Рішення № 140346026, 06.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2026Справа № 910/8385/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпечне паркування"

до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

про стягнення 21 060,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Безпечне паркування" (далі - позивач) з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі - відповідач) про стягнення 21 060,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він безпідставно перерахував відповідачу грошові кошти у заявленому до стягнення розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8385/26 та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, а також встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.

Копія вказаної ухвали суду доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача 13.07.2026 до 17 та відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученої останнім - 13.07.2026.

Крім того, ухвалу суду від 13.07.2026 опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

27.07..2026 від відповідача надійшли відзиви на позов, які за змістом є ідентичними, поте відрізняються додатками до відзивів.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Інших заяв чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Таким чином, судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами статті 202 ГПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, а також заперечення не позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 26 червня 2007 року № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (відповідача у справі) визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в місті Києві.

Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві» (таблиця №1 Додатку 5) та Наказом Департаменту транспортної інфраструктури Київською міською державною адміністрацією від 25.03.2021 № Н-67 «Про затвердження переліку відведених майданчиків для паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах міста Києва» затверджено перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс», зокрема, вказаним рішенням за Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» закріплено спеціально обладнаний майданчик для паркування за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 1А в межах ІІI територіальної зони паркування міста Києва, із зазначенням відповідної кількості машиномісць, адреси розташування паркувального майданчику та площі земельної ділянки.

24.02.2021 між КП «Київтранспарксервіс» (сторона-1) та ТОВ «Безпечне паркування» (сторона-2) укладено договір № ДНП-2021-02/27 (далі - Договір), за умовами якого Сторона-1 передає за плату Стороні-2 для експлуатації, утримання та паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 1-А, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (далі - майданчик для паркування), що включає 90 (дев`яносто) місяць для платного паркування транспортних засобів, а також 10 (десять) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Відповідно до пп. 2.2.6. п. 2.2. договору сторона-2 зобов`язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною-1 згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію Стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що майданчик для паркування вважається фактично повернутим стороні-1 з моменту підписання сторонами акту повернення з експлуатації майданчика для паркування у строки, визначені п. 7.13.

Відповідно до п. 4.1. Договору вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях становить 6,50 грн, у т.ч. ПДВ у сумі 1,08 грн 08 коп.

Відповідно до пункту 4.2. загальна ціна Договору становить 640 575,00 грн, у тому числі ПДВ у сумі 106 762,50 грн.

Згідно з п. 4.3. Договору оплата вартості експлуатації починається з дня підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування транспортних засобів та здійснюється Стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок Сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів в місці, за який проводиться оплата не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, за яким здійснюється розрахунок. Плата за місяць, в якому підписано акт приймання-передачі, здійснюється пропорційно до кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.

Відсутність рахунку на дату оплати, визначену п. 4.3. договору, не звільняє Сторону-2 від зобов`язань щодо оплати (п. 4.5. договору).

Згідно з п. 4.7. договору оплата Сторони-2 стороні-1 згідно з умовами даного договору проводиться за період з дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації стороні-1 майданчика для паркування.

24.02.2021 між КП «Київтранспарксервіс» (сторона-1) та ТОВ «БЕЗПЕЧНЕ ПАРКУВАННЯ» (сторона-2) був підписаний Протокол розбіжностей до договору № ДНП-2021-02/27 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 24.02.2021 (далі - Протокол розбіжностей), згідно з умовами якого Сторони узгодили дію визначених цим Протоколом розбіжностей пунктів Договору в узгодженій Сторонами Договору редакції: пунктів 7.1. та 7.2 Договору: «Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Строк дії договору становить 2190 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування».

Згідно з п. 7.15. договору: «У разі якщо Сторона-2 не повідомила Сторону-1 про намір розірвати цей Договір, Договір вважається автоматично пролонгований на той самий строк, постійно необмежену кількість разів. При цьому сторони можуть підписати додаткову угоду про пролонгацію договору. Також якщо середній індекс інфляції за період дії договору, розрахований як середньоарифметичне значення річних індексів інфляції, встановлених Міністерством фінансів України у тому ж періоді, становить більше 100%, Сторона-1 зобов`язана змінити вартість експлуатації паркувального майданчика з урахуванням такого середнього індексу».

22.03.2021 між КП «Київтранспарксервіс» та ТОВ «Безпечне паркування» укладено Акт приймання-передачі вищезазначеного майданчика.

Таким чином, як вказує позивач, укладений між сторонами договір є договором найму (оренди), оскільки предметом договору є надання за плату в експлуатацію (користування) майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 1А, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 90 місце для платного паркування транспортних засобів, а також 10 спеціальних місць.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 березня 2024 року по справі № 910/1248/23.

При цьому, як вказує позивач у позові, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, який затверджено Законом № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX затверджено Указ Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

При цьому позивач посилається на те, що 30 березня 2022 року Київською міською радою прийнято рішення № 4551/4592 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX».

Згідно з 1.3.2 Рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 остання вирішила встановити, що на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022, власники та користувачі транспортних засобів звільняються від оплати за послуги з користування спеціально обладнаними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" згідно з переліком, затвердженим рішенням Київської міської ради, а також звільняються від оплати суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності укладених договорів з комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".

Рішенням Київської міської ради від 14.05.2022 № 4577/4618, яке набрало чинності 16.05.2022, п. 1.3 виключено з рішення від 30.03.2022 № 4551/4592.

