Ухвала суду № 140319948, 05.10.2026, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 184/2492/26

Номер провадження 4-с/184/16/26

05 жовтня 2026 року Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Томаш В.І.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової Т.В.,

розглянувши в м. Покров цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , представник скаржника ОСОБА_2 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересована особа державний виконавець Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, -

ВСТАНОВИВ:

Представник скаржника звернулась до суду з даною скаргою та просить зобов`язати Нікопольський відділ ДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна ОСОБА_1 , запис про обтяження №9066586, посилаючись на наступні обставини.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 17.09.2009 року Відділом державної виконавчої служби Орджонікідзевського міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА972304. На підставі зазначеної постанови до ДРРП внесено запис про обтяження: тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 9066586. Водночас, за даними Єдиного реєстру боржників, виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 , що відкриті в період до 17.09.2009 відсутні. Скаржник звернулася до Нікопольського відділу ДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про зняття арешту. З отриманої відповіді стало відомо, що неможливо достовірно встановити виконавчі провадження, на підставі яких було накладено арешт та з питання зняття арешту рекомендовано звернути до суду. Наявність арешту на час звернення до суду зі скаргою підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав перешкоджає скаржнику у здійсненні права власності, а саме: вільно користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а також вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В судове засідання скаржник та її представник не з`явились, представник надала заяву про розгляд справи у їх відсутності, скаргу підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити.

В судове засідання представник Нікопольського відділу ДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 17.09.2009 року Відділом державної виконавчої служби Орджонікідзевського міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА972304. На підставі зазначеної постанови до ДРРП внесено запис про обтяження: тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 9066586.

Водночас, за даними Єдиного реєстру боржників, виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 , що відкриті в період до 17.09.2009 відсутні.

Скаржник звернулася до Нікопольського відділу ДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про зняття арешту. З отриманої відповіді стало відомо, що неможливо достовірно встановити виконавчі провадження, на підставі яких було накладено арешт та з питання зняття арешту рекомендовано звернути до суду.

Наявність арешту на час звернення до суду зі скаргою підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав перешкоджає скаржнику у здійсненні права власності, а саме: вільно користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а також вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Виконавчий документ в справі виданий за дії Закону України від 21.04.1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону №606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.

Згідно із ч. 2 ст. 57 Закону №606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.

Правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 22 Закону №606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ст. 371 ЦПК України 2004 року).

Такі ж положення містить ст. 433 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02.06.2016 року №1404 VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404 VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом до виконання у строки, встановлені цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05.10.2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

У ч. 4 ст. 59 Закону №1404-VIII передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону №1404-VIII).

Відповідно до даних Єдиного реєстру боржників - виконавчий документ повторно на виконання не надходив і на виконанні не перебував.

Застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (зокрема приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі №127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року в справі №2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі №147238/2009, від 10 грудня 2025 року в справі №202/5715/24, від 01 квітня 2026 року в справі №711/6615/24 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Такі ж висновки наведені в постановах Верховного Суду від 30 квітня 2025 року в справі №753/12589/23, від 26 липня 2024 року в справі №761/687/14, від 07 липня 2021 року в справі №2-356/12, від 03 листопада 2021 року в справі №161/14034/20, від 22 грудня 2021 року в справі №645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року в справі №127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року в справі №127/1547/14-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

З моменту завершення виконавчого провадження минуло більше 15 років, виконавче провадження вже знищене у зв`язку із закінченням строку його зберігання і відомості про те, що стягувач або його правонаступники повторно пред`являли вказаний виконавчий лист до виконання - відсутні.

Визначення посадової особи, яка має повноваження зняти арешт з майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні, залежить від конкретних обставин і підстав зняття такого арешту.

Оспорюваний арешт майна накладено постановою державного виконавця відділом державної виконавчої служби Орджонікідзевського міського управління юстиції правонаступником якого є Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України тому саме вказаний орган виконавчої служби є відповідальним за скасування обтяження спірного майна.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 01.04.2026 року в справі №711/6615/24.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.05.2020 року в справі №554/8004/16 зробила висновок про те, що в разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України . Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24.05.2021 року в справі №712/12136/18 (провадження №61-4726сво19) сформульовано висновок про те, що боржник як сторона виконавчого провадження у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Таким чином, скарга представника скаржника на дії/бездіяльність органу примусового виконання є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 18, 74 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , представник скаржника ОСОБА_2 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересована особа державний виконавець Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - задовольнити.

Зобов`язати Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , запис про обтяження: №9066586.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

Суддя Покровського міського суду В. І. Томаш