і проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором.

ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в сумі визначеній Кредитним договором.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до виписки з особового рахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2916518 від 30.11.2019 становить 13 987,50 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4500,00 грн; прострочена заборгованість за процентами 6487,50 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 500,00 грн; заборгованість за штрафом/пенею 2500,00 грн.

Вказує, що 27.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, унаслідок чого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2916518 від 30.11.2019.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2916518 від 30.11.2019 у сумі 13 987,50 грн, а також понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою суду від 10.06.2026 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій у вирішенні справи поклався на розсуд суду та просив зменшити розмір витрат на правову допомогу через їх необґрунтованість.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд встановив, що 30.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2916518.

Згідно з умовами договору сума кредиту становить 5000,00 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 30.11.2019. Дата повернення кредиту 30.12.2019.

Відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 500,00 грн та нараховується одноразово в розмірі 10 відсотків від суми кредиту.

Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом становлять 2250,00 грн та нараховуються за ставкою 1,50 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.6 договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору, позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів, доступних у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник повинен вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та певну частину заборгованості за кредитом. Договором визначено можливі строки продовження: 3 дні з максимальною комісією 3 % від поточного залишку кредиту; 7 днів 5 %; 15 днів 10 %. За наявності домовленості між позичальником та позикодавцем пролонгація може здійснюватися й на інших умовах, ніж передбачені цим пунктом.

Крім того, відповідно до п. 2.2.3 Договору, у разі невиконання позичальником умов договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх передбачених договором платежів, проценти за користування кредитом, починаючи з дня, наступного за днем, визначеним п. 1.4 Договору, продовжують нараховуватися за стандартною (базовою) процентною ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, протягом 60 днів, після чого їх нарахування може бути зупинено або припинено позикодавцем в односторонньому порядку. Договором також передбачено право позикодавця після такого зупинення в односторонньому порядку відновити нарахування процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань або до моменту припинення такого нарахування позикодавцем.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.ч.1,2 ст.639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір № 2916518 укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладення договорів в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 цього Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення формуляра заяви або вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції, за умови дотримання установленого законом порядку.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

З наданої ТОВ «Мілоан» довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 було ідентифіковано при укладенні кредитного договору № 2916518 від 30.11.2019, а акцепт договору здійснено з використанням одноразового ідентифікатора R50591, направленого на номер телефону, зазначений позичальником.

Таким чином, ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладення кредитного договору, який є предметом спору.

У встановленому законом порядку вказаний договір недійсним не визнавався та є чинним.

Відповідно до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, та у встановлений законом або договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених зобов`язанням.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало, перерахувавши 30.11.2019 на користь ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3977265 від 30.11.2019.

Крім того, на виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку, на яку 30.11.2019 зараховано 5000,00 грн.

Наведені докази в їх сукупності підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів.

Із відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором убачається, що відповідач частково виконував зобов`язання, зокрема 30.12.2019 здійснив погашення 500,00 грн тіла кредиту, 825,00 грн процентів та 500,00 грн комісії за управління й обслуговування кредиту, однак у подальшому належного виконання зобов`язання не здійснив.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 2916518 ОСОБА_1 має непогашену заборгованість у загальному розмірі 13 987,50 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4500,00 грн; прострочена заборгованість за сумою процентів 6487,50 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 500,00 грн; заборгованість за штрафом/пенею 2500,00 грн.

Розмір нарахованих процентів узгоджується з установленою договором процентною ставкою, фактичним залишком основної заборгованості та відомістю щоденних нарахувань.

Відповідно до п. 4.1 Договору у разі прострочення виконання зобов`язань позичальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 2 % від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення, проте загальний розмір пені не може перевищувати 50 % від суми отриманого кредиту. Оскільки сума отриманого відповідачем кредиту становила 5000,00 грн, максимальний розмір пені за умовами договору складає 2500,00 грн. Відтак заявлена позивачем до стягнення пеня у сумі 2500,00 грн не перевищує встановленого сторонами граничного розміру відповідальності.

Відповідачем доказів на підтвердження погашення зазначеної заборгованості або інших доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості, суду не надано. Контррозрахунок заборгованості відповідачем не подано.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Судом встановлено, що 27.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ.

Відповідно до умов указаного договору та витягу з реєстру боржників ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2916518 від 30.11.2019.

Згідно з витягом з реєстру боржників та випискою з особового рахунку розмір переданої заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 становить 13 987,50 грн, з яких 4500,00 грн основний борг, 6487,50 грн проценти, 500,00 грн комісія, 2500,00 грн штраф/пеня.

Оскільки на підставі вказаного договору відбулася заміна первісного кредитора на ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», останнє набуло право вимагати від відповідача виконання зобов`язань за кредитним договором в обсязі, що існував на момент переходу права вимоги.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості після переходу права вимоги ні первісному, ні новому кредитору.

На підставі викладеного вище, виходячи з того, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, перерахування відповідачу кредитних коштів, неналежне виконання ним договірних зобов`язань, розмір непогашеної заборгованості та перехід права вимоги до позивача, а відповідачем не надано доказів належного виконання зобов`язання чи спростування розрахунку позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 2916518 від 30.11.2019 у розмірі 13 987,50 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов таких висновків.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг № Д/23883 від 14.04.2026 та детальний опис наданих послуг.

З поданих документів убачається, що представником позивача надано послуги з усної консультації клієнта тривалістю 30 хвилин, ознайомлення з матеріалами кредитної справи тривалістю 2 години, погодження правової позиції тривалістю 30 хвилин, складення позовної заяви тривалістю 3 години 30 хвилин та подання позовної заяви до суду. Загальна тривалість зазначених робіт визначена у 6 годин 30 хвилин.

Відповідач подав заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд перевіряє заявлену позивачем суму на відповідність критеріям, визначеним статтями 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг; ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, при цьому обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Оцінюючи заявлені позивачем витрати у конкретній справі, суд ураховує, що предметом спору є стягнення заборгованості за одним кредитним договором, ціна позову становить 13 987,50 грн, спір не містить значної кількості складних фактичних обставин чи складних правових питань, не потребував проведення експертиз, допиту свідків, дослідження значного обсягу спеціальних доказів чи підготовки складних процесуальних документів.

Справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження. Представник позивача участі у судових засіданнях не брав та просив розглянути справу за його відсутності. Основний обсяг наданої правничої допомоги полягав у вивченні матеріалів кредитної справи, формуванні правової позиції та складенні позовної заяви.

При цьому позовна заява стосується типових правовідносин зі стягнення заборгованості за кредитним договором та значною мірою ґрунтується на стандартному правовому регулюванні таких відносин, зокрема положеннях ЦК України щодо виконання грошових зобов`язань, електронної форми правочину та відступлення права вимоги.

Суд також ураховує співвідношення заявлених витрат на правничу допомогу з ціною позову. Так, сума 8000,00 грн становить понад половину ціни позову 13 987,50 грн, що з огляду на характер, складність спору та фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи свідчить про неспівмірність покладення такої суми у повному обсязі на відповідача.

Разом з тим суд враховує, що правнича допомога позивачу фактично надавалася, її обсяг документально підтверджений, підготовка позову потребувала дослідження кредитного договору, відомостей про нарахування та погашення заборгованості, документів про перехід права вимоги, а також формування правового обґрунтування заявлених вимог. Тому підстав для повної відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу суд не вбачає.

Ураховуючи складність справи, ціну позову, характер спірних правовідносин, фактичний обсяг виконаних представником робіт, тривалість зазначених у детальному описі послуг, відсутність участі представника позивача у судових засіданнях, а також подану відповідачем заяву про зменшення витрат, суд доходить висновку, що заявлена до стягнення сума 8000,00 грн не повною мірою відповідає критеріям співмірності та розумності.

З огляду на наведене суд вважає обґрунтованим та співмірним із фактичним обсягом наданої правничої допомоги стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Такий розмір, на переконання суду, забезпечує розумний баланс між правом позивача на відшкодування реально понесених витрат, пов`язаних із розглядом справи, та недопущенням покладення на відповідача надмірного і неспівмірного тягаря судових витрат.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2916518 від 30.11.2019 у розмірі 13 987 (тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Копію судового рішення протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі надіслати учасникам справи.

Повне рішення суду складено 06.10.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область, 79029, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.М.Лутай