Ухвала суду № 140324395, 05.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/21200/25

УХВАЛА

05 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В.,

розглянувши в письмовому провадженні клопотання відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №560/21200/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

У позовній заяві позивач, зокрема, просить суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обрахування в місяці призначення пенсії - вересні 2025 року - належної позивачу пенсії за віком та її складових шляхом пропорційного обрахування за два дні - 29 та 30 вересня 2025 року, яке позивач вважає протиправним; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, згідно з рішенням «Про перерахунок пенсії» від 12.11.2025 №222030035448, здійснити виплату призначеної пенсії за віком та її складових у розмірі 13 784,11 грн за вересень 2025 року, з урахуванням раніше виплаченої суми 918,94 грн; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду перебування на військовій службі у Збройних Силах з 19.06.1992 по 30.07.1992; зобов`язати відповідача зарахувати зазначений період до страхового стажу позивача та внести відповідні зміни до пенсійної справи; зобов`язати відповідача здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі у частині позовних вимог, посилаючись на пункт 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

На обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що вимога позивача про виплату пенсії за вересень 2025 року є фактично виконаною.

Зокрема, відповідач вказує, що в жовтні 2025 року позивачу нараховано пенсію за 29 та 30 вересня 2025 року в розмірі 769,54 грн, а в грудні 2025 року здійснено доплату 149,40 грн, що разом становить 918,94 грн.

Відповідач просить закрити провадження у справі у частині позовних вимог у зв`язку з їх фактичним виконанням.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина четверта статті 9 КАС України передбачає, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За змістом частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, суд виходить з того, що відповідач як заявник клопотання про закриття провадження має довести обставини, з якими він пов`язує наявність підстав для застосування пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Отже, суд твказує на те, що для закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України необхідною є сукупність таких умов: суб`єкт владних повноважень виправив саме ті порушення, які оскаржуються позивачем; таке виправлення забезпечило повне відновлення законних прав та інтересів позивача у відповідній частині; після такого виправлення відсутня потреба у визнанні відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними; у відповідній частині фактично відсутній предмет спору.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.08.2023 у справі №9901/74/21 зазначила, що закриття провадження за пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України можливе за умови виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваного порушення, а сам факт закриття провадження на цій підставі не означає встановлення судом факту допущення відповідачем порушення.

У постанові від 27.08.2024 у справі №800/162/16 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала підхід до застосування пункту 8 частини першої статті 238 КАС України та вказала, що підставою для закриття провадження є таке виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних у позові порушень, унаслідок якого права позивача поновлюються в тому обсязі, в якому вони існували до прийняття оскаржуваного рішення чи вчинення або невчинення оскаржуваних дій, а предмет спору та підстави судового захисту відсутні.

У постанові від 10.10.2024 у справі №990/1/22 Велика Палата Верховного Суду, оцінюючи обставини тієї справи, зазначила, що не може вважатися усуненням чи виправленням оскаржуваного порушення така зміна правового становища особи, за якої наслідки спірного впливу фактично не усунуті, а спір щодо захисту права зберігається.

У постанові від 27.03.2025 у справі №990/364/24 Велика Палата Верховного Суду погодилася з можливістю закриття провадження у частині вимог, коли відповідач фактично реалізував обраний позивачем спосіб захисту та усунув саме те порушення, з яким позивач пов`язував необхідність судового захисту.

Суд виходить з того, що, хоча наведені вище постанови Верховного Суду ухвалені в інших матеріальних правовідносинах, їхні висновки щодо застосування пункту 8 частини першої статті 238 КАС України мають значення для вирішення цього процесуального питання, оскільки стосуються загальних умов закриття провадження у зв`язку з виправленням оскаржуваного порушення суб`єктом владних повноважень.

З наведених правових висновків Верховного Суду випливає, що при вирішенні питання про закриття провадження суд має перевірити не лише факт вчинення відповідачем певних дій після звернення позивача до суду, а й те, чи ці дії: стосуються саме того порушення, яке оскаржується; усувають це порушення та його наслідки повністю; забезпечують поновлення прав позивача в тому обсязі, який виключає подальшу потребу в судовому захисті; свідчать про відсутність предмета спору у відповідній частині.

При цьому, суд не вирішує наперед питання про обґрунтованість позову по суті, а перевіряє виключно наявність чи відсутність процесуальних підстав для закриття провадження.

Оскільки відповідач обґрунтовує клопотання обставинами, пов`язаними з обрахуванням і виплатою пенсії за вересень 2025 року, суд розглядає клопотання саме в цих межах.

Позовні вимоги щодо незарахування до страхового стажу періоду військової служби з 19.06.1992 по 30.07.1992, зобов`язання зарахувати цей період до страхового стажу, а також вимога про компенсацію втрати частини доходів не охоплені доводами відповідача у поданому клопотанні.

Тому питання закриття провадження щодо цих вимог у межах цієї ухвали не вирішується.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням про перерахунок пенсії від 12.11.2025 №222030035448 визначено розмір пенсії позивача з надбавками - 13 784,11 грн.

У цьому розрахунку також наведено період, щодо якого здійснено розрахунок, з 29.09.2025 по 30.09.2025.

Водночас, питання про те, чи підлягала пенсія за вересень 2025 року виплаті в повному місячному розмірі або пропорційно дням після призначення пенсії, становить предмет спору у цій справі та не вирішується судом під час розгляду цього клопотання.

Оцінюючи доводи відповідача, суд виходить із того, що предметом перевірки на цій стадії є не обґрунтованість позовної вимоги про виплату пенсії за вересень 2025 року в повному місячному розмірі, а наявність чи відсутність передбачених пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України умов для закриття провадження.

Зі змісту клопотання вбачається, що відповідач вважає вимогу позивача фактично виконаною, оскільки за вересень 2025 року позивачу нараховано 918,94 грн, з яких 769,54 грн - за 29 та 30 вересня 2025 року, а 149,40 грн - доплата, здійснена у грудні 2025 року.

Разом з тим, позивач оспорює саме правомірність пропорційного обрахування пенсії за вересень 2025 року за два дні та просить зобов`язати відповідача здійснити виплату пенсії за вересень 2025 року в розмірі 13 784,11 грн з урахуванням раніше виплаченої суми 918,94 грн.

Отже, наведені відповідачем обставини свідчать про те, що відповідач обґрунтовує клопотання нарахуванням та доплатою, розрахованими пропорційно 29 та 30 вересня 2025 року.

Однак ці обставини самі по собі не свідчать про усунення спору щодо правомірності такого способу обрахування та не підтверджують виконання позовної вимоги в тому обсязі, в якому її заявлено позивачем.

Суд також враховує, що у позові заявлено не лише зобов`язальну вимогу про виплату коштів, а й вимогу про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо обрахування пенсії за вересень 2025 року шляхом пропорційного обрахування за два дні.

Тому для закриття провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України відповідач мав довести не лише факт певної доплати, а й те, що оскаржуване порушення, з яким позивач пов`язує необхідність судового захисту, виправлене повністю.

З поданого клопотання не вбачається, що відповідач змінив підхід до обрахування пенсії за вересень 2025 року або здійснив виплату саме тієї суми, виплата якої є предметом позовної вимоги.

За таких обставин, суд не встановив сукупності умов, необхідних для закриття провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, оскільки відповідач не довів, що оскаржуване порушення виправлене повністю, а права та інтереси позивача у спірній частині відновлені в повному обсязі.

При цьому, суд наголошує, що такий висновок не є вирішенням спору по суті та не означає встановлення протиправності дій чи бездіяльності відповідача.

Питання про те, чи мав позивач право на виплату пенсії за вересень 2025 року в повному місячному розмірі або лише пропорційно дням після призначення пенсії, підлягає вирішенню під час ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Суд лише перевіряє, чи наявні передбачені пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України процесуальні підстави для закриття провадження у відповідній частині позовних вимог.

Таких підстав судом не встановлено.

Отже, клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про закриття провадження у справі у частині позовних вимог задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 77, 90, 238, 241, 243, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про закриття провадження в адміністративній справі №560/21200/25 у частині позовних вимог відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддя Є.В. Печений