Рішення № 140320356, 28.09.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4410/26

Провадження № 2/345/3031/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

28.09.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., секретаря судового засідання Пилипів Н.П., розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі суду м. Калуша у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», в інтересах якого діє представник Лебідь Каріна Віталіївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

28 липня 2026 року представник позивача звернулася до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області через систему «Електронний суд» із позовною заявою до відповідача, в якій просить: стягнути заборгованість за договором № 576652-КС-002 про надання кредиту від 24.01.2026 року, що становить 144 222,44 грн.,що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 65 140,60 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 49 057,64 грн.; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 30 024,20 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 0,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування вимог зазначено, що 24.01.2026 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 576652-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 24.01.2026 року направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір № 576652-КС-002 про надання кредиту. 24.01.2026 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 576652-КС-002 про надання кредиту на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1619 на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 24.01.2026 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 576652-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надало позичальнику грошові кошти у розмірі 75 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитом. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № 5232-4410 5527-6872, яку позичальник вказав при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням). До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором № 576652-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за договором № 576652-КС-002 позичальника ОСОБА_1 , чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 576652-КС-002 відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором № 576652-КС-002 на загальну суму 61 472,10 грн. Таким чином, здійснивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору та, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 09.07.2026 року утворилась заборгованість за договором № 576652-КС-002 про надання кредиту в розмірі 144 222,44 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 65 140,60 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 49 057,64 грн.; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 30 024,20 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 0,00 грн. У зв`язку з цим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову. Витребувано документи, що становлять банківську таємницю.

17 серпня 2026 року до суду надійшла відповідь АТ «БАНК АЛЬЯНС» на виконання зазначеної ухвали.

31.08.2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» Виноградова Юрія Ернстовича про відкладення розгляду справи № 345/4410/26 за позовом ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. У клопотанні представник позивача просив відкласти судове засідання, призначене на 31.08.2026 року, у зв`язку з необхідністю подання додаткових пояснень та доказів по справі для встановлення всіх обставин та ухвалення законного й обґрунтованого рішення суду.

02.09.2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення представника ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» Виноградова Юрія Ернстовича у справі № 345/4410/26 за позовом ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У додаткових поясненнях представник позивача зазначив, що у позовній заяві ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» просило витребувати у АТ «БАНК АЛЬЯНС» інформацію, яка становить банківську таємницю, а саме письмовий доказ, який підтверджує або спростовує факт випуску банківської картки № НОМЕР_2 та відкриття рахунку для її обслуговування на ім`я ОСОБА_1 , а також виписки про рух коштів за відповідним рахунком за період з 24.01.2026 року, тобто з дати видачі кредиту, по 16.05.2026 року, тобто до закінчення строку кредитування. Представник позивача зазначив, що ухвалою суду вказане клопотання було задоволено та у АТ «БАНК АЛЬЯНС» витребувано відповідну інформацію. На виконання ухвали банк надав відповідь, у якій повідомив, що банківська картка № НОМЕР_2 була емітована не на ім`я відповідача ОСОБА_1 , а на ім`я іншої особи. При цьому, як зазначив представник позивача, банк не надав витребуваних судом виписок про рух коштів за рахунком, відкритим для обслуговування вказаної банківської картки. У додаткових поясненнях представник позивача звернув увагу на те, що на практиці позичальники можуть вказувати для перерахування кредитних коштів номер банківської картки, яка належить іншій особі, зокрема родичам позичальника. У зв`язку з цим, на думку позивача, сам факт належності банківської картки іншій особі не спростовує факту перерахування кредитних коштів на зазначену позичальником картку. Представник позивача також послався на пункт 11.4.4 кредитного договору, відповідно до якого позичальник підтверджує, що ознайомлений з договором та Правилами, повністю розуміє їх умови, зміст, суть та обсяг своїх зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно їх дотримуватися, а договір укладає зі своїм вільним волевиявленням. Крім того, відповідно до пункту 11.4.6 кредитного договору, вказаний позичальником з метою отримання кредиту поточний (картковий) рахунок, а також інший поточний (картковий) рахунок, який у разі потреби може бути наданий позичальником кредитодавцю, належать саме позичальнику, а треті особи не мають до них доступу чи будь-яких прав щодо них. Представник позивача зазначив, що номер банківської картки № НОМЕР_2 був вказаний самим відповідачем під час укладення кредитного договору у його особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця як картка, на яку необхідно перерахувати кредитні кошти. На підтвердження цього до позовної заяви було додано витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту кредитодавця «Анкета клієнта», відповідно до якого відповідачем для перерахування кредитних коштів було зазначено саме банківську картку № НОМЕР_2 . Посилаючись на наведені обставини, представник позивача вказав, що відповідач самостійно зазначив реквізити банківської картки для отримання кредитних коштів та відповідно до умов кредитного договору підтвердив належність вказаного ним рахунку саме йому. У зв`язку з наведеним представник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» просив прийняти додаткові пояснення, поновити позивачу строк для подання доказів у справі та долучити додаткові пояснення разом із додатками до матеріалів справи, врахувати їх під час розгляду справи, а також розглянути додане до пояснень клопотання про витребування доказів та задовольнити його. Також представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розглядати справу без участі представника позивача та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у передбаченому законом порядку, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 24 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 576652-КС-002 про надання кредиту.

Договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2026 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило відповідачу пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 576652-КС-002 про надання кредиту. Відповідач прийняв зазначену пропозицію на умовах, визначених офертою, шляхом вчинення передбачених договором дій та використання одноразового ідентифікатора.

Зокрема, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , зазначений відповідачем під час заповнення анкети в особистому кабінеті, одноразовий ідентифікатор UA-1619, який відповідач ввів/відправив через інформаційно-телекомунікаційну систему. Таким чином, сторонами було вчинено необхідні дії для укладення електронного кредитного договору.

Відповідно до пункту 1 Договору № 576652-КС-002 кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 75 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Умовами договору сторони погодили фіксовану плату за користування кредитом у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом.

Згідно з пунктом 2 Договору проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, наявний на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, з урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів.

Пунктом 3 Договору визначено графік платежів, які позичальник мав здійснювати для належного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором.

Судом встановлено, що між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір № 576652-КС-002, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредитні кошти, а відповідач - повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші передбачені договором зобов`язання.

На виконання умов укладеного договору ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» перерахувало кредитні кошти у розмірі 75 000,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_2 , номер якої був зазначений відповідачем під час оформлення кредиту в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця. Зазначена обставина підтверджується наданим позивачем витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту кредитодавця «Анкета клієнта».

При цьому відповідно до пункту 4.4.4 Правил позичальник підтверджує, що вказаний ним з метою отримання кредиту поточний (картковий) рахунок належить саме йому та що треті особи не мають до нього доступу.

Аналогічне положення міститься у пункті 11.4.6 Договору, відповідно до якого зазначений позичальником з метою отримання кредиту поточний (картковий) рахунок, а також інший поточний (картковий) рахунок, який у разі необхідності може бути наданий позичальником кредитодавцю, належать саме позичальнику, а треті особи не мають до них доступу чи будь-яких прав щодо них.

З метою з`ясування зазначених обставин ухвалою суду було витребувано в АТ «БАНК АЛЬЯНС» інформацію щодо належності вказаної банківської картки та руху коштів за рахунком, відкритим для її обслуговування.

На виконання ухвали суду АТ «БАНК АЛЬЯНС» повідомило, що банківська картка № НОМЕР_2 була випущена (емітована) банком не на ім`я відповідача, а на ім`я іншої особи. При цьому виписку про рух коштів за відповідним рахунком за період з 24.01.2026 року по 16.05.2026 року банком надано не було.

Оцінюючи зазначені обставини у сукупності з іншими доказами у справі, суд виходить із того, що встановлення факту належності банківської картки іншій особі саме по собі не свідчить про неукладення між сторонами кредитного договору, не спростовує волевиявлення відповідача на його укладення та не звільняє відповідача від виконання взятих на себе за договором зобов`язань.

Як убачається з матеріалів справи, номер зазначеної банківської картки був вказаний саме відповідачем під час оформлення кредиту в його особистому кабінеті. Тобто саме відповідач визначив реквізити, на які кредитодавець мав перерахувати кредитні кошти.

За умовами Договору та Правил позичальник підтвердив належність вказаного ним карткового рахунку саме йому. Отже, зазначення відповідачем реквізитів банківської картки, яка фактично була емітована на ім`я іншої особи, свідчить про недотримання ним умов укладеного договору, однак не спростовує факту укладення договору та виникнення у нього обов`язку щодо повернення отриманих за договором кредитних коштів.

При цьому ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» як небанківська фінансова установа не відкриває банківські рахунки позичальникам та не здійснює емісію банківських карток. Обов`язок кредитодавця за договором полягав у перерахуванні кредитних коштів на банківські реквізити, зазначені позичальником під час укладення договору в особистому кабінеті.

Таким чином, обставина щодо емітування банківської картки на ім`я іншої особи не свідчить про невиконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредиту, оскільки кредитні кошти були перераховані саме на ті реквізити, які відповідач самостійно зазначив під час укладення договору.

Такий висновок узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20, відповідно до яких факт перерахування кредитних коштів на банківський рахунок, який належить іншій особі, сам по собі не свідчить про неукладення кредитного договору та не звільняє позичальника від виконання його зобов`язань за таким договором.

Крім того, судом встановлено, що після укладення Договору № 576652-КС-002 відповідач здійснював платежі на його виконання. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості загальна сума здійснених відповідачем платежів за договором становить 61 472,10 грн.

Зазначена обставина має істотне значення для вирішення спору, оскільки здійснення відповідачем платежів за Договором № 576652-КС-002 після його укладення свідчить про фактичне виконання ним договірних зобов`язань та, у сукупності з іншими доказами, підтверджує наявність між сторонами договірних правовідносин.

Відтак доводи щодо належності банківської картки іншій особі не спростовують факту укладення між сторонами кредитного договору, факту перерахування кредитних коштів та наявності у відповідача обов`язку щодо їх повернення.

Натомість відповідач, погодившись з умовами Договору № 576652-КС-002, взяв на себе обов`язок своєчасно та в повному обсязі повернути кредитні кошти, сплатити проценти та виконати інші передбачені договором зобов`язання.

Однак взяті на себе за Договором № 576652-КС-002 зобов`язання відповідач належним чином та у повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, розмір якої підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Таким чином, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач довів факт укладення між сторонами кредитного договору, факт надання відповідачу кредитних коштів, виникнення у відповідача обов`язку щодо їх повернення, часткове виконання ним своїх зобов`язань та наявність непогашеної заборгованості за договором.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 09.07.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за Договором № 576652-КС-002 становить 144 222,44 грн., яка складається з: 65 140,60 грн. сума прострочених платежів за тілом кредиту; 49 057,64 грн. - сума прострочених платежів за процентами за користування кредитом; 30 024,20 грн. - сума заборгованості за процентами відповідно до статті 625 ЦК України; 0,00 грн. - заборгованість за штрафами; 0,00 грн. - заборгованість за комісією.

При цьому позивач зазначає, що проценти за користування кредитом нараховувалися відповідно до умов Договору та Правил за фактичний період користування кредитними коштами та на неповернену суму кредиту.

З матеріалів справи також встановлено, що позивач не нараховував відповідачу проценти за користування кредитом після закінчення строку дії Договору № 576652-КС-002. Зокрема, після закінчення строку дії договору розмір заборгованості за процентами за користування кредитом не збільшувався. Наявність у розрахунку дат після закінчення строку дії договору, як зазначає позивач, пов`язана з автоматичним формуванням розрахунку заборгованості до дати його створення.

Отже, з наданих суду матеріалів вбачається, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» виконало свої зобов`язання щодо надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 75 000,00 грн., тоді як відповідач здійснив лише часткове погашення заборгованості у загальному розмірі 61 472,10 грн. та не виконав належним чином зобов`язання щодо повного повернення кредиту і сплати передбачених договором платежів.

Таким чином, між сторонами виникли договірні правовідносини з приводу надання та повернення кредитних коштів, а невиконання відповідачем у повному обсязі взятих на себе зобов`язань стало підставою для звернення ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року N 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Позивач свої зобов`язання за договором № 576652-КС-002 про надання кредиту від 24.01.2026 року виконав у повному обсязі та 24.01.2026 року надав відповідачу кредит у розмірі 75 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується інформаційною довідкою.

Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором № 576652-КС-002 про надання кредиту від 24.01.2026 року вбачається, що станом на 09.07.2026 року утворилась заборгованість за договором № 576652-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 144 222,44 грн., яка складається з: 65 140,60 грн. сума прострочених платежів за тілом кредиту; 49 057,64 грн. - сума прострочених платежів за процентами за користування кредитом; 30 024,20 грн. - сума заборгованості за процентами відповідно до статті 625 ЦК України; 0,00 грн. - заборгованість за штрафами; 0,00 грн. - заборгованість за комісією.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Щодо розміру процентів, то такий розмір, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Тлумачення змісту кредитного договору дає підстави для висновку, що сторонами погоджено види відсоткової ставки, стандартну та знижену (пільгову), в залежності від періоду користування кредитними коштами, а не відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, що настає у разі невиконання зобов`язань за договором.

Відповідач належним чином умов кредитного договору не виконав, в зв`язку з чим станом на 09.07.2026 року утворилась заборгованість за договором № 576652-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 144 222,44 грн., яка складається з: 65 140,60 грн. сума прострочених платежів за тілом кредиту; 49 057,64 грн. - сума прострочених платежів за процентами за користування кредитом; 30 024,20 грн. - сума заборгованості за процентами відповідно до статті 625 ЦК України; 0,00 грн. - заборгованість за штрафами; 0,00 грн. - заборгованість за комісією.

У матеріалах справи наявний розширений розрахунок заборгованості, а доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано, відтак розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Враховуючи наведене, а також те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору з відповідачем, а розрахунок заборгованості свідчить про користування відповідачем кредитними коштами та враховуючи, що відповідачем у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України не наданого жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» слід стягнути заборгованість за договором № 576652-КС-002 про надання кредиту від 24.01.2026 року у розмірі 144 222,44 грн., яка складається з: 65 140,60 грн. сума прострочених платежів за тілом кредиту; 49 057,64 грн. - сума прострочених платежів за процентами за користування кредитом; 30 024,20 грн. - сума заборгованості за процентами відповідно до статті 625 ЦК України; 0,00 грн. - заборгованість за штрафами; 0,00 грн. - заборгованість за комісією.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, так як позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача.

На підставі керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», в інтересах якого діє представник Лебідь Каріна Віталіївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за договором № 576652-КС-002 про надання кредиту від 24.01.2026 року, що становить 144 222,44 грн.,що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 65 140,60 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 49 057,64 грн.; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 30 024,20 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 0,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 02.10.2026 року.

Головуючий: