Рішення № 140346372, 07.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. Справа № 911/479/26

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства «Будівельно-інвестиційна група 3»

до Броварської міської ради Броварського району Київської області

про стягнення 7365987,28 грн

за участю представників

позивача: Бурцева І.Ю. адвокат, ордер серії АР № 1344124 від 03.09.2026;

відповідача: Халимон Л.В. в порядку самопредставництва,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та узагальнені аргументи сторін

Стислий виклад позиції позивача

Дочірнє підприємство «Будівельно-інвестиційна група 3» (далі позивач, ДП «Будівельно-інвестиційна група 3») звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 20.02.2026 до Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі відповідач, Броварська міська рада) про стягнення 7365987,28 грн, з яких 6561078,44 грн інфляційні втрати та 804908,84 грн 3% річних, які нараховані у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 5/063-12.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 5/063-12, яке набрало законної сили 08.04.2013, з Броварської міської ради на користь ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» стягнуто 4141200,00 грн збитків, 3653,53 грн витрат на проведення судової експертизи та 33244,86 грн судового збору. На виконання зазначеного рішення 15.04.2013 видано наказ, який перебував на виконанні в органі Державної казначейської служби України.

За твердженням позивача, відповідач тривалий час не виконував судове рішення, а перше зарахування коштів на рахунок ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» відбулося лише 10.07.2024. Надалі відповідач здійснював поступове погашення заборгованості, яка станом на дату звернення з цим позовом була сплачена в повному обсязі.

Посилаючись на тривале прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивач вказує на виникнення у нього права на отримання інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що раніше звертався до суду з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за періоди з 01.01.2019 по 15.01.2022 та з 16.01.2022 по 15.01.2025, а в межах цього позову просить стягнути відповідні нарахування за інші періоди прострочення, а саме: з 09.04.2013 по 31.12.2018; з 16.01.2025 по 08.04.2025; з 09.04.2025 по 03.07.2025; з 04.07.2025 по 06.11.2025; з 07.11.2025 по 10.12.2025.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує та просить застосувати позовну давність і відмовити у позові в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що наказ Господарського суду Київської області від 15.04.2013 у справі № 5/063-12 був пред`явлений позивачем до органу Державної казначейської служби України лише 25.02.2015 та прийнятий до виконання. Виконання судових рішень щодо стягнення коштів з Броварської міської ради здійснювалося Казначейством у порядку черговості надходження виконавчих документів, а відповідачем для забезпечення такого виконання затверджувалися відповідні програми та передбачалися кошти у місцевому бюджеті.

Відповідач посилається на те, що у 2019 2025 роках на виконання програм забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів Броварської міської ради було виділено та профінансовано відповідні кошти, а у 2024 2025 роках на користь ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» здійснювалися безспірні списання коштів за наказом у справі № 5/063-12. Остаточне виконання зазначеного наказу, за твердженням відповідача, відбулося у грудні 2025 року, що підтверджується листом Броварського управління Державної казначейської служби України від 11.12.2025 та не заперечується самим позивачем.

Щодо заявлених позовних вимог відповідач зазначає, що позивач уже звертався до суду з позовами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за попередні періоди прострочення, за результатами розгляду яких з Броварської міської ради стягнуто відповідні суми. При цьому відповідач звертає увагу, що сукупний розмір нарахувань, заявлених позивачем до стягнення у цій справі та стягнутих у попередніх справах, істотно перевищує суму основного боргу.

Крім того, відповідач посилається на необхідність забезпечення в умовах воєнного стану фінансування першочергових видатків місцевого бюджету, зокрема оплати праці працівників бюджетних установ, заходів територіальної оборони, підтримки Збройних Сил України, забезпечення потреб цивільного населення та інших заходів, пов`язаних із функціонуванням територіальної громади. З огляду на зазначене, а також повне виконання основного зобов`язання та судового рішення у справі № 911/245/25, відповідач просить, у разі задоволення вимог про стягнення 3% річних, зменшити їх розмір, посилаючись на засади справедливості, добросовісності та розумності.

Щодо позовної давності відповідач, посилаючись, зокрема, на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, зазначає, що невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, а вимоги про стягнення сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, можуть бути заявлені в межах трьох років, що передують зверненню до суду.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 09.04.2013 по 31.12.2018 заявлені поза межами позовної давності. Також відповідач зазначає, що позивач не навів обґрунтованих причин пропуску строку позовної давності та не просив його поновити, що, на думку відповідача, є підставою для відмови у задоволенні позову.

ІІ. Рух справи.

Заяви та клопотання учасників справи

Через канцелярію суду 20.03.2026 від Броварської міської ради надійшов відзив від 16.03.2026 № 1.12.4-15/01/4507 на позовну заяву.

Через підсистему «Електронний суд» 27.04.2026 від ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» надійшла відповідь на відзив, яка містить клопотання про поновлення строку для її подання.

Через підсистему «Електронний суд» 01.05.2026 від Броварської міської ради надійшли заперечення (на відповідь на відзив).

Через підсистему «Електронний суд» 18.05.2026 від ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» надійшло клопотання про долучення доказів.

Через підсистему «Електронний суд» 07.08.2026 від ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» надійшла заява щодо подання доказів витрат на професійну правничу допомогу.

Через підсистему «Електронний суд» 17.08.2026 від ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» надійшла заява про припинення повноважень представника (документ сформований в системі «Електронний суд» 15.08.2026).

Через підсистему «Електронний суд» 03.09.2026 від ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» надійшла заява про вступ у справу як представника.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 02.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою від 27.04.2026 суд поновив позивачу пропущений строк для подання відповіді на відзив.

З метою вирішення питань, визначених статтею 182 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), суд неодноразово оголошував перерву в підготовчому засіданні, строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів ухвалою від 27.04.2026.

Ухвалою від 01.06.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.07.2026.

У судовому засіданні 06.07.2026 суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступні слова представників сторін щодо позовних вимог та заперечень проти позову, перейшов до з`ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого оголосив перерву до 07.08.2026.

У судовому засіданні 07.08.2026 суд продовжив розгляд справи на стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого оголосив перерву до 17.08.2026.

З огляду на заяву позивача про припинення повноважень його представника та про відкладення судового засідання у зв`язку з необхідністю залучення нового представника, у судовому засіданні 17.08.2026 суд оголосив перерву до 07.09.2026.

У судовому засіданні 07.09.2026, після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, представники сторін виступили із заключними словами, посилаючись на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Після судових дебатів суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, після чого оголосив перерву та повідомив про час проголошення судового рішення 07.09.2026.

Після перерви 07.09.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Факти та обставини встановлені судом

Господарський суд Київської області рішенням від 12.03.2013 у справі № 5/063-12, яке набрало законної сили 08.04.2013, стягнув з Броварської міської ради на користь ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» 4141200,00 грн збитків, 3653,53 грн витрат по сплаті вартості судової експертизи та 33244,86 грн витрат по сплаті судового збору.

15.04.2013 на виконання зазначеного рішення суд видав наказ.

Відповідно до інформації, наданої у листі Броварського управління Державної казначейської служби України Київської області № 04-06-08/36 від 09.01.2025, заяву про виконання виконавчого листа (наказу) Господарського суду Київської області у справі № 5/063-12 від 15.04.2013 з доданими документами про стягнення з Броварської міської ради Київської області на користь ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» коштів отримано 25.02.2015 за вхідним № 984 та прийнято до виконання.

Відповідно до листа Броварської міської ради № 1.12.4-15/01/17267 від 20.09.2024 виконання судових рішень, боржником за якими є міська рада, у тому числі наказу Господарського суду Київської області від 15.04.2013 у справі № 5/063-12, здійснюється відповідно до «Програми забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів Броварської міської ради Київської області на 2023-2027 роки» (далі Програма).

При цьому міська рада повідомила, що у 2024 році на виконання зазначеної Програми на користь ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» у порядку черговості було безспірно списано 231681,13 грн. На погашення витрат, пов`язаних із виконанням судових рішень та виконавчих документів, рішенням про бюджет Броварської міської територіальної громади на 2024 рік передбачено 250000,00 грн, а рішенням міської ради від 27.06.2024 № 1664-73-08 додатково виділено 100000,00 грн. Також зазначено, що у разі перевиконання бюджетних надходжень може бути розглянуто питання про додаткове фінансування відповідної Програми.

Щодо фінансування на 2025 рік міська рада повідомила, що на момент надання відповіді бюджетний запит не сформовано, а рішення про бюджет Броварської міської територіальної громади на 2025 рік не прийнято.

Крім того, міська рада зазначила, що станом на дату надання відповіді наказ Господарського суду Київської області у справі № 5/063-12 є першочерговим. Водночас наголошено, що відповідно до пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, такі рішення виконуються органами Казначейства виключно у порядку черговості надходження виконавчих документів.

Броварське управління Державної казначейської служби України Київської області (далі управління Казначейства) у листі № 04-06-08/938 від 24.09.2024 повідомило, що станом на дату надання відповіді на виконання наказу Господарського суду Київської області від 15.04.2013 у справі № 5/063-12 на користь ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» було перераховано кошти в сумі 231681,13 грн.

Управління Казначейства також повідомило, що станом на відповідну дату ним не було отримано інформації щодо планування на 2025 бюджетний рік кошторисних призначень, спрямованих на погашення витрат, пов`язаних із виконанням судових рішень та виконавчих документів.

Крім того, зазначено, що відповідно до пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, виконання наказу Господарського суду Київської області від 15.04.2013 у справі № 5/063-12 про погашення заборгованості перед ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» є першим у черговості.

У період з 10.07.2024 по 11.12.2025 із рахунку Броварської міської ради на рахунок ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» перераховано грошові кошти в сумі 4178098,39 грн із призначенням платежу: « 0110180;2800;часткове стягн.збитків зг. наказу Господарськ. суду Київ.обл.від 15.04.2013 по спр №5/063-12», а саме: 10.07.2024 169481,13 грн; 06.09.2024 62200,00 грн; 15.11.2024 62600,00 грн; 08.12.2024 200000,00 грн; 09.04.2025 250000,00 грн; 04.07.2025 400000,00 грн; 07.11.2025 1000000,00 грн; 11.12.2025 2033817,26 грн.

Господарський суд Київської області рішенням від 27.03.2025 у справі № 911/245/25 стягнув з Броварської міської ради на користь ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» 371757,28 грн 3% річних та 1823553,30 грн інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 5/063-12 з 16.01.2022 по 15.01.2025.

Господарський суд Київської області рішенням від 27.02.2026 у справі № 911/2952/25 стягнув з Броварської міської ради на користь ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» 843559,05 грн інфляційних втрат і 381179,94 грн 3% річних, нарахованих за період прострочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 5/063-12 з 01.01.2019 по 15.01.2022.

ІV. Норми права, які застосував суд; оцінка та висновки суду

За змістом частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина п`ята статті 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, у якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Аналогічний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Отже, норма частини другої статті 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх випадків порушення грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (підстави виникнення цивільних прав і обов`язків, які, по суті, є змістом зобов`язання, вказані у статті 11 Цивільного кодексу України). Тому попри те, як у боржника виник обов`язок щодо сплати грошей у зв`язку із заподіянням ним збитків, шкоди, безпідставністю набуття (утримання) коштів кредитора, рішення суду тощо всі ці зобов`язання є грошовими. Тому цілком обґрунтованим є право кредитора на нарахування за період прострочення інфляційних витрат та 3% річних. Такий підхід відповідає принципу справедливості, адже кошти кредитора незалежно від підстав, що зумовили обов`язок їх сплатити, знецінюються у разі прострочення, тому останній повинен бути захищений від прострочення боржника.

При цьому у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15 про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зробила висновок, за яким положення статті 625 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

У рішенні Господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 5/063-12 визнано грошові зобов`язання Броварської міської ради Київської області та визначено їх розмір 4178098,39 грн.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що рішення суду від 12.03.2013 у справі № 5/063-12 тривалий час не виконувалося.

Водночас під час розгляду справи суд установив, що у період з 10.07.2024 по 11.12.2025 із рахунку Броварської міської ради на рахунок ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» перераховано грошові кошти загальною сумою 4178098,39 грн із призначенням платежу: « 0110180;2800;часткове стягн.збитків зг. наказу Господарськ. суду Київ.обл.від 15.04.2013 по спр №5/063-12».

Отже, станом на 11.12.2025 основне грошове зобов`язання, підтверджене рішенням Господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 5/063-12, виконано відповідачем у повному обсязі.

Разом з тим повне виконання боржником основного зобов`язання не виключає відповідальності за прострочення його виконання за період, протягом якого таке прострочення існувало.

Як убачається з матеріалів справи, позивач заявив вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 09.04.2013 по 31.12.2018, а також за загальний період з 16.01.2025 по 10.12.2025 з урахуванням здійснення часткових оплат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив застосувати позовну давність до заявлених позивачем вимог та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду із відповідними вимогами після спливу встановленого законом строку позовної давності.

Позивач проти застосування позовної давності заперечує, посилаючись, зокрема, на переривання перебігу позовної давності у зв`язку з поданням позовів у справах № 810/1355/18, № 911/245/25 та № 911/2952/25, початок перебігу позовної давності з моменту, коли позивач об`єктивно дізнався про порушення свого права у процедурі виконання судового рішення, вчинення відповідачем дій, які, на думку позивача, свідчать про визнання ним свого обов`язку, а також на продовження та зупинення перебігу позовної давності у зв`язку із запровадженням карантину та воєнного стану.

Дослідивши наведені сторонами доводи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом, установленим статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому до вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю три роки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц зазначила, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 910/17317/17.

Як установлено судом, рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 5/063-12 набрало законної сили 08.04.2013, а 15.04.2013 суд видав наказ на його виконання.

Таким чином, з 09.04.2013 відповідач перебував у простроченні виконання грошового зобов`язання, що виникло на підставі зазначеного судового рішення, а у позивача з цього моменту виникло право вимагати застосування наслідків прострочення, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Той факт, що виконання судового рішення про стягнення коштів з місцевого бюджету здійснюється у спеціальному порядку органами Казначейства, не змінює моменту виникнення у кредитора права на застосування передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України наслідків прострочення. Особливості бюджетної процедури виконання рішення не трансформують саме грошове зобов`язання та не встановлюють для вимог за статтею 625 Цивільного кодексу України окремого, відмінного від загального, моменту початку перебігу позовної давності.

Отже, доводи позивача про те, що перебіг позовної давності щодо вимог за статтею 625 Цивільного кодексу України мав розпочатися лише після завершення процедурних строків, передбачених Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, є необґрунтованими.

Посилання позивача на положення частини першої статті 261 Цивільного кодексу України та на те, що він нібито міг довідатися про порушення свого права лише після завершення процедурних дій органу Казначейства, суд відхиляє.

З матеріалів справи вбачається, що предметом захисту у цій справі є право позивача на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду, яким на користь позивача присуджено грошові кошти.

Позивач був стороною у справі № 5/063-12, знав про ухвалення рішення від 12.03.2013, набрання ним законної сили 08.04.2013 та видачу наказу 15.04.2013. Відповідно, позивач достовірно знав як про існування грошового зобов`язання відповідача, так і про необхідність його виконання.

Більше того, позивач не заперечує, що 25.02.2015 звернувся до органу Казначейства із наказом та останній було прийнято до виконання. Саме ця обставина додатково підтверджує обізнаність позивача щодо стану виконання рішення суду та існування невиконаного грошового зобов`язання.

Посилання позивача на строки, передбачені Порядком № 845, не свідчить про відсутність порушення його права протягом усього періоду до 03.06.2015. Наведені строки регламентували порядок організації виконання рішення, однак не визначали нового строку виконання грошового зобов`язання у розумінні статті 261 Цивільного кодексу України та не встановлювали спеціального строку позовної давності за вимогами, заявленими на підставі статті 625 цього Кодексу.

Крім того, позивач фактично пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом, коли він дізнався про порушення свого права, а з припущенням щодо завершення певної сукупності процедурних дій органу Казначейства та боржника. Такий підхід суперечить правовій природі позовної давності та положенням статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України.

Тому підстав для визначення 03.06.2015 початком перебігу позовної давності суд не вбачає.

Не приймає суд і доводи позивача про те, що подання ним позовів у справах № 911/245/25 та № 911/2952/25 перервало перебіг позовної давності щодо вимог за період 09.04.2013 31.12.2018.

Відповідно до частин другої, третьої статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Разом із тим положення частини другої статті 264 Цивільного кодексу України не можуть тлумачитися як такі, що автоматично переривають позовну давність щодо будь-яких інших вимог того самого кредитора до того самого боржника лише з тієї підстави, що такі вимоги випливають з одного правовідношення.

Позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 523/10225/15-ц).

Як встановлено судом, у справі № 911/245/25 позивач заявляв вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 16.01.2022 по 15.01.2025. Зазначені вимоги були задоволені рішенням Господарського суду Київської області від 27.03.2025.

У справі № 911/2952/25 позивач заявляв вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 01.01.2019 по 15.01.2022. Зазначені вимоги були задоволені рішенням Господарського суду Київської області від 27.02.2026.

Таким чином, предметом попередніх позовів були конкретні суми інфляційних втрат та трьох процентів річних, нараховані за чітко визначені періоди прострочення, які не охоплювали період з 09.04.2013 по 31.12.2018, заявлений у цій справі.

Саме по собі те, що зазначені вимоги мають спільне походження невиконання відповідачем рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 5/063-12, не означає, що подання позовів за наступні періоди прострочення перериває перебіг позовної давності щодо вимог за попередні періоди.

Інше тлумачення частини другої статті 264 Цивільного кодексу України фактично означало б, що пред`явлення кредитором позову щодо будь-якого окремого відрізку періоду триваючого прострочення автоматично поновлює позовну давність щодо всіх попередніх періодів такого прострочення, незалежно від того, чи були вони предметом судового розгляду. Такий підхід суперечив би як змісту наведеної норми, так і правовим висновкам Верховного Суду щодо обмеження переривання позовної давності тією частиною вимоги, яка була предметом пред`явленого позову.

За таких обставин суд відхиляє доводи позивача про те, що подання позовів у справах № 911/245/25 та № 911/2952/25 перервало позовну давність щодо вимог за період з 09.04.2013 по 31.12.2018.

Позивач, заперечуючи проти заяви відповідача про застосування позовної давності, посилається також на те, що перебіг позовної давності щодо спірних вимог було перервано 19.03.2018 у зв`язку із зверненням ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» до Київського окружного адміністративного суду з позовом у справі № 810/1355/18.

На думку позивача, незважаючи на те, що відповідачем у зазначеній справі було Броварське управління Державної казначейської служби України Київської області, а Броварська міська рада брала участь у справі як третя особа, такий позов був спрямований на захист того самого майнового права, яке порушене невиконанням рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 5/063-12. Позивач вважає, що заявлена ним у справі № 810/1355/18 вимога про нарахування та виплату трьох процентів річних є частиною вимоги, право на яку він реалізує у цій справі, а тому відповідно до частини другої статті 264 Цивільного кодексу України подання позову перервало перебіг позовної давності.

Суд не погоджується з такими доводами з огляду на таке.

Як установлено судом, 19.03.2018 ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварського управління Державної казначейської служби України Київської області.

У зазначеній справі позивач просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність Броварського управління Державної казначейської служби України Київської області щодо невиконання наказу Господарського суду Київської області від 15.04.2013 у справі № 5/063-12;

- зобов`язати Броварське управління Державної казначейської служби України Київської області здійснити стягнення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;

- зобов`язати Броварське управління Державної казначейської служби України Київської області відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» нарахувати та виплатити з Державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з 26.05.2015 до дня ухвалення постанови у справі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 у справі № 810/1355/18 у задоволенні позову ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» відмовлено повністю.

Відповідно до частини другої статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

За змістом наведеної норми переривання позовної давності пов`язується саме з пред`явленням позову особою, яка має відповідне право, та з реалізацією цього права щодо належного боржника або щодо відповідної частини вимоги.

Таким чином, для вирішення питання про наявність правового наслідку у вигляді переривання позовної давності необхідно встановити не лише факт звернення особи до суду, але й те, що таким зверненням позивач реалізував право на судовий захист саме тієї вимоги, щодо якої надалі заявляє позов.

Сам факт того, що у двох судових справах виступає одне й те саме первісне судове рішення або одне й те саме порушення невиконання рішення суду, не є достатнім для висновку про переривання позовної давності за будь-якими іншими вимогами кредитора.

У цій справі позивач звернувся з вимогами безпосередньо до Броварської міської ради як боржника за грошовим зобов`язанням, нарахувавши інфляційні втрати та три проценти річних відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Натомість у справі № 810/1355/18 відповідачем було Броварське управління Державної казначейської служби України Київської області.

Броварська міська рада відповідачем у цій справі не була.

Більше того, Броварська міська рада була залучена до участі у справі № 810/1355/18 лише як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Таким чином, звернення ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» до адміністративного суду у справі № 810/1355/18 не було пред`явленням позову до Броварської міської ради як боржника за рішенням Господарського суду Київської області від 12.03.2013.

Відповідно, таке звернення не може розглядатися як пред`явлення позову до боржника у розумінні частини другої статті 264 Цивільного кодексу України.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що відмінність у статусі Броварської міської ради у справі № 810/1355/18 відповідач чи третя особа не має правового значення.

Частина друга статті 264 Цивільного кодексу України дійсно передбачає можливість переривання позовної давності у разі пред`явлення позову до одного із кількох боржників.

Однак зазначене положення не означає, що пред`явлення будь-якого позову до будь-якої особи, яка бере участь у правовідносинах, перериває позовну давність щодо іншого боржника.

У справі № 810/1355/18 Броварське управління Державної казначейської служби України Київської області не було солідарним чи субсидіарним боржником за грошовим зобов`язанням, присудженим рішенням Господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 5/063-12.

Зі змісту позовних вимог у справі № 810/1355/18 убачається, що позивач оскаржував бездіяльність саме органу Казначейства та просив зобов`язати цей орган здійснити дії щодо виконання судового рішення.

Отже Броварське управління Державної казначейської служби України Київської області та Броварська міська рада мали у відповідних правовідносинах різний правовий статус і різний обсяг прав та обов`язків. Броварська міська рада залишалася боржником за виконавчим документом, тоді як орган Казначейства здійснював визначені законом повноваження щодо виконання судового рішення.

Тому звернення з позовом до органу Казначейства не може ототожнюватися з пред`явленням позову до Броварської міської ради.

Суд також відхиляє довід позивача про те, що вимога, заявлена у справі № 810/1355/18, є частиною тієї самої вимоги, яка заявлена у цій справі.

Зміст частини другої статті 264 Цивільного кодексу України щодо пред`явлення позову, предметом якого є лише частина вимоги, слід розуміти таким чином, що позивач повинен пред`явити позов щодо певної частини конкретного матеріально-правового права, а не щодо будь-якого іншого способу захисту, який має спільною передумовою те саме порушення.

У цій справі вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 09.04.2013 по 31.12.2018 є вимогами про стягнення конкретних грошових сум з Броварської міської ради за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

У справі № 810/1355/18 позивач таких вимог до Броварської міської ради не заявляв.

Більше того, предметом спору в адміністративній справі було не стягнення з Броварської міської ради відповідної частини грошової вимоги, а визнання неправомірною бездіяльності органу Казначейства, зобов`язання останнього здійснити певні дії та виплатити компенсацію з Державного бюджету України.

Отже відсутні підстави вважати, що позивач у справі № 810/1355/18 пред`явив хоча б частину тієї матеріально-правової вимоги до Броварської міської ради, яка є предметом розгляду у цій справі.

Враховуючи викладене, подання позову у справі № 810/1355/18 не перервало перебіг позовної давності щодо вимог ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» до Броварської міської ради про стягнення сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивач також зазначає, що перебіг позовної давності у спірних правовідносинах переривався на підставі частини першої статті 264 Цивільного кодексу України у зв`язку з неодноразовим вчиненням відповідачем дій, які, на думку позивача, свідчать про визнання ним свого обов`язку за рішенням Господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 5/063-12.

Зокрема, позивач посилається на листи Броварської міської ради, у яких повідомлялося про неможливість виконання судового рішення через відсутність бюджетних призначень, прийняття та виконання відповідних бюджетних програм, подальше фактичне погашення основної заборгованості, а також на неоскарження та виконання відповідачем рішення Господарського суду Київської області від 27.03.2025 у справі № 911/245/25, яким з відповідача стягнуто інфляційні втрати та три проценти річних.

Суд не погоджується з такими доводами з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Закон пов`язує переривання позовної давності не з будь-яким підтвердженням існування між сторонами певного правовідношення, а з вчиненням боржником конкретної дії, яка об`єктивно свідчить про визнання ним відповідного боргу або обов`язку.

При цьому така дія повинна стосуватися саме того права чи вимоги, щодо яких заявлено про сплив позовної давності.

Предметом спірних вимог у цій справі є не виконання самого рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2013, а застосування наслідків прострочення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, для застосування частини першої статті 264 Цивільного кодексу України необхідно встановити, що відповідною поведінкою відповідач визнав саме заборгованість у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних, а не лише первісний обов`язок зі сплати суми, присудженої рішенням суду.

З матеріалів справи не вбачається, що Броварська міська рада у своїх листах визнавала за собою обов`язок сплатити на користь ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» конкретну суму інфляційних втрат або трьох процентів річних за період з 09.04.2013 по 31.12.2018, а також розрахунок таких сум та пропонувала їх сплатити. Натомість відповідач визнавав саме обов`язок виконати судове рішення.

Отже позивач не довів визнання відповідачем саме тієї вимоги, яка є предметом спору у цій справі.

Посилання позивача на прийняття Броварською міською радою програм забезпечення виконання судових рішень та виділення коштів на їх фінансування також не може бути підставою для висновку про переривання позовної давності щодо вимог за статтею 625 Цивільного кодексу України.

Прийняття бюджетної програми та передбачення видатків на виконання судових рішень спрямовані на забезпечення виконання вже існуючих судових рішень та виконавчих документів.

Такі дії підтверджують виконання відповідачем покладених на нього бюджетних повноважень та намір забезпечити виконання судових рішень у встановленому законом порядку.

Однак із самих лише бюджетних рішень не вбачається визнання відповідачем обов`язку сплатити додаткові суми, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Більше того, бюджетне планування здійснювалося щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, а не щодо визнання та добровільної сплати інфляційних втрат і трьох процентів річних за конкретний період прострочення.

Тому посилання позивача на те, що прийняття відповідних програм саме по собі переривало позовну давність, є необґрунтованим.

Суд також не приймає посилання позивача на фактичне виконання відповідачем рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2013 у період з 10.07.2024 по 11.12.2025 як на безумовну підставу для переривання позовної давності щодо спірних вимог.

Здійснення платежів у рахунок основного боргу може свідчити про визнання відповідачем основного грошового обов`язку, однак не означає визнання ним додаткової вимоги щодо сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних за весь попередній період прострочення.

Інше тлумачення призвело б до фактичного ототожнення основного грошового зобов`язання з усіма можливими вимогами про застосування наслідків його прострочення.

Суд зауважує, що вимога про сплату інфляційних втрат та трьох процентів річних має власний предмет конкретну суму коштів, визначену залежно від розміру простроченого боргу та конкретного періоду прострочення.

Тому для застосування частини першої статті 264 Цивільного кодексу України має значення, чи вчинив боржник дію, з якої безпосередньо та однозначно вбачається визнання саме такої вимоги.

Визнання відповідачем обов`язку сплатити 4141200,00 грн збитків, 3653,53 грн витрат на проведення судової експертизи та 33244,86 грн судового збору, присуджених до стягнення рішенням суду у справі № 5/063-12 не є визнанням обов`язку сплатити інфляційні втрати та три проценти річних, які нараховуються у зв`язку з простроченням виконання зазначеного рішення.

Окремо суд оцінює посилання позивача на те, що відповідач не оскаржив рішення Господарського суду Київської області від 27.03.2025 у справі № 911/245/25 та в подальшому виконав його, що, на думку позивача, свідчить про визнання відповідачем не лише основного боргу, а й правомірності нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Так, у справі № 911/245/25 суд розглянув вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за конкретний період з 16.01.2022 по 15.01.2025.

Отже правові наслідки набрання цим рішенням законної сили та його виконання поширюються на визначені цим рішенням вимоги та встановлені ним обставини, але не можуть поширюватися на інші вимоги за інші періоди прострочення, які не були предметом розгляду у справі № 911/245/25.

Тобто визнання відповідачем обов`язку сплатити суми, присуджені рішенням суду у справі № 911/245/25, не є визнанням ним вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 09.04.2013 по 31.12.2018.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що посилання позивача на сукупність поведінки відповідача листи, прийняття бюджетних програм, бюджетне фінансування, здійснення платежів та виконання судового рішення у справі № 911/245/25 не дають підстави для висновку про переривання позовної давності за спірними вимогами.

Зазначені дії у своїй сукупності безперечно свідчать про те, що відповідач визнавав існування обов`язку виконати рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2013 та зрештою виконав його.

Проте предметом спору у цій частині є не питання існування основного обов`язку відповідача, який сторонами не заперечується, а питання своєчасності звернення позивача до суду з вимогами про стягнення конкретних сум інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Жодна з наведених позивачем дій відповідача не містить прямого або однозначного волевиявлення про визнання ним заборгованості саме за такими вимогами за період з 09.04.2013 по 31.12.2018.

Відповідач не підписував актів звірки, листів чи інших документів, у яких визнавав би конкретний розмір інфляційних втрат або трьох процентів річних за спірний період; не здійснював платежів у рахунок таких сум та не звертався до позивача з пропозицією їх сплатити.

Відтак суд не встановив правових підстав для висновку про переривання перебігу позовної давності щодо вимог ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 09.04.2013 по 31.12.2018.

Суд також відхиляє посилання позивача на продовження та зупинення перебігу позовної давності у зв`язку із запровадженням карантину та воєнного стану, оскільки звернення з вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних у цій справі за вказаний вище період відбулося після спливу загальної позовної давності.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин заява відповідача про застосування позовної давності в частині вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 09.04.2013 по 31.12.2018 підлягає задоволенню, а у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 16.01.2025 по 10.12.2025 суд зазначає, що такі вимоги заявлені в межах загальної позовної давності.

При цьому відповідач не заперечує самого факту прострочення виконання рішення суду, а посилається переважно на те, що виконання здійснювалося в порядку черговості, визначеної законодавством та відповідними бюджетними програмами, а також на необхідність фінансування інших видатків територіальної громади в умовах воєнного стану.

Однак зазначені обставини не припиняють та не змінюють грошового зобов`язання відповідача перед позивачем та не звільняють боржника від наслідків прострочення, встановлених статтею 625 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на недостатність бюджетного фінансування, необхідність забезпечення першочергових потреб територіальної громади, фінансування заходів територіальної оборони, допомоги Збройним Силам України, забезпечення функціонування бюджетних установ та інших видатків не спростовують факту прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сам факт дії воєнного стану не є безумовною підставою для звільнення боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання; боржник має довести конкретний причинно-наслідковий зв`язок між відповідними обставинами та неможливістю виконання саме цього грошового зобов`язання.

У цій справі відповідач не довів наявності обставин, які відповідно до закону звільняли б його від обов`язку сплатити передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України суми за період фактичного прострочення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснював погашення заборгованості частинами, а остаточне виконання основного зобов`язання відбулося лише 11.12.2025.

Враховуючи здійснення відповідачем часткових платежів, розмір грошового зобов`язання, на який підлягають нарахуванню передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України суми, змінювався з моменту кожного часткового виконання.

Отже інфляційні втрати та три проценти річних підлягають обчисленню з урахуванням фактичного розміру непогашеної заборгованості на кожну відповідну дату та з урахуванням усіх здійснених відповідачем платежів.

За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку суд установив, що право позивача на отримання інфляційних втрат та трьох процентів річних існувало за періоди прострочення з 16.01.2025 по 08.04.2025, з 09.04.2025 по 03.07.2025, з 04.07.2025 по 06.11.2025 та з 07.11.2025 по 10.12.2025.

При цьому суд врахував здійснення відповідачем платежів 09.04.2025, 04.07.2025, 07.11.2025 та 11.12.2025, у зв`язку з чим нарахування після кожної дати здійснювалося вже на відповідний залишок непогашеного грошового зобов`язання.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем 214535,18 грн інфляційних втрат і 86504,86 грн 3% річних за вказані періоди.

Відповідач просив суд, посилаючись на принципи справедливості, добросовісності та розумності, тривалий строк невиконання судового рішення, воєнний стан, необхідність фінансування потреб територіальної громади та співвідношення суми нарахованих платежів із сумою основного боргу, зменшити розмір трьох процентів річних.

Зазначене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до висновків про застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора.

Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, не підлягає зменшенню судом.

Отже, з огляду на імперативний характер положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд не має правових підстав для зменшення розміру трьох процентів річних, нарахованих за встановлений судом період прострочення.

Посилання відповідача на те, що сукупний розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних є значним порівняно з основним боргом, а також на необхідність забезпечення інших видатків місцевого бюджету, зазначеного висновку не змінює.

Суд також враховує, що передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення грошового зобов`язання настають незалежно від вини боржника, а тому фінансові труднощі боржника, у тому числі органу місцевого самоврядування, не є підставою для невиконання імперативної норми закону.

Відтак клопотання відповідача про зменшення трьох процентів річних задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» у частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за періоди з 16.01.2025 по 08.04.2025, з 09.04.2025 по 03.07.2025, з 04.07.2025 по 06.11.2025 та з 07.11.2025 по 10.12.2025 є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

У частині позовних вимог за період з 09.04.2013 по 31.12.2018 у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Броварської міської ради на користь ДП «Будівельно-інвестиційна група 3» 214535,18 грн інфляційних втрат і 86504,86 грн 3% річних. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України, відповідно до якого у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з Броварської міської ради Броварського району Київської області (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Героїв України, буд. 15; код ЄДРПОУ 26376375) на користь Дочірнього підприємства «Будівельно-інвестиційна група 3» (03049, м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 14/17; код ЄДРПОУ 32768240) 214535 (двісті чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять п`ять) грн 18 коп. інфляційних втрат, 86504 (вісімдесят шість тисяч п`ятсот чотири) грн 86 коп. 3% річних та 3612 (три тисячі шістсот дванадцять) грн 48 коп. судового збору.

3. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.10.2026.

Суддя О.В. Щоткін