Рішення № 140329786, 01.10.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1226/26

Провадження № 2/355/1169/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 жовтня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю секретарів судового засідання Котенко Л. О., Харченка С. М.,

за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (надалі також позивач, ТОВ «СВЕА ФІНАНС», кредитодавець, новий кредитор) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідач, ОСОБА_1 , клієнт, боржник).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» (надалі також товариство, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір №2231814 про надання споживчого кредиту від 18.04.2025 (надалі також договір №2231814 від 18.04.2025, кредитний договір, договір), відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти на умовах кредиту, а відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором.

Кредитний договір відповідачем укладено/підписано за допомогою одноразового ідентифікатора у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до розділу 1 кредитного договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає позичальнику кредит у гривні в сумі 10900,00 грн, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів. За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно до наступних умов: підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом, стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом. Також в окремих випадках, передбачених договором, може застосовуватися знижена процентна ставка 1,95% в день.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного Банку України.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед первісним кредитором, відповідач здійснював часткові (-у) оплати (-у) в рахунок погашення заборгованості за договором №2231814 від 18.04.2025, шляхом здійснення платежів, зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором (останній платіж було здійснено 08.06.2025 у сумі 17930,51 грн).

Сплачуючи кредит, відповідач, додатково до зазначеного вище, вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

27.01.2026 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та позивачем, як новим кредитором, було укладено договір факторингу № 01.02-4/26, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до додатку 1 (реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-4/26 від 27.01.2026, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2231814 від 18.04.2025 становить 30383,74 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 10899,98 грн, заборгованість за відсотками 19047,75 грн, пеня 436,00 грн.

Відтак, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення із відповідача заборгованості за договором на загальну суму 30383,74 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, що складаються із суми 2662,40 грн сплаченого судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду позивач повідомлений належним чином.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти позову не подав, у судові засідання не з`явився.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

01 червня 2026 року до Баришівського районного суду Київської області надійшла позовна заява з додатками Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», за підписом представника Паладич Аліни Олександрівни (а.с. 2-8).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 29.07.2026 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 27.08.2026 (а.с. 45-46).

У позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи позивач не заперечує (а.с. 8).

З огляду на зазначене клопотання, в судові засідання представник позивача не з`явилася. Про дати, час і місце судового розгляду позивач повідомлявся належним чином.

У судові засідання 27.08.2026 та 01.10.2026 відповідач не з`явився, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не надсилав, заяви про розгляд справи без його участі не надав.

Про дати, час і місце судового розгляду відповідач повідомлявся належним чином, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень із судовими повістками відповідачу повернулись до суду із позначками «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленими 21.08.2026 (а.с. 48) та 11.09.2026, що відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

Судове засідання 27.08.2026 відкладалося з огляду на неявку відповідача та надання йому можливості висловити заперечення проти позову та/або свою позицію стосовно заявленого позовуУ зв`язку із неявкою відповідача, який був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 01.10.2026 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 18 квітня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладений договір №2231814 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» (а.с. 9(зворот)-12). Означений договір підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора Н027 (розділ 10 договору «Реквізити та підписи сторін») (а.с. 12(зворот).

Відповідно до умов кредитного договору товариство надає споживачу кредиту у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору сума кредиту (загальний розмір) складає 10900,00 грн. Тип кредиту кредит.

Згідно із п. 1.4 кредитного договору строк кредиту - 360 днів. Детальні терміни повернення кредиту визначені в додатку №1 до кредитного договору.

Відповідно до 1.5 договору тип процентної(их) ставки(ок) фіксована(і). За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: підвищена процентна ставка становить 15% у день та застосовується за перший день користування кредитом; стандартна процентна ставка становить 3% у день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 17.05.2025 включно; знижена процентна ставка 1,95% у день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки відповідно до умов, визначених підпунктом 1.5.2.1. договору; пільгова процентна ставка становить 0,75% у день та застосовується з 18.05.2025 (включно) до останнього дня строку кредиту (включно).

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.6 кредитного договору).

Денна процентна ставка на дату укладення договору складає 0,971% в день (якщо застосовано стандартну процентну ставку); 0,886% у день (якщо застосовано знижену процентну ставку) (пункт 1.7 договору).

У підпунктах 6.4.1, 6.4.2 договору, зокрема, визначено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 1090,00 грн. на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 218,00 грн, починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Відповідно до п. 1.9, 1.10 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 13574,76% річних (якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії) та 4213,66% річних (якщо застосовано знижену процентну ставку протягом періоду її дії). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 48995,50 грн, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії, або 45676,45 грн, якщо застосовано знижену процентну ставку протягом періоду її дії.

Згідно із п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом за кожен день користування кредитом за процентною ставкою, визначеною договором, яка діє у відповідний період користування кредитом та у періоді, за який здійснено нарахування.

В розділі 10 кредитного договору як один із контактних номерів телефону споживача зазначений номер НОМЕР_3 (а.с. 12(зворот).

Згідно із підписаним відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Н027 додатком №1, який є невід`ємною частиною договору, загальна вартість кредиту складає 45676,45 грн, з яких 10900,00 грн - сума кредиту, а 34776,45 грн - проценти за користування кредитом. (а.с. 13-14).

18 квітня 2025 року відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора С393 було підписано паспорт споживчого кредиту з викладеними в ньому умовами кредитування (а.с. 14(зворот)-15).

Згідно із листом від 29.01.2026 за вих. № 20260129-1316, між ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» укладено договір про організацію переказу грошових коштів, відповідно до якого 18.04.2025 о 07 год 42 хв на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було успішно перераховано кошти в сумі 10900,00 грн (а.с. 26(зворот).

27 січня 2026 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-4/26 (а.с. 27-30), відповідно до умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» приймає належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-4/26 від 27.01.2026 (а.с. 31-32) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №2231814 від 18.04.2025 в сумі 30383,74 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 10899,98 грн, заборгованість за відсотками 19047,75 грн, пеня 436,00 грн.

Як слідує із п. 2.4 договору факторингу, сторони погодили, що розуміють та погоджуються з тим, що відступлення прав вимог за цим договором не проводиться з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржників від реалізації прав вимог, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від розміру фінансування, та меншими від загального розміру заборгованостей.

Позивачем надані докази здійснення оплати фінансування відповідно до договору факторингу № 01.02-4/26 від 27.01.2026 (а.с. 30(зворот).

Згідно із розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», у ОСОБА_1 за кредитним договором виникла заборгованість в сумі 30383,74 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 10899,98 грн, заборгованість за відсотками 19047,75 грн, пеня 436,00 грн (а.с. 24(зворот)-26).

Як слідує із означеного розрахунку заборгованості, відповідачем здійснювалось погашення за кредитним договором в таких сумах, в такі дати та з таким спрямуванням: 08.06.2025 5014,00 грн, позивачем спрямовано на оплату штрафу по кредиту; 08.06.2025 11281,50 грн, позивачем спрямовано на оплату відсотків по кредиту; 08.06.2025 1635,00 грн, позивачем спрямовано на оплату відсотків по кредиту.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача згідно із вказаними вище розрахунком заборгованості (а.с. 24(зворот)-26) на загальну суму 30383,74 грн.

Позивач вважає, що відповідачем порушено умови договору №2231814 про надання споживчого кредиту від 18.04.2025, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.

Щодо змісту кредитних договорів, а також правового регулювання питань стягнення заборгованості за кредитними договорами, що складаються із сум основного боргу та процентів за користування кредитними коштами, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (кредитодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, відповідно до якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

За п. 9 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит, зокрема, зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Суд при цьому зазначає, що 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (надалі також Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону №3498-ІХ). Так, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно із п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Щодо стягнення пені, як складової заборгованості за кредитним договором, суд зазначає про застосування таких норм права.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже пеня, як і штраф, є різновидом неустойки, обчислення яких різниться і встановлюється умовами договору.

Разом з тим, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо правового регулювання питання відступлення прав вимоги за кредитним договором на умовах факторингу.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно із статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Як слідує із статей 280, 281 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.

Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості клієнта (відповідача) внаслідок неповернення суми кредиту, несплати процентів річних та неустойки.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідачку - спростувати розмір існуючої заборгованості.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Судом встановлено, що договір №2231814 про надання споживчого кредиту від 18.04.2025 укладений між сторонами в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника (відповідача), який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Суд дійшов висновку, що при укладенні кредитного договору його сторонами було погоджено усі істотні умови договору.

Договір №2231814 про надання споживчого кредиту від 18.04.2025 є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд вважає доведеними обґрунтування позовної заяви щодо переходу до позивача прав вимоги за кредитним договором; позивачем надані належні та достатні докази для підтвердження обставин набуття ним прав кредитора за кредитним договором.

Позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу також заборгованість за відсотками та неустойкою.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість за договором №2231814 про надання споживчого кредиту від 18.04.2025 становить 30383,74 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 10899,98 грн, заборгованість за відсотками 19047,75 грн, пеня 436,00 грн.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, позивач зобов`язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Водночас, саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).

Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов`язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього зі сторони відповідача.

Щодо стягнення суми основного боргу.

Як встановлено судом, відповідачу як кредит були перераховані кошти у загальному розмірі 10900,00 грн на виконання умов договору №2231814 про надання споживчого кредиту від 18.04.2025.

Спосіб перерахування коштів відповідає умовам кредитних договорів і заявці відповідача. Перерахування сум кредиту на платіжну картку відповідача підтверджується матеріалами справи.

Відтак, оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд доходить висновку про підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів у загальному розмірі 10900,00 грн за кредитними договорами.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу за договором №2231814 про надання споживчого кредиту від 18.04.2025 в розмірі 10899,98 грн.

Судом буде надано висновок щодо підставності стягнення суми основного боргу за кредитним договором за результатами дослідження питання щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення/сплати неустойки (штрафу, пені) та правомірності нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Щодо позовних вимог в частині стягнення неустойки.

Найперше суд зазначає, що з розрахунку заборгованості за договором №2231814 про надання споживчого кредиту від 18.04.2025 не вбачається, який саме порядок обчислення та строк прострочення були застосовані позивачем при розрахунку неустойки (пені) в сумі 436,00 грн.

Водночас, безвідносно до означеного, з огляду на імперативні приписи п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, зважаючи на воєнний стан в Україні, неустойка та інші платежі, як захід відповідальності, за період включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, вимоги про стягнення із відповідача пені за договором №2231814 про надання споживчого кредиту від 18.04.2025 задоволенню не підлягають.

Крім того, як встановлено судом, 08.06.2025 відповідачем здійснено погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 17930,50 грн, із яких 5014,00 грн позивачем спрямовано на оплату штрафу по кредиту.

Зважаючи на означені висновки суду щодо безпідставності нарахування неустойки, сплачена відповідачем сума в розмірі 5014,00 грн, яка спрямована позивачем на сплату штрафу за кредитним договором, має бути врахована при визначенні кінцевої суми заборгованості, що підлягає стягненню із відповідача (за наявності такої заборгованості).

Щодо заборгованості зі сплати процентів.

За розрахунками позивача, розмір процентів, які має сплатити відповідач за кредитним договором, становить 19047,75 грн.

Водночас, відповідно до умов кредитного договору строк кредитування 360 днів.

Розрахунок заборгованості процентів за користування кредитом здійснений позивачем за період по 27.01.2026, тобто, в межах строку кредитування, що узгоджується із послідовними висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснено позивачем за відповідною денною процентною ставкою, передбаченою умовами договору.

Разом з тим, з огляду та на підставі норм Закону №3498-ІХ, які набрали чинності 24.12.2023, розмір денної процентної ставки із 24.12.2023 по 22.04.2024 не може перевищувати 2,5%, із 23.04.2024 по 20.08.2024 - 1,5%, а із 21.08.2024 - 1,0%.

Відтак, з огляду на дату укладення договору 18.04.2025 - визначені у кредитному договорі денна процентна ставка за користування кредитними коштами у розмірі 15% у день (за перший день користування кредитом); 3% у день (з другого дня користування кредитом (включно) до 17.05.2026 включно); 1,95% у день (в період дії стандартної процентної ставки)не відповідає означеним положенням закону.

Суд, здійснивши перевірку обґрунтованості розрахунку заборгованості зі сплати процентів, зазначає, що за користування кредитними коштами, в період з 18.04.2025 по 17.05.2026 включно (за період, коли процентна ставка не відповідає законодавству) відповідач мав сплатити проценти на суму 3270,00 грн (10900,00 грн х 1% х 30 днів).

Починаючи з 18.05.2026 процентна ставка за користування кредитними коштами становить 0,75% в день.

08.06.2025 відповідачем здійснено погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 17930,50 грн.

З 18.05.2026 до 08.06.2025 відповідач мав сплатити ще 1880,25 грн відсотків (10900,00 грн х 0,75% х 23 дні).

Таким чином, за період з 18.04.2025 по 08.06.2025 відповідач мав сплатити 5150,25 грн відсотків (3270,00 грн + 1880,25 грн).

Відтак, із сплаченої відповідачем суми 17930,50 грн сума в розмірі 5150,25 грн мала бути спрямована на погашення відсотків.

А зважаючи на викладені вище висновки суду щодо безпідставності стягнення/нарахування неустойки (штрафу, пені), із сплаченої відповідачем суми в розмірі 17930,50 грн, сума ж 12780,25 грн (тобто, за вирахуванням суми підставно нарахованих відсотків в розмірі 5150,25 грн) мала бути спрямована на погашення суми кредиту.

Сума основного боргу на дату 08.06.2025 становила 10900,00 грн, що є меншою за суму, сплачену відповідачем, яка мала бути спрямована на погашення суми кредиту.

Відтак, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення суми заборгованості за кредитним договором, оскільки сума безпідставно сплачених відповідачем платежів по відсоткам та штрафу перевищує заявлені позивачем до стягнення суми з основного боргу та підставно нарахованих відсотків.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд констатує безпідставність заявлених позовних вимог, що має наслідком відмову в позові.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст.13 ЦПК України).

Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про визнання позову, саме позивач зобов`язаний довести обставини, на які він посилається, доказами, які позивач надає самостійно або шляхом витребування доказів судом.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.

Відтак, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України.

Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (а.с. 1), який, з огляду на відмову в позові, покладається на позивача.

Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 05.10.2026.

Дані відносно позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС»

п/р НОМЕР_4 в АТ «ОТП БАНК» МФО 300528

код ЄДРПОУ: 37616221

місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070.

Дані відносно відповідача:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

РНОКПП: НОМЕР_5

АДРЕСА_1 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА