Рішення № 140334366, 05.10.2026, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/1657/25

2/706/178/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Школьної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Самсоненко А.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Христинівка Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Христинівської міської ради, про поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в натурі, припинення права спільної часткової власності на домоволодіння, визнання недійсними рішень в частині, скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням речових прав щодо земельних ділянок, визнання права на завершення приватизації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , Христинівської міської ради про поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в натурі, припинення права спільної часткової власності на домоволодіння, визнання недійсними рішень в частині, скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням речових прав щодо земельних ділянок, визнання права на завершення приватизації земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дід позивачки ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Пеніжківської сільської ради Христинівського району Черкаської області був власником домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 власником спадкового будинку у рівних частинах стали мати позивачки - ОСОБА_7 та тітка позивачки, відповідачка у справі ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла, а спадкоємцем її майна, у тому числі частини житлового будинку АДРЕСА_1 , стала позивачка у справі, право власності за якою зареєстроване 16.09.2024 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 21.12.2023 у справі №706/968/23.

Незважаючи на те, що спірний житловий будинок належить на праві спільної часткової власності позивачці та відповідачці ОСОБА_3 , остання фактично користується всім житловим будинком та відмовляється передати у володіння і користування позивачці його частину. Оскільки домовленості про поділ житлового будинку в натурі між сторонами не досягнуто, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить поділити та виділити сторонам в натурі по частині житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Також в позовній заяві позивачка оспорює право власності відповідачки ОСОБА_3 на земельну ділянку, на якій розміщені житловий будинок, господарські будівлі та споруди. Покликаючись на положення ч. 4 ст. 120 ЗК України, ОСОБА_1 зазначає, що відповідачка мала право лише на земельної ділянки, тоді як ОСОБА_3 одноособово приватизувала земельні ділянки: площею 0,0737 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд кадастровий номер 7124685000:01:001:0021 та площею 0,3126 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 7124685000:01:001:0024.

Позивачка твердить, що вищевказані земельні ділянки сформовані на базі земельної ділянки площею 0,35 га, яка передана безоплатно у приватну власність ОСОБА_6 для ведення особистого підсобного господарства рішенням Пеніжківської сільської ради Христинівського району №5/7 від 12.04.1996.

Оскільки ОСОБА_6 розпочав приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,35 га, але за життя її не завершив, тому позивачка, як спадкоємець ОСОБА_7 , яка у свою чергу, була спадкоємцем ОСОБА_6 , має право на завершення приватизації означеної вище земельної ділянки.

Зважаючи на ці фактичні обставини, ОСОБА_1 зазначає про наявність правових підстав для визнання за нею та іншим спадкоємцем ОСОБА_3 права на завершення приватизації спірної земельної ділянки, площа якої з урахуванням фактичних розмірів визначених в натурі при виготовленні технічної документації із землеустрою, становить 0,3863 га (0,0737 га + 0,3126 га).

Окрім того, належним способом захисту порушених прав позивачка вважає визнання недійсними рішень Пеніжківської сільської ради та Христинівської міської ради про передачу земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_3 , скасування державної реєстрації земельних ділянок по АДРЕСА_1 площею 0,0737 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд кадастровий номер 7124685000:01:001:0021 та площею 0,3126 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 7124685000:01:001:0024, з припиненням усіх речових прав, у тому числі права власності ОСОБА_3 на них.

Ухвалою судді Христинівського районного суду Черкаської області від 11.11.2025 позов прийнято до розгляду, відкрите загальне позовне провадження у справі та призначено у ній підготовче судове засідання (а.с. 49-50 Т. 1).

Відповідачка ОСОБА_3 18.12.2025 подала письмові пояснення, в яких проти позовних вимог заперечує (а.с. 58-61 Т. 1). Зазначає, що позов з розподілу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами пред`явлений з порушенням вимог ст. 2 ЦПК України, оскільки вона не оспорює право власності ОСОБА_1 на зазначеного об`єкту нерухомого майна, тому, на переконання відповідачки, розподіл домоволодіння можна було здійснити в нотаріальному порядку на підставі укладеного між сторонами договору, а тому судові витрати, які несе позивачка у даній справі, не підлягають компенсації.

Щодо інших позовних вимог відповідачка зауважує, що вимоги про скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу їй у власність 0,0737 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 0,3126 га для ведення особистого селянського господарства та скасування державної реєстрації за нею права власності на ці ділянки базовані на визнанні права на завершення приватизації землі для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,3863 га, розпочатої ОСОБА_6 на підставі рішення Пеніжківської сільської ради Христинівського району №5/7 від 12.04.1996 про передачу ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки 0,35 га для ведення особистого підсобного господарства, з покликанням на ст. 125 ЗК України.

Така вимога, за доводами відповідачки, є нікчемною, оскільки по перше, редакція статті 125 ЗК України сформована Законом України №1066-VI від 05.03.2009, тобто через 13 років після прийняття рішення. По друге, рішення сесії Пеніжківської сільської ради від 12.04.1996 приймалось на виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1996 №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», за змістом пункту 3 якого ОСОБА_6 для реалізації права власності на земельну ділянку площею 0,35 га мав отримати державний акт на право приватної власності на землю із вчиненням запису про право власності у земельно кадастрових документах. Оскільки ОСОБА_6 помер, не реалізувавши за життя права на приватизацію земельної ділянки площею 0,35 га, вона не входить до складу спадщини у значенні статті 1218 ЦК України, тим паче, що юридична сила зазначеної норми закону виникла лише 01.01.2004. За нормами ЦК України, що діяв на час смерті ОСОБА_6 , правонаступництва з наявного рішення сесії Пеніжківської сільської ради від 12.04.1996 в порядку спадкування не визначалось. Згідно з розділом VII ЦК України 1963 року до складу спадщини входило лише майно, яке належало спадкодавцю на час смерті на праві власності.

Так як на час смерті ОСОБА_6 мав лише право на приватизацію землі, а не право приватної власності, базова підстава позову стосовно земельних ділянок є нікчемною.

Крім іншого, відповідачка зазначає, що земельні ділянки не є суцільним масивом, вони роз`єднані географічно, а тому не можуть бути з`єднані та перебувають у різному правовому статусі: земельна ділянка 0,0737 га - є присадибною земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а земельна ділянка 0,3126 га - для ведення особистого селянського господарства. Стаття 120 ЗК України, на яку посилається ОСОБА_1 , не може бути правотворчою щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а позовні вимоги стосовно земельних ділянок сформовані буз урахування практики Європейського суду з прав людини з такої категорії прав, у тому числі сформованої у рішенні від 13.11.2025 у справі «Білоус проти України», заява №28541/20.

Також відповідачка ОСОБА_3 зазначає, що вона із ОСОБА_7 одночасно (09.01.2003) стали співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 . Однак ОСОБА_7 право власності на домоволодіння до кінця не реалізувала, право власності на об`єкт нерухомості вона не зареєструвала. ОСОБА_7 взагалі не проявляла бажання оформляти право власності на домоволодіння, за життя повідомляла, що не має наміру проживати в с. Пеніжкове, користуватися домоволодінням та землею. Після смерті ОСОБА_6 та до даного часу лише відповідачка опікувалася станом домоволодіння, використовувала земельну ділянку, в літні місяці приїжджала та проживала в будинку, проводила відповідні ремонтні роботи, оплачувала електропостачання, податки тощо. ОСОБА_7 була обізнана про проведену відповідачкою у 2018 році приватизацію земельних ділянок, що є предметом позову. За життя та до смерті ОСОБА_7 не оспорювала права відповідачки на земельні ділянки. Покликаючись на засади цивільного судочинства, серед яких справедливість, добросовісність, та заснований на римській максимі принцип доброчесності: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, відповідачка стверджує, що для ОСОБА_7 збігли строки позовної давності для оспорювання проведеної відповідачкою приватизації землі. А відтак строки позовної давності збігли і для позивачки у справі.

Христинівською міською радою як відповідачем у справі відзиву на позовну заяву не подано, позиція органу місцевого самоврядування щодо заявлених позовних вимог, у тому числі щодо скасування рішень Пеніжківської сільської ради Христинівського району та Христинівської міської ради не висловлена.

Постановленою 16.01.2026 судом ухвалою призначена будівельно-технічна експертиза та зупинено провадження у справі (а.с. 86-88 Т.1).

08.04.2026 провадження у справі поновлено (а.с. 144-145 Т.1).

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 12.05.2026 у Черкаського обласного державного нотаріального архіву витребувано копію спадкової справи №408 за 2003 рік, заведеної після смерті ОСОБА_6 (а.с. 168-170 Т. 1).

18.06.2026 позивачка подала заяву про зміну предмету позову, яка ухвалою суду від 18.06.2026 прийнята до розгляду (а.с. 238, 242-243 Т.1).

У поданій заяві позивачка ОСОБА_1 просить поділити та виділити їй та ОСОБА_3 по житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту 2, виділивши їй частину домоволодіння, що пропонується для виділу ІІ співвласнику згідно висновку судової будівельно технічної експертизи, припинивши право спільної часткової власності сторін на домоволодіння.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву з урахуванням зміни предмету позову відповідачі не скористалися.

Постановленою 13.08.2026 Христинівським районним судом Черкаської області ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 10-11 Т.2).

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 висловили думку про наявність підстав для поділу житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами та виділення часток сторонам в натурі. Водночас розподіл просили здійснити згідно варіанту 1 висновку судової будівельно технічної експертизи, виділивши відповідачці частку І співвласника. Такий розподіл домоволодіння, за доводами сторони відповідача, є прийнятнішим позаяк не передбачає виділу часток у господарських будівлях та спорудах, а містить їх поділ в цілому. Позовні вимоги в іншій частині просили залишити без задоволення з огляду на обставини, викладені у письмових поясненнях.

Представник відповідача Христинівської міської ради Швець О.В. зауважив на обґрунтованості позовної вимоги про виділення в натурі часток у домоволодінні. Щодо позовних вимог в іншій частині, висловив думку про наявність підстав для поділу земельної ділянки, відведеної для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Заслухавши вступні слова сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши усі надані докази, оцінивши їх на предмет належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 (а.с. 192, Т. 1).

На випадок своєї смерті ОСОБА_6 зробив заповіт, яким все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалося, на день смерті, заповів у рівних долях ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а.с. 193, Т. 1).

Після смерті ОСОБА_6 залишилося спадкове майно: житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 (а.с. 12-13, 194-195, Т.1), земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,14 га, розташована на території Пеніжківської сільської ради (а.с. 196 Т.1) та майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (а.с. 229, Т. 1).

ОСОБА_7 і ОСОБА_3 спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли (а.с. 197 на звороті, Т. 1) та 10.10.2003 звернулися до Христинівської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 191, Т. 1).

10.10.2004 ОСОБА_7 та ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яким засвідчено належність спадкоємцям ОСОБА_6 в річних частках житлового будинку із надвірними спорудами АДРЕСА_1 (а.с. 203, Т.1).

15.10.2004 ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельної ділянки площею 3,14 га, яка розташована на території Пеніжківської сільської ради, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 201, Т.1).

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,14 га ОСОБА_7 видано 28.10.2013 (а.с. 224, Т.1).

15.10.2015 державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори Черкаської області Тарасевич Оксані Олександрівні видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майнового паю КСП «Пеніжківське» - ТОВ «Пеніжківське» (а.с. 234, Т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_7 , що підтверджується дослідженим судом свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 06.04.2021 Вугледарським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а.с. 22, Т.1).

Спадкоємцем всього майна ОСОБА_7 стала її донька ОСОБА_1 на підставі складеного спадкодавцем 26.11.2011 заповіту. На підтвердження зазначених обставин суду докази не надані, однак це випливає із дослідженого судом в ЄДРСР рішення суду від 21.12.2023 у справі №706/968/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115823322) та не заперечується учасниками справи.

На підставі ухваленого 21.12.2023 Христинівським районним судом Черкаської області у справі №706/968/23 рішення за ОСОБА_1 11.09.2024 зареєстроване право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 67,7 кв. м, житловою площею 44,1 кв. м, з реєстраційним номером об`єкта нерухомості 3005997371060, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23, Т. 1).

Рішенням народних депутатів Пеніжківської сільської ради №5/7 від 12.04.1996 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» передано безоплатно у приватну власність та постійне користування земельні ділянки для особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибних ділянок) згідно з додатком (а.с. 27, Т. 1).

Відповідно до Списку громадян села Пеніжкове, яким передаються земельні ділянки у приватну власність та постійне користування, що є додатком до 7-ої сесії сільської Ради народних депутатів від 12.04.1996, громадянину ОСОБА_6 передано у приватну власність для особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 0,35 га. Відомості про місцезнаходження переданої у власність ОСОБА_6 земельної ділянки ухвалене Пеніжківською сільською радою рішення не містить (а.с. 28 29, Т. 1).

Із долучених позивачем до справи титульних сторінок документації із землеустрою слідує, що ОСОБА_3 у 2017 році виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0737 га та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3126 га (а.с. 32, 40, Т. 1).

22.08.2018 Відділом у Христинівському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області зареєстровано у Державному земельному кадастрі земельну ділянку площею 0,0737 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 7124685000:01:001:0021, місце розташування: АДРЕСА_1 (а.с. 33 -36 Т. 1).

23.08.2018 Відділ у Христинівському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області зареєстрував земельну ділянку з кадастровим номером 7124685000:01:001:0024 площею 0,3126 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 41 44, Т. 1).

Згідно архівного витягу із рішення Пеніжківської сільської ради Христинівського району Черкаської області №27-1/7 від 30.08.2018, органом місцевого самоврядування затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в адміністративно територіальних межах села Пеніжкове, у тому числі під №46 в списку значиться ОСОБА_3 (а.с. 31, Т. 1).

Із наданої позивачем та дослідженої судом копії рішення Пеніжківської сільської ради №27-1/7 від 30.08.2018 слідує, що сільською радою затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,3136 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7124685000:01:001:0024 та передано зазначену земельну ділянку у власність ОСОБА_3 (а.с. 38, Т. 1).

Рішенням Христинівської міської ради №11-20/192-VIII від 25.11.2021 земельна ділянка площею 0,3126 га з кадастровим номером 7124685000:01:001:0024 по АДРЕСА_1 передана безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 (а.с. 39, Т.1).

На підставі рішення Христинівської міської ради №11-20/192-VIII від 25.11.2021 за ОСОБА_3 08.06.2022 зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,3126 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7124685000:01:001:0024 (а.с. 95, Т. 1).

Право власності на земельну ділянку площею 0,0737 га кадастровий номер 7124685000:01:001:0021 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зареєстроване за ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.09.2020 на підставі рішення Пеніжківської сільської ради Христинівського району №27-1/7 від 30.08.2020 (а.с. 37, Т.1).

Копії рішення органу місцевого самоврядування № 27-1/7 від 30.08.2020 сторони суду не надали.

Із датованої 01.09.2025 за №101/04.4-02 відповіді, наданої архівним відділом Уманської районної державної адміністрації Черкаської області на запит представника позивача, слідує, що такого рішення у протоколах сесії Пеніжківської сільської ради за 2020 рік не знайдено. Водночас архівний відділ повідомив, що дане рішення знаходиться в протоколах сесії Пеніжківської сільської ради від 30.08.2018 №27-1/7 (а.с. 30, Т. 1).

Вирішуючи позовну вимогу про поділ в натурі житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, суд виходить із такого.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до вимог ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно зі статтею 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то, з урахуванням конкретних обставин, такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15-ц, від 11 жовтня 2021 року у справі 607/14338/19-ц, від 01 грудня 2021 року у справі № 688/4007/19, від 09 листопада 2022 року у справі № 592/15122/19 та від 10 липня 2024 року у справі № 752/22726/20.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Як встановлено судом вище, позивачка та відповідачка є власниками житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Нерухоме майно належить ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності. Розмір їх часток становить кожної.

Домовленості щодо поділу в натурі об`єкту нерухомості між сторонами в позасудовому порядку не досягнуто. Зазначена обставина окрім власне самого позову, позиції сторін та направленої на адресу відповідачки пропозиції (а.с. 80 81, Т. 1), підтверджується показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Із висновку експерта № 1-04/2026 від 01.04.2026 за результатами проведення оціночно будівельної та будівельно технічної експертизи вбачається, що дійсна вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 станом на час розгляду справи, із заокругленням, становить 229 300 гривень без ПДВ (а.с. 102 143, 183 185, Т. 1).

Виходячи із проведеного дослідження експертом зроблено висновок, що з технічної точки зору здійснити поділ житлового будинку по АДРЕСА_1 , відповідно до ідеальних часток співвласників по частині, неможливо. Проте, враховуючи об`ємно планувальне рішення будинку, його вартість і вартість господарських будівель і споруд, експертом запропоновано два варіанти розподілу, які приближені до ідеальних часток співвласників.

Згідно варіанту 1 розподілу І-му співвласнику із часткою запропоновано виділити в натурі приміщення будинку літ. «А» та веранди літ. «а» для улаштування квартири АДРЕСА_2 площею 38,0 кв.м, яка становить 56/100 частки в будинку, а саме:

1-1веранда 9,3 кв.м.;

1-2кімната 14,4 кв.м.;

1-3кухня 14,3 кв. м.

В господарських будівлях та спорудах виділити: погріб літ. «Б» та від 1/3 колодязя літ. «К» для спільного користування.

Вартість частки І-го співвласника, при даному варіанті розподілу, становить 162 089 грн, що становить 51/100 частки у домоволодінні.

ІІ-му співвласнику із часткою виділити в натурі приміщення будинку для улаштування квартири АДРЕСА_3 площею 29,7 кв.м, яка становить 44/100 частки в будинку, а саме:

1-4кімната 10,6 кв.м.;

1-5кімната 19,1 кв.м.

В господарських будівлях та спорудах виділити: сарай літ. «В», сарай літ. «Г» та від 1/3 колодязя літ. «К» для спільного користування.

Вартість частки ІІ-го співвласника, при даному розподілу, становить 157 233 грн, що становить 49/100 частки у домоволодінні.

Залишити у спільному користуванні співвласників 1/3 колодязя літ. «К».

Згідно варіанту 2 розподілу І-му співвласнику із часткою 1/2 запропоновано виділити в натурі приміщення будинку літ. «А» та веранди літ. «а» для улаштування квартири АДРЕСА_2 площею 38,0 кв.м, яка становить 56/100 частки в будинку, а саме:

1-1веранда 9,3 кв.м.;

1-2 кімната 14,4 кв.м.;

1-3 кухня 14,3 кв. м.

В господарських будівлях та спорудах виділити: 4/10 частки сараю літ. «В» та від 1/3 колодязя літ. «К» для спільного користування.

Вартість частки І-го співвласника, при даному варіанті розподілу, становить 158 966 грн, що становить 1/2 частки у домоволодінні.

ІІ-му співвласнику із часткою запропоновано виділити в натурі приміщення будинку для улаштування квартири АДРЕСА_3 площею 29,7 кв.м, яка становить 44/100 частки в будинку, а саме:

1-4кімната 10,6 кв.м.;

1-5 кімната 19,1 кв.м.

В господарських будівлях та спорудах виділити: погріб літ «Б», 6/10 частки сараю літ. «В», сарай літ. «Г» та від 1/3 колодязя літ. «К» для спільного користування.

Вартість частки ІІ-го співвласника, при даному розподілу, становить 160 356 грн, що становить 1/2 частки у домоволодінні.

Залишити у спільному користуванні співвласників 1/3 колодязя літ. «К».

Позивачка у заяві про зміну предмету позову просить здійснити поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 відповідно до запропонованого експертом 2 варіанту, виділивши їй частку як ІІ співвласнику, а ОСОБА_3 як І співвласнику.

Відповідачка письмових заперечень проти такого поділу до суду не подала, водночас у судовому засіданні її представник зазначив про доцільність поділу нерухомого майна в натурі відповідно до варіанту 1 із виділенням ОСОБА_3 частки І співвласника, а ОСОБА_1 як ІІ співвласнику. За такого поділу господарські будівлі та споруди між сторонами розподіляються в цілому, без виділу часток, що, на думку представника відповідачки, є більш прийнятним. Також при здійсненні поділу представник просив врахувати ту обставину, що відповідачка є особою похилого віку, сплачувала податки, понесла значні матеріальні затрати на утримання нерухомого майна - замінила в будинку усі вікна на пластикові, замінила двері, проводила ремонти у житлі. Сумарно такі витрати склали біля 70 тисяч гривень.

З`ясувавши позицію сторін щодо розподілу нерухомого майна, враховуючи, що частки позивачки та відповідачки у спірному нерухомому майні є рівними, з урахуванням висновків експерта, зважаючи на запропоновані варіанти поділу, які різняться лише в частині розподілу господарських будівель та споруд, суд виснує про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та виділення в натурі ОСОБА_1 і ОСОБА_3 по частині житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту 2, із виділенням позивачці частини майна, що визначена для ІІ співвласника, а відповідачці як І співвласнику, припинивши право спільної часткової власності сторін на домоволодіння.

Надаючи перевагу варіанту, що запропонований позивачкою, суд виходить із того, що відповідачка не надала доказів сплати податків, понесення витрат на ремонтні роботи у будинку та їх розміру. При цьому, як слідує із пояснень позивачки вона, зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_3 є особою похилого віку, запропонувала варіант розподілу, за якого відповідачка отримує в натурі частину будинку із уже облаштованим входом, тоді як ОСОБА_1 необхідно улаштувати окремий вхід у будинок шляхом демонтажу віконного та улаштування дверного прорізу в приміщенні кімнат. Частка виділеного при такому розподілі майна ОСОБА_3 в будинку складає 56/100, а ОСОБА_1 44/100.

Такий розподіл майна, на переконання суду, враховуватиме інтереси обох співвласників, є можливим з технічної точки зору, а відтак є найбільш прийнятним.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування в частині передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_3 , скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням усіх речових прав відповідачки на землю та визнання за позивачкою і відповідачкою права на завершення приватизації земельної ділянки в рівних частках, суд зазначає таке.

Вищевказані позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 обґрунтовує правом на завершення приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,3863 га, розпочатої спадкодавцем ОСОБА_6 на підставі рішення Пеніжківської сільської ради №5/7 від 12.04.1996 про передачу ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки площею 0,35 га для ведення особистого підсобного господарства.

Спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України: від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат», від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 спадкові відносини були врегульовані нормами ЦК УРСР, Розділом VII якого визначалося, що до складу спадщини входило лише майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті.

Стаття 125 Земельного кодексу України (в редакції на час смерті спадкодавця) визначала, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Земельна ділянка площею 0,35 га для ведення особистого підсобного господарства померлому ОСОБА_6 на праві приватної власності не належала, а тому до складу спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , не увійшла.

Законом України № 509-VI від 16.09.2008 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» пункт 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено абзацом другим, згідно якого рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Зазначена норма закону в чинній на даний час редакції передбачає, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Позивачка, покликаючись на вказану норму Закону, стверджуючи про те, що вона є спадкоємцем ОСОБА_7 , яка, у свою чергу, спадкувала після смерті батька ОСОБА_6 , просить визнати за нею право на завершення приватизації земельної ділянки, розпочатої ОСОБА_6 .

Судом встановлено, що рішенням Пеніжківської сільської ради №5/7 від 12.04.1996 ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,35 га для ведення особистого підсобного господарства.

Технічна документація на вищевказану земельну ділянку ОСОБА_6 не виготовлялась, її місцезнаходження у рішенні органу місцевого самоврядування не конкретизовано. Доказів того, що передані у власність ОСОБА_3 дві земельні ділянки площею 0,0737 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,3126 га для ведення особистого селянського господарства складають єдину земельну ділянку площею 0,35 га, що передана ОСОБА_6 для ведення особистого підсобного господарства, матеріали справи не містять та позивачкою не надані.

Більш того, Пеніжківська сільська рада рішенням №5/7 від 12.04.1996 передала ОСОБА_6 у власність земельну ділянку лише для ведення особистого підсобного господарства. Будь яких рішень про передачу ОСОБА_6 землі для будівництва та обслуговування житлового будинку означене вище рішення не містить. Тоді як у даній справі ОСОБА_1 просить припинити право власності ОСОБА_3 як на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, так і на присадибну земельну ділянку.

Статтею 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, у тому числі, землі сільськогосподарського призначення , землі житлової та громадської забудови.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Судом встановлено, що цільовим призначенням земельної ділянки площею 0,0737 га кадастровий номер 7124685000:01:001:0021 є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на ній розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , а відтак дана земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови та не може використовуватися за правовим режимом земель сільськогосподарського призначення, у тому числі для ведення особистого селянського господарства.

Оскільки земельні ділянки площею 0,0737 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд кадастровий номер 7124685000:01:001:0021 та площею 0,3126 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 7124685000:01:001:0024, мають різний правовий статус, визнання за сторонами права на їх приватизацію як землі сільськогосподарського призначення суперечить як фактичним обставинам у даній справі, так і нормам земельного законодавства.

Відповідно до приписів ч. 2, 3, 4 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Доказів того, що ОСОБА_1 своє право на приватизацію земельної ділянки не реалізувала позивач та її представник суду не надали.

Тоді як ОСОБА_3 своє право на приватизацію присадибної земельної ділянки та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вже використала, отримавши у власність спірні земельні ділянки площею 0,0737 га та 0,3126 га, а тому припинення її права власності на землю та одночасне визнання за нею права на приватизацію цих же земельних ділянок суперечить нормам земельного законодавства та свідчить про неправомірне втручання у її право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Оскільки судом не встановлено підстав для визнання за сторонами права на завершення приватизації земельної ділянки, розпочатої спадкодавцем ОСОБА_6 , позовні вимоги про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельних ділянок із припиненням усіх речових прав відповідачки на них суд залишає без задоволення, як похідні від основної.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із даним позовом позивачка сплатила судовий збір за одну позовну вимогу майнового характеру та 5 немайнового, що становить 7 267,20 грн (1211,20грн*6).

Вартість спірного житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами згідно висновку експерта складає 229 300 грн, тоді судовий збір за позовну вимогу про поділ в натурі нерухомого майна становить 2 293 грн. У зв`язку із задоволенням даної позовної вимоги майнового характеру суд стягує із відповідачки на користь позивачки сплачений нею за дану позовну вимогу судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, а судовий збір у сумі 1 081,80 грн стягує із відповідачки в дохід держави.

Судові витрати зі сплати судового збору за позовні вимоги немайнового характеру в сумі 6 056 грн суд залишає за ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 244, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Христинівської міської ради, про поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в натурі, припинення права спільної часткової власності на домоволодіння, визнання недійсними рішень в частині, скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням речових прав щодо земельних ділянок, визнання права на завершення приватизації земельної ділянки, задовольнити частково.

Поділити житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , згідно висновку експерта №1-01/2026 від 01.04.2026, виділивши в натурі ОСОБА_1 , згідно варіанту 2 розподілу, приміщення будинку для улаштування квартири АДРЕСА_3 площею 29,7 кв.м, яка становить 44/100 частки в будинку, а саме:

1-4кімната 10,6 кв.м.;

1-5 кімната 19,1 кв.м.

В господарських будівлях та спорудах ОСОБА_1 виділити: погріб літ. «Б», 6/10 частки сараю літ. «В», сарай літ. «Г» та від 1/3 колодязя літ. «К» для спільного користування.

ОСОБА_3 виділити в натурі приміщення будинку літ. «А» та веранди літ. «а» для улаштування квартири АДРЕСА_2 площею 38,0 кв.м, яка становить 56/100 частки в будинку, а саме:

1-1веранда 9,3 кв.м.;

1-2 кімната 14,4 кв.м.;

1-3 кухня 14,3 кв. м.

В господарських будівлях та спорудах ОСОБА_3 виділити: 4/10 частки сараю літ. «В» та від 1/3 колодязя літ. «К» для спільного користування.

Залишити у спільному користуванні співвласників 1/3 колодязя літ. «К».

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 081 (одна тисяча вісімдесят одна) гривня 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та проголошено 05 жовтня 2026 року.

Позивач ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 .

Відповідач 1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач 2 Христинівська міська рада, ЄДРПОУ 33319218, місцезнаходження: вул. Соборна, 30, м. Христинівка, Уманський район, Черкаська область.

Суддя Альона ШКОЛЬНА