Ухвала суду № 140323794, 05.10.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

05.10.2026

ЄУН 337/7542/21

Провадження № 6/337/598/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участю секретаря Коваленко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води,

В С Т А Н О В И В :

25.09.2026 до суду надійшла вказана заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 26.04.2022 у справі ЄУН 337/7542/21, яку він мотивує тим, що на підставі рішення про стягнення з нього на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованості, судом 11.09.2025 видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, в ході якого були заблоковані його банківські рахунки. На цей час він перебуває у скрутному матеріальному становищі через те, що вимушено проживає в іншому місті та має значні витрати на своє життєзабезпечення. Сплатити всю суму у розмірі 22572,79 грн одним платежем він не має фінансової можливості. Від виконання судового рішення не відмовляється і прагне погасити заборгованість, проте потребує розстрочення виконання судового рішення для збереження мінімального рівня життя.

Просить розстрочити виконання рішення суду про стягнення заборгованості у розмірі 22572,79 грн на 11 місяців із виплатою рівними частинами по 2052,00 грн щомісячно, починаючи з місяця винесення ухвали суду.

Ухвалою суду від 28.09.2026 заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду прийнято до судового розгляду, призначено судове засідання з повідомленням учасників справи.

02.10.2026 на електронному пошту суду надійшов лист ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи копій квитанції про закриття та погашення заборгованості за двома іншими попередніми судовими рішеннями №2-2494/11 та №2-н/337/1046/14 (№337/2851/14-ц) як доказів його добросовісності та прагнення виконувати зобов`язання.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, у своїй заяві про розстрочення виконання рішення суду проси проводити судове засідання у його відсутність. Інший боржник ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, причини неприбуття не повідомила, про час та місце проведення судового засідання повідомлялась відповідно до діючого законодавства.

Представник стягувача Концерну «Міські теплові мережі» в судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Оскільки неявка учасників справи не є перешкодою для розгляду заяви про розстрочення виконання судового рішення, суд вважає можливим провести судове засідання у їх відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.129, 129-1 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно із ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Як передбачено ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У відповідності до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо). Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26.04.2022 у справі ЄУН 337/7542/21 (провадження № 2/337/578/2022) було задоволено позов Концерну «Міські теплові мережі» та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.04.2014 по 31.10.2021 у розмірі 18165,13 грн, а також стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в сумі 2270,00 грн, по 1135,00 грн з кожного.

Рішення набрало законної сили 27.05.2022 та підлягає виконанню.

19.09.2025 представнику Концерну «Міські теплові мережі» судом видано чотири виконавчих листа на примусове виконання вищевказаного рішення суду.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 суд, перш за все, враховує положення ч. 5 ст. 435 ЦПК України, відповідно до яких відстрочення та розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.

Так, законом встановлено чітке обмеження строку, на який може бути надано розстрочку чи відстрочку виконання судового рішення, що становить не більше одного року з дня ухвалення рішення суду.

Враховуючи, що судове рішення, виконання якого просить розстрочити заявник, ухвалено 26.04.2022, набрало законної сили 27.05.2022, а із заявою про розстрочення виконання рішення ОСОБА_1 звернувся до суду у вересні 2026 року, тобто, більше ніж через один рік з дня ухвалення судового рішення (понад 4 роки), то в її задоволенні необхідно відмовити, оскільки ч. 5 ст. 435 ЦПК України містить імперативну вимогу про неможливість розстрочення та відстрочення виконання судового рішення більше ніж на один рік з дня його ухвалення, яка не підлягає двоякому тлумаченню.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №824/45/22, а також постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 824/50/22, від 07.11.2024 у справі № 824/111/22 та інших.

Суд також враховує, що такі заходи як розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення.

Суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 910/1180/19 та від 03 вересня 2020 року у справі № 905/30/16.

Посилання на скрутне матеріальне становище заявника, враховуючи, що з дня ухвалення судового рішення, яке просить розстрочити заявник, минуло понад 4 роки, не свідчать про винятковість причин невиконання рішення суду та не можуть у даному випадку бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Також суд враховує, що самі лише твердження заявника про скрутний фінансовий стан без належних, допустимих та достовірних доказів (довідки про доходи, виписки з банківських рахунків, медичні довідки тощо) не є підставою для розстрочення виконання рішення.

Крім того суд враховує, що заборгованість стягнута солідарно з двох боржників.

Нормами ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором. Ліквідація солідарного боржника - юридичної особи, смерть солідарного боржника - фізичної особи не припиняють обов`язку решти солідарних боржників перед кредитором та не змінюють його обсягу та умов виконання.

У випадку виконання одним з боржників солідарного обов`язку, він має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 1 ст. 544 ЦК України).

На підставі викладеного суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення.

Керуючись ст. 260, 261, 353, 354, 435 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у справі ЄУН 337/7542/21 (провадження № 2/337/578/2022) за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Сидорова