Ухвала суду № 140336823, 05.10.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/4522/19

Провадження № 8/331/4/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Скользнєвої Н.Г.

при секретарі Постарнак М.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шоніної Олени Валеріївни про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами, -

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2026 року від ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шоніної О.В. до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла заява про перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.07.2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Четверта запорізька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Спірідонова Марина Ашурівна, ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі- продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, у зв`язку з ново виявленими обставинами.

В обґрунтування заяви зазначено, що постановою Запорізького апеляційного суду від 21.01.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року у справі № 331/8204/16 скасовано та ухвалено постанову наступного змісту: у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа - Четверта Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено. Ухвалюючи рішення 09.07.2021 в цій справі, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі, Суд виходив з набрання законної сили рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року у справі 331/8204/16, яке скасовано постановою Запорізького апеляційного суду 21.01.2026

Посилаючись на вищенаведені обставини, відповідач просить суд скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.07.2021 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволення позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. (т. 3 а.с. 72-73)

Представник заявника - адвокат Шоніна О.В. надала заяву про розгляд справи без її участі.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений в установленому законом порядку. Будь-яких заяв, клопотань заяв по суті справи від нього до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення заяви про скасування рішення у зв`язку з ново виявленими обставинами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, в тому числі, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

За змістом ч.3 ст.429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.3, п.4 та п.5 постанови №4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами для встановлення нововиявлених обставин, визначених п.1 ч.2 ст.423ЦПК України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2021 року в цій справі (№ 331/4522/19) позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано договір купівлі продажу квартири, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , укладений 01 листопада 2017 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований в АДРЕСА_3 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Спірідоновою М. А., зареєстрований в реєстрі за № 2603, недійсним. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований в АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_2 (адреса : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) квартиру, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований в АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_2 ( адреса : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на загальну суму 9 510 (дев`ять тисяч п`ятсот десять) гривень 20 копійок, з яких : судовий збір на загальну суму 3 510 (три тисячі п`ятсот десять) гривень 20 копійок; витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 6 000 (шість тисяч) 00 гривень. (т. 2 а.с. 197-204)

Зазначене рішення суду ґрунтувалося на іншому рішенні суду, а саме:

В провадженні Олександрівського районного суду міста Запоріжжя (колишня назва Жовтневий районний суд міста Запоріжжя) перебувала цивільна справа 331/8204/16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа Четверта Запорізька державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 12 вересня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , укладений 19 серпня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченком В.М. за № 1059. Визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_5 в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , і витребувано на користь позивача вказану квартиру. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/74199402)

Постановою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року і постанову апеляційного суду Запорізької області від 12 вересня 2018 року без змін. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88833383)

Не погоджуючись із рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року, особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року у справі № 331/8204/16 скасовано та ухвалено постанову наступного змісту: у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа - Четверта Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/133684815)

Відповідач по цій справі ОСОБА_1 у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, вказує на те, що ухвалюючи рішенням по цій справі суд виходив з того, що рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23.05.2018 набрало законної сили. Однак після його скасування, рішення по цій справі також повинно бути скасовано.

Перевіривши доводи заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 423 ЦПК України скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Як вбачається з постанови Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2026 у справі № 331/8204/16, рішення суду скасовано через порушення процесуальних вимог.

Що стосується встановлених фактів щодо незаконності договору купівлі-продажу спірної квартири, апеляційний суд висловив свою думку в постанові від 12 вересня 2018 року:

«Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 та рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2016 року, яким встановлено факт того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_6 є одна і та сама особа.

За життя ОСОБА_6 , у відповідності до заповіту від 27 квітня 2013 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої запорізької державної нотаріальної контори Бережко С.М. , зареєстрованого у реєстрі за № 2-160, заповів все належне йому майно, в тому числі квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_2 17.11.2015 року звернувся до Четвертої запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 та була відкрита спадкова справа № 311-2015 (а.с.86 т. 1).

При оформленні спадкових прав позивачу стало відомо, що на підставі договору купівлі - продажу квартири, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , який укладений 19 серпня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М., зареєстрований в реєстрі за №1059, ОСОБА_6 продав належну йому квартиру ОСОБА_7 .

Однак, станом на день оформлення договору купівлі-продажу від 19 серпня 2015 року ОСОБА_6 вже не було в живих, а відповідно до ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном вважається не лише окрема річ чи сукупність речей, а також майнові права. Майнові права є неспоживною річчю і визнаються речовими правами.

Статтею 396 ЦК України визначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України. Захист права власності як шляхом визнання права власності так і шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння передбачені статями 386-388, 392 глави 29 ЦК України.

Прийнявши в установленому законом порядку спадщину, позивач з часу її відкриття, а саме з 06 серпня 2015 року, набув речові права на вищевказане спадкове майно, яке увійшло право володіння та право користування ним і, відповідно, право на захист цих прав.

Право розпорядження зазначеним майном виникає в позивача з часу державної реєстрації його права власності (ч. 2ст. 1299 ЦК України, постанова ВСУ від 23.01.13 р. №6-164цс12, постанова ВСУ від червня 2016 року №6-1376ц16).

Можливість реалізації своїх спадкових прав, а саме оформлення права власності на вказане майно після смерті батька в нотаріальному порядку та реєстрації права власності позивачем втрачена через незаконне відчуження спадкового майна і його реєстрації за відповідачами по справі.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). З огляду на те, що відповідач оспорює та не визнає право власності позивача на спадкове майно, позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину (ухвала Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ по справі № 6-33879ск15 від 17.12.15р.).

Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В такому випадку права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбаченіст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння. (постанова Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року по справі №6-1920цс15, постанова Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-67цс15, п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності і інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5).

Як вбачається з п. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності і інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, відповідно до ст. ст.330,334 ЦК право власності на нерухоме майно, відчужене особою, яка не мала на це права, виникає у добросовісного набувача з моменту реєстрації права на таке майно, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу воно не може бути витребувано у нього (постанова ВСУ від 21.11.2012 року по справі № 6-136цс12 ).

При цьому належне волевиявлення особи, що продала майно добросовісному набувачеві, не є підставою для відмови власнику у позові про витребування майна у цього набувача.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Оскільки відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК, переходить до спадкоємців власника (п. 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності і інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5).

Так як позивача, поза його волею і поза волею спадкодавця, було позбавлено права власності на спірне майно, наявні підстави для застосування положень ст. 388 ЦК України та витребування зазначеного майна позивача з незаконного володіння.

Прийняття позивачем спадщини підтверджено долученими до справи документами та матеріалами спадкової справи, таким чином, позивач має право на захист свого порушеного права на рівні з власником відповідно до вимог ст. 396 ЦК України.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його у набувача у всіх випадках.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. (п.26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності і інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5).

Оскільки ані спадкодавець, ані спадкоємець ОСОБА_2 , який у відповідності до вимог чинного законодавства прийняв спадщину, майно не відчужували, вказане спадкове майно була було відчужене після смерті власника, тобто майно набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, а тому позивач, як особа що прийняла спадщину, має право витребувати це майно від добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року по справі № 6-164цс12.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.»

Отже, судом встановлено, що обставини, на які посилається заявник, як на нововиявлені, не спростовують факти, покладені в основу судового рішення і ці обставини не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні та у розумінні статті 423 ЦПК України такими не являються.

Суд, встановивши відсутність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, прийшов до висновку про те, що в заяві ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шоніної Олени Валеріївни про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шоніної Олени Валеріївни про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Н.Г. Скользнєва