Рішення № 140324585, 05.10.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Єдиний унікальний номер судової справи 462/8079/26

Номер провадження 2/462/4329/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Галайко Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

І. Короткий виклад обставин справи та правова позиція позивача

Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дідик О. Л., 08.09.2026 року (вх. № 24511) звернулася у Залізничний районний суд м. Львова з позовною заявою до ОСОБА_2 (документ сформований в системі «Електронний суд» 04.09.2026 року) про розірвання шлюбу, у якій просить суд:

-розірвати шлюб укладений між сторонами, зареєстрований 20.09.2019 року Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 3241, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони уклали шлюб 20.09.2019 року у Львівському міському відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про що складено актовий запис № 3241, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Дітей від шлюбу сторони не мають. Позивач зазначає, що з початку 2022 року між ними не складалися справжні сімейні відносини, побудовані на рівних засадах, на почуттях поваги, взаємодопомоги та підтримки. Наявні розбіжності в характерах, цінностях та інтересах, а також різні погляди на сімейне життя та його подальший розвиток. Відсутність любові та поваги призвела до постійних непорозумінь, конфліктів та сварок, а також до припинення ведення спільного господарства. Спільне шлюбне життя та подружні відносини фактично припинили з 2022 року. У зв`язку з наведеним позивач просить суд розірвати шлюб, укладений між сторонами.

ІІ. Рух справи в суді

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2026 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Галайко Н. М.

Фактично матеріали справи передано судді по реєстру (журналу) 09.09.2026 року.

Судом у порядку ч. 8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) отримано відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 3302509, 3302522 від 10.09.2026 року про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи позивача та відповідача у справі.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.09.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

ІІІ. Щодо правової позиції відповідача

18.09.2026 року (вх. № 25730) від відповідача ОСОБА_2 у Залізничний районний суд м. Львова надійшов відзив на позовну заяву.

Із змісту вказаного відзиву вбачається, що остання ознайомилась із змістом позовної заяви та вказала, що позовні вимоги про розірвання шлюбу визнає повністю та беззастережно, обставини, викладені у позовній заяві, відповідають дійсності. Зазначила, що шлюб фактично розпався, спільне господарство сторонами не ведеться, вони проживають окремо, а шлюбні відносини припинено через несумісність характеру та різні погляди на життя. Спільних дітей від шлюбу немає, майнового чи будь-якого іншого спору між сторонами не існує, оскільки ними укладено шлюбний договір. Враховуючи відсутність наміру відновлювати сімейні відносини та взаємне небажання продовжувати шлюб, відповідач вважає вжиття заходів для недоцільним. Наслідки визнання позову відповідачу відомі та зрозумілі. Просить позовні вимоги задовольнити повністю, розірвати шлюб, не застосовувати строк для примирення та здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без її участі.

IV. Позиція суду

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Так, у матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд зазначає, що згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

V. Встановлені судом фактичні обставини справи

Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , стверджується, що сторони знаходяться у шлюбі з 20.09.2019 року, який зареєстрований Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 3241, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що шлюбні відносини між подружжям припинилися, сімейні відносини сторонами не підтримуються, спільне господарство не ведеться.

Сторони не виявили бажання примиритися.

Відповідач заперечень щодо позовних вимог не подала та визнала їх у повному обсязі.

До матеріалів справи також долучено: копії паспорта громадянина України (ID-картки) ОСОБА_1 , витяги з реєстру територіальної громади від 21.08.2026 року, квитанцію про сплату судового збору.

VІ. Застосоване законодавство та мотиви прийняття рішення судом

Частиною 1 ст. 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Стаття 24 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Отже, однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу. Зокрема особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.

Статтею 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Однією із основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, зокрема, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб.

Згідно ч. 1 ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітніх дітей та інші обставини життя подружжя.

Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Окрім цього, згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду викладеною у постанові № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) від 15.01.2020 року.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує проти такого, суд приймає до уваги позицію відповідача про визнання позову і її бажання розірвати шлюб, то відповідно відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, збереження шлюбу є неможливим. Спорів щодо місця проживання дітей та з приводу поділу майна сторони не мають.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що розлад у сім`ї носить стійкий характер, сторони втратили одне до одного почуття любові, сім`я фактично не існує, примирення між сторонами не можливе. А відтак, позов слід задовольнити та розірвати шлюб.

Відповідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідач ОСОБА_2 питання про відновлення дошлюбного прізвища не ставить.

VІI. Судові витрати по справі

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

7.1. Щодо судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву подано через систему «Електронний суд», позивачем при поданні позову застосовано коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору та сплачено 1 064 грн 96 коп. судового збору (квитанція про сплату № Х54А-Е54Т-0509-93ТХ від 24.08.2026 року).

Враховуючи те, що відповідачем позов визнано до початку розгляду справи по суті, ОСОБА_1 слід повернути з державного бюджету 532 грн 48 коп. (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову), та на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 532 грн 48 коп. судового збору (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову).

Водночас суд приймає до уваги заяву позивача, у якій він просить судові витрати по сплаті судового збору залишити за ним та не стягувати їх з відповідача.

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, закріплений у ст. 13 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати по справі залишити за позивачем.

На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 77-81, 141, 142, 223, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. 110, 112-115 СК України, суд -

ухвалив:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

2. Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 20.09.2019 року Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 3241, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

3. Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1 .

4. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 38008294, місцезнаходження: м. Львів, вул. К. Левицького, 18) повернути з державного бюджету ОСОБА_1 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп. сплаченого судового збору, згідно квитанції № Х54А-Е54Т-0509-93ТХ від 24.08.2026 року.

5. Роз`яснення суду

Відповідно до п. 1, 2, 3 Р. 3 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 (який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.10.2000 року за № 719/4940), державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану у встановлених законом випадках. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який отримав рішення суду про розірвання шлюбу, повинен у день його надходження зробити відмітку про розірвання шлюбу на лицьовому боці актового запису про шлюб, зазначивши дату і номер рішення суду, повне найменування суду, яким ухвалено рішення, а також внести відповідні відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Після цього не пізніше наступного робочого дня відділ державної реєстрації актів цивільного стану надсилає повідомлення (додаток 8) до архіву органу державної реєстрації актів цивільного стану, у якому зберігається другий примірник актового запису про шлюб, який у строк, що не перевищує семи робочих днів з дня отримання повідомлення, проставляє у ньому відповідну відмітку.

6. Порядок оскарження рішення суду та набрання ним законної сили

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

7. Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Текст судового рішення складено 05.10.2026 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко