Рішення № 140317680, 05.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року № 640/6744/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Антимонопольного комітету України, третя особа - Приватне підприємство «Автомагістраль» про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі також позивач, ПАТ «АТ «Київводоканал») з адміністративним позовом до Антимонопольного комітету України (далі також відповідач, АМКУ), третя особа - Приватне підприємство «Автомагістраль» (далі також ПП «Автомагістраль»), яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Антимонопольного комітету України від 20.01.2022 №1196-р/пк-пз в частині задоволення скарги від 05.01.2022 №UA-2021-12-08-008286-а.с.2.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішення Антимонопольного комітету України є протиправним, оскільки відповідачем не було належним чином враховано специфіку предмета закупівлі та особливості організації поставки асфальтобетонної продукції. Позивач зазначає, що умовами тендерної документації передбачено поставку продукції на умовах EXW, тобто шляхом самовивозу зі складу постачальника транспортом та за рахунок замовника. У зв`язку з цим місцезнаходження складу постачальника безпосередньо впливає на транспортні витрати позивача, тривалість перевезення асфальтобетонної суміші, кількість можливих рейсів протягом робочого дня та оперативність виконання аварійно-відновлювальних робіт.

Позивач наголошує, що необхідність встановлення місця відвантаження продукції в межах міста Києва обумовлена характером його діяльності, зокрема необхідністю оперативного усунення аварійних ситуацій на об`єктах водопровідно-каналізаційного господарства та подальшого відновлення порушеного благоустрою. За твердженням позивача, збільшення відстані від місця відвантаження асфальтобетонної суміші до місця її використання спричиняє додаткові витрати пального, збільшення часу транспортування, зменшення кількості продукції, яку можливо отримати протягом робочого дня, та, відповідно, необхідність здійснення додаткових рейсів. У зв`язку із цим спірна вимога тендерної документації, на думку позивача, була спрямована на забезпечення принципів максимальної економії та ефективності здійснення закупівлі, а не на обмеження конкуренції чи дискримінацію потенційних учасників.

Крім того, позивач вказує, що нормативні вимоги щодо максимально допустимого часу та відстані транспортування асфальтобетонної суміші визначають лише граничні технологічні параметри її перевезення та не спростовують економічної доцільності встановлення замовником місця відвантаження продукції в межах міста Києва. На переконання позивача, відповідач, визнаючи таку умову дискримінаційною, не надав належної оцінки доводам замовника щодо умов самовивозу продукції, необхідності мінімізації транспортних витрат та забезпечення оперативності виконання робіт, унаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог законодавства у сфері публічних закупівель.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Мазур А.С.) від 25.04.2022 залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» без руху.

13.12.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання Закону України №2825-IX від 13 грудня 2022 року «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 прийнято адміністративну справу № 640/6744/22 до розгляду та відкрито провадження (суддя Діска А.Б.). Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

До Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив Антимонопольного комітету України, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що оскаржуване рішення є законним та прийнятим у межах повноважень органу оскарження, визначених Законом України «Про публічні закупівлі».

Відповідач зазначає, що під час розгляду скарги ПП «Автомагістраль» було встановлено, що вимога тендерної документації щодо здійснення поставки продукції в межах міста Києва на умовах EXW фактично обмежує коло потенційних учасників закупівлі виключно суб`єктами господарювання, які мають виробничі потужності або склад у межах адміністративної території міста Києва. При цьому скаржник мав власні виробничі потужності та склади у Київській області та заявляв про можливість забезпечити поставку асфальтобетонної суміші з дотриманням установлених технологічних вимог.

Антимонопольний комітет України також посилається на те, що нормативні документи, які регулюють транспортування асфальтобетонних сумішей, визначають допустимий час та максимальну відстань транспортування, однак не містять вимоги щодо обов`язкового розташування виробника або складу постачальника саме в межах міста Києва. У зв`язку з цим відповідач вважає, що позивач не довів об`єктивної необхідності встановлення саме такого територіального обмеження, а тому відповідна умова тендерної документації порушувала принципи недискримінації учасників та добросовісної конкуренції.

Крім того, відповідач звертає увагу, що після прийняття оскаржуваного рішення позивач вніс зміни до тендерної документації, передбачивши можливість розташування складу постачальника не лише в межах міста Києва, а й на відстані не більше 10 км від його адміністративної межі. На думку АМКУ, зазначене додатково свідчить про те, що первісна вимога не була єдино необхідним способом забезпечення потреб замовника. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій він не погоджується з доводами Антимонопольного комітету України та наголошує, що відповідач як в оскаржуваному рішенні, так і у відзиві не врахував одну з істотних умов закупівлі, а саме те, що поставка асфальтобетонної продукції здійснюється на умовах самовивозу. За таких умов саме позивач власним транспортом та за власний рахунок здійснює вивезення асфальтобетонної суміші зі складу постачальника до місця її використання, у зв`язку з чим місце розташування складу безпосередньо впливає на транспортні витрати, тривалість перевезення, кількість можливих рейсів протягом робочого дня та оперативність виконання аварійно-відновлювальних робіт.

Також позивач зазначає, що збільшення відстані до місця відвантаження продукції за межами міста Києва призводить до додаткових витрат пального, збільшення часу транспортування та зменшення кількості асфальтобетонної суміші, яку можливо отримати протягом робочого дня. На думку позивача, встановлення місця відвантаження в межах міста Києва було обумовлено необхідністю забезпечення максимальної економії та ефективності закупівлі, а не наміром обмежити конкуренцію. У зв`язку з цим позивач вважає, що висновки відповідача про дискримінаційний характер спірної умови є необґрунтованими, а доводи відзиву не спростовують наведених у позовній заяві підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 клопотання відповідача про залучення до розгляду справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору задоволено. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство «Автомагістраль».

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

ПАТ «АК «Київводоканал» в електронній системі закупівель було оприлюднено оголошення про проведення процедури відкритих торгів за ідентифікатором UA-2021-12-08-008286-a щодо закупівлі асфальтобетонної продукції.

Тендерною документацією за відповідною процедурою закупівлі, зокрема за лотом №2, було передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах EXW (самовивіз) зі складу постачальника, розташованого в межах міста Києва.

Не погоджуючись із зазначеною умовою тендерної документації, ПП «Автомагістраль» 05.01.2022 звернулося до Антимонопольного комітету України зі скаргою №UA-2021-12-08-008286-a.c.2, в якій, серед іншого, вказувало на дискримінаційний характер вимоги щодо розташування складу постачальника виключно в межах міста Києва.

В обґрунтування скарги ПП «Автомагістраль» зазначало, що має можливість поставляти асфальтобетонну продукцію з виробничих потужностей, розташованих у Київській області, з дотриманням установлених нормативними документами вимог до часу та відстані транспортування асфальтобетонних сумішей. На переконання скаржника, прив`язка місця відвантаження продукції саме до адміністративних меж міста Києва без належного обґрунтування звужує коло потенційних учасників процедури закупівлі.

Рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 20.01.2022 №1196-р/пк-пз скаргу ПП «Автомагістраль» було задоволено, а ПАТ «АК «Київводоканал» зобов`язано внести зміни до тендерної документації з метою усунення встановлених порушень.

Приймаючи вказане рішення, орган оскарження виходив із того, що встановлення замовником вимоги щодо розташування складу постачальника виключно в межах міста Києва обмежує можливість участі у процедурі закупівлі суб`єктів господарювання, які мають виробничі потужності або склади за межами міста Києва, однак спроможні забезпечити поставку продукції з дотриманням технологічних вимог.

АМКУ також врахував, що нормативними документами, на які посилався замовник, встановлено певні вимоги щодо допустимого часу та відстані транспортування асфальтобетонних сумішей, однак такі нормативні акти не передбачають обов`язкового розташування складу чи виробничих потужностей постачальника саме в адміністративних межах міста Києва.

У подальшому позивачем було внесено зміни до тендерної документації, відповідно до яких передбачено можливість знаходження складу постачальника на відстані не більше 10 км від крайньої межі міста Києва».

Водночас, процедура закупівлі була відмінена у зв`язку з поданням для участі у відкритих торгах менше двох тендерних пропозицій.

Не погоджуючись із висновками Антимонопольного комітету України щодо дискримінаційного характеру спірної умови тендерної документації та вважаючи рішення від 20.01.2022 №1196-р/пк-пз у відповідній частині протиправним, ПАТ «АК «Київводоканал» звернулося до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі Закон № 922-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 3 Закону № 922-VIII закупівлі здійснюються, зокрема, за принципами добросовісної конкуренції, недискримінації учасників, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій.

За приписами статті 7 Закону № 922-VIII уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів: до здійснення оплати за договором про закупівлю перевіряє наявність договору про закупівлю, річного плану закупівель та звіту про результати проведення процедури закупівлі, які підтверджують проведення процедури закупівлі, за результатами якої укладено договір про закупівлю; вживає заходів з недопущення здійснення платежів з рахунка замовника згідно з узятим фінансовим зобов`язанням за договором про закупівлю у випадках: відсутності або невідповідності встановленим законодавством вимогам необхідних документів, передбачених абзацом другим цієї частини; відміни процедури закупівлі; набрання законної сили рішенням суду про визнання результатів процедури закупівлі недійсними; на період призупинення процедури закупівлі; наявності відповідного рішення органу оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 922-VIII Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) приймаються від імені Антимонопольного комітету України.

Порядок діяльності постійно діючої адміністративної колегії (колегій) встановлюється відповідно до Закону України «Про Антимонопольний комітет України», якщо інше не встановлено цим Законом.

За приписами статті 18 Закону № 922-VIII скарга до органу оскарження подається суб`єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель. Після розміщення скарги суб`єктом оскарження в електронній системі закупівель скарга автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна картка. Скарга разом з реєстраційною карткою в день розміщення суб`єктом оскарження автоматично оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу.

За результатами розгляду скарги орган оскарження має право прийняти рішення про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про закупівлі, передбаченої цим Законом) та про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов`язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз`яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства, або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.

Орган оскарження розглядає скаргу та приймає рішення на її підставі в межах одержаної за скаргою інформації та інформації, розміщеної в електронній системі закупівель. Рішення за результатами розгляду скарг приймаються органом оскарження виключно на його засіданнях.

Орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає обґрунтоване рішення, у якому зазначаються: висновок органу оскарження про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі; висновок органу оскарження про задоволення скарги повністю чи частково або про відмову в її задоволенні; підстави та обґрунтування прийняття рішення; у разі якщо скаргу задоволено повністю або частково - зобов`язання усунення замовником порушення процедури закупівлі та/або відновлення процедури закупівлі з моменту попереднього законного рішення чи правомірної дії замовника.

Рішення органу оскарження набирають чинності з дня їх прийняття та є обов`язковими для виконання замовниками, особами, яких вони стосуються.

З аналізу наведених норм вбачається, що Антимонопольний комітет України як орган оскарження у сфері публічних закупівель наділений повноваженнями здійснювати розгляд скарг щодо порушення законодавства у цій сфері, перевіряти дії замовника на відповідність вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» та приймати обов`язкові до виконання рішення за результатами такого розгляду. При цьому під час прийняття рішення орган оскарження зобов`язаний діяти в межах наданих повноважень, з урахуванням усіх обставин справи, на підставі інформації, що міститься в електронній системі закупівель, та забезпечуючи дотримання принципів об`єктивності, неупередженості та добросовісної конкуренції .

Отже, при вирішенні даного спору суд повинен перевірити, чи прийнято оскаржуване рішення відповідача на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, чи є воно обґрунтованим, тобто таким, що прийняте з урахуванням усіх обставин, які мають значення для справи, а також чи відповідає воно принципам, визначеним законодавством у сфері публічних закупівель.

З метою встановлення зазначених обставин суд виходить з того, що у спірних правовідносинах визначальне значення мають умови тендерної документації, яка відповідно до Закону № 922-VIII розробляється та затверджується замовником та визначає умови проведення відповідної процедури закупівлі.

Відповідно до пункту 31 частини першої статті 1 Закону № 922-VIII тендерна документація документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель.

Частиною першою статті 22 Закону № 922-VIII передбачено, що тендерна документація безоплатно оприлюднюється замовником разом з оголошенням про проведення конкурентних процедур закупівель в електронній системі закупівель для загального доступу.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону № 922-VIII у тендерній документації зазначаються відомості, необхідні для проведення процедури закупівлі, зокрема інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, кількість товару та місце його поставки, місце, де повинні бути виконані роботи чи надані послуги, строки поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, а також проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Частиною третьою статті 22 Закону № 922-VIII встановлено, що тендерна документація може містити іншу інформацію, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством та яку замовник вважає за необхідне включити до тендерної документації.

Водночас відповідно до частини четвертої статті 22 Закону № 922-VIII тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників.

Наведені положення у взаємозв`язку зі статтею 5 Закону № 922-VIII свідчать про те, що замовник наділений правом визначати умови закупівлі з урахуванням характеру предмета закупівлі та власних об`єктивних потреб, у тому числі визначати умови і місце поставки товару. Разом з тим таке право не є необмеженим, оскільки встановлені замовником вимоги мають відповідати принципам добросовісної конкуренції, максимальної економії, ефективності та пропорційності, а також не повинні створювати необґрунтованих перешкод для участі у процедурі закупівлі.

Отже, саме по собі визначення замовником певного місця поставки чи відвантаження товару не свідчить про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Вирішальним для встановлення правомірності такої умови є з`ясування того, чи має вона об`єктивне обґрунтування з огляду на предмет і умови конкретної закупівлі, чи є необхідною для забезпечення потреб замовника та чи не призводить до непропорційного обмеження кола потенційних учасників.

Враховуючи наведене нормативне регулювання, суд переходить до аналізу умов тендерної документації у межах спірної процедури закупівлі та обставин, якими позивач обґрунтовував необхідність встановлення відповідної умови.

Як встановлено судом, відповідно до пункту 3 розділу VI тендерної документації проект договору про закупівлю викладено у Додатку 6 до тендерної документації.

Пунктом 2.2 проекту договору поставки передбачено, що поставка продукції здійснюється в межах м. Києва на умовах EXW (передано на складі Постачальника) згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року.

Відповідно до пункту 3.1 проекту договору передача (приймання-передача) продукції здійснюється в пункті поставки згідно з пунктом 2.2 договору, а місцем відвантаження визначено склад Постачальника.

Крім того, пунктом 4.3 розділу І тендерної документації щодо лоту № 2 визначено місце поставки продукції - на умовах самовивозу в межах міста Києва.

Таким чином, у межах спірної процедури закупівлі замовником фактично було встановлено вимогу, за якою учасник повинен мати можливість здійснювати відвантаження асфальтобетонної продукції зі складу, розташованого саме в адміністративних межах міста Києва.

Саме правомірність встановлення зазначеної територіальної умови стала предметом розгляду скарги ПП «Автомагістраль» органом оскарження та, відповідно, предметом оцінки суду у цій справі.

Як убачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи необхідність встановлення у тендерній документації вимоги щодо відвантаження асфальтобетонної продукції саме в межах міста Києва, позивач посилався, зокрема, на нормативні вимоги щодо транспортування асфальтобетонних сумішей, а також на специфіку організації власної господарської діяльності.

Так, позивач зазначав, що транспортування та зберігання асфальтобетонних сумішей регламентується ДСТУ Б В.2.7-119:2011 «Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон дорожній. Технічні умови», при цьому вказаний стандарт не містить обмеження щодо відстані, на яку можуть транспортуватися асфальтобетонні суміші.

Водночас відповідно до пункту 20.8.2 ДБН В.2.3-4:2015 «Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина ІІ. Будівництво» відстань транспортування асфальтобетонних сумішей від моменту їх випуску до моменту укладання не повинна перевищувати значень, установлених відповідними нормативними положеннями, а час транспортування асфальтобетонних сумішей не повинен перевищувати трьох годин. Згідно з таблицею 20.2а зазначених ДБН максимальна відстань транспортування асфальтобетонних сумішей становить не більше 150 км.

Отже, наведені нормативні положення встановлюють технологічні межі транспортування асфальтобетонної продукції, пов`язані з відстанню та тривалістю її перевезення.

Разом з тим суд звертає увагу, що ані зазначені ДСТУ, ані ДБН не містять припису щодо обов`язкового розташування виробничих потужностей чи складу постачальника саме в адміністративних межах міста Києва.

У цьому контексті доводи позивача про те, що визначення місця відвантаження продукції в межах міста Києва обумовлено технологічними особливостями асфальтобетонної суміші, самі по собі не підтверджують необхідності встановлення саме такого територіального критерію.

Водночас суд враховує, що позивач обґрунтовував спірну умову не лише технологічними вимогами щодо транспортування продукції, а й умовами її фактичного отримання.

Як установлено судом, умовами тендерної документації передбачено поставку продукції на умовах EXW, тобто шляхом самовивозу продукції зі складу постачальника. Таким чином, транспортування асфальтобетонної суміші від місця її відвантаження до місця використання здійснюється силами та за рахунок замовника.

У відповіді на відзив позивач додатково наголошував, що за таких умов місцезнаходження складу постачальника безпосередньо впливає на розмір транспортних витрат, витрати пального, тривалість транспортування продукції, кількість можливих рейсів протягом робочого дня та загальну оперативність виконання робіт.

Позивач також зазначав, що у разі розташування місця відвантаження асфальтобетонної продукції в межах міста Києва відстань її транспортування до місця використання може становити орієнтовно від 20 до 60 км в обидва боки, тоді як транспортування продукції від виробничих потужностей ПП «Автомагістраль», розташованих у Київській області, може потребувати подолання відстані орієнтовно від 90 до 108 км в обидва боки.

На переконання позивача, збільшення відстані до місця відвантаження продукції призводить не лише до збільшення витрат на пальне, але й до зменшення кількості продукції, яку можливо отримати протягом робочого дня, необхідності здійснення додаткових рейсів та збільшення часу використання транспортних засобів і робочого часу працівників.

Суд погоджується з тим, що зазначені обставини можуть мати об`єктивне значення для замовника при формуванні умов закупівлі, оскільки за умов самовивозу саме замовник несе витрати, пов`язані з транспортуванням продукції, а відстань до місця відвантаження безпосередньо впливає на їх розмір.

Разом з тим наведене не усуває необхідності перевірки того, чи є встановлення місця відвантаження продукції саме в адміністративних межах міста Києва необхідним та пропорційним способом досягнення заявленої позивачем мети.

Суд звертає увагу, що поняття адміністративної межі міста саме по собі не характеризує ані фактичної відстані від складу постачальника до місця використання продукції, ані тривалості її транспортування, ані розміру пов`язаних із цим витрат. Зокрема, склад постачальника, розташований безпосередньо за адміністративною межею міста Києва, за своїм фактичним місцезнаходженням може бути ближчим до окремих місць виконання робіт, ніж склад, формально розташований у межах міста Києва, але у віддаленій його частині.

Таким чином, встановлений замовником критерій місцезнаходження складу саме в межах міста Києва не є тотожним критерію мінімальної відстані до місця використання продукції та сам по собі не гарантує мінімізації транспортних витрат чи часу перевезення.

Крім того, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що ПП «Автомагістраль» повідомляло про наявність у нього виробничих потужностей та складів у Київській області і зазначало про можливість здійснювати відвантаження асфальтобетонної продукції з дотриманням нормативних вимог щодо її транспортування.

При цьому матеріали справи не містять обґрунтування того, що господарська мета, на яку посилається позивач, могла бути забезпечена виключно шляхом встановлення вимоги про розташування складу в межах міста Києва та не могла бути досягнута шляхом застосування іншого об`єктивного критерію, пов`язаного, наприклад, із максимально допустимою відстанню від місця відвантаження продукції, часом її транспортування чи іншими показниками, безпосередньо пов`язаними з потребами замовника.

За таких обставин суд вважає, що наявність у позивача об`єктивного інтересу у мінімізації витрат та часу транспортування асфальтобетонної продукції не є достатньою підставою для встановлення територіального обмеження саме за адміністративною межею міста Києва без належного обґрунтування необхідності застосування саме такого критерію.

Водночас принцип максимальної економії та ефективності, на який посилається позивач, не може застосовуватися ізольовано від інших принципів здійснення публічних закупівель, установлених статтею 5 Закону № 922-VIII, зокрема принципів добросовісної конкуренції, недискримінації учасників та пропорційності.

Отже, реалізуючи право на визначення умов поставки, замовник повинен забезпечити розумний баланс між власними господарськими потребами та необхідністю збереження конкурентного середовища під час проведення процедури закупівлі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо самовивозу продукції, необхідності мінімізації транспортних витрат та забезпечення оперативності виконання робіт підтверджують наявність об`єктивної потреби у визначенні певних вимог до місця відвантаження продукції, однак не доводять необхідності встановлення саме вимоги про розташування складу постачальника виключно в межах міста Києва.

У зв`язку з цим висновок відповідача про те, що встановлена тендерною документацією умова у відповідній редакції обмежувала можливість участі у процедурі закупівлі суб`єктів господарювання, які не мають складу в межах міста Києва, не спростований доводами позивача.

Оцінюючи доводи позивача щодо недостатньої мотивованості оскаржуваного рішення, суд зазначає таке.

Як убачається зі змісту рішення Антимонопольного комітету України від 20.01.2022 №1196-р/пк-пз, органом оскарження було досліджено зміст спірної умови тендерної документації, доводи ПП «Автомагістраль», пояснення замовника, а також нормативне регулювання, на яке посилалися учасники розгляду скарги.

Зокрема, відповідачем було враховано, що умовами тендерної документації поставка асфальтобетонної продукції здійснювалася на умовах EXW зі складу постачальника, розташованого в межах міста Києва, а також те, що ПП «Автомагістраль» має виробничі потужності у Київській області та посилалося на можливість забезпечення поставки продукції з дотриманням установлених нормативними документами технологічних вимог.

Водночас орган оскарження виходив із того, що нормативні документи, на які посилався замовник, не встановлюють обов`язкового розташування виробничих потужностей або складу постачальника саме в адміністративних межах міста Києва, а тому наведені замовником обставини не підтверджують необхідність установлення саме такого територіального критерію.

Суд враховує, що обов`язок органу оскарження прийняти обґрунтоване рішення не означає необхідності надання окремої відповіді на кожен довід учасника у тому формулюванні, в якому його було наведено. Вирішальним є те, чи дозволяє зміст рішення встановити фактичні та правові підстави, з яких орган дійшов відповідного висновку, а також чи були ним враховані обставини, що мають істотне значення для вирішення скарги.

У цьому випадку з оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем було визначено зміст спірної умови, встановлено її вплив на можливість участі ПП «Автомагістраль» у процедурі закупівлі, проаналізовано обґрунтування замовника та наведено мотиви, з яких Колегія дійшла висновку про відсутність належного обґрунтування необхідності встановлення вимоги щодо розташування складу виключно в межах міста Києва.

Посилання позивача на те, що відповідач не надав належної оцінки умовам самовивозу продукції та пов`язаним із цим транспортним витратам, не спростовує зазначеного висновку. Як уже встановлено судом, такі обставини дійсно свідчать про наявність у замовника об`єктивного інтересу у скороченні відстані та часу транспортування продукції, однак не доводять необхідності встановлення саме адміністративно-територіального критерію у вигляді вимоги про розташування складу в межах міста Києва.

Суд також зауважує, що оцінка правомірності рішення суб`єкта владних повноважень здійснюється виходячи з тих обставин і матеріалів, які існували на момент його прийняття. Тому доводи, наведені сторонами вже під час судового розгляду, можуть враховуватися судом для перевірки законності оскаржуваного рішення, однак не можуть підміняти собою відсутнє мотивування такого рішення.

Суд також відхиляє доводи позивача про те, що встановлення спірної умови було виправдане виключно принципом максимальної економії та ефективності. Як зазначалося вище, цей принцип застосовується у взаємозв`язку з принципами добросовісної конкуренції, недискримінації учасників та пропорційності. Відтак економічна доцільність певної умови не може сама по собі виправдовувати обмеження кола потенційних учасників, якщо таке обмеження не є належним чином обґрунтованим та необхідним для досягнення мети закупівлі.

Отже, аналіз оскаржуваного рішення у сукупності з матеріалами справи свідчить про те, що Антимонопольний комітет України діяв у межах наданих йому повноважень, дослідив істотні для розгляду скарги обставини та навів достатні мотиви для висновку про дискримінаційний характер спірної умови тендерної документації.

Крім того, суд бере до уваги, що у подальшому позивачем було змінено відповідну умову тендерної документації та передбачено можливість розташування складу постачальника на відстані не більше 10 км від крайньої межі міста Києва. Суд зауважує, що наведена обставина сама по собі не свідчить про визнання позивачем правомірності спірного рішення АМКУ. Разом з тим вона узгоджується з висновком про те, що заявлена замовником мета могла бути досягнута шляхом застосування іншого критерію, без встановлення безумовної вимоги щодо розташування складу виключно в адміністративних межах міста Києва.

Суд також враховує, що у подальшому процедура закупівлі була відмінена у зв`язку з поданням для участі у відкритих торгах менше двох тендерних пропозицій. При цьому зазначена обставина не впливає на оцінку правомірності оскаржуваного рішення, оскільки виникла після його прийняття.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Антимонопольного комітету України прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, є обґрунтованим та таким, що відповідає принципам здійснення публічних закупівель.

Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в сукупності суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Антимонопольного комітету України, третя особа - Приватне підприємство «Автомагістраль» про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.