Ухвала суду № 140317740, 05.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

05 жовтня 2026 року 320/37953/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в місті Києві заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, треті особи: Головне управління ДПС у м. Києві, Державна податкова служба України про визнання протиправною та скасування довідки,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, треті особи: Головне управління ДПС у м. Києві, Державна податкова служба України, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Довідку від 14.08.2026 № 548/26 в частині висновку, викладеного в підпункті 4.2 пункту 4 розділу 3.1, про незазначення ОСОБА_1 доходу в сумі 584 350 грн, нібито отриманого від ОСОБА_2 28.05.2024, а також у частині пункту 4.1 розділу IV щодо включення цієї суми до загальної суми недостовірних відомостей, визначення загальної розбіжності в розмірі 1 026 638 грн і віднесення її до діапазону від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

- визнати протиправною та скасувати Довідку в частині висновку, викладеного в підпункті 4.1 пункту 4 розділу 3.1, про незазначення доходу в сумі 401 049 грн у вигляді коштів, зарахованих на рахунки позивачки в АТ КБ «ПриватБанк», а також у частині пункту 4.1 розділу IV щодо включення цієї суми до загальної суми недостовірних відомостей і визначення загальної розбіжності в розмірі 1 026 638 грн;

- визнати протиправною та скасувати Довідку в частині висновку пункту 4.1 розділу IV про встановлення в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-6 КУпАП;

- визнати протиправною та скасувати Довідку в частині висновку про зазначення неточних відомостей, визначених у п.п. 5.2 п. 5, п.п. 7.1 п. 7 розділу 3.1 Довідки, а також у п. 6 розділу 3.1 Довідки в частині АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ 21133352);

- визнати протиправною та скасувати Довідку в частині висновку, викладеного в підпункті 5.2 пункту 5 розділу 3.1, та пов`язаного з ним висновку пункту 4.1 розділу IV про зазначення неточних відомостей щодо особи, якій позичено 35 000 доларів США;

- визнати протиправною та скасувати Довідку в частині висновку, викладеного в підпункті 7.1 пункту 7 розділу 3.1, та пов`язаного з ним висновку пункту 4.1 розділу IV про зазначення неточних відомостей через невідображення договору позики від 28.05.2024 у розділі 14 Декларації;

- визнати протиправною та скасувати Довідку в частині висновків, викладених у розділі 3.3 і пункті 4.3 розділу IV, про встановлення в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-4 КУпАП.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02.10.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Державній податковій службі України (код ЄДРПОУ 43005393) та Головному управлінню ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011), їх посадовим особам і дисциплінарним комісіям до набрання законної сили рішенням у цій справі:

вчиняти дії, спрямовані на порушення (відкриття) та здійснення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

складати висновки, подання та видавати накази (рішення) про застосування до неї дисциплінарного стягнення, підставою для яких є Довідка Національного агентства з питань запобігання корупції про результати проведення повної перевірки декларації від 14.08.2026 № 548/26, у тому числі на виконання листа ДПС України від 14.09.2026 № 21386/7/99-00-14-07-01-07.

На обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що після проведення НАЗК повної перевірки декларації позивача та складення оскаржуваної довідки від 14.08.2026 № 548/26 НАЗК повідомило про результати перевірки її роботодавця. У подальшому Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до ДПС України щодо можливих ознак адміністративного правопорушення та правопорушення, пов`язаного з корупцією, а ДПС України ініціювала перед Головним управлінням ДПС у м. Києві питання про відкриття щодо позивача дисциплінарного провадження. На думку представника подальше використання висновків оскаржуваної довідки як підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності до вирішення судом питання щодо правомірності цієї довідки може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав позивача у межах цієї справи.

Також представник посилається на наявність, на його думку, очевидних ознак протиправності оскаржуваної довідки, зокрема щодо висновків НАЗК про відображення позивачем недостовірних відомостей у декларації, та зазначає, що відповідні висновки не відповідають відомостям, які містяться у декларації та документах, досліджених НАЗК.

З огляду на викладене представник просить до набрання законної сили рішенням у цій справі заборонити ДПС України та Головному управлінню ДПС у м. Києві, їх посадовим особам і дисциплінарним комісіям вчиняти дії щодо порушення та здійснення дисциплінарного провадження стосовно позивача, а також приймати за його результатами рішення про застосування дисциплінарного стягнення, якщо підставою для таких дій є оскаржувана довідка НАЗК.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вищенаведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.

Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

Як убачається зі змісту заяви, представник позивача пов`язує необхідність забезпечення позову насамперед із можливістю відкриття та здійснення щодо позивача дисциплінарного провадження на підставі висновків, викладених у довідці НАЗК.

Водночас, суд зазначає, що сам факт ініціювання питання про відкриття дисциплінарного провадження та можливість у майбутньому прийняття за його результатами певного рішення не свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі істотно ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав позивача.

Представником не наведено та матеріалами заяви не підтверджено обставин, які б свідчили про те, що у разі задоволення позову виконання такого рішення буде неможливим або істотно ускладненим саме внаслідок незастосування заявленого заходу забезпечення позову.

Посилання представника позивача на можливість застосування до позивача дисциплінарного стягнення, у тому числі звільнення, за своєю суттю стосуються ймовірного розвитку подій у майбутньому та не підтверджують наявності реальної, а не припущеної небезпеки порушення прав позивача.

При цьому дисциплінарне провадження та рішення, яке може бути прийняте за його результатами, мають самостійне правове значення та не є предметом оскарження у цій адміністративній справі.

Предметом спору у справі є правомірність довідки НАЗК від 14.08.2026 № 548/26, тоді як заявлений захід забезпечення позову спрямований на заборону Державній податковій службі України та Головному управлінню ДПС у м. Києві здійснювати визначені законом повноваження у сфері дисциплінарного провадження.

Саме по собі використання Довідки НАЗК як одного з документів, що може бути врахований під час вирішення питання про дисциплінарну відповідальність, не змінює самостійного характеру відповідних правовідносин.

Отже, заявлений захід фактично спрямований не безпосередньо на збереження існуючого стану правовідносин щодо предмета спору, а на недопущення можливого прийняття у майбутньому інших рішень та вчинення інших дій у межах окремих правовідносин.

При цьому, щодо посилань представника на очевидні ознаки протиправності довідки НАЗК суд зазначає таке.

Із заяви вбачається, що на підтвердження очевидної протиправності довідки представник посилається, зокрема, на відмінності у відображенні відомостей щодо позики, застосування положень роз`яснень НАЗК щодо відображення позик, розбіжності у зазначенні розміру аліментів, а також на визначення характеру окремих надходжень коштів.

Суд зазначає, що наведені обставини стосуються безпосередньо правильності висновків НАЗК та потребують дослідження і оцінки відповідних документів, змісту декларації, пояснень сторін, нормативного регулювання та інших доказів у їх сукупності.

Отже, встановлення правомірності чи протиправності відповідних висновків НАЗК потребує розгляду спору по суті та оцінки доказів, а тому на цій стадії суд не вбачає очевидних, беззаперечних та таких, що не потребують додаткового дослідження, ознак протиправності оскаржуваної довідки.

При цьому надання оцінки зазначеним представником аргументам у межах розгляду заяви про забезпечення позову фактично означало б вирішення частини спору по суті, що не відповідає призначенню інституту забезпечення позову.

Посилання представника на те, що дисциплінарне провадження може завершитися застосуванням до позивача дисциплінарного стягнення, саме по собі також не є достатньою підставою для висновку про необхідність забезпечення позову.

Суд бере до уваги, що можливе прийняття в майбутньому рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не позбавляє її права на судовий захист щодо такого рішення у встановленому законом порядку.

Водночас інститут забезпечення позову не може використовуватися для блокування здійснення повноважень суб`єкта владних повноважень лише з огляду на припущення про можливість прийняття ним у майбутньому рішення, яке може негативно вплинути на права особи.

Таким чином, представником не доведено наявності передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову.

Виходячи з викладених представником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 73, 76, 77, 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Василенко Г.Ю.