Таким чином, позивач посилається на те, що був звільнений від здійснення оплати за Договором від 24.02.2021 № ДНП-2021-02/27з 24.02.2022 по 15.05.2022.

Проте, як вказує позивач, ТОВ «БЕЗПЕЧНЕ ПАРКУВАННЯ» здійснено оплату за Договором від 24.02.2021 № ДНП-2021-02/27 у повному обсязі за лютий 2022 року та березень 2022 року.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 21 060,00 грн (сплачені за 5 календарних днів за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 у розмірі 2 925,00 грн, а також 31 календарний день березня 2022 року в розмірі 18 135,00 грн), отримані за доводами позивача, відповідачем без достатньої правової підстави.

Заперечуючи проти позовних вимог у даній справі, відповідач посилається на те, що:

- вимога є безпідставною та необґрунтованою, виходячи з того, що грошові кошти отримані від позивача на підставі укладеного між сторонами договору, тому не можуть вважатись безпідставно отриманими;

- Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб;

- позивач, за доводами відповідача, помилково ототожнює поняття «цивільна відповідальність особи» за невиконання умов договору та «невиконання зобов`язання за договором» (несплату заборгованості за надані послуги). При цьому сплата боргу за надані послуги у строки та в порядку, що зазначені у Договорі № ДНП-2021-02/27 від 24.02.2021, є обов`язком сторони договору та не підпадає під поняття цивільної відповідальності особи;

- ні в основному рішенні Київської міської ради № 4551/4592 від 30.03.2022, ні у рішенні Київської міської ради № 4569/4610 від 15.04.2022, на які посилається Позивач, не міститься прямої вказівки про надання цим нормативно-правовим актам зворотної дії у часі;

- позивач був звільнений від оплати за надані послуги з моменту оприлюднення рішення № 4551/4592 від 30.03.2022 до моменту оприлюднення рішення № 4577/4618 від 14.05.2022. За період за квітень 2022 року та по 16 травня 2022 року за Договором відповідачем не нараховувалась плата.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як визначено ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ч. 3 вказаної норми положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стосовно доводів та заперечень учасників справи з посиланням на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23, суд вказує таке.

Так, відповідно до п.п. 92-98 вказаної постанови Об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного суду виснувала наступне.

« 92. Однак, Верховний Суд вважає висновок судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості нарахувань за березень 2022 року помилковими з таких мотивів.

93. Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

94. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила становлять випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

95. Частини 1, 2 ст. 5 ЦК передбачають, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

96. Отже, довід позивача, з яким погодилися суди попередніх інстанцій, про те, що відповідач мав право не здійснювати оплату за Договором у період з 07.04.2022 (опублікування Рішення КМР від 30.03.2022), а не з 24.02.2022 (введення воєнного стану на території України), є помилковими.

97. Оскільки Рішення КМР від 30.03.2022 звільняє орендарів від орендної плати за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва на період воєнного стану, введеного 24.02.2022, і це рішення пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, то воно має зворотну дію у часі і, відповідно, відповідач отримав право не здійснювати оплату за Договором саме з 24.02.2022.

98. На підтвердження цієї позиції свідчить рішення КМР від 18.05.2023 № 6332/6373, яким внесено зміни до Рішення від 30.03.2022, а саме доповнено його пунктом 5 такого змісту: Нарахування за цим рішенням здійснюються, починаючи з 24.02.2022".»

У зв`язку з цим, у п. 100-101 суд зазначив про скасування рішення попередніх інстанцій про задоволення позову, зокрема, щодо здійснених нарахувань за оренду майданчика в березні 2022 року, оскільки звільнення від сплати згідно з вказаною позицією Верховного Суду було з 24.02.2022 по 14.05.2022.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про те, що ст. 58 Конституції України не стосується звільнення від сплати за договором позивача у даній справі, а також те, що звільнення від сплати мало здійснюватись за період з 07.04.2022 по 14.05.2022.

Також судом відхиляються аргументи відповідача про те, що повернення коштів за ст. 1212 Цивільного кодексу України не може здійснюватись за умови укладання між сторонами господарського договору, оскільки у такому випадку кошти отримано саме на підставі такого правочину, а кошти не є безпідставно отриманими, з огляду на наступне.

Так, як вказано безпосередньо у п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, тобто норми ст. 1212 ЦК України прямо передбачають можливість її застосування у зобов`язальних відносинах за умови зокрема, коли підстава, на якій були набуті, згодом відпала.

Враховуючи, вищевикладене, зважаючи, що суду не надано доказів повернення коштів, а також врахування сплачених позивачем коштів в рахунок зменшення заборгованості позивача перед відповідачем (в рахунок переплати позивача), суд вважає заявлену позивачем вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 21 060,00 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України сплачена сума судового збору підлягає покладанню на відповідача у розмірі 2 662,40 грн.

При цьому судом враховано, що при зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Водночас, звернення до суду з позовом здійснено в електронній формі, а тому до ставки судового збору за подання позову відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» мав би застосовуватись понижений коефіцієнт 0,8.

Позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням в порядку ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» про повернення 665,60 грн судового збору (3 328,00 - 2 662,40).

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код 35210739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпечне паркування" (04211, м. Київ. вулиця Йорданська, будинок 6, код 44065596) грошові кошти у розмірі 21 060,00 грн (двадцять одна тисяча шістдесят грн 00 коп.), судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.10.2026.

Суддя О.Г. Удалова