Рішення № 140345548, 29.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026м. ДніпроСправа № 904/3286/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Мороза А.О. розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Виконувача обов`язків керівника Криворізької південної окружної прокуратури (50000, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Свято-Миколаївська, 27) в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, площа Молодіжна, 1; ідентифікаційний код 33874388)

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034)

про стягнення 1 970 826 грн. 47 коп.

Представники:

від прокуратури: Камлер А.В. - прокурор відділу прокуратури;

від позивача: представник не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;

від відповідача: представник не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

ПРОЦЕДУРА:

Виконувач обов`язків керівника Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2503/26 від 04.06.2026) до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 1 970 826 грн. 47 коп. - шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу.

Також просить стягнути на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір, про дату і час судового засідання повідомити учасників справи та Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке відбудеться 18.06.2026 о 17:30 год.

У судове засідання 18.06.2026 з`явився прокурор, представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 продовжено підготовче провадження в межах розумного строку, відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 05.08.2026 о 14:30 год.

Позивач у клопотанні (вх.№36109/26 від 21.07.2026) просить розгляд даної справи здійснити без участі представника Криворізької міської ради, винести законне рішення згідно норм чинного законодавства України.

Відповідач у відзиві (вх.№38507/26 від 04.08.2026) на позовну заяву просить долучити відзив на позовну заяву до матеріалів справи №904/3286/26, відмовити позивачеві у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що: - на момент вчинення кримінального правопорушення у постійному користуванні в межах філії "Дніпровське лісове господарство" ДП "Ліси України" розташовано 47 089,8 га заліснених земель, що розташовані не суцільним контуром, а у вигляді заліснених ділянок, площа Дичанського лісництва становить 2425,1 га, лісові ділянки не є огородженими, чи іншим чином унеможливлений доступ громадян до лісу, разом з тим, охорона лісу здійснюється шляхом виконання сукупності заходів; - для виконання своїх обов`язків з охорони лісу філія в межах штатного розпису мала співробітників державної лісової охорони, в т.ч. майстрів лісу, які безпосередньо виконують завдання із охорони лісових угідь, співробітники лісової охорони навіть у свій власний час (в т.ч. у вихідні дні) здійснюють охорону лісу від незаконних рубок, враховуючи воєнний стан, патрулювання лісових масивів дозволено лише в певний період доби, оскільки на території Дніпропетровської області встановлена комендантська година з 00.00 год. до 05.00 год., під час комендантської години пересуватися громадянам, в т.ч. працівникам державної лісової охорони заборонено, окрім того у 2022 році введений мораторій на відвідування лісів громадянами, оскільки частина лісів на території філії "Дніпровське лісове господарство" забруднено мінно-вибуховими пристроями в результаті обстрілів країни-агресора, що в свою чергу теж унеможливлює достатнє безпечне патрулювання; - 27.01.2025 працівниками Дичанського лісництва Дніпровського надлісництва філії "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України" при обході території кварталу 76 виділу 4, що знаходиться в межах Металургійного району міста Кривий Ріг, було виявлено 178 пнів незаконно зрубаних дерев породи "В`яз", "Акація біла", "Тополя" та "Ясень"; - за результатами виявленої рубки працівниками лісництва було складено акт огляду місця вчинення лісопорушення від 27.01.2025, про виявлену незаконну порубку дерев працівниками лісництва було направлено до органу поліції повідомлення про кримінальне правопорушення, по даному факту відділенням поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області було порушено кримінальне провадження №12025041710000110 від 31.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, відповідно до абз. 2 п. 2.5. Інструкції з оформлення органами Держкомлісгоспу України матеріалів про правопорушення, затвердженої наказом Держкомлісгоспу України від 31.08.2010 р. № 262, зареєстрованого в Мінюсті 29.09.2010 р. за № 863/1815, відповідачем було направлено до відділу поліції повідомлення про кримінальне правопорушення для проведення оперативнорозшукових слідчих дій, спрямованих на встановлення особи порушника, на даний час слідчим здійснюється досудове розслідування та проводяться оперативно-розшукові заходи щодо встановлення осіб, причетних до вчинення зазначеного правопорушення; - зазначене кримінальне провадження не завершено і розслідування по ньому належним чином не проведено, не встановлено як осіб, які вчинили самовільну рубку, так само не встановлено вини посадових осіб відповідача; - твердження позивача стосовно наявності вини відповідача, яка полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев, є безпідставними та необґрунтованими; - підтвердженням належного виконання функцій, покладених на лісову охорону є те, що посадові особи відповідача, котрі входять до складу лісової охорони, з метою здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового законодавства, забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, збереження заготовленої лісопродукції, систематично здійснює рейди в різний час доби, у робочі, вихідні та святкові дні та при виявленні лісових порушень повідомляє в органи Національної поліції, за необхідності проводить спільні патрулювання з співробітниками Національної поліції та складає протоколи про адміністративне правопорушення, постійно веде співпрацю з Нацполіцією щодо виявлених поліцейськими фактів незаконної заготівлі, транспортування чи збуту деревини, доказом належного виконання обов`язків з боку відповідача якраз і є матеріали, додані позивачем до позовної заяви, як нібито матеріали кримінального провадження, на розголошення яких отримано доступ, відповідач добросовісно виконував свої обов`язки, належним чином склавши матеріали та повідомивши про виявлений факт незаконної рубки; - твердження позивача стосовно того, що порушення відповідачем вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності не зважаючи на те, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, суперечить статтям 105, 107 Лісового кодексу України, 66 Конституції України, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього середовища", в яких є пряме посилання на те, що шкода, заподіяна ними (саме винними особами), відшкодовується в повному обсязі; - позивачем самостійно надано докази, які свідчать про вчинення відповідачем всіх можливих дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчий території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природного законодавства, та забезпечення виконання відомчих інструкцій щодо дій при виявленні незаконних рубок, позивачем не доведено, що шкода, завдана лісу, спричинена саме бездіяльністю відповідача, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

У судове засідання 05.08.2026 прокурор та представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2026 відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 02.09.2026 о 15:30 год.

У судове засідання 02.09.2026 з`явився представник прокурора, представники сторін у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2026, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 08.09.2026 о 14:30 год.

У судове засідання 08.09.2026 з`явився представник прокурора, представники сторін у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2026 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті (загальне позовне провадження) на 29.09.2026 о 15:00 год.

Відповідач у заяві (вх.№45506/26 від 17.09.2026) про розгляд справи без участі просить провести розгляд справи у відсутності представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника відповідача у судове засідання.

У судове засідання 29.09.2026 з`явився прокурор, представники сторін у судове засідання не з`явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, працівниками Дичанського лісництва Дніпровського надлісництва філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі за текстом Державне підприємство "Ліси України"), що розташовано в межах Металургійного району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, 27.01.2025 у кварталі 76 виділ 4 виявлено факт незаконної порубки/пошкодження дерев породи "Ясен" в кількості 156 шт., породи "В`яз" в кількості 14 шт., породи "Акація біла" в кількості 7 шт. та породи "Тополя" в кількості 1 шт. Загальна кількість незаконно зрубаних дерев складає 178 шт.

За результатами виявлення вищевказаної рубки працівниками лісової охорони Дичанського лісництва Дніпровського надлісництва філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" 27.01.2025 складено акт огляду місця вчинення лісопорушення (а.с. 24-28).

Відповідно до розрахунку шкоди, заподіяної лісу, проведеного головним лісничим Дичанського лісництва Дніпровського надлісництва філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", згідно з постановою Кабінету Міністрів України №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", загальний розмір збитків становить 1 970 826 грн. 35 коп. (а.с. 27).

Крім того, матеріали справи містять протокол огляду місця події від 27.01.2025, складений Слідчим СВ ВП №2 КРУП ГУНП Дніпропетровської області лейтенантом поліції Дмитром Гавенко (а.с.29-30)

Також за вказаним фактом незаконної порубки дерев, Відділенням поліції №2 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області 31.01.2025 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041710000110 за частиною 1 статті 246 Кримінального кодексу України (а.с. 33).

Під час досудового розслідування вищезазначеного кримінального провадження, з метою підтвердження чи спростування суми нарахованих збитків, завданих державі, слідчим призначено судову інженерно-екологічну експертизу.

Постановою від 14.04.2025 про дозвіл на розголошення відомостей кримінального провадження надано дозвіл на розголошення відомостей кримінального провадження та використання будь-яких матеріалів кримінального провадження №12025041710000110 відомості про кримінальне правопорушення, про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 246 Кримінального кодексу України для здійснення представницьких повноважень та захисту інтересів держави та територіальної громади (а.с.31).

Прокурором Криворізької південної окружної прокуратури надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування (в порядку статей 36, 222 Кримінального процесуального кодексу України) від 14.04.2025 (а.с. 32).

Згідно з висновком експерта від 09.03.2026 № СЕ-19/105-26/2234-ФХЕД, розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев породи "Ясен" в кількості 156 шт., породи "В`яз" в кількості 14 шт., породи "Акація біла" в кількості 7 шт. та породи "Тополя" в кількості 1 шт., загальною кількістю 178 шт. у кварталі 76 виділ 4 Дичанського лісництва Дніпровського надлісництва філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", що розташоване в адміністративних межах Криворізької міської ради Криворізького району Дніпропетровської області становить 1 970 826 грн. 47 коп., що в цілому підтверджує розрахунок шкоди, заподіяної лісу, який проведено філією "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України" Дичанське лісництво Дніпровське надлісництво, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" (а.с. 34-39).

Прокурор стверджує, що навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", внаслідок чого завдані збитки в розмірі 1 970 826 грн. 35 коп., відповідач проти вказаного заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення прокурора з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Статтею 3 Лісового кодексу України визначено, що лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Частиною 2 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.

Згідно з частиною 3,4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи - неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; 2) наявність шкоди - під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України підприємства установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений в формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Виходячи зі змісту абзацу 2 частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом статей 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Прокурор зауважує, що в порушення зазначених нормативних приписів відповідач не забезпечив охорону і збереження лісу від незаконної рубки.

Так, виходячи із системного аналізу положень пункту 1 частини 2 статті 19, пункту 5 статті 64, частини 1 та частини 5 статті 86, пункту 5 частини 2 статті 105 та статті 107 Лісового кодексу України, лісові господарства, як постійні лісокористувачі, мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства, зокрема, незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчих їм територіях.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976 затверджено Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів (далі - Положення), яким, зокрема, передбачено, що державна лісова охорона (далі - держлісоохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства.

Метою діяльності держлісоохорони, лісової охорони інших постійних лісокористувачів та власників лісів є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсів та об`єктів тваринного світу.

Пунктом 4 Положення передбачено основні завдання держлісоохорони, зокрема здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового та мисливського законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства, тощо.

Прокурор зауважує на тому, що внаслідок неналежного виконання працівниками Філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" обов`язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконних рубок, навколишньому природному середовищу заподіяно збитки на суму 1 970 826 грн. 35 коп., які виникли внаслідок того, що відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, що є підставою для стягнення з відповідача суми завданої шкоди (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 № 909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 09.11.2018 у справі №909/912/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16).

Враховуючи вимоги статті 1166 Цивільного кодексу України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести суду, що у його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Поряд з цим, в пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 відображено позицію Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої, виходячи з вимог частини 2 статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.12.2018 у справі № 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Відтак, відповідач - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду, та на виконання вимог чинного законодавства повинен відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Господарський суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, з таких підстав.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, а відповідачем не заперечується факт незаконної рубки дерев на земельній ділянці, що перебуває під його охороною.

Оскільки охорона і захист лісів є складовою частиною діяльності відповідача, сам факт незаконної рубки свідчить про неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісу. При цьому, не важливо хто саме здійснив незаконну рубку дерева та ким виявлено факт такої рубки, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування.

Відповідач, як лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, в результаті чого державним інтересам заподіяно матеріальну шкоду в сумі 1 970 826 грн. 35 коп.

Вищенаведеним спростовуються доводи відповідача про те, що нормами Лісового кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу, а також відсутності факту не належного виконання відповідачем обов`язків по охороні та захисту лісу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані прокурором на підтвердження факту заподіяної шкоди є достатньо вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

З викладеним корелюються й положення частин 3 та 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, за якими у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, керівник прокуратури чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3 рп/99).

Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 05.11.2019 у справі №804/4585/18, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20, від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18 та від 14.02.2023 у справі №580/1374/22.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.02.2023 у справі №206/1198/19 прокурор вправі звертатися до суду з позовними вимогами щодо захисту прав територіальної громади, оскільки її інтереси є складовою частиною інтересів держави.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Порушення інтересів держави в даному випадку полягають у ненадходженні протягом тривалого часу до спеціального фонду місцевих бюджетів грошових стягнень за шкоду, заподіяну відповідачем державі внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, у тому числі лісів, в результаті незаконних порубок дерев на землях лісогосподарського призначення.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про стягнення шкоди заподіяної внаслідок бездіяльності лісокористувача, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Другим елементом, який становить невід`ємну частину підстав представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також його відсутність.

Отже, при визначенні вказаного елемента підлягає з`ясуванню питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Криворізькою південною окружною прокуратурою скеровано лист (від 13.041.2026 №57-2705ВИХ-26) (а.с. 13-17) на адресу міської ради, в якому повідомлялось про встановлені факти порушення у ненадходженні протягом тривалого часу до спеціального фонду місцевих бюджетів грошових стягнень за шкоду, заподіяну ДСГП "Ліси України" державі внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, у тому числі лісів, в результаті незаконних порубок дерев на землях лісогосподарського призначення.

На виконання вимог абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України "По прокуратуру" Криворізькою південною окружною прокуратурою на адресу Криворізької міської ради скеровано повідомлення щодо звернення прокурора з позовом до суду (а.с. 64).

Таким чином, зазначене свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку. Враховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпровської міської ради.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає стягненню 23 649 грн. 22 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Виконувача обов`язків керівника Криворізької південної окружної прокуратури (50000, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Свято-Миколаївська, 27) в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, площа Молодіжна, 1; ідентифікаційний код 33874388) до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034) про стягнення 1 970 826 грн. 47 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034) на користь держави в особі Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, площа Молодіжна, 1; ідентифікаційний код 33874388) 1 970 826 (один мільйон дев`ятсот сімдесят тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 47 коп. - шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу.

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т. Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету -2800) 23 649 (двадцять три тисячі шістсот сорок дев`ять) грн. 22 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати накази.

Накази та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

06.10.2026