Рішення № 140320369, 28.09.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4788/26

Провадження № 2/345/3251/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

28.09.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., з участю секретаря судового засідання Пилипів Н.П., розглянувши у заочному відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

20 серпня 2026 року представник позивача Котова С.М. звернулася до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області через систему «Електронний суд» із позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» суму заборгованості за кредитним договором №100350240 від 01.02.2026 року в розмірі 41788,71 (сорок одна тисяча сімсот вісімдесят вісім гривень 71 коп.) та суму понесених Позивачем судових витрат у розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.), що складається з судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.02.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №100350240, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 15 400,00 грн. Позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором первісний кредитор виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти у визначеному договором розмірі. Надалі право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено ТОВ «МІЛОАН» на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» на підставі договору факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026. Відповідне право вимоги щодо заборгованості ОСОБА_1 включено до реєстру боржників, а факт переходу права вимоги підтверджується договором факторингу, актом приймання-передачі та іншими доданими до позовної заяви документами. Про зміну кредитора відповідача також було повідомлено шляхом направлення SMS-повідомлення на його фінансовий номер телефону. Позивач вказує, що відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. За розрахунком позивача, станом на 06.08.2026 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 41 788,71 грн., з яких 15 384,60 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту, 9 147,71 грн. - заборгованість за відсотками, 10 256,40 грн. - заборгованість за комісією та 7 000,00 грн. - штраф. На підтвердження заявлених вимог позивач посилається на кредитний договір, документи щодо надання відповідачу кредитних коштів, документи про відступлення права вимоги, реєстр боржників, розрахунок заборгованості та довідку про її розмір. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість у розмірі 41 788,71 грн., а також понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.08.2026 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» у судове засідання не з`явилася, однак у прохальній частині позовної заяви просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Суд не має відомостей про причину неявки відповідача, який повідомлявся про час і місце розгляду справи у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, і від якого не надійшли відзив чи заява про судовий розгляд за його відсутності, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідністю з частиною 4 статті 223, частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, проти чого не заперечував позивач, та що відповідає передбаченим статтею 2 ЦПК України завданням та основним засадам цивільного судочинства, в тому числі і щодо розумності строків розгляду справи судом.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18.)

У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, тому вирішив спір по суті за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 01 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100350240, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у кредит, а позичальник - повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання, передбачені договором.

Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 15 400,00 грн. строком на 339 днів, з остаточним терміном повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом 06 січня 2027 року, за умови дотримання графіка платежів.

Згідно з пунктом 1.5 кредитного договору загальні витрати позичальника за кредитом визначені у розмірі 51 212,83 грн., а денна процентна ставка становить 0,98 %.

Відповідно до пункту 1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту визначена у розмірі 1 001,00 грн., що нараховується за ставкою 6,50 % від суми кредиту одноразово в момент його видачі.

Згідно з пунктом 1.5.2 кредитного договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування визначена у розмірі 25 071,20 грн. та нараховується за ставкою 7,40 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, крім останнього періоду, відповідно до графіка платежів.

Відповідно до пункту 1.5.3 кредитного договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 90,00 % річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Згідно з пунктом 1.5.4 кредитного договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180,00 % річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду. Загальна сума процентів за користування кредитом за весь строк кредитування, відповідно до умов договору, визначена у розмірі 25 140,63 грн.

Пунктом 1.6 кредитного договору встановлено фіксований тип процентної ставки.

Згідно з пунктом 3.3.2 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені договором, у порядку, строки та терміни, визначені договором та графіком платежів.

Судом встановлено, що перед укладенням кредитного договору ТОВ «МІЛОАН» здійснило віддалену ідентифікацію відповідача з метою надання фінансової послуги за допомогою системи BankID НБУ та/або інших передбачених кредитодавцем способів ідентифікації клієнта.

Кредитний договір № 100350240 від 01 лютого 2026 року укладений в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця. Із поданих до суду матеріалів убачається, що відповідач пройшов процедуру ідентифікації та вчинив дії, спрямовані на укладення кредитного договору.

На виконання умов кредитного договору 01 лютого 2026 року ТОВ «МІЛОАН» перерахувало на кредитний рахунок із використанням платіжної картки № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 15 400,00 грн., що підтверджується наданими позивачем доказами перерахування кредитних коштів.

Таким чином, судом встановлено факт виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів у передбаченому договором розмірі.

Водночас відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № 100350240 від 01 лютого 2026 року станом на 06 серпня 2026 року заборгованість відповідача становить 41 788,71 грн., з яких: 15 384,60 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 147,71 грн. - заборгованість за процентами, 10 256,40 грн. - заборгованість за комісією та 7 000,00 грн. - штраф.

Судом також встановлено, що 26 червня 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № МТ-260626-1, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» як клієнт відступило, а ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» як фактор набуло права вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100350240 від 01 лютого 2026 року.

Відповідно до пункту 2.1 договору факторингу клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та строки, встановлені договором факторингу.

Згідно з пунктом 2.5 договору факторингу після підписання сторонами акта приймання-передачі переліку (реєстру) боржників до фактора переходять права та обов`язки клієнта як сторони кредитних договорів в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору факторингу.

На виконання умов договору факторингу сторонами складено та підписано реєстр боржників в електронному вигляді, до якого включено, зокрема, вимогу до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100350240 від 01 лютого 2026 року.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано копію акта приймання-передачі переліку (реєстру) боржників до договору факторингу № МТ-260626-1 від 26 червня 2026 року, а також витяг із реєстру боржників, у якому містяться відомості щодо відповідача та його заборгованості за вказаним кредитним договором.

Крім того, на підтвердження виконання умов договору факторингу щодо оплати вартості відступлення права вимоги позивачем надано платіжну інструкцію, відповідно до якої ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» здійснило оплату ціни продажу за договором факторингу.

Таким чином, судом встановлено, що до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право вимоги за кредитним договором № 100350240 від 01 лютого 2026 року, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги.

Судом також встановлено, що 29 червня 2026 року ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» направило на номер телефону відповідача НОМЕР_2 SMS-повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором № 100350240 від 01 лютого 2026 року та повідомило про зміну кредитора на ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

Отже, матеріалами справи підтверджується факт повідомлення відповідача про відступлення права вимоги та зміну кредитора за кредитним договором.

Станом на 06 серпня 2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 100350240 від 01 лютого 2026 року, згідно з наданим позивачем розрахунком, становить 41 788,71 грн., у тому числі 15 384,60 грн. заборгованості за тілом кредиту, 9 147,71 грн. заборгованості за процентами, 10 256,40 грн. заборгованості за комісією та 7 000,00 грн. штрафу.

Вказана заборгованість відповідачем не погашена, доказів її погашення повністю або частково, а також доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором матеріали справи не містять.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Однак боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов`язання.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «;Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення договору позики).

Відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення договору позики) електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Отже, суд установив, що між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 01 лютого 2026 року укладено кредитний договір № 100350240, за яким ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредитні кошти в сумі 15 400,00 грн шляхом їх перерахування на кредитний рахунок із використанням платіжної картки № НОМЕР_1 , тобто виконало свої зобов`язання за кредитним договором щодо надання кредиту. Водночас доказів належного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним кредитним договором, зокрема щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів, сплати процентів, комісій та інших передбачених договором платежів, матеріали справи не містять.

Також суд установив, що ТОВ «МІЛОАН» передало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 01 лютого 2026 року № 100350240 ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», уклавши 26 червня 2026 року договір факторингу № МТ-260626-1. На виконання умов зазначеного договору сторонами підписано акт приймання-передачі переліку (реєстру) боржників, до якого включено право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, а ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» здійснило оплату ціни продажу за договором факторингу. Таким чином, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло у встановленому законом та договором порядку права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100350240 від 01 лютого 2026 року. Доказів виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо погашення заборгованості за вказаним кредитним договором після виникнення прострочення матеріали справи не містять.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому позикодавцями кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості, не заперечив щодо складових суми заборгованості, порядку та обґрунтованості їх нарахування.

А тому, враховуючи правомірність набуття позивачем права вимоги за спірним договором, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, беручи до уваги, що відповідач істотно порушив умови укладеного кредитного договору № 100350240 від 01 лютого 2026 року, зокрема у встановленому порядку та строки не виконав зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісій та інших передбачених договором платежів, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в межах заявлених позовних вимог.

Розподіл судових витрат:

відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від № 37204808833 від 19 серпня 2026 року позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, то згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір необхідно стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 524, 526, 527 ч. 1, 530, 546 ч. 1, 611, 612, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код за ЄДРПОУ: 43170298, адреса: 01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Алмазова Генерала, буд.13, оф.601) заборгованість за кредитним договором № 100350240 від 01.02.2026 року в розмірі 41 788,71 (сорок одна тисяча сімсот вісімдесят вісім гривень 71 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код за ЄДРПОУ: 43170298, адреса: 01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Алмазова Генерала, буд.13, оф.601) суму понесених Позивачем судових витрат у розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.),що складається з судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 02.10.2026 року.

Головуючий: