Рішення № 140336378, 05.10.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/21925/25

провадження № 2/753/13874/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Лужецької О.Р.,

при секретарі Григораш Н.М.,

за участю:

представника позивача Алєксєєва В.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» звернулося до ОСОБА_1 з позовом про стягнення сплаченого страхового відшкодування, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 114 821,44 грн., з яких сума виплаченого страхового відшкодування становить 89 874,56 грн., інфляційні витрати - 4 297,89 грн., три відсотки річних - 1 839,35 грн. та пеня у розмірі 18 809,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 21.06.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_1 та автомобіля Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, 122-4 КУпАП України.

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_1 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-209860621.

ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування Позивачем шкоди третій особі за полісом страхування №EP-209860621 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2 . Належний кінцевий розмір страхового відшкодування склав 89 874,56 грн. Позивач, на виконання полісу страхування №EP-209860621, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 89 874,56 грн.

Таким чином, зазначає, що у позивача виникло право регресної вимоги виплаченої суми страхового відшкодування до відповідача, з огляду на те, що відповідач залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою від 12.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У травні 2026 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти задоволення заперечував посилаючись на відсутність підстав для регресу, оскільки в постанові суду від 06.09.2023 встановлено, що він керував вантажівкою і через габарити та шум авто не відчув моменту зіткнення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

В судовому засіданні відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що не чув моменту зіткнення автомобілів.

Заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Встановлено, що 21.06.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_1 та автомобіля Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року у справі №753/11549/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, 122-4 КУпАП України.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, факт вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП та в залишенні місця пригоди є встановленим і його вина не підлягає доказуванню.

Встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_1 була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-209860621.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю чи майну третьої особи.

Власник автомобіля марки Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування від 09.11.2023, вказану заяву було розглянуто та визнано страховим випадком дану ДТП, згідно з страховим актом №43754/1 від 26.01.2024.

Відповідно до ремонтної калькуляції №138497 та страхового акту №43754/1 від 26.01.2024 визначено суму страхового відшкодування в розмірі 89 874,56 грн.

Зазначена сума, відповідно до платіжного доручення №25537 від 26.01.2024, виплачена власнику автомобіля марки Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із п.п.«в» п.п.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми сплаченого страхового відшкодування є обґрунтованими і доведеними позивачем, оскільки страховиком здійснено страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу за договором страхування, а тому такий, в силу положень п.п.«в» п.п.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», має право на компенсацію виплаченого страхового відшкодування від відповідача, який спричинив ДТП та самовільно залишив місце пригоди.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відтак, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, а правовідношення щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у цій справі, також є грошовим зобов`язанням.

Отже, зважаючи на юридичну природу таких правовідносин сторін, як грошові зобов`язання, на них поширюється дія положень ч.2 ст.625 ЦК.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Таким чином, у межах позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 1 839,35 грн та інфляційні втрати в розмірі 4 297,89 грн.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 18 809,64 грн. слід зазначити таке.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, даний спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу.

В полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP-209860621 не зазначено розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема статтею 36.5. цього Закону, передбачено розмір пені, яка нараховується за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування.

Отже, Цивільним кодексом України, Законами України «Про страхування» та «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до особи, відповідальної за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП. Не зазначені правові підстави для нарахування пені і в позовній заяві.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що для позадоговірних (регресних) зобов`язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов`язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні, відтак в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 18 809,64 грн. слід відмовити.

Враховуючи наведене вище, суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТДВ «СГ «Оберіг» грошових коштів у розмірі 96 011,80 грн., з яких: 89 874,56 грн. розмір сплаченого страхового відшкодування, 4 297,89 грн. - інфляційні втрати, 1 839,35 грн. 3% річних.

Вирішуючи питання судових витрат, слід зазначити таке.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться: договір про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025, акт прийому -передачі послуг № 43754/1, попередні (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та відсутність клопотань відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що вказаний розмір послуг адвоката в сумі 7 300 грн. є обґрунтованим і таким, що відповідає складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню на 78%, відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір, сплачений при поданні позову в сумі 1 889,16 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 694 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» грошові кошти в розмірі 96 011,80 грн., з яких: 89 874,56 грн. розмір сплаченого страхового відшкодування, 4 297,89 грн. - інфляційні втрати, 1 839,35 грн. 3% річних.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 1 889,16 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 694 грн., а всього 7 583,16 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ 39433769, м.Київ, вул. Васильківська, буд.14.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

СУДДЯ Олена ЛУЖЕЦЬКА