Ухвала суду № 140302562, 05.10.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа №321/847/21

Номер провадження 6/337/397/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ЗапоріжжяХортицький районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючої судді Гнатик Г.В., за участю секретаря Сьомченко А.А., представника заявника адвоката Іваниці О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Іваниці О.О., заінтересовані особи ОСОБА_2 , Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Іваниці О.О. про визнання виконавчого листа № 321/847/21, виданого Михайлівським районним судом Запорізької області 10.09.2021 року, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, залишивши стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно.

В обґрунтування заяви зазначено, що від спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мають двох спільних дітей, а саме: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 10.09.2021 року № 321/847/21, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.06.2021 року і до повноліття дітей. На виконання вказаного рішення, Михайлівським районним судом Запорізької області 10.09.2021 року видано виконавчий лист № 321/847/21, який було пред`явлено на примусове виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (наразі це Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, далі - Центральний відділ ДВС у місті Запоріжжі ДМУ МЮУ). 19.10.2021 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП № 67081017. Однак з 15 липня 2024 року старший син, ОСОБА_4 став проживати разом з батьком ОСОБА_1 та його сім`єю, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , своїми бабусею та дідусем. Але ОСОБА_2 від стягнення аліментів не відмовилася. Наразі старший син ОСОБА_4 проживає разом з батьком, мати добровільно не надає матеріальної допомоги та його утримує батько. Заявник вважає що у ОСОБА_2 відсутні підстави для стягнення аліментів на свою користь на утримання їх сина ОСОБА_4 , починаючи з 15 липня 2024 року. 14.05.2026 року до Хортицького районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_1 подав позов про стягнення аліментів з ОСОБА_2 . Вважає ефективним способом захисту його порушених прав буде подання до суду, в порядку ст. 432 ЦПК України, заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки лише таке рішення суду призведе до закриття виконавчого провадження в частині стягнення на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за яким з ОСОБА_1 безпідставно стягуються аліменти з 15 липня 2024 року.

Представник заявника адвокат Іваниця О.О. в судовому засіданні, підтримала заявлені вимоги просила їх задовольнити з підстав зазначених в заяві. Додатково повідомила, що 10.09.2026 року у справі №337/3977/26 ухвалено рішення про припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , які стягуються на утримання сина ОСОБА_4 , на підставі рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 10.09.2021 року у справі № 321/847/21, на виконання якого Михайлівським районним судом Запорізької області 10.09.2021 року видано виконавчий лист № 321/847/21. Крім того 21.09.2026 рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя у справі №337/3161/26 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше 50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.05.2025 і до повноліття дитини. Зазначені рішення не набрали законної сили.

За клопотанням представника заявника допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що є матір`ю заявника ОСОБА_1 . Її син ОСОБА_1 сплачує аліменти на утримання двох синів на користь їх матері ОСОБА_2 . Однак з 15.07.2024 року її старший онук ОСОБА_10 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , оскільки мати його вигнала. Мати матеріальну допомогу не надає.

В судове засідання заінтересовані особи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.

Відповідно до ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенці ї про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом встановлено, що рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 10.09.2021 року № 321/847/21, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частки усіх видів заробітку (доходу) але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.06.2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

10 вересня 2021 року Михайлівським районним судом Запорізької області видано виконавчий лист у справі №321/847/21, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частки усіх видів заробітку (доходу) але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.06.2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

19 жовтня 2021року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67081017 з примусового виконання виконавчого листа № 321/847/21 виданого 10.09.2021.

Керуючись ст. 6 Закону України "Про доступ до судових рішень", судом самостійно здійснено перевірку відомостей в Єдиному державному реєстрі судових рішень та встановлено, що 10.09.2026 року у справі №337/3977/26 ухвалено рішення про припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , які стягуються на утримання сина ОСОБА_4 , на підставі рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 10.09.2021 року у справі № 321/847/21, на виконання якого Михайлівським районним судом Запорізької області 10.09.2021 року видано виконавчий лист № 321/847/21. Крім того 21.09.2026 рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя у справі №337/3161/26 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше 50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.05.2025 і до повноліття дитини. Зазначені рішення не набрали законної сили.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції, виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених частиною першою цієї статті виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Згідно з ч.1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Словосполучення «або з інших причин» стосується словосполучення «якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням» та не надає розширеного тлумачення підстав, за наявності яких суд може визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Іншими причинами, наприклад, може бути скасування чи зміна рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, коли виконавчий лист ще не виконаний.

Отже, закон передбачає можливості визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення (матеріально правові обставини), наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність встановлення питань виконання судового рішення (процесуально-правові обставини).

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник зазначає факт проживання їх спільної із стягувачем дитини з ним, а тому відсутність обов`язку сплати ним аліментів на користь стягувача, що присуджені з нього шляхом стягнення періодичних платежів до повноліття дитини.

Разом з тим, згідно із ч.4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача, про що наголосив Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2022 р. у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611св22).

Верховний Суд у постанові від 28 червня 2023 р. у справі № 760/4661/20 (провадження № 61-1316св23) виснував, що враховуючи правову природу аліментів, їх цільовий характер, а також передбачені законом підстави їх стягнення на корить того з батьків, з ким проживає дитина, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, суди повинні оцінити при вирішенні цього спору наявність підстав для подальшого стягнення аліментів з особи, з яким, за встановленими обставинами справи, проживає дитина.

Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина (постанова Верховного суду від 29 червня 2022 р. у справі № 596/826/21-ц (провадження № 61-3738св22).

Ураховуючи викладене та сталу судову практику з розгляду справ даної категорії, заявнику ОСОБА_1 слід звернутися до суду з відповідним позовом про припинення стягнення аліментів в порядку позовного провадження, що заявником і було зроблено.

Разом із тим, на момент розгляду заяви, рішення суду про припинення стягнення аліментів не набрало законної сили, а відтак не породжує правових наслідків, на які посилається заявник та не є підставою для припинення обов`язку зі сплати аліментів за виконавчим листом.

Крім того, саме рішення про припинення стягнення аліментів після набрання ним законної сили є самостійною підставою для припинення подальшого стягнення аліментів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 13, 76-81, 258-261, 432 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_4 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.

Суддя Г.В. Гнатик