Рішення № 140367616, 06.10.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1478/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нанєвої А.В.,

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі ТОВ «ФК «Сіті Колект» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 04.11.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як первісним кредитором та ОСОБА_1 , як позичальником було укладено договір позики № 72681529 на умовах повернення позики в кінці строку позики.

Зазначений вид договорів первісного кредитора передбачає дистанційне укладення договору в електронній формі, надання позики безготівковим шляхом на банківську картку позичальника, повернення позики в кінці строку та сплату процентів як плати за користування отриманими коштами. Така структура підтверджується типовими документами первісного кредитора за договорами цієї лінійки, зокрема договором позики MyCredit та паспортом споживчого кредиту, в яких визначаються сума позики, строк, процентна ставка, порядок повернення, загальна вартість кредиту та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Для отримання коштів Відповідач самостійно пройшов процедуру реєстрації та ідентифікації в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора, зазначив персональні та контактні дані, реквізити банківської картки, ознайомився з істотними умовами договору та паспортом споживчого кредиту, після чого підтвердив укладення договору шляхом введення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач висловив волевиявлення на укладення договору позики № 72681529 на суму 9 500,00 грн (дев`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), а договір було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором: m3pqw4bs5T, направленим на фінансовий номер телефону Відповідача: НОМЕР_1 .

Після укладення договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу суму позики на банківську картку № НОМЕР_2 . Факт надання коштів підтверджується довідкою надавача платіжних послуг щодо видачі коштів на банківську картку Відповідача, яка додається до позовної заяви.

Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав: суму позики у встановлений договором строк не повернув, проценти за користування позикою у повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Загальна сума заборгованості Відповідача за договором позики № 72681529 становить 38 000,00 грн (Тридцять вісім тисяч гривень 00 копійок), з яких: 9 500,00 (Дев`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) грн Основна сума боргу неповернутий залишок тіла позики, який утворився внаслідок невиконання Відповідачем обов`язку щодо повернення отриманих грошових коштів у порядку та строки, передбачені Договором; 28 500,00 (двадцять вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) грн Проценти за користування позикою нараховані відповідно до умов Договору; Позивач не заявляє до стягнення: штраф, пеню, неустойку, інфляційні втрати або 3% річних за статтею 625 ЦК України. Заявлена сума складається з тіла позики та процентів за користування позикою, передбачених умовами договору. Такі проценти є платою за користування отриманими коштами, а не мірою відповідальності за прострочення.

Позивач є належним кредитором за договором позики № 72681529, оскільки право вимоги за цим договором перейшло до нього на підставі договорів факторингу та реєстрів боржників, які додаються до позову.

Перша ланка правонаступництва: первісний кредитор ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступив право вимоги до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 033-030423 від 03.04.2023 та відповідного реєстру прав вимоги, а саме: Витяг з Реєстру прав вимог № 11/04/23 до договору факторингу № 033-030423 від 03.04.2023 р. У реєстрі індивідуалізовано боржника, номер договору, суму виданої позики та складові заборгованості, під номером №1157.

Друга ланка правонаступництва: ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило право вимоги до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» на підставі договору факторингу № 17/12/25-01 від

17.12.2025, реєстру боржників та акта приймання-передачі прав вимоги, де відповідач знаходиться під №1026. Оплатність факторингової операції підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

Договір позики № 72681529 укладено 04.11.2022 року.

Первісний строк користування позикою становив 30 днів, а тому кінцева дата повернення позики припадала на 04.12.2022 року. Прострочення виконання грошового зобов`язання виникло з 05.12.2022 року.

Загальна позовна давність відповідно до статті 257 ЦК України становить три роки. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання зобов`язання, що прямо передбачено частиною п`ятою статті 261 ЦК України.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо дотримання строку позовної давності у цій справі необхідно враховувати спеціальні законодавчі правила, які діяли у відповідний період та впливали на перебіг строків позовної давності.

Так, пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19, строки, визначені, зокрема, статтями 257 і 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже, зазначене положення поширювалося як на загальну трирічну позовну давність, так і на спеціальні строки позовної давності.

У подальшому, у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану, пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було передбачено зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану. Надалі Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено, у зв`язку з чим перебіг строків позовної давності було поновлено після набрання чинності зазначеним Законом.

Таким чином, у період виникнення та реалізації права вимоги за кредитним договором діяли спеціальні норми цивільного законодавства, які передбачали продовження та зупинення перебігу строків позовної давності. У зв`язку з цим календарний проміжок часу між датою виникнення прострочення та датою звернення Позивача до суду не може механічно ототожнюватися з фактичним перебігом позовної давності.

З огляду на викладене, станом на дату звернення Позивача до суду строк позовної давності за заявленими вимогами не є пропущеним.

На підставі вищевикладеного, представник позивача просить суд, стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подавши під час звернення до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

16.07.2026 року від відповідача по справі надійшов відзив, в якому зазначено, що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договорів факторингу. Між тим, позивач не надав належних доказів переходу права вимоги до нього за кредитним договором, зокрема: реєстр прав вимоги не містить достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, зокрема інформації про залишок заборгованості, підстави її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості та відомостей про передачу кредитної справи; витяг із реєстру (сторінка з даними про відповідача) не має підписів та печаток, що робить його неналежним доказом згідно зі ст. 76 ЦПК України, оскільки неможливо встановити, чи дійсно дана сторінка є частиною реєстру; позивач не надав доказів сплати за договорами факторингу, що є обов`язковим для підтвердження реального переходу прав. Позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження сплати позивачем як новим кредитором коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок первісного кредитора, саме за кредитну заборгованість відповідача. Відсутність цих доказів позбавляє можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за наданим кредитним договором.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявні в матеріалах справи сторінки договору про надання позики (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронним підписом уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа.

Таким чином, наявні в матеріалах справи паперові копії спірної кредитної угоди не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договору між ним та кредитором.

Як вказує відповідач, він не укладав та не підписував договір позики (в тому числі кожну його сторінку), що долучає представник позивача в якості копії до позовної заяви, відповідно не погоджувала зазначені в цій редакції документа процентні ставки, як й інші умови кредитування.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення мені, підтвердження мною пропозиції щодо укладення кожного з договорів, зокрема, довідки про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення кредитних договорів у формі електронного правочину тощо.

Наведене вказує на неукладеність оспорюваного правочину від 04.11.2022 №72681529 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в тому числі в електронній формі, що вказує на неузгодженість процентів та інших платежів по кредиту.

Матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування суми позики (квитанція, чек, інший документ банківської установи).

На підставі вищевикладеного, відповідач просив врахувати надані пояснення та відмовити ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково.

04.11.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як первісним кредитором та ОСОБА_1 , як позичальником було укладено договір позики № 72681529 на умовах повернення позики в кінці строку позики.

Зазначений вид договорів первісного кредитора передбачає дистанційне укладення договору в електронній формі, надання позики безготівковим шляхом на банківську картку позичальника, повернення позики в кінці строку та сплату процентів як плати за користування отриманими коштами. Така структура підтверджується типовими документами первісного кредитора за договорами цієї лінійки, зокрема договором позики MyCredit та паспортом споживчого кредиту, в яких визначаються сума позики, строк, процентна ставка, порядок повернення, загальна вартість кредиту та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Для отримання коштів Відповідач самостійно пройшов процедуру реєстрації та ідентифікації в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора, зазначив персональні та контактні дані, реквізити банківської картки, ознайомився з істотними умовами договору та паспортом споживчого кредиту, після чого підтвердив укладення договору шляхом введення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач висловив волевиявлення на укладення договору позики № 72681529 на суму 9 500,00 грн (дев`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), а договір було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором: m3pqw4bs5T, направленим на фінансовий номер телефону Відповідача: НОМЕР_1 .

Після укладення договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу суму позики на банківську картку № НОМЕР_2 . Факт надання коштів підтверджується довідкою надавача платіжних послуг щодо видачі коштів на банківську картку Відповідача, яка додається до позовної заяви.

Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав: суму позики у встановлений договором строк не повернув, проценти за користування позикою у повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Загальна сума заборгованості Відповідача за договором позики № 72681529 становить 38 000,00 грн (Тридцять вісім тисяч гривень 00 копійок), з яких: 9 500,00 (Дев`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) грн Основна сума боргу неповернутий залишок тіла позики, який утворився внаслідок невиконання Відповідачем обов`язку щодо повернення отриманих грошових коштів у порядку та строки, передбачені Договором; 28 500,00 (двадцять вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) грн Проценти за користування позикою нараховані відповідно до умов Договору; Позивач не заявляє до стягнення: штраф, пеню, неустойку, інфляційні втрати або 3% річних за статтею 625 ЦК України. Заявлена сума складається з тіла позики та процентів за користування позикою, передбачених умовами договору. Такі проценти є платою за користування отриманими коштами, а не мірою відповідальності за прострочення.

Позивач є належним кредитором за договором позики № 72681529, оскільки право вимоги за цим договором перейшло до нього на підставі договорів факторингу та реєстрів боржників, які додаються до позову.

Перша ланка правонаступництва: первісний кредитор ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступив право вимоги до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 033-030423 від 03.04.2023 та відповідного реєстру прав вимоги, а саме: Витяг з Реєстру прав вимог № 11/04/23 до договору факторингу № 033-030423 від 03.04.2023 р. У реєстрі індивідуалізовано боржника, номер договору, суму виданої позики та складові заборгованості, під номером №1157.

Друга ланка правонаступництва: ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило право вимоги до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» на підставі договору факторингу № 17/12/25-01 від

17.12.2025, реєстру боржників та акта приймання-передачі прав вимоги, де відповідач знаходиться під №1026. Оплатність факторингової операції підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

Договір позики № 72681529 укладено 04.11.2022 року.

Первісний строк користування позикою становив 30 днів, а тому кінцева дата повернення позики припадала на 04.12.2022 року. Прострочення виконання грошового зобов`язання виникло з 05.12.2022 року.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Отже, з письмових доказів достовірно встановлено порушення зобов`язання зі сторони ОСОБА_1 , з приводу повернення отриманих кредитних коштів, у зв`язку з чим обґрунтованою є заборгованість останнього перед позивачем в розмірі тіла кредиту 9500, 00 грн.

Щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами у заявленому розмірі, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року N 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року N 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10листопада 2011року N15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11липня 2013 року N7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі N 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦК України).

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23).

Суд також зауважує на практику Одеського апеляційного суду, викладену у постановах від 25.05.2026 справа №514/1230/24 (суддя доповідач Драгоморецький М.М.), від 05.05.2026 справа №499/1054/25 (суддя доповідач Кострицький В.В.), від 05.05.2026 справа №523/3241/25 (суддя доповідач Назарова М.В.), від 16.06.2026 справа №947/43007/25, від 25.06.2026 справа № 515/1439/25 та від 29.05.2026 справа № 502/2154/25 (суддя доповідач Сегеда С.М), яка схожа та застосована судом у цьому рішенні щодо не співмірності нарахованих відсотків за кредитним договором.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача за нарахованими процентами, яку просять стягнути, становить 28500,00 грн.

У даному випадку, визначений первісним кредитором у змісті кредитного договору розмір процентів є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак передбачені умовами Договору зазначений розмір відсотків є несправедливим і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що майже у три рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом, з чим суд не може погодитися.

На підставі викладеного вище, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зменшення нарахованих на користь позивача заборгованості за нарахованими процентами, а саме з 28500,00 грн до 9500,00 грн, що повністю відповідатиме передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за договором.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин справи, суд всебічно та повно з`ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути сукупну заборгованість за кредитним договором в розмірі 19000,00 грн, задовольнивши частково позовні вимоги.

Позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 2662, 40 грн та заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн (підтверджено договором про надання правничої допомоги від 02.02.2026 року, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 626,627, 806 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», код ЄДРПОУ: 43950742, юридична адреса: 02154, м. Київ, проспект Соборності, 30-а, суму заборгованості в розмірі 19000, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», код ЄДРПОУ: 43950742, юридична адреса: 02154, м. Київ, проспект Соборності, 30-а, витрати по сплаті судового збору в розмірі 902,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», код ЄДРПОУ: 43950742, юридична адреса: 02154, м. Київ, проспект Соборності, 30-а витрати на правову допомогу в розмірі 2 408,82 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Березніков