Ухвала суду № 140338273, 01.10.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2180/24

Провадження № 6/466/286/26

У Х В А Л А

01 жовтня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Федорової О.Ф.

секретар судового засідання Волянська Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Львова заяву представника Державної казначейської служби України Стегнія Андрія Васильовича про зміну способу виконання постанови Львівського апеляційного суду від 25.06.2026 року у цивільній справі №466/2180/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Управління патрульної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції про стягнення моральної шкоди, -

встановив:

28.08.2026 року представник Державної казначейської служби України Стегній Андрій Васильович звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із заявою про зміну способу виконання постанови Львівського апеляційного суду від 25.06.2026 року у цивільній справі №466/2180/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Управління патрульної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції про стягнення моральної шкоди, шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок моральної шкоди.

В обґрунтування заяви зазначає, що постановою Львівського апеляційного суду від 25.06.2026 року у справі №466/2180/24 присуджено стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання з єдиного казначейського рахунку) на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок моральної шкоди.

На виконання рішення суду по справі №466/2180/24 Шевченківським районним судом м. Львова 14.08.2026 року видано виконавчий лист.

Виконання рішення суду у справі №466/2180/24 у встановлений судом спосіб «шляхом списання з єдиного казначейського рахунку» унеможливлює його виконання, оскільки кошти на виконання зазначеного судового рішення неможливо стягнути безпосередньо з єдиного казначейського рахунку.

Верховним Судом сформувалась відповідна практика щодо формулювання у судових рішеннях способу стягнення шкоди (збитків) за рахунок держави (Державного бюджету України), який має відповідати приписам статті 56 Конституції України, статей 1173 - 1176 Цивільного кодексу України, а також інших правових норм, що передбачають випадки такого відшкодування.

За результатами розгляду справи №910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомості про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, однак не в резолютивній частині рішення.

Відповідні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 07.12.2022 року у справі №461/9982/19, від 15.03.2023 року у справі №591/7146/20, від 13.09.2023 року у справі №501/85/22, від 04.10.2023 року у справі №757/5351/21-ц, від 18.10.2023 року у справі №127/1407/22, згідно з якими помилковими є рішення судів в частині визначення такого способу відшкодування шкоди як «стягнення шляхом безспірного списання коштів Казначейством з єдиного казначейського рахунку».

Оскільки нормами процесуального законодавства не передбачено зазначення у резолютивній частині відомостей про шляхи списання коштів, вид рахунку, з якого буде проведено відповідне безспірне списання коштів, суб`єкт виконання судового рішення, то Казначейство вважає, що належним способом виконання рішення у цій справі є стягнення коштів на користь позивача з Державного бюджету України, виключивши з резолютивної частини зазначеного судового рішення словосполучення «(шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку)».

У зв`язку із чим представник заявника звернувся до суду з даною заявою.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Причини неявки не відомі. Заяв та клопотань на адресу Шевченківського районного суду м. Львова не надходило.

Перевіривши матеріали справи, доводи заяви, суд вважає, що заява про зміну способу виконання постанови Львівського апеляційного суду від 25.06.2026 року у цивільній справі №466/2180/24 підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25.06.2026 року у справі №466/2180/24, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30.09.2025 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалено стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання з єдиного казначейського рахунку) на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок моральної шкоди.

На виконання рішення суду по справі №466/2180/24 Шевченківським районним судом м. Львова 14.08.2026 року видано виконавчий лист.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Верховний Суд неодноразово наголошував у постановах від 25.09.2019 року у справі №607/5841/17, від 18.11.2020 року у справі №554/5980/18, від 15.06.2022 року у справі №398/2910/20, від 09.02.2022 року у справі №757/6203/21-ц, від 23.02.2022 року у справі №757/23994/20-ц, від 28.04.2022 року у справі №464/5200/19, від 25.01.2023 року у справі №757/4091/20-ц, від 04.10.2023 року у справі №757/3351/21-ц, від 18.10.2023 року у справі №127/1407/22, що кошти державного бюджету належить на праві власності державі.

Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів Державного бюджету є держава Україна, як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду України у справі №910/23967/16 дійшла висновку, що резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомості про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, однак не в резолютивній частині рішення.

Відповідні висновки також викладені у постановах Верховного суду від 07.12.2022 року у справі №461/9982/19, від 15.03.2023 року у справі №591/7146/20, від 13.09.2023 року у справі №501/85/22, від 04.10.2023 року у справі №757/5351/21-ц, від 18.10.2023 року у справі №127/1407/22, згідно з якими помилковими є рішення судів в частині визначення такого способу відшкодування шкоди як «стягнення шляхом безспірного списання коштів Казначейством з єдиного казначейського рахунку».

Суд приймає до уваги, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини виконання остаточних обов`язкових рішень національних судів становить невід`ємну частину провадження справи.

Європейський суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 ЦК способів захисту цивільних прав.

При вирішенні питання про встановлення способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення.

Під встановленням способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. При цьому суд не може змінити зміст рішення або його суть.

Враховуючи характер та суть спірних правовідносин, суд вважає, що наведені заявником обставини, в контексті ст. 435 ЦПК України, є такими, що унеможливлюють виконання рішення, а тому заява підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 247, 435 ЦПК України, -

постановив:

Заяву представника Державної казначейської служби України Стегнія Андрія Васильовича про зміну способу виконання постанови Львівського апеляційного суду від 25.06.2026 року у цивільній справі №466/2180/24 - задовольнити.

Змінити спосіб виконання постанови Львівського апеляційного суду від 25.06.2026 року у цивільній справі №466/2180/24, шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок моральної шкоди.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя:О. Ф. Федорова