Рішення № 140353166, 06.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25025/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку ст. 287 КАС України в письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача АТ Державний Ощадний Банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ Ощадбанк про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у неприйнятті рішення про закінчення виконавчого провадження №81286196, боржником за яким є ОСОБА_1 , невчиненні інших дій, згідно з заявою про закінчення виконавчого провадження від 14.07.2026;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 16.06.2026 р. №81286196;

- зобов`язати Хаджибейський відділ Державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження №81286196, боржником за яким ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), зняти арешт з майна та коштів ОСОБА_1 , виключити записи про цього боржника з Єдиного реєстру боржників та скасувати інші заходи, вжиті під час примусового виконання у межах виконавчого провадження №81286196, повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) стягнуті в межах даного виконавчого провадження кошти у розмірі 45 467,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за виконавчим провадженням ВП №52594467, виконавчий документ було повернуто державним виконавцем стягувачу без виконання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Цей факт в сукупності з Інформацією про виконавче провадження ВП №52594467 підтверджує відсутність фактичного стягнення заборгованості із боржника. Питання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа є несправедливим з огляду на те, що стягнення виконавчого збору чи основної винагороди одночасно як таких, є неприпустимим. Відтак, постанова про стягнення виконавчого збору ВП №52594467 та постанова про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору ВП №81286196 є незаконними та протиправними.

Ухвалою від 18.08.2026 року позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 31.08.2026 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

08.09.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 16.06.2026 р. №81286196.

Ухвалою від 14.09.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №420/25025/26 за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 16.06.2026 р. №81286196, повернуто позивачу.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача АТ Державний Ощадний Банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ Ощадбанк.

Судове засідання призначено на 18.09.2026 року об 11 годині 00 хвилин.

У судове засідання призначене на 18.09.2026 року учасники справи не з`явились, про дату, час та місце проведення останнього повідомлялися належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що в рамках виконавчого провадження № 52594467 не було стягнуто виконавчий збір і витрати виконавчого провадження, на підставі чого державним виконавцем виведено в окреме виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору з боржника у розмірі 120564,68 грн та відповідно до п. 3 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір не анулюється у виконавчому провадженні ВП № 52594467 на підставі зменшення суми боргу та листа який було направлено до приватного виконавця так як виконавчий лист № 2-812/11 від 20.12.2012 року виданий Приморським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" боргу у розмірі 1317521,73 грн не було скасовано чи змінено суму боргу у судовому порядку.

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається. Відповідач, отримавши відомості про стягнення приватним виконавцем основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, повинен завершити виконавче провадження щодо стягнення виконавчого збору, чого ним зроблено не було, в зв`язку з чим Позивач вимушений був звернутися до суду, оскільки стягнення виконавчого збору чи основної винагороди одночасно як таких, є неприпустимим з точки зору дотримання засад виконавчого провадження, передбачених зокрема п. 5 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження», справедливим може бути лише стягнення однієї з указаних сум.

Третя особа АТ Державний Ощадний Банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ Ощадбанк надала пояснення, в яких зазначила, що АТ Ощадбанк неодноразово звертався до відповідача щодо повернення виконавчих листів до суду та повідомляв, що виконавчий лист №2-812/11 перебуває на виконанні у приватного виконавця Цинєва В.О. При цьому, заборгованість за виконавчим документом №2-812/11 про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_2 відсутня, заборгованість сплачена у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.05.2012 р. по справі №2-812/11 позовні вимоги АТ «Державний Ощадний Банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АТ «Державний Ощадний Банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» суму заборгованості за іпотечним кредитом №2379-н від 25.06.2008р у розмірі 1 317 521,73 (один мільйон триста сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять одна гривня 73 коп.) грн., вирішено питання про стягнення судових витрат та витрат на інфрмаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.05.2012 р. по справі №2-812/11, яким солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АТ «Державний Ощадний Банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» стягнуто суму заборгованості за іпотечним кредитом №2379-н від 25.06.2008р у розмірі 1 317 521,73 (один мільйон триста сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять одна гривня 73 коп.) грн. Малиновським відділом Державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 05.10.2016 р. відкрито виконавче провадження ВП 52594467.

05.10.2016 р. державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 131 752,00 грн.

20.03.2020 р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Цинєвим В. О. відкрито виконавче провадження ВП 61599335, щодо примусового виконання виконавчого листа №2-812/11, виданого 12.03.2018 р. Приморським районним судом м. Одеси щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 317 521,73 грн.

21.10.2025 р. до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В. О. надійшло повідомлення від представника стягувача АТ «Державний Ощадний Банк України», відповідно до якого борг станом на 10.10.2025 р. складає 78 277,05 грн.

25.05.2026 р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Цинєвим В. О., у зв`язку зі стягненням з боржника грошових коштів в розмірі 78 277,05 грн. та суми винагороди приватного виконавця в розмірі 17 321,80 грн. прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження.

16.06.2026 р. на підставі листа стягувача про сплату заборгованості в повному обсязі за виконавчим документом №2-812/11 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» та виведено в окреме виконавче провадження №81286196 залишок не стягнутого виконавчого збору у розмірі 120 564,68 грн.

14.07.2026 р. представник ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про закінчення виконавчого провадження ВП 81286196 на підставі ч. 8 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження».

Листом від 04.08.2026 року Хаджибейським відділом Державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надано відповідь та повідомлено, що відділ бере до уваги платіжні інструкції про сплату виконавчого збору у розмірі 17321,80 грн. сплаченого в рамках виконавчого провадження № 61599335, на підставі вищевикладеного сума виконавчого збору за виконавчим документом № 2-812/11 станом на 04.08 2026 року становить 68 962,23 гри

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ Про виконавче провадження виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною восьмою статті 27 цього Закону встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 42 Закону України Про виконавче провадження кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Статтею 45 Закону України Про виконавче провадження визначено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (частина третя статті 45 ЗУ Про виконавче провадження).

Згідно з приписами частин першої п`ятої статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів від 2 червня 2016 року №1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з частиною сьомою статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання приписів статті 31 цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі також - Порядок №643).

Пунктом 12 цього Порядку визначено, що розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання правомірності бездіяльності державного виконавця щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору, з підстав подальшого відкриття іншого виконавчого провадження приватним виконавцем та одночасного стягнення основної винагороди приватного виконавця щодо примусового виконання одного виконавчого документа.

Так, згідно із частиною першою статті 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

8) визнання боржника банкрутом;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Водночас, у постанові від 21 липня 2022 року у справі №320/6215/19 Верховний Суд здійснив аналіз ситуації, пов`язаної із подвійним стягненням плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд зауважив, що Закон України Про виконавче провадження містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Вирішення цієї проблеми зачіпає конвенційні та конституційні права особи, її інтереси, а також стосується забезпечення верховенства права під час здійснення виконавчого провадження.

Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, указана проблема за колом осіб, головним чином, стосується прав та інтересів державних виконавців, приватних виконавців і боржників. Однак з-поміж інших учасників виконавчого провадження саме боржники перебувають у найбільш уразливому становищі, позаяк у зв`язку з неповнотою законодавчого регулювання зобов`язані платити двічі за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Розв`язуючи це питання, Верховний Суд зазначив, що виконавче законодавство не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Зрештою, як уже зазначалося, це право залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

На противагу цьому, виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв`язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.

Так, частиною восьмою статті 27 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Логічний і цільовий способи уяснення частини восьмої статті 27 Закону України Про виконавче провадження свідчать, що у вказаному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати (перший абзац) або продовжувати стягнення виконавчого збору (другий абзац).

Указана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагород. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв`язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Тож, у наведеній постанові Верховний Суд сформував правовий висновок, що у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.

Отже, повернення виконавчого листа стягувачу згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження, а згодом його пред`явлення до приватного виконавця, є підставою для застосування ч. 8 ст. 27 вищевказаного Закону (у порядку аналогії) відповідно до якого під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

Суд звертає увагу, що виконавчий лист № 2-812/11 від 20.12.2012 та виконавчий лист №2-812/11, виданий 12.03.2018 р. Приморським районним судом м. Одеси на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.05.2012 р. по справі №2-812/11.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.08.2017 року по справі №2-812/11, поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 травня 2012 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 травня 2012 року.

При цьому, в силу приписів ст. 38 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на той час) виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Відтак, Малиновський відділ Державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України був зобов`язаний повернути виконавчий лист № 2-812/11 від 20.12.2012 до суду, який його видав.

З наданих до суду доказів слідує, що АТ Державний Ощадний Банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ Ощадбанк неодноразово повідомляло Малиновський відділ ДВС про те, що виконавчий лист №2-812/11, виданий 12.03.2018 р. перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О.

Отже, станом на 16.06.2026 р. під час виведення в окреме виконавче провадження №81286196 залишку не стягнутого виконавчого збору у розмірі 120 564,68 грн. відповідач мав врахувати, що виконавчий лист №2-812/11 перебуває на виконанні у приватного виконавця Цинєва А.О. та те, що приватним виконавцем винесено постанову про стягнення основної винагороди.

Суд враховує, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.05.2012 р. по справі №2-812/11 виконане саме в межах виконавчого провадження ВП № 61599335, відкритого 20.03.2020 р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Цинєвим В. О., який в тому числі виніс постанову про стягнення основної винагороди, та закінчив виконавче провадження у зв`язку із фактичним виконанням.

Відтак, існування виконавчого провадження № 81286196 фактично призводить до одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагороди приватного виконавця за виконання одного й того ж судового рішення, а тому вказане виконавче провадження підлягає закінченню з одночасним скасуванням всіх заходів примусового виконання рішення, вжитих державним виконавцем в ході вказаного виконавчого провадження.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №320/6215/19, від 14 березня 2025 року по справі № 580/245/24.

Також, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 липня 2022 року у справі №320/6215/19, згідно якої адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин і задоволеними в адміністративному судочинстві можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище і захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет і підстави позову), характер порушеного права позивача і можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема, встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Своєю чергою, відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що звернувшись до суду з позовною вимогою про визнання протиправною і скасування постанови позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного, на його думку, права. З урахуванням висновків Суду щодо застосування аналогії закону, належним та ефективним способом захисту такого права є закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження №81286196, боржником за яким є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), зняття арешту з майна та коштів ОСОБА_1 , виключення записів про цього боржника з Єдиного реєстру боржників та скасування інших заходів, вжитих під час примусового виконання у межах виконавчого провадження №81286196, поверннення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) стягнутих в межах даного виконавчого провадження коштів у розмірі 45 467,97 грн. підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження №81286196, боржником за яким є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та вчинити дії відповідно до Закону Про виконавче провадження з урахуванням висновків суду.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням висновку суду про часткове задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2129,92 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (65036, м. Одеса, вул. Старицького, 10-А, код ЄДРПОУ 41405463), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача АТ Державний Ощадний Банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ Ощадбанк (65125, м. Одеса, вул. Базарна, 17, код 09328601) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у неприйнятті рішення про закінчення виконавчого провадження №81286196, боржником за яким є ОСОБА_1 , невчиненні інших дій, згідно з заявою про закінчення виконавчого провадження від 14.07.2026.

Зобов`язати Хаджибейський відділ Державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження №81286196, боржником за яким є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та вчинити дії відповідно до Закону Про виконавче провадження з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (65036, м. Одеса, вул. Старицького, 10-А, код ЄДРПОУ 41405463) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2129,92 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст. 287, 293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 272 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.