Рішення № 140336678, 05.10.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_______________

Провадження 2/760/11725/26

В справі 760/28199/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

05 жовтня 2026 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.

представника Позивачки - адвоката Ванжули Я.В.

представника Відповідача-2 - Пасечник Ю.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича, Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «СЕТАМ», приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жаботинський Іван Володимирович, про визнання недійсними електронних торгів.

ІІ. Описова частина

В жовтні 2021 року до Солом`янського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича (далі - Відповідач-1), Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Райффайзен Банк Аваль», яке на час розгляду справи діє як Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - Відповідач-2, Банк), та ОСОБА_2 (далі - Відповідач-3).

В обґрунтування позовних вимог Позивачка зазначала, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20.08.2010 у справі № 2-1748-1/10 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто солідарно з неї та ОСОБА_3 на користь банку заборгованість по кредиту в розмірі 161.049,99 грн та судові витрати у розмірі 1.730,50 грн, а всього 162.780,49 грн. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.12.2010 зазначене рішення залишено без змін. Як вказує Позивачка, апеляційний суд, погоджуючись із відмовою у зверненні стягнення на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 , врахував співмірність заборгованості за кредитним договором у розмірі 162.780,49 грн з вартістю заставленої квартири, яка відповідно до договору іпотеки визначена сторонами в сумі 416.615,00 грн.

Позивачка зазначала, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Чулієва А.А. перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 2-1748-1/10 від 08.02.2011, виданого Солом`янським районним судом м. Києва. З офіційного сайту ДП «СЕТАМ» вона дізналася, що 05.09.2018 відбулися електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - предмета іпотеки: квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира), власником якої вона була, за початковою вартістю 637.830,00 грн. Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 356097 переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , який придбав квартиру за початковою вартістю 637.830,00 грн.

На думку Позивачки, оскільки реалізація квартири відбулася в порядку примусового виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або виконавчого напису, до спірних правовідносин підлягають застосуванню виключно положення Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5. Посилаючись на те, що прилюдні торги за своєю правовою природою є багатостороннім правочином, Позивачка вважала, що вони можуть бути визнані недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

По-перше, Позивачка посилалася на порушення порядку визначення вартості квартири. Вказувала, що 27.06.2018 приватний виконавець виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_4 для надання звіту щодо вартості квартири, і відповідно до висновку про вартість майна станом на 04.07.2018 ринкова вартість квартири становила 637.830,00 грн. Разом з тим, як стверджує Позивачка, у матеріалах виконавчого провадження взагалі відсутній звіт про оцінку, з якого можливо було б встановити всі дані, які застосовував оцінювач (метод оцінювання, критерії, характеристики нерухомого майна тощо).

Посилаючись на положення статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», статей 3, 9, 11, 12, 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», пунктів 50, 51 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, Позивачка зазначала, що незалежно від обраного методичного підходу проведенню оцінки в будь-якому випадку передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. Проте суб`єкт оціночної діяльності ОСОБА_4 не мав доступу до об`єкта оцінювання та взагалі не проводив ознайомлення з ним, а ані оцінювач, ані приватний виконавець не зверталися до боржника з повідомленнями про дату та час проведення огляду. За таких обставин, на думку Позивачки, приватний виконавець неправомірно прийняв висновки за результатами проведеної оцінки, що є підставою для визнання торгів недійсними. На підтвердження цієї позиції Позивачка посилалася на постанови Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 766/7365/17, від 10.05.2018 у справі № 759/8923/16-ц та від 20.11.2020 у справі № 439/1223/18.

Крім того, Позивачка стверджувала, що приватний виконавець порушив вимоги ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», не повідомивши її про результати визначення вартості майна, а про наявність у матеріалах виконавчого провадження постанови від 27.06.2018, звіту про оцінку майна та результати визначення вартості вона дізналася лише з оголошення про реалізацію квартири на електронних торгах на сайті ДП «СЕТАМ».

По-друге, Позивачка посилалася на необ`єктивність оцінки та заниження ринкової вартості квартири. Зазначала, що оцінювачем при визначенні вартості порушено вимоги Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національного стандарту № 1, не застосовано порівняльного підходу, а оцінка квартири для її реалізації на електронних торгах є заниженою майже в три рази. Позивачка вказувала, що самостійно зверталася до суб`єкта оціночної діяльності для встановлення дійсної ринкової вартості квартири, і згідно зі звітом № 810/21, складеним оцінювачем ОСОБА_5 , ринкова вартість квартири станом на 04.07.2018 становила 1.500.031,00 грн. Посилалася на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц та постанову Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 2-2394/10.

По-третє, Позивачка посилалася на неспівмірність вартості квартири та суми заборгованості за виконавчим документом, яка становить 162.780,49 грн, а також на невжиття виконавцем заходів щодо розшуку іншого майна боржника. Стверджувала, що приватний виконавець звернув стягнення на квартиру всупереч рішенню суду; що за добу до торгів вона просила надати можливість сплатити борг добровільно, однак це було проігноровано; що надлишок коштів після реалізації, близько 450.000 грн, їй не повернуто; що до торгів допущено лише одного учасника, який поза конкуренцією придбав квартиру, що суперечить правилам проведення аукціону.

Посилаючись на статті 46, 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження», Позивачка зазначала, що стягнення в першу чергу звертається на кошти боржника, а на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник, - в останню чергу, тоді як з матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що приватний виконавець вчиняв будь-які дії щодо розшуку іншого майна. Водночас у неї наявне інше майно, за рахунок якого можливо було погасити заборгованість, - земельна ділянка та 1/2 частина житлового будинку, що підтверджується договором дарування житлового будинку від 07.02.2009. Посилалася на постанову Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 569/16243/14-ц, вважаючи, що неспівмірність суми боргу та вартості реалізованого майна свідчить про порушення балансу інтересів боржника і стягувача та є самостійною підставою для визнання торгів недійсними.

З урахуванням викладеного Позивачка просила суд визнати недійсними електронні (прилюдні) торги з реалізації арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 в процедурі примусового виконання виконавчого листа № 2-1748-1/10 від 08.02.2011, виданого Солом`янським районним судом м. Києва, у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва (суддя Калініченко О.Б.) від 03.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та залучено до участі у справі Державне підприємство «СЕТАМ» (далі - Третя особа-1, ДП «СЕТАМ») як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, з огляду на те, що позивач на власний розсуд визначає склад відповідачів.

У листопаді 2022 року від Відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому Банк просив відмовити у задоволенні позову, зазначаючи наступне.

21.11.2006 між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір на суму 20.000,00 доларів США, в забезпечення виконання якого укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира. На підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20.08.2010 у справі № 2-1748-1/10 08.02.2011 видано виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, а 31.05.2018 був пред`явлений на примусове виконання приватному виконавцю Чулієву А.А. Постановою від 14.06.2018 описано та накладено арешт на квартиру, яку 05.09.2018 продано на електронних торгах, організованих ДП «СЕТАМ» (протокол № 356097, лот № 296898).

Банк звертав увагу на те, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду зі скаргами на дії приватного виконавця Чулієва А.А. та з позовом про визнання недійсними електронних торгів. Постановою Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 760/23947/18 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця. У справі № 760/25109/18 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Чулієва А.А., ДП «СЕТАМ», ОСОБА_2 , третя особа - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», про визнання недійсними електронних торгів та застосування наслідків їх недійсності у задоволенні позову відмовлено судами трьох інстанцій, а постановою Верховного Суду від 01.04.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Посилаючись на ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, Банк вважав, що обставини, встановлені зазначеними судовими рішеннями, не потребують доказування.

Щодо проведення оцінки майна Банк зазначав, що постановою Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 760/23947/18 встановлено, що 14.06.2018 приватним виконавцем складено акт, зі змісту якого вбачається, що перевірка майнового стану боржника за адресою квартири не проводилась, оскільки двері ніхто не відчинив; 27.06.2018 винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 , який має сертифікат, виданий 03.05.2017 за № 381/17 Фондом державного майна України; відповідно до висновку від 04.07.2018 ринкова вартість квартири становить 637.830,00 грн; повідомленням від 18.07.2018 №449 приватний виконавець повідомив ОСОБА_1 , що у випадку невжиття нею заходів щодо погашення боргу рішення суду буде виконано за рахунок реалізації квартири. Отже, на думку Банку, боржник мала право у разі незгоди з результатами визначення вартості майна оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк, однак заявила про незгоду з результатами оцінки лише при поданні позовної заяви у жовтні 2021 року.

Банк також зазначав, що приватний виконавець направляв запити до Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України, за результатами яких встановлено, що рахунків як фізична особа-підприємець боржник не має, отримує пенсію у розмірі 3608,96 грн та заробітну плату, транспортних засобів за нею не зареєстровано, а їй належить 1/2 частина житлового будинку в м. Радомишль Житомирської області загальною вартістю 86.743,00 грн. Боржник не пропонувала майно, яке необхідно реалізувати в першу чергу, сума стягнення значно перевищує п`ять мінімальних розмірів заробітної плати, а рішення суду не виконувалося боржником протягом 8 років, тому посилання на невжиття заходів щодо розшуку іншого майна є необґрунтованими. Жодними доказами не підтверджується і бажання боржника сплатити борг добровільно.

Банк вказував, що норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя, посилаючись на постанову Верховного Суду України у справі № 6-103цс16, постанови Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/494/17 та від 11.04.2019 у справі № 607/6096/17. Як кредитор і стягувач Банк понад 7 років не міг реалізувати своє підтверджене судовим рішенням право на стягнення боргу. ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про здійснення виконавчих дій, а належних і допустимих доказів порушення вимог законодавства при проведенні електронних торгів та впливу таких порушень на їх результати Позивачкою не надано.

19.07.2023 у зв`язку з повторним автоматизованим розподілом справу передано у провадження судді Коробенка С.В. Ухвалою від 19.07.2023 справу прийнято до розгляду та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19.02.2025 представником Позивачки подано клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 24.01.2025 № 46/24, складеного судовим експертом Свістуновим І.С., згідно з яким ринкова вартість квартири станом на 04.07.2018 становила 897.200,00 грн. На думку представника Позивачки, зазначений висновок свідчить про суттєве заниження вартості квартири суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 та невідповідність визначеної ним вартості ринковим цінам на аналогічне нерухоме майно.

17.09.2025 представником Позивачки подано клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського І.В., мотивоване тим, що діяльність приватного виконавця Чулієва А.А. зупинена, а його заміщення здійснює приватний виконавець Жаботинський І.В., у якого можуть виникнути процесуальні обов`язки, зокрема щодо надання матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_3. Протокольною ухвалою від 17.09.2025 клопотання задоволено, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича (далі - Третя особа-2) залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У судовому засіданні представник Позивачки підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Відповідач-3 ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву не подав, у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що не вбачає порушень у процедурі проведення електронних торгів, за результатами яких він набув квартиру.

Представник Відповідача-2 у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, та просив відмовити у його задоволенні.

Відповідач-1 приватний виконавець Чулієв А.А. у судове засідання не з`явився, відзиву не подав, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Третя особа-1 ДП «СЕТАМ» явку представника не забезпечила, пояснень щодо позову не подала, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Третя особа-2 приватний виконавець Жаботинський І.В. у судове засідання не з`явився, пояснень щодо позову не подав, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

ІІІ. Мотивувальна частина

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 21.11.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/9407/82/49242, в забезпечення виконання якого між сторонами укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20.08.2010 у справі № 2-1748-1/10 позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково: кредитний договір розірвано, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь банку заборгованість по кредиту в розмірі 161.049,99 грн та судові витрати в розмірі 1730,50 грн, а всього 162.780,49 грн; у задоволенні решти позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні вимоги про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, суд виходив з того, що кредит було надано на строк до 21.11.2011, тобто на час звернення банку до суду кінцевий строк виконання кредитного зобов`язання не настав, і застосував ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку». У зазначеному рішенні місцем проживання ОСОБА_1 вказано: АДРЕСА_2 .

08.02.2011 Солом`янським районним судом м. Києва на виконання зазначеного рішення видано виконавчий лист № 2-1748-1/10.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.02.2020 у справі № 760/23947/18 (провадження № 61-14577св19), учасниками якої були ОСОБА_1 (боржник), АТ «Райффайзен Банк Аваль» (стягувач), приватний виконавець Чулієв А.А. (суб`єкт оскарження) та ОСОБА_2 (особа, яка подавала апеляційну скаргу), встановлено наступні обставини:

- 04.06.2018 приватним виконавцем Чулієвим А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1748-1/10 та постанову про арешт усього майна, що належить боржнику; того ж дня направлено запити до Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України;

- згідно з відповіддю Державної фіскальної служби України від 06.06.2018 боржник не має відкритих рахунків як фізична особа-підприємець; згідно з відповіддю Пенсійного фонду України від 07.06.2018 боржник отримує пенсію у розмірі 3.608,96 грн та заробітну плату в Державній авіаційній службі України; транспортних засобів за боржником не зареєстровано; згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.06.2018 боржнику на праві власності належить частина житлового будинку в АДРЕСА_3 , загальна вартість якого згідно з відомостями реєстру складала 86.743,00 грн;

- постановою від 13.06.2018 накладено арешт на квартиру, а постановою від 14.06.2018 квартиру описано та накладено на неї арешт з метою звернення стягнення та подальшої реалізації;

- 14.06.2018 приватним виконавцем складено акт, зі змісту якого вбачається, що перевірка майнового стану боржника за адресою: АДРЕСА_4 , не проводилась, оскільки двері ніхто не відчинив;

- 27.06.2018 приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_4 , який має сертифікат, виданий 03.05.2017 за № 381/17 Фондом державного майна України; відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності від 04.07.2018 ринкова вартість квартири становить 637.830,00 грн;

- повідомленням від 18.07.2018 № 449, направленим ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , приватний виконавець повідомив, що у випадку невжиття нею заходів щодо погашення всієї суми боргу, основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження рішення суду буде виконано за рахунок реалізації квартири;

- листом від 30.07.2018 № 502 приватний виконавець направив ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна; листом від 10.08.2018 № 7621/18-18-18 ДП «СЕТАМ» повідомило відомості щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів: реєстраційний номер лота - 296898, двокімнатна квартира АДРЕСА_5 загальною площею 43,70 кв.м, день та час проведення електронних торгів - 05.09.2018 о 09:00, початкова ціна продажу майна - 637.830,00 грн;

- відповідно до акта приватного виконавця від 17.09.2018 про реалізацію предмета іпотеки, складеного на підставі протоколу ДП «СЕТАМ» про проведені електронні торги від 05.09.2018, торги відбулися, переможцем визнано ОСОБА_2 .

У справі № 760/23947/18 ОСОБА_1 просила визнати незаконними дії приватного виконавця щодо виконання рішення суду від 20.08.2010 за рахунок реалізації квартири, зобов`язати приватного виконавця скасувати постанову про опис та арешт майна від 14.06.2018 та постанову від 27.06.2018 про призначення суб`єкта оціночної діяльності. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19.04.2019, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17.07.2019, скаргу було задоволено частково з мотивів порушення приватним виконавцем черговості звернення стягнення на майно боржника. Постановою Верховного Суду від 26.02.2020 зазначені судові рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 у повному обсязі. Верховний Суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки тому, що боржник не пропонувала майно, яке необхідно реалізувати в першу чергу для погашення заборгованості за виконавчим листом, сума стягнення значно перевищує п`ять мінімальних розмірів заробітної плати, а рішення суду про стягнення заборгованості не виконувалось боржником протягом 8 років.

Як вбачається з викладу скарги у зазначеній постанові Верховного Суду, сама ОСОБА_1 в межах тієї справи вказувала, що постанову про опис та арешт майна вона отримала 26.06.2018, постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - 02.07.2018, лист приватного виконавця від 18.07.2018 № 449 - 27.07.2018, а лист ДП «СЕТАМ» від 10.08.2018 № 7621/18-18-18 з відомостями про дату торгів та початкову ціну продажу - 04.09.2018.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11.07.2019 у справі №760/25109/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04.12.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.04.2020 (провадження № 61-940св20), відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця Чулієва А.А., ДП «СЕТАМ», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», про визнання недійсними результатів електронних торгів, оформлених протоколом від 05.09.2018 № 356097, з реалізації квартири та застосування наслідків їх недійсності.

У справі № 760/25109/18 ОСОБА_1 , серед іншого, посилалася на те, що початкова ціна квартири не відповідає ринковим цінам, проте вона не отримувала від приватного виконавця висновку про вартість майна, а тому була позбавлена можливості зробити рецензію на звіт, а також на порушення приватним виконавцем черговості звернення стягнення на майно боржника. Судами у зазначеній справі встановлено, що ДП «СЕТАМ» надіслало ОСОБА_1 лист від 10.08.2018 № 7621/18-18-18 з відомостями про лот №296898, день та час проведення електронних торгів і початкову ціну продажу майна - 637.830,00 грн; інформацію про проведення електронних торгів опубліковано в газетах «Метро» № 62 (563) за 13.08.2018 та «Улюблена газета українців» № 352; згідно з протоколом проведення електронних торгів від 05.09.2018 № 356097 переможцем торгів став ОСОБА_2 , який придбав лот за стартовою ціною 637.830,00 грн; 07.09.2018 ДП «СЕТАМ» надіслало ОСОБА_1 копію протоколу №356097.

Верховний Суд у постанові від 01.04.2020 у справі № 760/25109/18 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що права і законні інтереси ОСОБА_1 як особи, яка оспорювала електронні торги та яка є боржником у зобов`язанні, порушені не були; вона не довела належними та допустимими доказами факт того, що її не було повідомлено про день та час проведення електронних торгів, а також про початкову ціну продажу спірного майна. Верховний Суд також погодився з тим, що приватний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, у тому числі й оцінку майна, а самі електронні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, отже, дії виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Крім того, Верховний Суд зазначив, що встановлені судами обставини свідчать про намір ОСОБА_1 уникнути виконання судового рішення, ухваленого у 2010 році, яке тривалий час перебувало на виконанні у державного та приватного виконавців.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Позивачка, приватний виконавець Чулієв А.А., Банк, ОСОБА_2 та ДП «СЕТАМ» брали участь у справі № 760/25109/18, а Позивачка, приватний виконавець Чулієв А.А., Банк та ОСОБА_2 - також у справі № 760/23947/18. Третя особа-2 залучена до участі у цій справі лише у зв`язку із заміщенням приватного виконавця Чулієва А.А., діяльність якого зупинена, і самостійного інтересу щодо предмета спору не має. Отже, наведені фактичні обставини, встановлені судовими рішеннями у зазначених справах, що набрали законної сили, повторного доказування у цій справі не потребують. Доказів, які б спростовували ці обставини, учасниками справи не надано.

Суд враховує, що предметом позову у справі № 760/25109/18 також було визнання недійсними тих самих електронних торгів, проведених 05.09.2018. Водночас, оскільки склад сторін у цих справах не є тотожним (у справі № 760/25109/18 ДП «СЕТАМ» було відповідачем, а банк - третьою особою, тоді як у цій справі - навпаки), а підстави позову збігаються лише частково, підстави для закриття провадження у справі відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України відсутні, і суд вирішує спір по суті з урахуванням обставин, встановлених зазначеними судовими рішеннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна здійснюється шляхом проведення електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, а складений за результатами їх проведення акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах. Тому правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі статей 203, 215 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 29.11.2017 у справі №668/5633/14-ц; постанова Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 760/25109/18).

Оскільки за змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами торгів, то підставами для визнання торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення. Для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. При цьому наявність підстав для визнання торгів недійсними має встановлюватися судом на момент їх проведення (постанова Верховного Суду від 08.10.2025 у справі № 759/3256/23 (провадження № 61-12748св24)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24) виснувала, що за усталеною практикою суду касаційної інстанції для визнання судом електронних торгів недійсними обов`язковими умовами є наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи вплинули ці порушення на результати торгів та чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Отже, проведення електронних торгів з порушенням вимог законодавства є підставою для визнання таких торгів недійсними винятково за умови доведення порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, та у разі якщо такі порушення вплинули на результати торгів. Доведення такого порушення прав покладається на особу, яка оспорює торги.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо складу відповідачів у цій справі суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18) виснувала, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Ухвалюючи судове рішення у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, в якості відповідачів мають залучатись всі сторони правочину - державна виконавча служба, організатор електронних торгів і переможець таких торгів.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, пункт 40).

У цій справі Позивачка, оспорюючи правочин, вчинений на електронних торгах, пред`явила позов до приватного виконавця Чулієва А.А., Банку та переможця торгів ОСОБА_2 , тоді як організатор електронних торгів - ДП «СЕТАМ» - до участі у справі як відповідач не залучений і бере в ній участь лише як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. При цьому ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.11.2021 ДП «СЕТАМ» залучено саме як третю особу з прямою вказівкою на те, що склад відповідачів визначає позивач.

Відповідно до частин першої - третьої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Після спливу зазначених строків суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Клопотання про залучення ДП «СЕТАМ» до участі у справі як співвідповідача Позивачка не заявляла. Посилатися на необізнаність щодо підстав залучення організатора торгів як відповідача Позивачка не може, оскільки у справі № 760/25109/18 про визнання недійсними тих самих торгів ДП «СЕТАМ» брало участь саме як відповідач.

Банк, який є стягувачем у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, стороною правочину, вчиненого на електронних торгах, не є, а тому є неналежним відповідачем за вимогою про визнання цих торгів недійсними, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову до Відповідача-2.

Пред`явлення позову про визнання недійсними електронних торгів без залучення як відповідача однієї зі сторін вчиненого на них правочину - організатора торгів - унеможливлює задоволення позовних вимог, оскільки суд не може визнати недійсним правочин без участі як відповідачів усіх його сторін. Неналежний склад відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Разом з тим, з метою повного та всебічного вирішення спору суд вважає за необхідне надати оцінку і доводам Позивачки по суті.

Щодо доводів Позивачки про порушення порядку визначення вартості квартири (відсутність огляду об`єкта оцінки, відсутність звіту про оцінку, неповідомлення боржника про результати оцінки) суд зазначає наступне.

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18), від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18) зазначила, що державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, у тому числі й оцінку та уцінку майна, на яке звернуто стягнення, а самі прилюдні торги організовують і проводять спеціалізовані організації. Дії (бездіяльність) державного виконавця щодо порушень, допущених при здійсненні своїх повноважень до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів, правил, які регулюють сам порядок проведення торгів, та правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2025 у справі №643/23269/21 (провадження № 61-2671св24), зазначивши, що доводи позивача щодо незаконності проведеного виконавцем опису та арешту майна боржника, оцінки майна мають самостійний спосіб оскарження та повинні розглядатись судом у порядку, встановленому розділом VII ЦПК України.

У постанові від 08.10.2025 у справі № 759/3256/23 (провадження № 61-12748св24), ухваленій у подібних правовідносинах, Верховний Суд погодився з висновками судів про відмову у задоволенні позову про визнання недійсними електронних торгів, у якому позивач посилався, зокрема, на проведення оцінки арештованої квартири без її фактичного обстеження та на заниження її вартості, і зазначив, що доводи позивача щодо незаконності проведеного виконавцем опису та арешту майна боржника, оцінки майна, ігнорування виконавцем іншого майна боржника та виставлення на торги саме спірної квартири мають самостійний спосіб оскарження та повинні розглядатись судом у порядку, встановленому розділом VII ЦПК України.

Саме такого висновку щодо цих самих торгів та цих самих учасників дійшов і Верховний Суд у постанові від 01.04.2020 у справі № 760/25109/18.

Суд враховує, що у постанові від 11.09.2024 у справі № 554/154/22 Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів про порушення прав позивача під час проведення електронних торгів з тієї підстави, що реалізація на торгах майна за необґрунтованою, заниженою ціною безпосередньо впливає на результати торгів та порушує права та інтереси боржника. Водночас особливістю тієї справи було те, що боржник в установлений законом спосіб оскаржив дії державного виконавця з проведення оцінки арештованого майна, вчинені до передачі майна на реалізацію, і судовим рішенням оцінку у формі звіту про незалежну оцінку майна було визнано такою, що не підлягає застосуванню.

У цій справі таких обставин не встановлено. Результати оцінки квартири, викладені у висновку суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 від 04.07.2018, у встановленому ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» порядку не оскаржувалися та недійсними чи такими, що не підлягають застосуванню, не визнавалися. Натомість скаргу Позивачки на дії приватного виконавця, у якій вона, зокрема, просила скасувати постанову від 27.06.2018 про призначення суб`єкта оціночної діяльності, постановою Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 760/23947/18 залишено без задоволення.

Твердження Позивачки про те, що про постанову від 27.06.2018 та результати визначення вартості квартири вона дізналася лише з оголошення на сайті ДП «СЕТАМ», спростовуються матеріалами справи. Як зазначено вище, у межах справи № 760/23947/18 сама Позивачка вказувала, що отримала постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності 02.07.2018, а лист ДП «СЕТАМ» з відомостями про початкову ціну продажу квартири в розмірі 637.830,00 грн - 04.09.2018. Повідомлення приватного виконавця від 18.07.2018 № 449 направлено Позивачці за адресою: АДРЕСА_2 , яка зазначена як її місце проживання у рішенні суду від 20.08.2010, на виконання якого видано виконавчий лист, і яке, за її ж поясненнями, вона отримала 27.07.2018. Крім того, доводи про невідповідність початкової ціни квартири ринковим цінам та неотримання висновку про вартість майна Позивачка вже заявляла у справі № 760/25109/18, і вони не знайшли свого підтвердження.

Посилання Позивачки на постанови Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 766/7365/17, від 10.05.2018 у справі № 759/8923/16-ц, від 20.11.2020 у справі № 439/1223/18 та від 01.10.2020 у справі № 2-2394/10 суд не бере до уваги, оскільки, як вбачається з наведених у позовній заяві цитат, висновки Верховного Суду у цих справах стосуються вимог щодо правомірності визначення вартості майна та процедури проведення оцінки, зокрема необхідності огляду об`єкта оцінки, тобто правомірності процесуальних дій виконавця, а не підстав недійсності електронних торгів. Зокрема, у справі № 439/1223/18, як зазначає сама Позивачка, вирішувалась вимога про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо визначення вартості нежитлової будівлі та зобов`язання провести повторну ринкову оцінку. Посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц, як зазначено вище, підтверджує, що оцінка майна оскаржується в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Таким чином, доводи Позивачки щодо порушень, допущених під час визначення вартості квартири, стосуються дій приватного виконавця, вчинених до призначення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Щодо наданих Позивачкою звіту № 810/21 про ретроспективну оцінку майна та висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 24.01.2025 № 46/24 суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновок експерта № 46/24 складено на замовлення представника Позивачки - адвоката Касьяненка Д.Л. на підставі його заяви від 02.12.2024, тобто більш ніж через шість років після проведення оцінки та торгів, у порядку ретроспективної оцінки станом на 04.07.2018. Як зазначено у вступній частині висновку, експертизу проведено за наданими матеріалами (копія договору купівлі-продажу квартири, копія технічного паспорта, фото квартири «станом на 2018 рік», надані замовником), візуально-інструментальне обстеження квартири не проводилось. Отже, висновок експерта, на який посилається Позивачка, сам ґрунтується на оцінці квартири без її огляду, тобто має той самий недолік, на який Позивачка посилається як на підставу необ`єктивності оцінки, проведеної у виконавчому провадженні.

Крім того, визначена у висновку експерта № 46/24 ринкова вартість квартири станом на 04.07.2018 (897.200,00 грн) істотно - на 602.831,00 грн - відрізняється від вартості цієї ж квартири на ту ж дату, визначеної у звіті № 810/21, наданому Позивачкою разом з позовною заявою (1.500.031,00 грн). Наявність двох наданих Позивачкою доказів, які містять настільки різні значення ринкової вартості одного й того самого об`єкта на одну й ту саму дату, не дає підстав вважати жоден з них достовірним доказом дійсної ринкової вартості квартири. Твердження Позивачки про заниження вартості квартири «майже в три рази» не підтверджується жодним із наданих нею доказів: різниця між вартістю, визначеною у висновку експерта № 46/24, та початковою ціною продажу становить 259.370,00 грн, тобто близько 40,7%.

Водночас, навіть якби висновок експерта № 46/24 був визнаний достовірним, сама по собі розбіжність між ринковою вартістю, визначеною на замовлення однієї зі сторін через тривалий час після торгів, та вартістю, визначеною у виконавчому провадженні, не є підставою для визнання торгів недійсними, оскільки результати оцінки у виконавчому провадженні у встановленому законом порядку не оскаржені та не визнані такими, що не підлягають застосуванню, а правильність визначення вартості майна, як зазначено вище, не є предметом доказування у справі про визнання недійсними електронних торгів.

Щодо доводів Позивачки про неспівмірність вартості квартири та суми боргу, порушення черговості звернення стягнення, невжиття заходів щодо розшуку іншого майна боржника та звернення стягнення на квартиру всупереч рішенню суду суд зазначає наступне.

Питання правомірності дій приватного виконавця щодо виконання рішення суду від 20.08.2010 за рахунок реалізації квартири, в тому числі з урахуванням наявності в Позивачки 1/2 частини житлового будинку в м. Радомишль, отримання нею пенсії та заробітної плати, вже було предметом судового розгляду у справі № 760/23947/18 між тими самими особами. Постановою Верховного Суду від 26.02.2020 у задоволенні скарги Позивачки на дії приватного виконавця відмовлено з огляду на те, що боржник не пропонувала майно, яке необхідно реалізувати в першу чергу, сума стягнення значно перевищує п`ять мінімальних розмірів заробітної плати, а рішення суду не виконувалось боржником протягом 8 років. Верховний Суд у постанові від 01.04.2020 у справі №760/25109/18 також відхилив аналогічні доводи Позивачки, посилаючись саме на зазначену постанову.

Повторна оцінка правомірності тих самих дій приватного виконавця у цій справі суперечила б принципу правової визначеності, одним з аспектів якого є повага до остаточності судових рішень (res judicata). Крім того, такі дії виконавця, вчинені до призначення торгів, як зазначено вище, мають самостійний спосіб оскарження та не стосуються правил проведення електронних торгів.

Доводи Позивачки про те, що приватний виконавець звернув стягнення на квартиру «всупереч рішенню суду», не ґрунтуються на матеріалах справи. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20.08.2010 у справі № 2-1748-1/10 відмовлено у задоволенні вимоги про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» з огляду на те, що на момент звернення банку до суду не настав кінцевий строк виконання кредитного зобов`язання. Зазначене рішення не містить заборони на звернення стягнення на квартиру як на майно боржника в порядку примусового виконання рішення про стягнення заборгованості відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Наведені Позивачкою мотиви ухвали апеляційного суду від 16.12.2010 щодо співмірності заборгованості з вартістю квартири, визначеною договором іпотеки, також стосувалися вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, а не меж примусового виконання рішення про стягнення боргу.

З тих самих підстав суд не бере до уваги посилання Позивачки на постанову Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 569/16243/14-ц, оскільки, як вбачається з наведеної у позовній заяві цитати, у зазначеній справі вирішувався позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто висновки Верховного Суду стосуються інших правовідносин.

Щодо інших доводів Позивачки суд зазначає наступне.

Твердження Позивачки про те, що за добу до торгів вона просила надати можливість сплатити борг добровільно, не підтверджене жодними доказами. При цьому Верховним Судом встановлено, що рішення суду про стягнення заборгованості не виконувалось боржником протягом 8 років.

Доводи про неповернення Позивачці надлишку коштів після реалізації квартири (близько 450.000 грн) також не підтверджені доказами. Крім того, розподіл стягнутих з боржника коштів здійснюється після проведення торгів і не стосується правил їх проведення, а підстави недійсності правочину, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, встановлюються на момент його вчинення. Питання розподілу коштів, отриманих від реалізації майна, може бути предметом самостійного оскарження дій виконавця.

Твердження Позивачки про те, що до торгів було допущено лише одного учасника, який поза конкуренцією придбав квартиру, не підтверджене жодними доказами. Позивачка не зазначила, яку саме норму Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, порушено в цій частині, та не довела, яким чином зазначена обставина вплинула на результати торгів і порушила її права. Обставини проведення торгів та визнання ОСОБА_2 їх переможцем з придбанням лота за стартовою ціною встановлені судовими рішеннями у справі № 760/25109/18, у якій суди дійшли висновку, що електронні торги відбулися з дотриманням процедури їх проведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Позивачкою не доведено порушення встановлених законодавством правил проведення електронних торгів, які відбулися 05.09.2018, того, що такі порушення вплинули на результати торгів, а також порушення її прав і законних інтересів у результаті проведення цих торгів. Доводи Позивачки фактично зводяться до незгоди з діями приватного виконавця, вчиненими до призначення електронних торгів, правомірність яких була предметом судового контролю у справі № 760/23947/18, та до повторення доводів, які вже були предметом розгляду у справі № 760/25109/18.

Крім того, позов пред`явлено до неналежного складу відповідачів: організатора електронних торгів ДП «СЕТАМ» як сторону оспорюваного правочину до участі у справі як відповідача не залучено, а Банк, будучи стягувачем, стороною цього правочину не є.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати, понесені Позивачкою, покладаються на неї.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 15, 16, 203, 215, 656 Цивільного кодексу України, ст. ст. 48, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 51, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд вирішив:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича, Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «СЕТАМ», приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жаботинський Іван Володимирович, про визнання недійсними електронних торгів - відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Позивачка: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач-1: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Чулієв Атаджан Абдуназарович, адреса офісу: АДРЕСА_6 ;

Відповідач-2: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ: 14305909;

Відповідач-3: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Третя особа-1: Державне підприємство «СЕТАМ», адреса: 01001, м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6, код ЄДРПОУ: 39958500;

Третя особа-2: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жаботинський Іван Володимирович, адреса офісу:04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 8, офіс 13.

Суддя: