Рішення № 140317795, 05.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/11826/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту також відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у поданні ОСОБА_1 шляхом внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не скасуванні розшуку ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді по суті заяви на відстрочку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати відповідача направити до Головного управління Національної поліції в м. Києві та/або Київській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтею 210 КУпАП до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2026 та прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки з підстав, визначених у пункті 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . За його твердженням, у травні 2025 року його було поставлено на військовий облік та оформлено відстрочку у зв`язку з бронюванням як працівника ВГСП «Спеціальне конструкторське бюро» АТ «Київський Радіозавод».

Позивач стверджує, що 27.02.2026 його попереднє бронювання було припинено підприємством, а 28.02.2026 підприємство подало його на нове бронювання.

За твердженням позивача, 02.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Національної поліції для його доставлення до ТЦК з метою складення протоколу, а в застосунку «Резерв+» як причину було зазначено: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК». Сам позивач пов`язує такі дії з нібито невиконанням ним обов`язку щодо проходження ВЛК.

03.03.2026 роботодавцю було відмовлено у бронюванні позивача із зазначенням причини «Особа перебуває у розшуку». У зв`язку з цим позивач вважає, що внесення відповідачем відомостей про порушення правил військового обліку та звернення до Національної поліції безпосередньо перешкодили його повторному бронюванню.

Позивач стверджує, що процедура надання відстрочки у зв`язку з бронюванням не передбачає направлення військовозобов`язаного на ВЛК. З огляду на це вважає безпідставним внесення щодо нього інформації про порушення правил військового обліку через непроходження/відмову від проходження ВЛК.

Позивач зазначає, що 03-16.03.2026 він неодноразово подавав через «Резерв+» запити щодо виправлення відомостей, однак такі запити відхилялися або залишались без результату. 04.03.2026 позивач поштовим відправленням звернувся до відповідного відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виправлення недостовірних відомостей та виключення інформації про порушення правил військового обліку, а також окремою заявою про надання відстрочки за пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», посилаючись на самостійне виховання та утримання двох малолітніх дітей. 12.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивачу, що заяву про відстрочку необхідно подавати через центр надання адміністративних послуг.

Позивач вважає таку відповідь неналежним розглядом заяви по суті та посилається на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 у справі №460/1398/26.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

09.06.2026 позивачем подано до суду клопотання про долучення доказів та врахування нових істотних обставин, в якій він просив долучити заяву від 03.06.2026, подану до ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо виключення відомостей про порушення правил військового обліку, припинення перебування у розшуку та усунення порушення його прав, а також документи, які підтверджують наявність у нього чинної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як батька трьох дітей.

Позивач посилається на те, що станом на дату подання клопотання сплив строк, передбачений частиною сьомою статті 38 КУпАП, для накладення адміністративного стягнення за статтею 210 КУпАП. При цьому, на його думку, відповідач не надав доказів складення протоколу про адміністративне правопорушення, винесення постанови або існування належним чином оформленого адміністративного провадження.

Окремо позивач зазначає, що на момент подання клопотання має чинну відстрочку від призову як батько трьох дітей, і вважає, що ця обставина свідчить про відсутність правових підстав для здійснення щодо нього заходів, спрямованих на призов під час мобілізації, та має бути врахована судом при оцінці правомірності збереження за ним статусу особи, яка перебуває у розшуку.

У заяві про долучення доказу та вирішення справи по суті від 21.06.2026 позивач зазначив, що ним отримано від відповідача лист, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 посилається на те, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, в порушення вимог, передбачених абзацом 3 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абзацу 3 пункту 38 Наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», у визначені строки та порядок не пройшов ВЛК. Позивач наголошує на тому, що відповідач у листі не посилається на жодне конкретне рішення, направлення, повістку чи інший документ, яким на позивача було б покладено обов`язок пройти військово-лікарську комісію у визначений строк, наведене твердження фактично ґрунтується виключно на загальних нормах законодавства, якими встановлено загальний обов`язок проходити медичний огляд згідно з рішенням відповідного органу.

Позивач зазначив, що обов`язок проходження ВЛК не виникає автоматично, не може презюмуватися та не залежить від суб`єктивних припущень посадових осіб. Для виникнення такого обов`язку має існувати конкретне рішення уповноваженого органу, а також належні та допустимі докази того, що зміст цього рішення був доведений до відома особи у встановленому законом порядку.

Відповідач у поданих до суду поясненнях, в яких позов не визнав, вважаючи заявлені вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач зазначає, що позивач перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 та допустив порушення правил військового обліку. Як останнє порушення відповідач вказує дату 02.05.2026 та кваліфікує його як непроходження або відмову від проходження військово-лікарської комісії. В обґрунтування відповідач посилається на абзац третій частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який передбачає обов`язок громадян проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби, а також на пункт 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ №402.

На підставі цього відповідач стверджує, що позивач не виконав передбачений законодавством обов`язок військовозобов`язаного, що є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період і утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Окремо відповідач заперечує проти вимоги про повторний розгляд заяви позивача від 04.03.2026 щодо надання відстрочки за пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Посилаючись на пункт 58 Порядку №560 у редакції після змін, внесених постановою КМУ №1364 від 24.10.2025, відповідач зазначає, що військовозобов`язаний має подавати заяву про надання або переоформлення відстрочки особисто через центр надання адміністративних послуг, а не безпосередньо до ТЦК та СП. Відповідач зазначає, що адміністратор ЦНАП невідкладно формує та передає таку заяву засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг до відповідного ТЦК та СП, після чого заява підлягає реєстрації. З огляду на це ІНФОРМАЦІЯ_2 вважає, що безпосереднє звернення позивача із заявою про відстрочку до ТЦК не відповідало встановленій процедурі. Вказану позицію, як зазначено у поясненнях, було доведено до позивача листом ІНФОРМАЦІЯ_3 №7/2605 від 12.03.2026.

Також відповідач зазначив, що станом на дату пояснень позивач користується відстрочкою від призову на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивачем подано до суду заперечення на пояснення відповідача, в яких зазначено, що виходячи з відповіді відповідача від 05.06.2026 правопорушення відносно позивача обліковане 02.03.2026, у той час як з додаткових пояснень вбачається, що відповідне правопорушення було обліковане вже 02.05.2026.

Щодо фактичних обставин справи, позивач повторно пояснив, що 27.02.2026 через технічну відсутність у застосунку «Дія» передбаченого чинним законодавством механізму продовження бронювання загальним наказом керівника підприємства з усіх працівників, у тому числі з ОСОБА_1 , було знято бронювання. 28.02.2026 позивача було подано на бронювання відповідно до нового (актуального) наказу №52 Державного космічного агентства України від 25.02.2026. 02.03.2026, тобто вже після подання позивача на бронювання, відповідач вчинив дії щодо подання позивача у розшук у зв`язку з нібито непроходженням / відмовою від проходження військово-лікарської комісії. Позивач стверджує, що про такі дії дізнався 03.03.2026 із застосунку «Резерв+», де було відображено повідомлення: « ІНФОРМАЦІЯ_6 звернувся до Нацполіції для доставлення вас для складання протоколу про порушення правил військового обліку». У той же день, 03.03.2026, підприємству позивача - ВГСП «Спеціальне конструкторське бюро» АТ «Київський Радіозавод» - було відмовлено у бронюванні позивача з підстави: «Особа перебуває у розшуку». Таким чином, позивач стверджує, що між діями відповідача від 02.03.2026 та неможливістю реалізувати бронювання позивача 03.03.2026 існує безпосередній причинно-наслідковий зв`язок та такі дії спричинили для позивача негативні наслідки у вигляді відмови у бронюванні.

24.09.2026 позивачем подано до суду клопотання, в якому зазначено, що 23.09.2026 у застосунку «Резерв+» він виявив повідомлення від 21.09.2026 о 23:50 про те, що ТЦК та СП відкликали звернення до Національної поліції щодо нього. Після цього, за твердженням позивача, він перевірив відомості у Реєстрі «Оберіг» та встановив, що станом на 23.09.2026 інформація про порушення правил військового обліку та пов`язаний із нею статус щодо нього вже відсутні. На цій підставі позивач вважає, що в ході розгляду справи відповідач фактично усунув наслідки оскаржуваних дій: відкликав звернення до Національної поліції та припинив існування відповідних негативних відомостей у Реєстрі.

Разом з тим позивач наголошує, що подальше усунення таких наслідків не змінює правової оцінки первісних дій відповідача та не усуває необхідності перевірити їх правомірність станом на момент вчинення. Він також зазначає, що відповідач, попри відкликання звернення до поліції та відсутність відповідних відомостей у Реєстрі, продовжує наполягати на правомірності своїх попередніх дій.

У зв`язку з цим позивач просить суд оцінити ці обставини при вирішенні питання про правомірність первісних дій та бездіяльності відповідача і вирішити справу по суті на підставі наявних доказів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2026 закрито провадження в адміністративній справі №320/11826/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині позовних вимог про:

- визнання протиправними дій відповідача, які полягають у поданні ОСОБА_1 шляхом внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не скасуванні розшуку ОСОБА_1 ;

- зобов`язання відповідача виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язання відповідача направити до Головного управління Національної поліції в м. Києві та/або Київській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтею 210 КУпАП до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.

Таким чином, в межах означеної адміністративної справи підлягають розгляду наступні позовні вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді по суті заяви на відстрочку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2026 та прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки з підстав, визначених у пункті 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 .

28.02.2026 Відособленим госпрозрахунковим структурним підрозділом ПрАТ «Київський радіозавод» Спеціальне конструкторське бюро» було подано заяву №20260228-2032010 про бронювання працівників, зокрема і ОСОБА_1 , за результатами розгляду якої 03.03.2026 відмовлено у бронюванні позивача як такого, що перебуває у розшуку.

Витягом із застосунку «Резерв+» підтверджується, що відносно позивача внесено інформацію про порушення правил військового обліку та про звернення ТЦК до Нацполіції. У розділі «Причина звернення до Нацполіції» зазначено: не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК, дата звернення - 02.03.2026.

Також з витягу із застосунку «Резерв+» вбачається наявність у позивача відстрочки на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до завершення мобілізації.

Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 03.03.2026 про оформлення йому у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 12.03.2026 №7/2605 позивача за результатами розгляду заяви про надання відстрочки від призову під час мобілізації на особливий період повідомлено, що відповідно до пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.06.2026 №17/5415 на заяву позивача повідомлено, що він, будучи військовозобов`язаним, в порушення вимог, передбачених абзацом 3 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу 3 пункту 38 наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» у визначені строки не пройшов ВЛК. Відповідно до наявних відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів правопорушення за позивачем обліковане 02.03.2026. З огляду на викладене, вказані дії мають склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

В листі зазначено, що станом на момент надання відповіді службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 за вказаним фактом адміністративного правопорушення протоколи про вчинення адміністративного правопорушення за участю позивача та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не складалися. З огляду на викладене, повідомлено, що позивачу необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 в будь-який момент для складання протоколу про адміністративне правопорушення або подання відповідної заяви, після чого з врахуванням матеріалів справи про адміністративне правопорушення буде винесено відповідну постанову та вжито заходів щодо зняття з розшуку. Зазначено, що оформлена позивачу відстрочка від призову на військову службу відповідно до статті 247 КУпАП не включає адміністративну відповідальність за вчинене ним правопорушення.

Не погоджуючись із правомірністю бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який ґрунтується на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону, що унеможливлює або істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист, Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється та визначається Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон № 2232).

Відповідно до частини першої, другої статті 1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі по тексту - Закон №3543-ХІІ) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ в редакції, чинній на дату подання позивачем заяви, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі по тексту - Порядок №560, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); дату народження; адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування); адресу електронної пошти; контактний номер телефону.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Адміністратор центру невідкладно засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає заяву відповідно до Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2979), - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2025 р. № 1364.

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).

Отже, наведеними положеннями Порядку №560 встановлено спеціальний порядок реалізації військовозобов`язаним права на звернення із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

При цьому станом на дату звернення позивача із заявою (березень 2026 року) пунктом 58 Порядку №560 було передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки військовозобов`язаний подає відповідну заяву особисто через центр надання адміністративних послуг, який невідкладно формує та передає її засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, законодавцем визначено спеціальний порядок подання заяви про надання відстрочки, дотримання якого є необхідною передумовою для її подальшого розгляду комісією, утвореною при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що позивач звернувся із заявою від 03.03.2026 безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у той час як доказів подання цієї заяви через центр надання адміністративних послуг у порядку, передбаченому пунктом 58 Порядку №560, матеріали справи не містять.

Таким чином, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів позивачем не було дотримано встановленого нормативно-правовими актами спеціального порядку звернення із заявою про надання відстрочки.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не залишив звернення позивача без реагування, а листом від 12.03.2026 повідомив його про встановлений пунктом 58 Порядку №560 порядок подання заяви про надання відстрочки через центр надання адміністративних послуг.

Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку, що відсутність рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання або відмову у наданні позивачу відстрочки не може бути кваліфікована як протиправна бездіяльність відповідача, оскільки обов`язок розглянути заяву в порядку, передбаченому пунктами 58, 60 Порядку №560, виникає за умови її подання у встановленому цим Порядком порядку.

При цьому направлення відповідачем позивачу листа від 12.03.2026 із роз`ясненням порядку подання заяви через центр надання адміністративних послуг відповідало встановленому Порядком №560 механізму реалізації права на відстрочку та не свідчить про неправомірну відмову відповідача у розгляді належно поданої заяви.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів звернення позивача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в порядку, встановленому, пунктом 58 Порядку №560, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому суд бере до уваги, що відповідно до військово-облікового документа, сформованого 23.09.2026 у застосунку «Резерв+», позивач має чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зазначена обставина додатково характеризує правовий статус позивача, однак не змінює висновків суду щодо недотримання ним встановленого на час виникнення спірних правовідносин порядку звернення із заявою про надання відстрочки на іншій підставі.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.