Рішення № 140333129, 02.10.2026, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/39/26

№ провадження 2/624/120/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кегичівки, Берестинського району, Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Союзагро» про стягнення недоплаченої орендної плати з урахуванням індексації, 3% річних, інфляційних втрат та пені за прострочення виконання зобов`язання за договорами оренди землі,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача невиплачену індексацію за договором оренди землі № 355 від 06 березня 2019 року в загальні сумі 111056, 71 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що з 06 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ агрофірма «Союзагро» укладено договір оренди землі № 355, номер запису про інше речове право 30664152 від 06 березня 2019 року. Відповідно до п.3.1. договір укладено до 31 грудня 2030 року. П. 4.1. щорічна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 4968 грн.94 коп. за 1 га земельної ділянки за один повний рік оренди, що складає 30102 грн 83 коп з урахуванням податків та не є менше, ніж 3 % від нормативної грошової оцінки. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. П. 4.2.Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. П. 4.3.Орендар вносить щорічну орендну плату протягом року, одним або кількома платежами. Щорічна орендна плата сплачується до 31 грудня поточного року. За перший та останній роки оренди орендна плата сплачується пропорційно фактичній кількості днів оренди. П. 4.5 Розмір орендної плати переглядається один раз у 3 роки у разі: зміни умов господарювання передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. 31 січня 2025 року земельну ділянку позивач продав. З 06 березня 2019 року по день продажі, до 31 січня 2025 року відповідач сплачував орендну плату: 16.08.2019 - 10 000.00 грн, 16.10.2020 - 24 232.80 грн, 30.07.2021 - 24 232.80 грн, 28.12.2022 - 12 116.40 грн, 19.01.2023 - 12 116.40 грн, 22.11.2023 - 12 116.40 грн, 11.12.2023 - 12 116.40 грн, 26.07.2024 - 24 232.80 грн. За період з 01 січня 2025 року по 31 січня 2025 року орендна плата пропорційно, як того вимагає п.4.3 договору не надходила. Однак в порушення умов вищезазначеного договору оренди відповідач ТОВ агрофірма «Союзагро» не проводив обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації (відповідно до п. 4.2 договору), яка передбачена договором і є складовою орендної плати, згідно з пунктом 12.3 Договору № 355 від 06 березня 2019 року передбачено дія договору припиняється шляхом його розірвання за: - взаємною згодою сторін; - рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Тобто, наведеними умовами договору № 355 від 06 березня 2019 року було погоджено, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності здійснюється у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, та здійснюється з урахуванням індексації (відповідно до п. 4.2 вказаного договору). Земельна ділянка була передана власником в оренду ТОВ агрофірма "Союзагро" за договором оренди від 06.03.2019 № 355, строк сплати орендної плати встановлено договором не пізніше 31 грудня відповідного року. Оскільки договір оренди укладено у 2019 році, зазначений рік є базовим для визначення розміру орендної плати, а індексація орендної плати відповідно до індексів споживчих цін застосовується, починаючи з 01 січня 2020 року. Сума орендної плати з урахуванням індексації розраховується за формулою: [Сума орендної плати з урахуванням індексації] = [Орендна плата] х [Сукупний індекс інфляції] / 100%, де: [Орендна плата] - сума орендної плати, яка підлягає індексації, [Сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період. Відповідні індекси споживчих цін розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті «Урядовий кур`єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними. Таким чином, розмір орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 06.03.2019 № 355, в тому числі з урахуванням індексу інфляції, складав: у 2019 році 24 824,53 грн, що відповідає розміру орендної плати, обчисленої пропорційно фактичному строку користування земельною ділянкою (без застосування індексу інфляції); у 2020 році 30 921,63 грн (30 102,83 грн (сума орендної плати) х 102,720% (сукупний індекс інфляції з січня 2020 року по жовтень 2020 року), з яких фактично виплачено 24 232,80 грн. Недоплата становить 6 688,83 грн; у 2021 році 33 647,74 грн (30 102,83 грн (сума орендної плати) х 111,776% (сукупний індекс інфляції з січня 2020 року по липень 2021 року), з яких фактично виплачено 24 232,80 грн. Недоплата становить 9 414,94 грн. У 2022 році 44 021,17 грн (30 102,83 грн (сума орендної плати) х 146,236% (сукупний індекс інфляції з січня 2020 року по грудень 2022 року), з яких фактично виплачено 24 232,80 грн. Недоплата становить 19 788,37 грн; у 2023 році 46 259,02 грн (30 102,83 грн (сума орендної плати) х 153,670% (сукупний індекс інфляції з січня 2020 року по грудень 2023 року), з яких фактично виплачено 24 232,80 грн. Недоплата становить 22 026,22 грн. У 2024 році 48 229,85 грн (30 102,83 грн (сума орендної плати) х 160,217% (сукупний індекс інфляції з січня 2020 року по липень 2024 року), з яких фактично виплачено 24 232,80 грн. Недоплата становить 23 997,05 грн. У 2025 році 4 316,77 грн, що відповідає розміру орендної плати, визначеної пропорційно фактичному строку користування земельною ділянкою у січні 2025 року, виходячи з розміру річної орендної плати, проіндексованої за сукупним індексом інфляції з січня 2020 року по грудень 2024 року. Загальна сума недоплати орендної плати, у тому числі з урахуванням індексу інфляції за Договором оренди від 06.03.2019 № 355 складає 111 056,71 грн.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 20.01.2026 провадження у справі було відкрито, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 17 лютого 2026 року.

Не погоджуючись із позовною заявою представником відповідача, директором Качайло А.Є., подано відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне: Так, за період дії договору оренди землі № 355 від 11.02.2019 до моменту відчуження земельної ділянки позивачем (31.01.2025), відповідачем була нарахована та сплачена орендна плата у загальному розмірі 131164,00 грн (без урахування податків та зборів), а фактично була сплачена орендна плата (з урахуванням податків та зборів) у розмірі 162936,63 грн. Отже, зазначив, що розмір недоплаченої нарахованої орендної плати з урахуванням індексації за період з 06.03.2019 по 30.01.2025 (включно) складає 81202,21 грн. Зазначив, що всі наведені за текстом позову розрахунки розміру індексації орендної плати є арифметично невірними, оскільки зроблені на підставі хибних вихідних даних.

06.02.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідач у відзиві невірно провів розрахунок, оскільки відповідач, як податковий агент, уже при виплаті щорічної орендної плати вирахував податок, і хоче такий же податок вирахувати повторно. Крім того, у розрахунку відповідача за 2019 рік (за фактичну кількість днів у перебуванні в оренді ТОВ агрофірми «Союзагро» 301 день (тобто нарахована та виплачена повинна бути 24824,52 грн, натомість фактично виплачено 10000,00 грн на рахунок позивача (та з урахуванням податків 12422,36 грн), отже взагалі вбачається недоплата 12402,16 грн (з урахуванням податків та інших зборів) по день продажу земельної ділянки (по 31 січня 2025 року), натомість відповідач, намагаючись зменшити суму боргового зобов`язання застосовує індекс інфляції з квітня 2019 року по серпень 2019 року (по дату часткової оплати оренди у коефіцієнті 1,0171, а не коефіцієнт станом на січень 2025 року 1,8585 грн). По аналогії (логіці) ж наведеному у розрахунку відповідачем за 2025 рік де було у користуванні 30 днів, не було нараховано, та не було виплачено. У 2022 році взагалі у грудні місяці виплачено 12116.40 (тобто 50% орендної плати), хоча строк виконання договору до 31 грудня поточного року (в даному випадку до 31 грудня 2022 року). Зі звіту вбачається нарахування та виплата з урахуванням податків 15051,43 грн (форма 4 дф за 4 квартал 2022 року). Тобто ж знову по логіці відповідача повинно рахуватися за 2022 рік таким чином: сума орендної плати 30102,83*1,5295 (індекс інфляції) - 15051.43 грн (фактично виплачено з податками) = 30990.84 грн (шо і становитиме недоплату 2022 рік). Відповідач обчислює індексацію від дати до дати фактичної виплати, а не від моменту виникнення прострочення. Це є принципово неправильно, оскільки: індексація це компенсація знецінення грошового зобов`язання, а не санкція, прив`язана до довільних платежів відповідача. Фактична виплата не змінює моменту виникнення боргу, не «перезапускає» індексацію та не є новим зобов`язанням. Інакше індексація втрачала компенсаційний характер та перетворювалась би на інструмент довільного зменшення боргу самим боржником. Такий підхід відповідача суперечить економічній суті індексації, дозволяє боржнику маніпулювати сумою боргу шляхом часткових виплат та не відповідає усталеній судовій практиці. У розрахунку відповідача індексація фактично застосовується не до повної суми річної орендної плати, а до залишків після здійснення часткових виплат, що є грубо неправильною методикою розрахунку. Такий підхід суперечить правовій природі індексації, яка спрямована на компенсацію знецінення грошового зобов`язання в цілому, а не окремих довільно визначених його частин. Правильний алгоритм розрахунку індексації є таким: - індексації підлягає повна сума річної орендної плати, строк сплати якої настав; - після визначення проіндексованої суми віднімається фактично сплачена орендна плата. Натомість відповідач неправомірно: зменшує базу індексації залежно від дат та сум часткових виплат; прив`язує індексацію не до моменту виникнення прострочення, а до власних платіжних дій; фактично замінює механізм індексації механізмом перерахунку залишку боргу. Такий спосіб розрахунку перекручує сам механізм індексації, суперечить принципу повного відшкодування інфляційних втрат та створює необґрунтовану перевагу боржнику, який отримує можливість зменшувати обсяг відповідальності шляхом довільних часткових виплат.

09.02.2026 позивач подав до суду в електронній формі через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомукаційної системи уточнену позовну заяву про стягнення недоплаченої орендної плати з урахуванням індексації, 3% річних, інфляційних втрат та пені за прострочення виконання зобов`язання за договором оренди землі від 06 березня 2019 року.

В уточненій позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача: 1) невиплачену орендну плату з урахуванням індексації за договором оренди землі № 355 від 06 березня 2019 року в загальні сумі 81202,21 грн; 2) пеню за прострочення орендної плати за договором оренди землі №355 від 06 березня 2019 року у розмірі 81682,72 грн; 3) три відсотки річних від простроченої суми за договором оренди землі №355 від 06 березня 2019 року у розмірі 6708,05 грн; 4) інфляційні втрати за договором оренди землі №355 від 06 березня 2019 року у розмірі 26144,87 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1565,90 грн.

Уточнена позовна заява, в частині уточнення, обґрунтована тим що ТОВ агрофірма «Союзагро» виплачував орендну плату не в повному обсязі, а саме у порушення умов вищезазначеного договору оренди не проводив обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації (відповідно до п. 4.2 договору № 355 від 06 березня 2019 року), яка передбачена договором і є складовою орендної плати, Зі змісту договору оренди землі вбачається, що орендна плата вноситься орендарем за один повний рік оренди у розмірі 30 102,83 грн. з урахуванням податків, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації, за перший та останній роки оренди орендна плата сплачується пропорційно фактичній кількості днів оренди, орендар вносить щорічну орендну плату протягом року, одним або кількома платежами. Отже базовим місяцем вважатиметься місяць, у якому сторонами визначена орендна плата, це березень 2019, а індексації підлягали всі подальші орендні платежі за період із квітня 2019 року по січень 2025 року, виходячи з розміру орендної плати, встановленої у договорі оренди, на дату виплати означеної орендної плати. Враховуючи викладене, з огляду на визначений базовий місяць і встановлені Державною службою статистики України індекси інфляції розрахунок орендної плати з урахуванням індексації здійснюється за формулою: [сума індексації] = [орендна плата]х [сукупний індекс інфляції] / 100% - [орендна плата], де: [орендна плата] - сума орендної плати згідно договору, яка підлягає індексації, [сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період на дату виплати орендної плати. Таким чином, розмір недоплаченої орендної плати за договором оренди земельної ділянки, в тому числі з урахуванням індексації в загальному розмірі становить 81202,21 грн. Обґрунтування, щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат за договором оренди землі. Відповідно до пункту 4.6 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочення. Відповідно до розділу 14 цього ж договору п. 14.2 умови, які звільняють орендаря від сплати пені за несвоєчасну сплату орендної плати 1) якщо документи орендодавця оформлені неналежним чином; 2) якщо орендодавець не з`явився для одержання орендної плати. Тобто, оскільки зарахування орендної плати відбувалося шляхом зарахування на рахунок позивача та документи орендодавця були оформленні належним чином - підстав для звільнення орендаря від сплати пені не вбачається. Так ставка пені у процентах за кожний день в даному випадку розраховується за формулою: [пеня] = [сума боргу] ? [ставка пені у день (%)] / 100% ? [кількість днів]. Зважаючи на те, що граничним строком виплати орендної плати за землю відповідно до умов договорів є 31 грудня поточного року та станом на вказану дату орендар свого обов`язку щодо виплати орендної плати орендодавцю не виконав, то саме з 01 січня наступного року розпочався період за який позивач має право вимагати сплати інфляційних втрат та 3 процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розраховується за формулою: [проценти] = [сума боргу] ? [процентна ставка (%)] / 100% ? [кількість днів] / [кількість днів у році] де: [сума боргу] - сума простроченого боргу; [процентна ставка (%)] - три проценти річних, відповідно до ст. 625 ЦК України; [кількість днів] - різниця між датою закінчення розрахунку та датою початку розрахунку; [кількість днів у році] - кількість днів у календарному році. Інфляційне нарахування розраховується за формулою: [інфляційні нарахування] = [сума боргу] ? [індекс інфляції (%)] / 100% - [сума боргу] де: [сума боргу] - сума простроченого боргу. [індекс інфляції (%)] - добуток щомісячних індексів за відповідний період. Оскільки недоплачена орендна плата, станом на подачу позову до суду не виплачено, то розрахунок здійснюється на дату подання цього позову, а саме кінцевим терміном 16 січня 2026 року.

Ухвалою суду від 17.02.2026 судом було відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмета позову (уточнення позовних вимог) у справі та заява повернута позивачу.

27.02.2026 ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області провадження у справі було зупинено до перегляду ухвали Кегичівського районного суду Харківської області від 17.02.2026 в порядку апеляційного провадження.

08.07.2026 на адресу суду з Харківського апеляційного суду надійшла справа, після перегляду ухвали Кегичівського районного суду Харківської області від 17.02.2026 в порядку апеляційного провадження.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 09.07.2026 було поновлено провадження у справі, призначено судове засідання.

21 липня 2026 року відповідачем на адресу суду подані додаткові пояснення про зменшення розміру пені за прострочення виплати індексації орендної плати за договорами оренди землі на 50%. В обґрунтування клопотання зазначив, що розмір пені, розрахований позивачем є помилковим, та таким, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 549 ЦК України. Однак, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України та сталою судовою практикою, розмір пені за прострочення грошового зобов`язання не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Будь-яка сума понад цей ліміт є незаконною, а тому відповідач вважає розрахунки позивача арифметично невірними, оскільки вони базуються на хибних вихідних даних. Крім цього, відповідно до ст. 551 ЦК України, суд має право зменшити розмір неустойки (пені), якщо вона значно перевищує розмір збитків. Просив врахувати, що відповідач здійснює господарську діяльність у Харківській області, де ведуться бойові дії. Це призвело до порушення логістики, втрати ринків збуту та зростання собівартості продукції. А тому стягнення пені за період з 01.01.2020 по 16.01.2026, інфляційних втрат та 3% річних створить нерівність у правовідносинах сторін, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача. Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Ухвалою суду від 29.07.2026 судом була прийнята заява про зміну предмета позову (уточнення позовних вимог) у справі та справа призначена до розгляду на 21.09.2026.

13 серпня 2026 року представником відповідача направлено на адресу суду відзив на позовну заяву в якому просив зменшити розмір пені за прострочення виплати індексації орендної плати за договорами оренди землі від 06.03.2019 № 355 на 50%, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення невиплаченої орендної плати з урахуванням індексації за договором оренди землі № 355 від 06.03.2019 в загальній сумі 81202,21 гривень відмовити. В обґрунтування відзиву зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що підлягають лише частковому задоволенню з огляду на наступне: Так, за період дії договору оренди землі № 355 від 06.03.2019 до моменту відчуження земельної ділянки позивачем, відповідачем була нарахована та сплачена орендна плата, але позивач при формулюванні позовних вимог не врахував вимоги податкового законодавства та п. 4.1 договору оренди землі № 355 від 06.03.2019, а тому невиплачена орендна плата з урахуванням індексації за договором оренди землі № 355 від 06.03.2019 складає 62525,70 грн (81202,21 грн 14616,40 грн + 4060,11 грн). Позивач просить стягнути пеню у розмірі 81682,72 грн. Однак, згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України та сталою судовою практикою, розмір пені за прострочення грошового зобов`язання не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розрахунки позивача щодо нарахування розміру пені є арифметично невірними, оскільки вони базуються на хибних вихідних даних. Крім цього, відповідно до ст. 551 ЦК України, суд має право зменшити розмір неустойки (пені), якщо вона значно перевищує розмір збитків. Просив врахувати, що відповідач здійснює господарську діяльність у Харківській області, де ведуться бойові дії. Це призвело до порушення логістики, втрати ринків збуту та зростання собівартості продукції. А тому стягнення пені за період з 01.01.2020 по 16.01.2026, інфляційних втрат та 3% річних створить нерівність у правовідносинах сторін, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача. Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

У судове засідання позивач не з`явився, проте подав заяву із проханням провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача до суду не з`явився, але надіслав на адресу суду заяву в якій просив провести розгляд справи за відсутності відповідача з урахуванням письмового відзиву на позовну заяву та письмових заперечень. У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, які не заперечувалися сторонами у справі.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,0582 га, кадастровий номер 6323180600:03:000:0017, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Бесарабівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, яка належала йому на праві приватної власності, згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР № 023331, виданим Бесарабівською сільською радою Кегичівського району Харківської області 14 червня 2002 року на підставі рішення XV сесії XXIII скликання цього ж органу 29 грудня 2001 року, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 116, право власності зареєстровано ОСОБА_2 , державним реєстратором Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області 25.02.2019 номер запису 30508209, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1776427963231.

06 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 уклав з ТОВ агрофірма «Союзагро» договір оренди землі № 355, згідно якого передав у строкове платне користування дану земельну ділянку строком дії договору до 31.12.2030.

Договір було зареєстровано в Секторі державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області 06.03.2019 за №30664152.

Відповідно до п. 2.1-2.2 договору № 355 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,0582 гектарів (га), кадастровий номер 6323180600:03:000:0017.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що договір укладено до 31 грудня 2030 року.

Пункт 4.1. Договору визначено, що щорічна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 4968 грн.94 коп. за 1 га земельної ділянки за один повний рік оренди, що складає 30102 грн. 83 коп. з урахуванням податків та є не менше, ніж 3 % від нормативної грошової оцінки. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що орендар вносить щорічну орендну плату протягом року, одним або кількома платежами. Щорічна орендна плата сплачується до 31 грудня поточного року. За перший та останній роки оренди орендна плата сплачується пропорційно фактичній кількості днів оренди.

Пунктом 4.5 Договору вказано, що розмір орендної плати переглядається один раз у 3 роки у разі: зміни умов господарювання передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

31 січня 2025 року цю земельну ділянку позивач продав за договором купівлі-продажу за реєстром №251 від 31 січня 2025 року.

Згідно з довідкою про рух коштів по рахунку, виданою Райффайзен банк вбачається, що ТОВ Агрофірма «Союзагро» було нараховано та сплачено ОСОБА_1 , орендну плату без вирахування податків та інших обов`язкових платежів за договором оренди № 355: 2019 році 10000,00 грн сплачено 16.08.2019; у 2020 році 24232,80 грн сплачено 16.10.2020; у 2021 році 24232,80 грн сплачено 30.07.2021; у 2022 році 12116,40 грн сплачено 28.12.2022 та 12116,40 грн сплачено 19.01.2023; у 2023 році 12116,40 грн сплачено 22.11.2023 та 12116,40 грн сплачено 11.12.2023; у 2024 році 2423,80 грн сплачено 26.07.2024.

Відповідачем не заперечувалась сплата суми орендної плати в зазначених розмірах, а також були надані податкові розрахунки за вказані періоди, але за 2025 рік відповідачем на надано податкового розрахунку нарахування та сплату орендної плати за договором № 355 від 06.03.2019 за період з 01.01.2025 по 30.01.2025 (включно) за 30 календарних днів, що складає 2474,20 (з урахуванням податків).

Позивач у своїх доводах посилається на те, що орендар хоча і сплачував орендну плату, але не в повному розмірі, оскільки не сплачував індексацію, яка передбачена договорами і є складовою орендної плати. Тому орендодавець був змушений звернутися за захистом свого порушеного права до суду.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства -ЗК України,Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).

Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця, зокрема передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 499/895/19.

Відповідно до системного аналізу глави 58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом. Положення Закону України «Про оренду землі» не забороняють застосування до відносин з оренди землі наведених загальних положень, викладених в статті 762 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 399/935/16-ц (провадження № 61-304св17)).

Згідно з положеннями частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

За змістом ст.ст. 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Аналіз ч. 3 ст. 762 ЦК України дозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Це правило розраховано на те, щоб на майбутнє можна було змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).

Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» (індексується лише орендна плата).

За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць.

При цьому, базовим місяцем вважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23.

За частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, у пунктах 4.2 Договорів оренди землі № 352, № 353 від 11.02.2019 сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Умовами указаних договорів оренди землі індексація нормативної грошової оцінки не визначена.

Зміст указаного пункту Договорів дає підстави для висновку про те, що оскільки обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі оренди землі, то відповідно мала індексуватися саме орендна плата відповідно до приписів частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Розмір орендної плати встановлювався у п.п. 4.1, 4.2 договору оренди № 355 від 06.03.2019, то для розрахунку орендної плати з урахуванням індексації базовим місяцем є березень 2019 року. Індексації підлягають платежі, починаючи з квітня 2019 року.

Так, сума орендної плати з урахуванням індексації розраховується за формулою: [Сума орендної плати з урахуванням індексації] = [Орендна плата] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100%, де: [Орендна плата] - сума орендної плати, яка підлягає індексації, [Сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період.

Відповідні індекси споживчих цін розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті «Урядовий кур`єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними.

Суд погоджується з розрахунком орендної плати з урахуванням індексації, наведеним позивачем в уточненій позовній заяві, так як він відповідає розрахунку, наведеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23.

За таких обставин, з урахуванням позиції позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеним договором оренди землі № 355 від 06.03.2019, оскільки виплата орендної плати за 2019-2025 роки позивачеві проведена не в повному обсязі.

Загальна сума недоплати орендної плати з урахуванням індексації по договором оренди землі № 355 від 06.03.2019 за період з 2019 по 30.01.2025 роки становить 81202,21 грн та підлягає задоволенню.

Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано, свого альтернативного розрахунку розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції не надано.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до пункту 4.6 договору оренди землі № 355 від 06.03.2019 року у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до розділу 14 цього ж договору п. 14.2 Умови, які звільняють орендаря від сплати пені за несвоєчасну сплату орендної плати 1) якщо документи орендодавця оформлені неналежним чином; 2) Якщо орендодавець не з`явився для одержання орендної плати.

Тобто, оскільки зарахування орендної плати відбувалося шляхом зарахування на рахунок позивача та документи орендодавця були оформленні належним чином - підстав для звільнення орендаря від сплати пені не вбачається.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено свободу договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості).

Так, як вбачається з умов Договору № 355 від 06.03.2019 сторони узгодили істотні умови договору, а тому повинні виконувати їх належним чином.

Частинами 1, 3 статті 349 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею в неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, ставка пені у процентах за кожний день в даному випадку розраховується за формулою: [Пеня] = [Сума боргу] х [Ставка пені у день (%)] / 100% х [Кількість днів].

Позивач має право на стягнення пені з 01 січня 2020 року по дату подачі позовної заяви (16.01.2026).

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі встановленому Договорами оренди.

Судом встановлено, що не сплачена відповідачем на користь позивача орендна плата за договором оренди № 355 від 06.03.2019 становить: за 2019 рік 12826,66 грн; за 2020 рік 2173,40 грн; за 2021 рік 5021,13 грн; за 2022 рік 16124,56 грн; за 2023 рік 19091,19 грн; за 2024 рік 21366,96 грн; за 2025 рік 4598,31 грн.

Також, суд враховує, що орендна плата згідно з умовами Договорів оренди має бути сплачена до 31 грудня поточного року, а позивачем заявлено вимогу про стягнення пені до 16 січня 2026 року.

Так, за підрахунками суду, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за 2019 рік становить:

12826,66 грн (не сплачена орендна плата за 2019 рік) х0,1% (Ставка пені у день (%))/100% х 2208 (кількість днів) = 28321,27 грн.

За підрахунками суду, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за 2020 рік становить:

2173,40 грн (не сплачена орендна плата за 2020 рік)х0,1% (Ставка пені у день (%))/100% х 1842 (кількість днів) = 4003,40 грн.

За підрахунками суду, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за 2021 рік становить:

5021,13 грн (не сплачена орендна плата за 2021 рік)х0,1% (Ставка пені у день (%))/100% х 1477 (кількість днів) = 7416,20 грн.

За підрахунками суду, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за 2022 рік становить:

16124,56 грн (не сплачена орендна плата за 2022 рік)х0,1% (Ставка пені у день (%))/100% х 1112 (кількість днів) = 17930,51 грн.

За підрахунками суду, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за 2023 рік становить:

19091,19 грн (не сплачена орендна плата за 2023 рік)х0,1% (Ставка пені у день (%))/100% х 747 (кількість днів) = 14261,12 грн.

За підрахунками суду, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за 2024 рік становить:

21366,96 грн (не сплачена орендна плата за 2024 рік)х0,1% (Ставка пені у день (%))/100% х 381 (кількість днів) = 8140,81 грн.

За підрахунками суду, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за 2025 рік становить:

4598,31 грн (не сплачена орендна плата за 2025 рік)х0,1% (Ставка пені у день (%))/100% х 350 (кількість днів) = 1609,41 грн.

Загальна сума пені за 2019 2025 роки складає 81682,72 грн.

Відповідачем не надано до суду альтернативного розрахунку розміру пені за несвоєчасне сплату орендної плати за Договором оренди, але надані заперечення щодо стягнення пені, які судом не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що при розрахунку розміру пені необхідно застосовувати Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, чинної у період прострочення.

Проте, цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності.

Практика Великої Палати Верховного Суду (ВП ВС) чітко розмежовує застосування відповідальності за господарськими та цивільними зобов`язаннями. Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» (включаючи обмеження подвійною ставкою НБУ) застосовується виключно між суб`єктами господарювання. У відносинах за участю фізичних осіб діє ст. 551 ЦК України, що дозволяє будь-який розмір пені, визначений договором.

Отже, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, обмеження пені подвійною ставкою НБУ передбачає лише відносини між суб`єктами господарювання (господарських договорів).

В статті 551 ЦК України чітко передбачено, що якщо предметом незабезпеченого зобов`язання є грошова сума, розмір неустойки встановлюється договором.

Розмір пені 0,1% був добровільно погоджений відповідачем при підписанні Договору (ст. 627 ЦК України). Законодавство не обмежує розмір пені для договорів між фізичною особою та юридичною особою подвійною ставкою НБУ, якщо інший розмір (0,1%) прямо прописаний у договорі.

Щодо посилання відповідача про те, що підставою для зменшення розміру пені за прострочення виплати індексації орендної плати за договором № 355 від 06.03.2019 на 50% є повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України.

Так, 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено військовий стан, який триває дотепер.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1364, якою визначено механізм формування єдиного переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Згідно листа Торгово-промислової палати України (ТТП України) від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України.

Той факт, що ТПП України засвідчила відповідну форс-мажорну обставину сам собою не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі № 915/531/17, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 913/785/17, від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17, від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 910/7679/22 сертифікат ТПП України не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором.

Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП України, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП України, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Так, відповідачем не надано жодних доказів існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому здійснювати виплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції, тобто належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведено факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, які перешкоджали йому виконати передбачений договорами сторін обов`язок з виплати позивачу орендної плати за 2019 та по 30.01.2025 року. А тому суд доходить до висновку, що пеня, передбачена договором оренди підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд у постанові від 06.06.2023 у справі № 911/682/21 вказав, що «у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу».

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вказано, що істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу (статті 551 ЦК України) вважаються, зокрема: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. А, як вказувалось попередньо, правове призначення неустойки є виконання боржником основного зобов`язання.

З наведеного випливає, що у разі виконання боржником основного зобов`язання належним чином та в повному обсязі, враховуючи компенсаційний характер неустойки, суттю якого є стимулювання боржника до сплати саме основного зобов`язання, суд має право зменшити розмір заявленої неустойки, а одним із визначальних факторів, який слід враховувати при вирішені питання зменшення штрафних санкцій за рішенням суду, є «ступінь виконання основного зобов`язання боржником».

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем, на дату ухвалення судом судового рішення, основна сума боргу зі сплати орендної плати за Договором № 355 від 06.03.2019 не сплачена, тому відсутні підстави для зменшення розміру заявленої неустойки (пені).

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасно виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за 2019 2025 роки станом на 16.01.2026 в сумі 81682,72 грн, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так розмір 3% річних від простроченої заборгованості обраховується за формулою: [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році], де: [Сума боргу] сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)] проценти річних; [Кількість днів] кількість днів прострочення зобов`язання; [Кількість днів у році] кількість днів у календарному році.

Розмір інфляційних витрат обраховується за формулою: [Сума боргу] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу], де: [Сума боргу] сума простроченого боргу; [Сукупний індекс інфляції] добуток щомісячних індексів за відповідний період.

Суд погоджується з розрахунками інфляційних витрат, 3% річних за договором оренди землі № 355 від 06.03.2019, наведеними стороною позивача, так як вони проведені відповідно до вищенаведених формул, та за період з 2019 по 2025 роки інфляційні витрати складають 26144,87 грн., 3% річних 6708,05 грн.

З огляду на викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Окрім наведеного, суд наголошує, що Європейський суд з прав людини вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

А тому, суд враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відтак, суд з огляду на викладене зазначає, що сторонам надано вичерпну відповідь на всі вагомі, ключові та доречні питання, порушені сторонами у справі, які мають значення для вирішення даного спору.

Щодо дати судового рішення, суд зазначає, що оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, у відповідності до положень ст. 247, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5, ч. 7 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Оскільки повне рішення виготовлено 02 жовтня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 21 вересня 2026 року, датою ухвалення рішення є саме 02 жовтня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Цей висновок суду узгоджується з висновком викладеним в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі справа № 1519/2-5034/11.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України та заважаючи на задоволення позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.

Позивачем при подачі позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, відповідач має відшкодувати на користь позивача суму сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 5, 9, 12, 19, 20, 81, 82, 141, 258, 259, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Союзагро» про стягнення недоплаченої орендної плати з урахуванням індексації, 3% річних, інфляційних втрат та пені за прострочення виконання зобов`язання за договорами оренди землі - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Союзагро» на користь ОСОБА_1 (назва банку: АТ «Райффайзен Банк», МФО 300335, ІПН НОМЕР_1 , картковий рахунок № НОМЕР_2 ) заборгованість з виплати орендної плати за договором оренди землі № 355 від 06.03.2019 за період з 06.03.2019 по 30.01.2025 в розмірі 81202,21 грн, обрахованої без вирахування податків та обов`язкових платежів, а також 81682,72 грн пені за прострочення орендної плати, 26144,87 грн інфляційних збитків та 6708,05 грн 3% річних, а всього 195737 (сто дев`яносто п`ять тисяч сімсот тридцять сім) гривень 85 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Союзагро» на користь ОСОБА_1 (назва банку: АТ «Райффайзен Банк», МФО 300335, ІПН НОМЕР_1 , картковий рахунок № НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування судових витрат 1331 (тисяча триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 жовтня 2026 року.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Сахновщина, Сахновщинського району, Харківської області, громадянин України, паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Кегичівським РВ УМВС України в Харківській області 29.08.1997, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Союзагро», код ЄДРПОУ 30142214, місцезнаходження: вул. Калинова, буд. 32а, с-ще Кегичівка, Берестинського району, Харківської області, 64003.

Представник відповідача: Качайло Артем Євгенійович, директор Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Союзагро», РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2

Суддя Т.В. Богачова