Ухвала суду № 140354318, 05.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

05 жовтня 2026 року Справа № 520/31978/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

05 жовтня 2026 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позову ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій позивач просить: 1) визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04 вересня 2026 року, оформлену довідкою ВЛК № 2026-0904-0840-0270-3, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони; 2) зобов`язати Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проведення повторного медичного огляду щодо визначення ступеня придатності до військової служби діяти відповідно до приписів чинного наказу Міноборони № 402 від 14 серпня 2008 року та врахувати правову оцінку суду щодо неправильності застосування пункту «б» статті 16 Розкладу хвороб до встановленого позивачу діагнозу F21 шизотиповий розлад, а також забезпечити розгляд наявних у позивача медичних документів відповідно до вимог Положення № 402; 3) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Харкові після набрання рішенням суду законної сили забезпечити оформлення та видачу направлення на повторний медичний огляд до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку, встановленому Положенням № 402 та іншими нормативно- правовими актами.

Разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 до набрання законної сили рішенням суду у цій адміністративній справі вчиняти щодо позивача дії, спрямовані на реалізацію правових наслідків постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.09.2026, оформленої довідкою № 2026-0904-0840-0270-3, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування вищевказаної заяви позивач зазначив, що існує реальна можливість того, що до завершення розгляду справи по суті ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Харкові, керуючись саме оскаржуваною постановою ВЛК від 04.09.2026, здійснюватиме подальші дії щодо позивача, спрямовані на реалізацію визначеної цією постановою придатності до військової служби.

На думку позивача, це створює ризик виникнення для позивача нових правових та фактичних наслідків до того, як суд матиме можливість остаточно перевірити законність постанови ВЛК.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши додані до неї докази, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами частин 1,2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивачки, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого клопотання про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Харкові до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти щодо нього дії, спрямовані на реалізацію правових наслідків постанови ВЛК від 04.09.2026, якою його визнано придатним до військової служби.

Так, на переконання позивача, невжиття заходів забезпечення позову створює ризик виникнення для позивача нових правових та фактичних наслідків до того, як суд матиме можливість остаточно перевірити законність постанови ВЛК.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Постановою КМУ від 16.05.2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який визначає:

- механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;

- процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;

- процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

- організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;

- процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Відповідно до п.6 Порядку № 560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

- оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

- прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

- перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

- документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

- відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

За пунктами 81, 82, 88, 89 Порядку № 560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють: резервістів та військовозобов`язаних - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Наказ про призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в день відправки військової команди до військових частин (установ) у разі призову резервістів командиром військової частини, резервістів та військовозобов`язаних керівником розвідувального органу або визначеного ним керівником відповідного підрозділу розвідувального органу, керівником Центрального управління або регіонального органу СБУ - в день призову та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу).

На основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання такої повістки або невиконання вимог щодо прибуття для відправлення до військової частини (установи) у визначений у повістці час та місце такі особи несуть відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України.

Зі змісту наведених норм вбачається, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

У свою чергу документальне оформлення призову включає в себе, зокрема, прийняття наказу про призов військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Суд звертає увагу, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.

Водночас, позивачем не надано доказів про те, що відповідач приймав рішення (вчиняв дії) щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації саме станом на момент звернення до суду із заявою про забезпечення позову.

Наведене свідчить про відсутність обставин, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі №140/9734/24.

Окрім того, суд зазначає, що спірні правовідносини у даній справі не стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності територіального центру комплектування та соціальної підтримки саме щодо ненадання відстрочки (бронювання).

Суд зазначає, що формулювання вимог про забезпечення позову шляхом заборони посадовим особам відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, вчиняти щодо позивача дії, спрямовані на реалізацію правових наслідків постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.09.2026, до моменту набрання законної сили судовим рішення у даній справі є втручанням у повноваження відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, їх структурних підрозділів та правоохоронних органів.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.

Відтак, твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях.

За правилами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

Суд зазначає, що позивачем не надано об`єктивних доказів, які б свідчили про очевидну протиправність дій відповідача, існування порушеного права, свободи чи інтересу, який підлягає судовому захисту, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, так само як і в чому полягає істотна складність та неможливість виконання рішення суду про визнання протиправним та скасування спірного рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Харкові про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Лазарєв В.В.