Ухвала суду № 140340812, 24.09.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/6302/26

Провадження № 2/202/5147/2026

УХВАЛА

Іменем України

24 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Дребот І. Я.,

за участю секретаря судового засідання Зеленський Б.В.,

представника позивача- ОСОБА_1

представника відповідача- ОСОБА_2

представника відповідача -Онищенко М.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інком-Фінанс» про закриття провадження у цивільній справі та клопотання позивача ОСОБА_3 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у цивільній справі № 202/6302/26, провадження № 2/202/5147/2026 за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Укрсиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інком-Фінанс» про захист прав споживача, визнання договору факторингу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Індустріального районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа № 202/6302/26 за позовом ОСОБА_3 до АТ «Укрсиббанк», ТОВ «Фінансова компанія «Інком-Фінанс» про захист прав споживача, визнання договору факторингу недійсним.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 30 червня 2026 року відкрито провадження у справі.

28 липня 2026 року до суду надійшло клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Інком-Фінанс» про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04 серпня 2025 року у справі № 752/6488/25, яке, за твердженням заявника, набрало законної сили, вже вирішено спір між тими самими сторонами, щодо того самого предмета та з тих самих підстав.

Заявник зазначає, що у справі № 752/6488/25 ОСОБА_3 звертався до АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Інком-Фінанс» із вимогою про визнання недійсним договору факторингу № 29/09/5/2023 від 29 вересня 2023 року, укладеного між відповідачами, тобто з тією самою вимогою, яка є предметом розгляду у цій справі.

Судом встановлено, що дійсно позивач у березні 2025 року звертався до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Інком-Фінанс», у якій просив визнати недійсним договір факторингу № 29/09/5/2023 від 29 вересня 2023 року.

Разом із тим, для застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України необхідною є сукупність трьох умов: тотожність сторін, предмета та підстав позову.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, прийняті або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, сама по собі тотожність сторін та предмета спору не є достатньою для закриття провадження у справі, оскільки необхідним є також встановлення тотожності підстав позову.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а тому при вирішенні питання про наявність підстав для закриття провадження суд має порівняти не лише формулювання позовних вимог, а й фактичні обставини, на яких вони ґрунтуються.

З наданої суду копії позовної заяви ОСОБА_3 у справі № 752/6488/25 вбачається, що у зазначеній справі позивач, обґрунтовуючи вимогу про недійсність договору факторингу № 29/09/5/2023 від 29 вересня 2023 року, посилався, зокрема, на обставини щодо невідповідності адреси предмета іпотеки, зазначеної у документах щодо відступлення права вимоги, адресі, зазначеній у первісному договорі іпотеки, та пов`язував з цим відсутність у ТОВ «ФК «Інком-Фінанс» відповідних прав.

Водночас із позовної заяви у цій справі вбачається, що, крім зазначених обставин, позивач обґрунтовує заявлені вимоги іншими фактичними обставинами, зокрема посилається на відмінність розміру заборгованості за кредитним договором, зазначеного у судовому рішенні, від розміру заборгованості, який, за твердженням позивача, визначався відповідачами після укладення договору факторингу; на відсутність належних доказів фактичного виконання сторонами договору факторингу, зокрема доказів сплати фактором грошових коштів за право вимоги; на неналежне підтвердження фактичного переходу права вимоги; на відсутність належного повідомлення боржника про заміну кредитора, а також на порушення положень законодавства про захист прав споживачів та законодавства у сфері споживчого кредитування.

Зазначені обставини у наданій суду позовній заяві у справі № 752/6488/25 як фактичні підстави заявленої вимоги у такому обсязі не наведені.

При цьому суд зазначає, що посилання позивача на норми права, саме по собі, не створює нової підстави позову. Водночас у цій справі позивач посилається не лише на інше правове обґрунтування, а й на інші фактичні обставини, які, на його думку, свідчать про недійсність спірного договору факторингу.

Отже, за результатами порівняння позовних заяв суд встановлює тотожність сторін та предмета спору, однак не встановлює повної тотожності фактичних підстав позову.

За таких обставин відсутні передбачені пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підстави для закриття провадження у справі.

Посилання заявника на положення частини четвертої статті 82 ЦПК України також не є підставою для закриття провадження у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказана норма визначає преюдиціальне значення встановлених судовим рішенням обставин, однак сама по собі не передбачає закриття провадження у іншій справі за відсутності передбаченої пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України сукупності умов тотожності спорів.

При цьому питання правової оцінки обставин, встановлених попереднім судовим рішенням, а також питання належності, допустимості та достатності доказів, якими позивач обґрунтовує додаткові фактичні підстави своїх вимог у цій справі, підлягають вирішенню судом під час розгляду справи по суті та не можуть бути підставою для закриття провадження на стадії підготовчого провадження.

Таким чином, клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Інком-Фінанс» про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання про залучення третьої особи суд зазначає наступне.

18 серпня 2026 року позивачем ОСОБА_3 подано клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_4 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

В обґрунтування клопотання позивач посилається на те, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2023 року у справі № 202/6453/23 за позовом АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення боргу кредитором спадкодавця з ОСОБА_4 стягнуто заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11057003000 від 13 жовтня 2006 року.

Як зазначає позивач, відповідно до договору факторингу № 29/09/5/2023 від 29 вересня 2023 року право вимоги за вказаним кредитним договором АТ «Укрсиббанк» відступило ТОВ «ФК «Інком-Фінанс».

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 202/6453/23 ТОВ «ФК «Інком-Фінанс» залучено до участі у справі як правонаступника АТ «Укрсиббанк».

Крім того, з наданих суду матеріалів вбачається, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2025 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2023 року у справі № 202/6453/23 залишено без змін, а ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 .

Предметом спору у цій справі є, зокрема, питання дійсності договору факторингу № 29/09/5/2023 від 29 вересня 2023 року, на підставі якого ТОВ «ФК «Інком-Фінанс» заявляє про набуття права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11057003000 від 13 жовтня 2006 року.

Відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Частиною третьою статті 53 ЦПК України передбачено, що якщо суд при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Згідно з частиною п`ятою статті 53 ЦПК України в ухвалі про залучення третьої особи суд зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є особою, з якої рішенням суду у справі № 202/6453/23 стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11057003000 від 13 жовтня 2006 року.

Водночас у цій справі вирішується питання щодо дійсності договору факторингу, яким, за твердженням відповідачів, право вимоги за зазначеним кредитним договором було передано від АТ «Укрсиббанк» до ТОВ «ФК «Інком-Фінанс».

Таким чином, рішення у цій справі щодо дійсності або недійсності договору факторингу може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_4 , пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором та з особою, яка заявляє про набуття права вимоги за таким кредитним договором.

З огляду на наведене суд вважає, що існують передбачені статтею 53 ЦПК України підстави для залучення ОСОБА_4 до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

При цьому залучення ОСОБА_4 у відповідному процесуальному статусі не означає вирішення судом питання про обґрунтованість позовних вимог, дійсність чи недійсність договору факторингу або правильність висновків, викладених у судових рішеннях у справі № 202/6453/23.

Керуючись статтями 43, 53, 82, 181, 189, 197, 198, 200, 255, 258261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інком-Фінанс» про закриття провадження у цивільній справі № 202/6302/26 на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України відмовити.

2. Клопотання позивача ОСОБА_3 про залучення третьої особи задовольнити.

Залучити до участі у цивільній справі № 202/6302/26, провадження № 2/202/5147/2026, за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Укрсиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інком-Фінанс» про захист прав споживача, визнання договору факторингу недійсним, ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

3. Роз`яснити ОСОБА_4 її право подавати докази, брати участь у їх дослідженні, ставити питання учасникам справи, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, користуватися іншими процесуальними правами, передбаченими статтею 43 ЦПК України.

4. Запропонувати третій особі подати суду письмові пояснення щодо позову та/або відзиву на позовну заяву відповідно до вимог статті 181 ЦПК України та одночасно надіслати їх копії іншим учасникам справи.

5. Копію позовної заяви з доданими до неї документами та копію цієї ухвали направити третій особі.

Ухвала в частині залучення третьої особи може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду в порядку та строки, встановлені ЦПК України.

В іншій частині ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддя І.Я. Дребот