Рішення № 140329028, 02.10.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/3402/26

Провадження № 2/159/2314/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Чалого А.В.,

за участі секретаря судового засідання Скулинець І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ковель в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №12.10.2025-100001850 від 12.10.2025 в розмірі 43500,00 гривень та судові витрати у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.10.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12.10.2025-100001850 відповідно до якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 12000,00 гривень строком на 217 днів, дата повернення кредиту - 16.05.2026, процентна ставка - 1% в день, комісія за надання кредиту - 1080,00 гривень. Позивач свої зобов`язання до договором виконав в повному обсязі. ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконував внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 43500,00 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13.07.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача зазначив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки приєднаний до матеріалів справи договір не містить підписів сторін та не може вважатись електронним документом. Матеріали справи не містять доказів надсилання грошових коштів саме відповідачу. Виготовлений позивачем розрахунок заборгованості не може бути належним та допустимим доказом, оскільки його виготовлення залежить від волевиявлення позивача, який є зацікавленою особою. Представник відповідача вважає, що нарахування позивачем відсотків за ст. 625 ЦПК України в розмірі 7500,00 гривень не відповідає чинним вимогам законодавства. Вимога про стягнення комісії є неправомірною. просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

15.07.2026 до суду надійшла відповідь на відзив в якій представниця позивача зазначила, що кредитний договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями стороною відповідача за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором підписано документи, що складають кредитний договір. Кошти були перераховані на картковий рахунок відповідача. зазначає, що відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів не надав виписку з банку про відсутність нарахування кредитних коштів на його банківський рахунок. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

20.07.2026 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив в який представник відповідача зазначив, що позивач не надав належних та допустимих доказів надання відповідачу кредитних коштів, не надав належних доказів належності відповідачу номера телефону, на який був надісланий цифровий ідентифікатор. Вважає, що позовна заява ґрунтується на припущеннях, що прямо протирічать діючому законодавству.

28.07.2026 судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити з підстав викладених у позові, заперечень проти ухвалення заочного рішення не надав.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

28.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав його проголошення.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12.10.2025-100001850.

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти на наступних умовах: сума кредиту 12000,00 гривень; дата повернення кредиту - 16.05.2026; процентна ставка "стандарт" - 1% в день; процентна ставка "Економ" - 0,5% в день; комісія - 1080,00 гривень.

Відповідно до п. 4.1. Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4483-82ХХ-ХХХХ-0324.

Договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "Е443", який було надіслано на номер телефону НОМЕР_1 , відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

12.10.2025 позивач перерахував відповідачу кредитні кошти в розмірі 12000,00 гривень на його банківський рахунок (номер картки НОМЕР_2 ), номер транзакції - НОМЕР_3 , призначення платежу - видача за договором № 12.10.2025-100001850, що підтверджується інформацією ТОВ "Універсальні платіжні рішення" №1-2805 від 28.05.2026.

01.12.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий кредитний договір відповідно до якого загальна сума наданого боргу становила 15000,00 гривень. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "К983"

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов`язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Матеріалами справи підтверджено укладення відповідачем з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем кредитного договору № 12.10.2025-100001850 з ТОВ «Споживчий центр» на умовах визначених кредитодавцем.

Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором ТОВ «Споживчий центр» виконало своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. У свою чергу, взятих на себе зобов`язань ОСОБА_1 належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за договором.

Відповідно до розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №12.10.2025-100001850 від 12.10.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає 43500,00 гривень, з яких: 15000,00 гривень - основний борг; 18030,00 гривень - відсотки; 7500,00 гривень залишок відсотків за ст. 625 ЦПК України; 2970,00 гривень - залишок комісій.

Щодо заперечень відповідача викладених в відзиві на позовну заяву суд зазначає.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , уклавши кредитний договір №12.10.2025-100001850 від 12.10.2025 в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, а тому на думку суду, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Суд звертає увагу відповідача, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувались первісним кредитором відповідно до умов укладеного договору та в межах строку, який визначений договором.

ОСОБА_1 не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надано власного розрахунку.

Крім того, відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що мобільний номер телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор йому не належить, як і не спростовано факт зарахування кредитних коштів на його банківський рахунок.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_2 був ознайомлений з усіма запропонованими умовами договору, зокрема з умовами нарахування процентів, підписавши кредитний договір, він розумів, яка сума надається, на який строк, та на яких умовах застосовується та чи інша процентна ставка, позивач підтвердив це своїм електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, та відповідно погодився зі всіма умовами кредитного договору, підписавши його.

Умови договору щодо процентної ставки не визнавались недійсними.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Враховуючи наведене, три проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов`язання, складовою якого є, зокрема нараховані проценти за користування коштами, строки сплати яких визначено договором.

Таким чином, зважаючи, що відповідач свої зобов`язання перед кредитором не виконав, то позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому враховуючи те, що позов підлягає задоволенню з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 80, 81, 89, 141, 259, 274, 280, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 12.10.2025-100001850 від 12.10.2025 в розмірі 43500 (сорок тири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подано до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 02.10.2026.

Головуючий:А. В. ЧАЛИЙ