Рішення № 140325146, 05.10.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6226/26

пр.№ 2/464/3860/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючої судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,

секретар судових засідань РУРА Х.Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Бізнес позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з нього заборгованість за договором №056586003 про надання кредиту від 09 березня 2026 року у розмірі 19810 грн. та понесені судові витрати. Позов мотивує тим, що 09 березня 2026 року між позивачем ТОВ «Бізпозика» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір №056586003 про надання кредиту (далі - договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізпозика» 09 березня 2026 року направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №056586003 про надання кредиту. 09 березня 2026 року ОСОБА_2 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору кредиту на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізпозика» направлено ОСОБА_2 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8115, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 09 березня 2026 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_2 було укладено договір №056586003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.1 договору кредиту ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 7000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - правила, а разом - договір). Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом. Пунктом 3 договору кредиту встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов зазначеного договору. ТзОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 7000 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_2 належним чином не виконує свої зобов`язання за договором кредиту, у нього станом на 06 серпня 2026 року утворилась заборгованість в розмірі 19810 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 7000 грн., сума прострочених платежів по процентах - 7910 грн., сума заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України 3500 грн., сума прострочених платежів за комісією 1400 грн. Добровільно відповідач кредитну заборгованість не погашає, а тому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму зазначеної заборгованості за кредитним договором, а також судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просить розгляд справи проводити у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує, позов підтримує в повному обсязі та просить такий задоволити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України, за згодою позивача, судом здійснено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

31 серпня 2026 року ухвалою Сихівського районного суду м.Львова дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового розгляду на 21 вересня 2026 року. Витребувано у АТ «Кредобанк» додаткові докази.

16 вересня 2026 року від АТ «Кредобанк» надійшли витребувані документи.

Ухвалою суду від 21 вересня 2026 року розгляд справи відкладено на 05 жовтня 2026 року, у зв`язку з неявкою відповідача.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За правилами частин 3, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор- алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Судом встановлено, що 09 березня 2026 року між позивачем ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір №056586003 про надання кредиту в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитора, шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписаними у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.2.1 договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 7000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів.

Строк кредиту 16 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1 %, фіксована. Комісія за видачу кредиту 1400 грн. Строк дії договору до 29 червня 2026 року.

Сторонами в п.4.2.2 договору кредиту погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів за період з 23 березня 2026 року по 29 червня 2026 року.

До вказаного договору додано пропозицію (оферту) щодо укладання та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) договору №056586003 від 09 березня 2026 року.

Також до матеріалів справи долучено витяг з анкети клієнта ОСОБА_2 , в якому зазначені всі анкетні дані відповідача та інформація стосовно бажаного кредиту.

При цьому, приймаючи умови договору, відповідач ОСОБА_2 підтвердив, що він ознайомлений з договором, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно їх дотримуватися.

Як вбачається з підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід», ТОВ «Бізнес Позика» перераховано на картку ОСОБА_2 платіж в розмірі 7000 грн. відповідно до кредитного договору №056586003 від 09 березня 2026 року.

Згідно з інформацією АТ «Кредобанк», наданою суду на виконання ухвали, банківська картка № НОМЕР_2 емітувалась на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 . На зазначену банківську картку 09 березня 2026 року були зараховані грошові кошти в сумі 7000 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до розрахунків, наданих позивачем, станом на 06 серпня 2026 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №056586003, укладеним 09 березня 2026 року, становить в розмірі 19810 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 7000 грн., сума прострочених платежів по процентах - 7910 грн., сума заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України 3500 грн., сума прострочених платежів за комісією 1400 грн.

За умовами статей 526, 530, 610, ч.1 ст.612, ст.625 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, в добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, розрахунок заборгованості, поданий представником позивача, відповідачем не спростовано, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №056586003, укладеним 09 березня 2026 року у розмірі 16310 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 7000 грн., сума прострочених платежів по процентах - 7910 грн., сума прострочених платежів за комісією 1400 грн.

Водночас, при вирішенні вимоги позову про стягнення з відповідача процентів нарахованих по ст.625 ЦК України у розмірі 3500 грн., суд виходить з наступного.

Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентах, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України, у сумі 3500 грн.

Окрім цього, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2192 грн. 01 коп., що відповідатиме пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі ЄСПЛ.

В свою чергу ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16 лютого 2012 року у справі «Савін проти України», п.97; рішення від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України», п.115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар.

Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги від 15 травня 2026 року, укладений між ТОВ «Бізнес позика» та АО «Правовий баланс»; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, серії ТР №000217 від 31 серпня 2017 року; рахунок фактуру на суму 10000 грн.

При цьому суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Верховного Суду висловлений у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України - розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5, 6 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

Вищевказане в повній мірі відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 24 січня 2019 року у справі №922/15944/17.

Враховуючи викладене, а також те, що заявлені позивачем витрати у сумі 10000 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 137, 141, 247, 263-265, 280 - 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження м.Київ, вул.Лесі Українки, 26, офіс 411, IBAN НОМЕР_4 в АТ «ОТП БАНК» 21685166, МФО 300528, заборгованість за договором №056586003 про надання кредиту від 09 березня 2026 року у розмірі 16310 грн., 2192 грн. 01 коп. судового збору та 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК