Рішення № 140317347, 05.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року справа №320/13233/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України (адреса 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26; ЄДРПОУ 45890441) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Представник ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, оформленого листом вих. №13.1/Ю-209/103 від 16.09.2025 року, про відмову у проведенні повторної перевірки причинно-наслідкового зв`язку захворювання, яке призвело до смерті капітана ОСОБА_2 та визнати таке захворювання, що захворювання, так, пов`язане с захистом Батьківщини;

- Зобов`язати Центральну військового-лікарську комісію державної прикордонної служби повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 серпня 2025 року, та визнати, що захворювання, яке призвело до смерті капітана ОСОБА_2 , так, пов`язане з захистом Батьківщини.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2026 року ухвалено позовну заяву залишити без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Правова позиція сторін.

Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового наказу помер її чоловік - військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_2 , капітан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . 25 серпня 2025 року позивач звернулася із заявою щодо перевірки наданих документів стосовно захворювань, які призвели до смерті її чоловіка. За результатами розгляду питання захворювання було визначено як таке, що пов`язане з проходженням військової служби. Позивач просила переглянути зазначене рішення та визнати захворювання таким, що пов`язане із захистом Батьківщини. 16 вересня 2025 року Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України надала відповідь на заяву позивача, у якій зазначила, що з огляду на те, що час, місце та обставини смерті капітана ОСОБА_2 не відповідають вимогам застосування підпункту 5 пункту 4 глави 12 розділу III Положення, Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України не вбачає підстав для перегляду свого рішення № 366 від 16 червня 2025 року. ОСОБА_1 , ознайомившись із протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України з встановлення причинного зв`язку захворювання, поранень та травм № 366 від 16 червня 2025 року, вважає рішення щодо визначення причинного зв`язку захворювання «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» неправильним. Як зазначає позивач, рішення було прийнято за діагнозом: «Гостра серцево-судинна недостатність. Атеросклеротичний коронарокардіосклероз. Ішемічна хвороба серця з артеріальною гіпертензією». Позивач посилається на наявні у справі медичні документи та довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України від 3 травня 2025 року № 08/1796 та вважає, що захворювання, від якого помер капітан ОСОБА_2 , повинно бути визначене як таке, що пов`язане із захистом Батьківщини. На обґрунтування своєї позиції ОСОБА_1 зазначає, що капітан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вступив на військову службу 29 травня 2001 року, що підтверджується біографічною довідкою № 739 від 25 травня 2024 року. За твердженням позивача, з початку проходження військової служби в період з 29 травня 2001 року по 14 січня 2023 року капітан ОСОБА_2 не скаржився та не звертався до медичних закладів зі скаргами на носові кровотечі, раптову задишку, відчуття нестачі повітря, сильну слабкість, прискорене серцебиття, сильний біль у ділянці серця, запаморочення, знепритомнення, набряки нижніх кінцівок, аритмію, стискаючий або пекучий біль за грудиною, головний біль, шум у вухах, різке падіння або підвищення артеріального тиску чи інші скарги, які могли бути підставою для встановлення відповідного діагнозу. У зв`язку з цим, як зазначає позивач, діагнози «Гостра серцево-судинна недостатність. Атеросклеротичний коронарокардіосклероз. