Ухвала суду № 140319144, 05.10.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

05 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/13309/26

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Серга С.М., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні;

стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 236486,88 грн;

визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку.

Відповідно до підпунктів 3, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Частиною третьою статті 161 КАС України регламентовано, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

В силу положень частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у вигляді 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; майнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За приписами статті 7 Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.

Позов поданий через систему "Електронний суд", містить одну вимогу майнового та дві вимоги немайнового характеру, проте судом встановлено обов`язок позивача щодо сплати судового збору лише за подання позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; стягнення на користь позивача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 236486,88 грн.

Ппозивачем має бути сплачений судовий збір у загальному розмірі 2956,86 грн (з розрахунку 1331,20 х 0,8 +1% від 236 486,88 х 0,4 х 0,8).

Посилання позивача на те, що він звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій та особа з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, суд вважає помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, до яких належать учасники бойових дій, визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в статті 12 якого закріплено пільги учасникам бойових дій та гарантії їх соціального захисту.

За умовами частини другої статті 22 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

Зі змісту наведених норм суд вбачає, що сама по собі наявність у особи статусу учасника бойових дій не звільняє її від сплати судового збору, конструкція правових норм вимагає встановлення характеру порушених прав.

Предмет позову у цій категорії спорів (в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та стягнення на користь позивача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 236486,88 грн) є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу, а статус позивача як учасника бойових дій не впливає ні на підстави виникнення правовідносин, ні на зміст чи обсяг права, а тому необхідність для застосування судом пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI відсутня.

Вказана правова позиція є стабільною у судовій практиці, враховує висновок щодо застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 160/20070/21, а у подальшому підтриманий у постанові від 24.04.2025 у справі №520/23062/24, де додатково наголошено на відсутності підстав для відступу від правової позиції.

Відповідно до частини п`ятої статті 241 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

До позовної заяви на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору представником позивача долучено лише посвідчення, яке свідчить, що позивач є ветераном війни та учасником бойових дій. Жодних інших документів, які б вказували про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору не надано.

Зважаючи на викладене, суд ураховує актуальну та релевантну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 520/23062/24, та вважає помилковими посилання позивача на наявність підстав звільнення від сплати судового збору.

Суд вважає правильним посилання представника позивача на пункт 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI в частині звільнення позивача від сплати судового збору за подання вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку.

Проте ця норма не застосовується до позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; стягнення на користь позивача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 236486,88 грн, виходячи з наступних міркувань.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці" та складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці".

З огляду на викладене, пільга щодо звільнення від сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, не поширюється на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Така застосування правової норми відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 22.01.2026 № 380/23553/24.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Судом встановлено, що позивач звернувся до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при звільненні, стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 236486,88 грн, тобто зі спором, що виник у зв`язку із проходженням та звільненням з публічної служби.

Визначаючись із тим, чи дотримано позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22, відповідно до яких звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, у справах щодо проходження та звільнення з публічної служби обмежене місячним строком, визначеним частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, строк звернення до суду з вимогами щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить один місяць з дня фактичного проведення остаточного розрахунку.

Зі змісту позовної заяви суд вбачає, що остаточний розрахунок із позивачем проведено 30.06.2026, тоді як із позовом позивач звернувся до суду лише 30.09.2026, тобто поза межами місячного строку звернення до адміністративного суду.

Разом із позовною заявою позивачем не подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до приписів частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без належного обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав та надати відповідні докази.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, позовну заяву належить залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачу строк на усунення недоліків десять днів з дня вручення копії даної ухвали та роз`яснити, що неусунення недоліків у встановлений судом строк є підставою для повернення позовної заяви.

Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду 1) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом із зазначенням підстав для поновлення строку звернення до суду та долученням належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, існування обставин, що об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду; 2) доказів сплати судового збору в розмірі 2956,86 грн за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101, код за ЄДРПОУ: 37959255, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок: UA078999980313191206084016719, Призначення платежу: Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд, або доказів на підтвердження підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя С.М. Серга