Рішення № 140341640, 05.10.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1611/26Справа №450/1503/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

05.10.2026 м.Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді - Рябчун А. В.,

за участю секретаря Бойко О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаїв в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026 року до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 березня 2026 року справу №450/1503/26 передано за підсудністю до Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 травня 2026 року справу № 450/1503/26 передано за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області.

Позовна заява мотивована тим, що 20 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 921979992, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн, який надалі було збільшено до суми 12 500,00 грн. Договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV36W7Q.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, до якого неодноразово укладалися додаткові угоди, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс», перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 921979992 від 20 січня 2022 року.

27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №27/0524-01, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 921979992 від 20 січня 2022 року.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до якого до ТОВ «ФК «ЕЙС», перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 921979992 від 20 січня 2022 року.

Таким чином, у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором № 921979992 від 20 січня 2022 року в розмірі 17 699, 00 грн., яка складається з наступного: 12 499,38 грн. - заборгованість по кредиту; 5 199,62 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Ураховуючи наведене, ТОВ «ФК «ЕЙС» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 921979992 від 20 січня 2022 року у розмірі 17 699,00 грн., яка складається з наступного: 12 499,38 грн. - заборгованість по кредиту; 5 199,62 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Процесуальні дії суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 червня 2026 року справа передана для розгляду судді Рябчун А. В.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 18 червня 2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «Ейс» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб; витребувано інформацію, що містить банківську таємницю, та стосується відповідача ОСОБА_1 , справу призначено до розгляду на 18 серпня 2026 року.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 18 серпня 2026 року розгляд справи відкладено на 15 вересня 2026 року.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 15 вересня 2026 року розгляд справи відкладено на 05 жовтня 2026 року.

На адресу суду 06 липня 2026 року від АТ «Приватбанк» надійшла витребовувана інформація.

Представник позивача у судові засідання 18 серпня 2026 року, 15 вересня 2026 року, 05 жовтня 2026 року не з`явився, при цьому в позовній заяві просить проводити розгляд даної справи без його участі за наявними у справі матеріалами, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судові засідання 18 серпня 2026 року, 15 вересня 2026 року, 05 жовтня 2026 року не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином в розумінні вимог пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23), якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).

З огляду на наявність достатніх матеріалів у справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та на підставі статті 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення у справі.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідно до частини 2статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що згідно кредитного договору № 91979992 від 20 січня 2022 року відповідач ОСОБА_1 отримав в ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредит у сумі 5 000,00 грн. Проте, в подальшому ОСОБА_1 збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становить 12 500,00 грн.

Договір укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в періодичну дату оплати процентів. Дата повернення кредиту, періодичні дати оплати процентів та дата сплати комісії зазначаються в Графіку платежів, який міститься в Додатку 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно з заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 20 січня 2022 року, номер карти № 5168-74XX-XXXX-7586 був указаний відповідачем як рахунок для отримання кредитних коштів.

Відповідно до платіжного доручення № 8a97d67b-4135-402c-952e-3910a33b5b80 від 20.01.2022 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що 20 січня 2022 року на карту № 5168-74XX-XXXX-7586 було зараховано 5000,00 грн., призначення платежу: згідно договору № 921979992 від 20.01.2022, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.

Факт зарахування суми кредиту у розмірі 5 000,00 грн. 20.01.2022 року на карту № 5168-74XX-XXXX-7586 підтверджується також довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до платіжного доручення № d2807fec-32a8-4d60-bf2f-091cae433e8e від 24.01.2022 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що 24 січня 2022 року на карту № 5168-74XX-XXXX-7586 було зараховано 4950,00 грн., призначення платежу: згідно договору № 921979992 від 20.01.2022, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.

Факт зарахування суми кредиту у розмірі 4 950,00 грн. 24.01.2022 року на карту № 5168-74XX-XXXX-7586 підтверджується також довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до платіжного доручення № 7a7fa6a7-8779-4276-a0b4-1b9cd63f7405 від 27.01.2022 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що 27 січня 2022 року на карту № НОМЕР_2 було зараховано 2550,00 грн призначення платежу: згідно договору № 921979992 від 20.01.2022, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.

Факт зарахування суми кредиту у розмірі 2 550,00 грн. 27.01.2022 року на карту № 5168-74XX-XXXX-7586 підтверджується також довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно з випискою з особового рахунка, наданої ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором № 91979992 від 20 січня 2022 року, станом на 26.12.2025 року заборгованість за вказаним договором не погашена і складає 17 699,00 грн., яка складається з наступного: 12 499,38 грн. - заборгованість по кредиту; 5 199,62 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» вд 25.06.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260623/29711-БТ у банку на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_3 . На вказаний рахунок були зарахування: 5 000,00 грн 20.01.2022 року; 4 950,00 грн 24.01.2022 року; 2 550,00 грн 27.01.2022 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним № 921979992 від 20 січня 2022 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 17 699,00 грн., яка складається з наступного: 12 499,38 грн. - заборгованість по кредиту; 5 199,62 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, до якого неодноразово укладалися додаткові угоди.

27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №27/0524-01.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №15/07/25-Е .

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Електронний договір та всі додаткові угоди до нього, підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов висновку: «Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа.

Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.

У ході розгляду справи суд встановив, що від 20 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 921979992. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Відповідач ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту тощо. Підписуючи кредитний договір № 921979992 від 20 січня 2022 року відповідач ознайомився з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором № 921979992 від 20 січня 2022 року виконало, надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 12 500,00 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_2 , вказану відповідачем в кредитному договорі, що підтверджується випискою АТ КБ «Приват Банк» про рух коштів. Крім того, факт перерахування коштів на рахунок відповідача підтверджено наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями та довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідач у процесі оформлення кредиту надав дані своєї банківської картки, на яку пізніше отримав кошти від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Належність вказаної банківської карти відповідачу підтверджується наданою на вимогу суду довідкою АТ КБ «ПриватБанк».

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20 (провадження № № 61-11608св22), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК.

Надаючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам суд вважає доведеним, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 921979992 від 20 січня 2022 року, заборгованість за яким становить 17 699,00 грн., яка складається з наступного: 12 499,38 грн. - заборгованість по кредиту; 5 199,62 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Щодо відступлення прави вимоги.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №761/33403/17).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Звертаючись з цим позовом та обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «ФК «Ейс» указувало на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС», на підставі договорів факторингу, які були укладені 28.11.2018, 27.05.2024, 15.07.2025.

Аналіз досліджених матеріалів справи свідчить про те, що позивачем не надано доказів підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

Розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ураховуючи додаткову угоду № 19, 26, 27, 31, 32 визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, пунктом 3.1.1 передбачено, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, розмір якої погоджується та визначається сторонами в кожному реєстрі прав вимоги окремо. За умовами пункту 3.1.2, фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткових угод. Пунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати за договором факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01, які б засвідчували факт набуття ТОВ «Таліон Плюс» прав вимоги за кредитним договором № 921979992 від 20 січня 2022 року.

Підписаний 31.12.2022 ТОВ «ФК «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» акт звірки взаємних розрахунків зі сплати суми фінансування за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 не є доказом оплати, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує факт господарської операції, а лише фіксує стан розрахунків між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №910/1389/18 зазначено, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Усі укладені до договору факторингу від №28/1118-01 від 28.11.2018 додаткові угоди не змінюють визначений самим договором порядок оплати: фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Отже, належні докази щодо підтвердження оплати договорів факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги входять до предмета доказування (наявність у ТОВ «ФК «ЕЙС права вимоги) у цій справі, а обов`язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача.

Таким чином, ураховуючи відсутність доказів оплати зокрема за договором факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», суд уважає що позивачем не доведено факту набуття права грошової вимоги відносно ОСОБА_1 за кредитним договором № 921979992 від 20 січня 2022 року.

Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не могло бути переданим цим товариством ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» 11.07.2025 року.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЙС» не надано доказів, які б свідчили про набуття права вимоги від відповідача сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 20.01.2022 року між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що є підставою для відмови у позові.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, то витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 628, 629, 639 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга позивачем на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а, код ЄДРПОУ 42986956, НОМЕР_4 у АТ «Універсал Банк», МФО:322001.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя Анна Рябчун