Ухвала суду № 1403265, 13.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2007 року                                                            № К-20680/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.                                     

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:    Ликовій В.Б.

за участю представників:

позивача:                не з’явився;

відповідача:           не з’явився;

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаванда»

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 р.

та постановугосподарського суду Одеської області від 22.12.2005 р.

у справі № 13-3/206-05-8783А господарського суду Одеської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаванда»

доДержавної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2005 р. ТОВ «Лаванда» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Біляївському районі Одеської області від 01.06.2005 р. № 0001102301/0 та                            № 0001112301/0 та першої податкової вимоги від 05.07.2005 р. № 1/176.

Постановою господарського суду Одеської області від 22.12.2005 р. у справі            № 13-3/206-05-8783А, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 р., в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані відсутністю у ТОВ «Лаванда» підстав для включення витрат по придбанню в липні 2004 року цукру та консалтингових послуг у ТОВ «Еталон С.В.» до складу валових витрат та до податкового кредиту, з огляду на визнання рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.12.2004 р. недійсними з моменту реєстрації установчих документів ТОВ «Еталон С.В.», свідоцтва платника ПДВ, а також його первинних та податкових документів.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «Лаванда» оскаржило їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 22.12.2005 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 р., посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та передати справу на новий розгляд.

Відповідач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступні обставини справи.

ДПІ у Біляївському районі Одеської області здійснена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Лаванда» за період з 01.10.2001 р. по 30.09.2004 р., за результатами якої складено акт № 122/23860308/2301-1008 від 01.06.2005 р.

На підставі висновків вказаного акту перевірки податковою інспекцією прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

· № 0001102301/0 від 01.06.2005 р. про визначення позивачу податкового зобов’язання зі сплати податку на прибуток в сумі 108 050 грн. та штрафної санкції в сумі 54025 грн., нарахованої на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань податників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 р.;

· № 0001112301/0 від 01.06.2005 р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 86 466,67 грн. та штрафної санкції в сумі 43233,34 грн., нарахованої також на підставі пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань податників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У подальшому ДПІ Біляївському районі Одеської області направила на адресу платника першу податкову вимогу від 05.07.2005 р. № 1/176, в якій станом на 05.07.2005 р. сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов’язаннями складає загальну суму 291798,20 грн., у тому числі по податку на прибуток                   108 050 грн. і штрафні санкції по цьому податку – 53878,19 грн., по податку на додану вартість – 86466,67 грн. та штрафні санкції по цьому податку – 43403,34 грн.

Визначаючи спірні суми податкових зобов’язань податкова інспекція виходила з того, що ТОВ «Лаванда» в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно віднесло у ІІІ кварталі 2004 року до складу валових витрат витрати по придбанню цукру та оплаті консалтингових послуг ТОВ «Еталон С.В.» по податковим накладним від 26.07.2004 р. № 04/07-20 на суму            35550 грн., в тому числі податок на додану вартість – 5925 грн., від 29.07.2004 р.       № 04/07-21 на суму 23700 грн., в тому числі податок на додану вартість – 3950 грн., від 29.07.2004 р. № 49 на суму 459550 грн., в тому числі податок на додану вартість – 76591,67 грн., а також безпідставно віднесло в липні 2004 року до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбання зазначених товарів, наданих послуг, чим завищило валові витрати за ІІІ квартал 2004 року на суму 432300 грн. та податковий кредит за липень 2004 року на 86467 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 108050 грн. та податку на додану вартість на суму 86467 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що ТОВ «Лаванда» безпідставно включено до складу валових витрат вартість придбаного цукру та наданих консалтингових послуг, а також включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні продажу цього товару та послуг, оскільки рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.12.2004 р. визнано недійсними установчі документи ТОВ «Еталон С.В.», а саме, свідоцтво від            01.12.2003 р., статут та установчий договір з дати їх державної реєстрації, тобто з 01.12.2003 р., державну реєстрацію від 01.12.2003 р., реєстрацію платником податку на додану вартість з 25.02.2004 р., первинні документи та податкові накладні з 01.12.2003 р. та визнано ТОВ «Еталон С.В.» таким, що не набуло статусу юридичної особи від дати реєстрації з 01.12.2003 р.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з обґрунтованістю такого висновку судів.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому                 ст. 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця (платника податку) у двох примірниках.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом. Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Як встановлено судами, між ТОВ «Лаванда» та ТОВ «Еталон С.В.»            15.07.2004 р. та 20.07.2004 р. були укладені договори № 625/1 та № 625, за якими позивач отримав від ТОВ «Еталон С.В.» цукор на загальну суму 59 250 грн., у тому числі податок на додану вартість – 9875 грн. та консалтингові послуги на суму 459550 грн., у тому числі податок на додану вартість – 76591,67 грн. 

ТОВ «Лаванда» на виконання умов вказаних договорів перерахувало ТОВ «Еталон С.В.» грошові кошти за отриманий товар та надані послуги, що підтверджується податковими та видатковими накладними № 04/07-20 від                26.07.2004 р., № 04/07-21 від 29.07.2004 р., № 49 від 29.07.2004 р., актом виконаних робіт № 54 від 31.07.2004 р., рахунком № 36 від 20.07.2004 р., платіжними дорученнями № 40720, 40721, 40722, 40723 від 29.07.2004 р., виписками банку.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва про визнання недійсними установчого договору, статуту, свідоцтва платника ПДВ, первинних документів та податкових накладних ТОВ «Еталон С.В.» з моменту їх державної реєстрації, постановлено судом 07.12.2004 р.

Тобто, на час здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Еталон С.В.»            (липень 2004 р.), останнє було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, а визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства, його свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій недійсними та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями фінансово-господарських та податкових документів. 

Колегія суддів зазначає, що при прийнятті рішень, судами не було взято до уваги положення ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка передбачає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа, відповідно до ч. 4 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.  

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, зокрема, дослідити питання відповідності виписаних ТОВ «Еталон С.В.» позивачу податкових накладних, на підставі яких останній сформував податковий кредит в липні 2004 р. та відніс відповідні суми до валових витрат у ІІІ кварталі 2004 р., вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2  ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», об’єктивно оцінити всі докази, що мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:  

Касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Лаванда»  задовольнити.

Скасувати ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від             30.03.2006 р. та постанову господарського суду Одеської області від 22.12.2005 р.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Голубєва Г.К.

                                                           (підпис)                     Карась О.В.

(підпис)                     Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                  Каліушко Ф.А.