Ухвала суду № 140336256, 05.10.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/3469/26

381/4594/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Куліковських А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установила:

У липні 2026 року позивач звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з цим позовом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 справа надійшла в провадження судді Анапріюк С.П.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 05 серпня 2026 року відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Під час розгляду цієї справи суд встановив, що фактично позовна цей позов є тотожним позову, що був поданий позивачем до Фастівського міськрайонного суду Київсської області у липні 2026 та розглянутий судом з постановленням рішення по суті справи 14 вересня 2026 (справа № 381/4450/26, провадження 2/381/3408/26).

Отже, суд встановив, що позивач подав декілька позови до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Цей повторний позов поданий представником позивача Сараною Артуром Олександровичем.

Суд вважає такі дії проявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, оскільки такі дії суперечать завданню цивільного судочинства.

Цей висновок суду ґрунтується на такому.

Згідно з частинами першою-третьою статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Наведений перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, про що свідчить вжиття законодавцем слова «зокрема».

Суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Аналогічні висновки виклав Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19), від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21 (провадження № К/9901/18953/21); від 24 травня 2023 року у справі № 761/14952/21 (провадження 61-10578св22) та ін).

Підсумовуючи викладене, суд вважає такі дії позивача зловживанням процесуальними правами та недобросовісним користуванням ними, що суперечить завданням цивільного судочинства та свідчить про неповагу до суду.

Суд наголошує, що судді та адвокати розділяють основоположний обов`язок дотримання процесуальних норм та принципів справедливого судочинства.

Навмисне чи недбале зловживання ресурсами суду можуть підірвати довіру до судової системи.

Така поведінка суперечить меті права на звернення до суду (ухвала Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у cправі № 925/200/22).

Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до суду.

Саме з метою виконання завдання судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. /…/ Правова система має бути спроможною ефективно себе захистити від вияву цієї неповаги. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами (пункт 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 9901/388/20).

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно із ч. 1 цієї статті Кодексу, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно із ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Згідно із ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 ЦПК України, у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Стаття 143 ЦПК України визначає підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 144 ЦПК України, заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 148 ЦПК України, у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 148 ЦПК України, у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Оскільки під час розгляду цієї справи суд встановив вчинення представником позивача ОСОБА_2 дій, які суд визнав зловживанням процесуальними правами, а також враховуючи, що такі дії містять ознаки неповаги до суду та до інших учасників судового процесу; свідчать про вчинення цих дій не з метою виконання завдань судочинства, тому з урахуванням конкретних обставин цієї справи суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення солідарно з позивача та його представника ОСОБА_2 у дохід державного бюджету штрафу у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Саме такий розмір штрафу суд вважає достатнім для виконання завдань, визначених ст. 143 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 144 ЦПК України, застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 148 ЦПК України, ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328,00 грн.

Керуючись ст. 258-261, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Застосувати солідарно до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» та його представника Сарани Артура Олександровича заходи процесуального примусу у виді штрафу.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» та ОСОБА_2 як представника позивача у цій справі в дохід державного бюджету штраф у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Ухвала про стягнення штрафу може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Оскарження ухвали не перешкоджає розгляду справи.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

Стягувач: Державна судова адміністрація України, місце знаходження вул. Липська, 18/5, м. Київ, код ЄДПОУ: 37993783, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходiв бюджету: 22030106.

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий, адреса робочого місця: АДРЕСА_1 .

Повна ухвала складена 05.10.2026.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК