Рішення № 140320372, 29.09.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4095/26

Провадження № 2-а/345/134/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого - судді Гапоненка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Баран В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник адвокат Кайдан Дмитро-Святослав Тарасович до ОСОБА_2 , Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду та просить постанову серії ЕНА № 7458697 від 28.06.2026 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн., скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.

Позовні вимоги мотивує тим, що 28.06.2026 року в селі Добровляни по вул. Лесі Українки він керуючи транспортним засобом Chevrolet Captiva д.н.з. НОМЕР_1 був зупинений працівником поліції. На переконання працівника поліції, він при зміні напрямку руху не користувався світловим покажчиком відповідного напрямку, чим порушив п.9.2.б ПДР - "Порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, повором, розворотом. Внаслідок чого, працівник поліції виніс оскаржувану у даній справі постанову. Він переконаний, що не порушував правил дорожнього руху, оскільки під час здійснення повороту використовував світловий покажчик напрямку руху транспортного засобу під його керуванням.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом повідомленням (викликом) сторін.

До суду від представника відповідача Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свою заяву мотивує тим, що 28.06.2026 року інспектор Калуського РУП ГУНП в Івано-Франківської області Фіцак Т.П. під час патрулювання на квадраті дислокації виявив, що водій автомобіля Chevrolet Captiva д.н.з. НОМЕР_1 керуючи даним транспортним засобом по вул. Лесі Українки в с. Добровляни при зміні руху транспортним засобом не ввімкнув покажчик повороту, чим порушив вимоги пункту 9.2.(б) Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП. Факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується на відео із боді-камери поліцейського де чітко видно, що позивач не увімкнув покажчик відповідного повороту перед зміною руху. Водночас твердження позивача, викладені у позовній заяві, про те, що під час здійснення зміни напрямку руху він використовував світловий покажчик повороту, не відповідають фактичним обставинам справи та повністю спростовуються відеозаписом із нагрудної камери поліцейського. З наявного відеозапису чітко вбачається, що позивач, керуючи автомобілем Chevrolet Captiva, державний номерний знак НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху не подав попереджувальний сигнал світловим покажчиком повороту, чим порушив вимоги пункту 9.2.(б) ПДР України. Також зазначає, що під час оформлення матеріалів за фактом виявлених правопорушень працівниками поліції відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП.

Від представника позивача адвоката Кайдан Д.-С.Т. до суду надійшла відповідь на відзив в якій зазначив, що вважає, що наведені у ньому заперечення позовних вимог у даній справі є безпідставиними. На наданих відео з боді-камер поліцейського відсутня фіксація того, що позивач перед зміною напрямку руху не подав попереджувальний сигнал світловим покажчиком повороту, чим порушив вимоги пункту 9.2.(б) Правил дорожнього руху України. Крім того, на відео №1 наявні відеоматеріали які підтверджують незаконність дій працівників поліції, а саме. посадовою особою яка зупинила транспортний засіб під кермуванням позивача - був інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 (селище Рожнятів) Калуського РВП - капітан поліції Фединяк О.П. В той же час, оскаржувану постанову розглянув інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 (селище Рожнятів) Калуського РВП лейтенант поліції - Фіцак Т.П. - про що вказано в пункті 3 постанови. Однак, як зафіксовано у відеоматеріалах, фактично оскаржувану постанову розглянув капітан поліції Фединяк О.П., який і роз`яснював права передбачені ст.268 КУпАП та строки оскарження постанови.

Відтак, вважає, оскільки, відповідач належними та допустимими доказами факту правомірності своєї постанови через доведеність вини позивача у цьому адміністративному правопорушенні не довів, не надав належних та допустимих доказів, а тому оскаржувана постанова є протиправною, внаслідок чого підлягає скасуванню, а адміністративна справа - закриттю на підставі ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Враховуючи наведене, просить суд позовні вимоги задоволити.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, від адвоката Кайдан Д.-С.Т. до суду надійшла заява в якій просить розгляд справи провести у їх відсутності. Позовні вимоги підтримує, просить задоволити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився про причини неявки суд письмово не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав, хоча судом вживалися заходи щодо належного повідомлення його про дату, час та місце слухання справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7458697 від 28.06.2026 інспектором Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Фіцак Т.П. винесено стосовно ОСОБА_1 , передбачене ст.122 ч.2 КУпАП України. У постанові зазначено, що 28.06.2026 водій автомобіля Chevrolet Captiva д.н.з. НОМЕР_1 керуючи даним транспортним засобом по вул. Лесі Українки в с. Добровляни при зміні напрямку руху не користувався світловим покажчиком відповідного напрямку, чим порушив вимоги пункту 9.2.(б) Правил дорожнього руху України.

Так, вивченням відеозапису події від 28.06.2026 встановлено, що водій ОСОБА_1 рухався автомобілем Chevrolet Captiva д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений працівником поліції. На наданих суду відеоматеріалах не зафіксовано, що перед зміною напрямку руху ОСОБА_1 не подав попереджувальний сигнал світловим покажчиком повороту, оскільки зафіксовано лише момент зупинки автомобіля, після чого працівник поліції відразу просить пред`явити посвідчення водія.

Крім того, під час спілкування з працівником поліції, що також зафіксовано на відеозаписі, Фальковський Н.М. зазначає, що «на даній ділянці дороги ніхто не вмикає покажчик повороту», а також звертає увагу поліцейського на інших учасників дорожнього руху словами «ось подивіться, ніхто не включає». Дані висловлювання позивача суд не може врахувати як визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення,

Згодом, йому роз`яснено права згідно ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України та процедуру оскарження постанови працівників поліції. Копію постанови від 28.06.2026 вручено ОСОБА_1 особисто про що він розписався.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За приписами пункту 8 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частина друга статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Нормами статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 35 Закону № 580-VIIІ "Про Національну поліцію" , поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

Наведене свідчить, що у разі порушення водієм ПДР інспектор поліції має право зупинити транспортний засіб та вимагати пред`явлення документів для встановлення особи водія та/або документів, що підтверджують відповідне право особи.

Із долучених до матеріалів справи й досліджених судом відеозаписів вбачається, що працівник поліції після зупинки транспортного засобу, за кермом якого перебував позивач, представився, однак не повідомив причину зупинки його транспортного засобу і попросив останнього пред`явити посвідчення водія на право керування транспортним засобом.

Таким чином, працівник поліції не обгрунтовано здійснив зупинку транспортного засобу.

Положеннями ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з частиною 2 статті 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху.

Пунктом 1.1. Правил дорожнього руху закріплено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.

В силу вимог пункту 9.2.б Правил дорожнього руху, Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Отже, наявність події адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, позивач, 28.06.2026 водій автомобіля Chevrolet Captiva д.н.з. НОМЕР_1 керуючи даним транспортним засобом по вул. Лесі Українки в с. Добровляни при зміні напрямку руху не користувався світловим покажчиком відповідного напрямку, чим порушив вимоги пункту 9.2.(б) Правил дорожнього руху України.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 гривень.

В свою чергу представник позивача зазначає, що позивач переконаний що не порушував правил дорожнього руху, оскільки під час здійснення повороту використовував світловий покажчик напрямку руху транспортного засобу під його кермування, а звинувачення у порушенні ПДР грунтуються виключно на припущеннях працівника поліції.

На підтвердження порушуння ОСОБА_1 вимоги пункту 9.2.(б) Правил дорожнього руху України відповідачем надано відеозапис на якому не зафіксовано, що перед зміною напрямку руху ОСОБА_1 не подав попереджувальний сигнал світловим покажчиком повороту. Будь-яких інших доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, (наприклад протокол огляду, схема доріг, пояснення свідків, тощо) відповідачем не надано.

Той факт, що зупинку транспортного засобу проводив один працівник поліції, а протокол про адмінправопорушення склав інший працівник поліції, жодним чином не впливає на законність складання такого протоколу, адже не порушує норми діючого законодавства, зокрема вимоги КУпАП, та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 1376.

При цьому, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Лише фіксація вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

Крім того, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року в справі № 216/5226/16-а.

В той же час будь-яких доказів вини позивача у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідачем не надано.

Відтак суд приходить до висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП, тому постанова інспектора підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно вимог ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, суду недоведена, а тому в його діях відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення, у зв`язку із чим постанову серії ЕНА № 7458697 від 28.06.2026 щодо позивача про накладення адміністративного стягнення необхідно скасувати, а провадження по справі закрити, що буде належним захистом порушеного права позивача. Відтак, позов необхідно задовольнити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір згідно квитанції від 08.07.2026, а тому, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 665,60 грн.

На підставі ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 122, 245, 258, 268, 280, 286 КУпАП, керуючись статтями ст.ст. 139, 241-246 КАС України, суд

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник адвокат Кайдан Дмитро-Святослав Тарасович до ОСОБА_2 , Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7458697 від 28.06.2026 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн., а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області (вул.Академіка Сахарова,15, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, ЄДРПОУ 40108798) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.10.2026.

Суддя: