Рішення № 140354287, 06.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 р. № 520/20925/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлену листом від 29.06.2026 за вих. №115913/2673 у звільненні з військової служби у запас ОСОБА_1 на підставі необхідності здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи безтерміново та не можливості інших осіб здійснювати догляд за ним;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнити з військової служби у запас ОСОБА_1 на підставі необхідності здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою з інвалідністю ІІ групи безтерміново та не можливості інших осіб здійснювати догляд за ним.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 30.03.2026 №105 позивача з 30.03.2026 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

31.05.2026 позивач звернувся по команді з рапортом про звільнення його з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою з інвалідністю ІІ групи.

До рапорту позивачем було долучено документи на підтвердження родинних відносин, інвалідності батька та його потреби у постійному сторонньому догляді, зокрема нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2 від 06.04.2026 №1798, копії його паспорта, посвідчення особи з інвалідністю, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0704971, висновку лікарсько-консультативної комісії від 24.09.2024 №1497/13 та висновку про наявність порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно з висновком від 24.09.2024 №1497/13 ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду безстроково.

Позивачем також було надано документи щодо матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з яких убачається, що вона сама потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується висновком від 01.04.2026 №500/7.

10.06.2026 ІНФОРМАЦІЯ_7 складено акт перевірки сімейного стану військовослужбовця. В акті зазначено, що батько позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, а мати позивача ОСОБА_3 також потребує постійного стороннього догляду.

У вказаному акті також зазначено відомості про дружину позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та його дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

З наданих документів убачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є онуками ОСОБА_2 , тобто членами його сім`ї другого ступеня споріднення.

ОСОБА_5 є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання якої зареєстроване у АДРЕСА_3 . Відповідно до довідки Київського університету культури від 15.05.2026 №567 вона навчалася на четвертому курсі за денною формою здобуття освіти, строк закінчення навчання 30.06.2026.

ОСОБА_6 також є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає за вказаною адресою у Львівській області. Згідно з довідкою Львівського вищого професійного училища технологій та сервісу від 13.05.2026 №91 вона навчалася за денною формою навчання, строк навчання до 30.06.2026.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.06.2026 №7785 комплект документів позивача було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшої реалізації.

За результатами розгляду поданих матеріалів ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 29.06.2026 №1159/3/2673 повідомив про відмову у звільненні позивача з військової служби.

Підставами для відмови відповідач зазначив наявність членів сім`ї другого ступеня споріднення особи, яка потребує догляду, зокрема повнолітніх онук ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , щодо яких не надано документів, які підтверджують їхню потребу у постійному догляді або об`єктивну неможливість здійснювати догляд за ОСОБА_2 .

Крім того, відповідач послався на ненадання документів, які підтверджують відсутність в особи, яка потребує догляду, інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення, складення та затвердження акта перевірки сімейного стану військовослужбовця з порушенням пункту 14.30 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а також відсутність підпису керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 в аркуші бесіди.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його батько є особою з інвалідністю ІІ групи та безстроково потребує постійного стороннього догляду, тоді як мати позивача сама потребує такого догляду. На переконання позивача, надані разом із рапортом документи в повному обсязі підтверджують наявність передбачених законом підстав для його звільнення з військової служби.

Позивач наголосив, що його повнолітні доньки, які є онуками особи, що потребує догляду, фактично проживають у Львівській області, на значній відстані від місця проживання ОСОБА_2 у м. Слов`янську Донецької області, та на час подання рапорту навчалися за денною формою навчання. На думку позивача, такі обставини об`єктивно унеможливлювали здійснення ними щоденного постійного догляду за дідусем.

Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24, позивач вказав, що поняття «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» охоплює не лише фізичну відсутність таких осіб, але й їхню реальну неспроможність здійснювати постійний догляд з об`єктивних причин. Тому сама собою юридична наявність повнолітніх онук, без урахування місця їхнього проживання та денної форми навчання, не могла бути достатньою підставою для відмови у звільненні.

Також позивач зазначив, що обов`язок щодо належного складення, затвердження та підписання акта перевірки сімейного стану й аркуша бесіди покладений на відповідних посадових осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Позивач не наділений повноваженнями контролювати оформлення цих документів, а тому недоліки внутрішньої документації відповідача не можуть спричиняти для нього негативних наслідків.

Крім того, позивач послався на те, що раніше він уже був звільнений з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за тим самим батьком, що підтверджується витягом із наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_12 » від 26.04.2025 №325 та витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 13.05.2025 №133. Позивач стверджував, що відповідні сімейні обставини мають тривалий характер і після попереднього звільнення не припинилися.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що під час розгляду рапорту позивача встановлено наявність двох повнолітніх онук ОСОБА_2 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є членами сім`ї другого ступеня споріднення особи, що потребує догляду.

За твердженням відповідача, до рапорту не було додано належних та достатніх доказів, які підтверджували б об`єктивну неможливість здійснення постійного догляду вказаними особами. Їх проживання в іншій області, навчання за денною формою та нездійснення догляду на момент складення акта не підтверджують реальної неспроможності забезпечувати такий догляд.

Відповідач зауважив, що правовий висновок Верховного Суду у справі №380/16966/24 допускає врахування об`єктивної неможливості інших родичів здійснювати догляд, однак не звільняє позивача від обов`язку довести відповідні обставини належними, допустимими та достатніми доказами. Натомість документів про те, що повнолітні онуки самі потребують постійного догляду або через інші об`єктивні обставини не можуть його здійснювати, позивачем не надано.

Також відповідач зазначив, що акт перевірки сімейного стану військовослужбовця та аркуш бесіди були оформлені з порушенням вимог Інструкції, а наданий позивачем пакет документів не підтверджував усіх передбачених законодавством умов для звільнення з військової служби.

Окремо відповідач звернув увагу на те, що після попереднього звільнення з військової служби у травні 2025 року позивач не оформив відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком.

З огляду на наведене відповідач вважав оскаржувану відмову правомірною та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII).

Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 26 Закону №2232-XII визначено підстави звільнення військовослужбовців з військової служби.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу.

Абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII передбачено таку підставу звільнення з військової служби, як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008).

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Інструкція №170).

Пунктом 12.11 Інструкції №170 передбачено, що перелік документів, які подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, визначений додатком 19 до цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 26 додатка 19 до Інструкції №170 у разі звільнення у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду, до подання додаються, зокрема: документи, що підтверджують відповідні родинні зв`язки; один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення батьків, чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених, чи другого ступеня споріднення рідних братів, сестер та онуків; документи про інвалідність особи, яка потребує догляду; висновок про її потребу в постійному догляді, а також акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд.

Таким чином, для вирішення питання про звільнення військовослужбовця відповідач повинен установити не лише формальний склад сім`ї особи, яка потребує догляду, а й надати оцінку реальній можливості інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення здійснювати необхідний постійний догляд.

Судом установлено та сторонами не заперечується, що ОСОБА_2 є батьком позивача, має інвалідність ІІ групи безстроково та відповідно до медичних документів потребує постійного стороннього догляду.

Також матеріалами справи підтверджено, що дружина ОСОБА_2 ОСОБА_3 сама потребує постійного стороннього догляду.

Водночас матеріалами справи підтверджено наявність у ОСОБА_2 двох повнолітніх онук: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

У постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого словосполучення «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю.

Верховний Суд зазначив, що в разі юридичної наявності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які реально не можуть здійснювати постійний догляд з об`єктивних причин, зокрема через перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо, такі особи вважаються відсутніми в розумінні абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII.

Застосоване Верховним Судом слово «тощо» свідчить про невичерпний характер наведеного переліку об`єктивних обставин. Тому під час розгляду кожного конкретного рапорту уповноважений орган повинен з`ясувати не лише формальну наявність родича, а й те, чи має такий родич реальну можливість забезпечувати щоденний постійний догляд з урахуванням місця проживання, стану здоров`я, характеру зайнятості та інших істотних обставин.

Водночас сам факт окремого проживання, навчання або іншої зайнятості не означає автоматичної відсутності члена сім`ї у розумінні статті 26 Закону №2232-XII. Такі обставини підлягають індивідуальній перевірці та оцінці в сукупності з іншими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що разом із рапортом позивач надав документи, згідно з якими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мають статус внутрішньо переміщених осіб і фактично проживають у Львівській області, Яворівському районі, с. Черчик.

Позивачем також було надано довідку Київського університету культури від 15.05.2026 №567 про навчання ОСОБА_5 на четвертому курсі за денною формою здобуття освіти та довідку Львівського вищого професійного училища технологій та сервісу від 13.05.2026 №91 про навчання ОСОБА_6 за денною формою.

Крім того, відповідачу було надано акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 10.06.2026, нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2 від 06.04.2026 №1798 про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати за ним догляд, відомості про зареєстрованих осіб, витяги з реєстру територіальної громади та документи на підтвердження родинних зв`язків.

Проте зі змісту оскаржуваної відмови вбачається, що відповідач обмежився констатацією юридичної наявності двох повнолітніх онук та зазначенням того, що стосовно них не подано документів, які підтверджують їхню власну потребу у постійному догляді.

Суд зауважує, що відповідач не надав оцінки доводам та документам про фактичне проживання онук, їхнє навчання за денною формою, місце проживання ОСОБА_2 , а також сукупному впливу цих обставин на можливість забезпечення щоденного і безперервного догляду.

Оскаржувана відмова не містить мотивів, з яких відповідач відхилив зазначені документи, не визначає, які саме додаткові відомості або документи були необхідні для належного підтвердження об`єктивної неспроможності онук здійснювати догляд, і не містить висновку за результатами індивідуальної оцінки фактичних обставин кожної з цих осіб.

При цьому посилання лише на відсутність медичних висновків про те, що самі онуки потребують постійного догляду, свідчить про звужене тлумачення відповідачем поняття «відсутність інших членів сім`ї».

Таке тлумачення не відповідає правовому висновку Верховного Суду у справі №380/16966/24, відповідно до якого об`єктивна неспроможність іншого члена сім`ї здійснювати постійний догляд може бути обумовлена не лише його власною потребою у догляді, а й іншими об`єктивними обставинами, перелік яких не є вичерпним.

Щодо посилання відповідача на неналежне оформлення акта перевірки сімейного стану військовослужбовця та відсутність підпису керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 в аркуші бесіди суд зазначає, що обов`язок щодо належного складення, оформлення, підписання та затвердження внутрішніх службових документів покладається на відповідних посадових осіб органів військового управління.

Позивач не наділений повноваженнями самостійно складати або затверджувати акт перевірки сімейного стану, контролювати підписання аркуша бесіди керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи виправляти допущені посадовими особами недоліки.

Згідно із принципом належного урядування ризик помилки державного органу не може перекладатися на особу, якої така помилка стосується.

Тому виявлення недоліків у складених або підписаних посадовими особами документах мало зумовлювати вжиття відповідачем заходів для їх усунення, додаткової перевірки відомостей або повернення матеріалів для належного оформлення.

Суд також ураховує, що позивач раніше був звільнений з військової служби на підставі необхідності здійснення постійного догляду за тим самим батьком, що підтверджується витягом із наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_12 » від 26.04.2025 №325 та витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 13.05.2025 №133.

Окремо суд зазначає, що правовідносини щодо надання військовозобов`язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та правовідносини щодо звільнення військовослужбовця, який уже проходить військову службу, є різними за предметом і нормативним регулюванням.

Тому посилання відповідача на те, що після попереднього звільнення позивач не оформив відстрочку від призову не спростовує наявності або відсутності передбачених статтею 26 Закону №2232-XII підстав для його звільнення після повторного призову.

Неоформлення відстрочки могло бути враховане відповідачем як одна з обставин у сукупності з іншими доказами, проте не є самостійною законодавчо визначеною підставою для відмови у звільненні з військової служби.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач під час розгляду рапорту позивача не забезпечив повного встановлення обставин, які мали значення для вирішення питання про звільнення, не надав індивідуальної оцінки реальній можливості повнолітніх онук здійснювати постійний догляд, не мотивував відхилення поданих щодо них доказів, а також частково поклав в основу відмови недоліки документів, за оформлення яких відповідають посадові особи органів військового управління.

Отже, відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлена листом від 29.06.2026 №1159/3/2673, не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, установленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Пунктом 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним і скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача можливе за умови, що для його прийняття виконані всі визначені законом умови і таке рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд не може перебирати на себе повноваження цього органу, самостійно проводити необхідну перевірку та підміняти відповідне адміністративне рішення власним рішенням про звільнення військовослужбовця.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправною і скасування оскаржуваної відмови та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 31.05.2026 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

З огляду на викладене адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої листом від 29.06.2026 №1159/3/2673.

Зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 31.05.2026 з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях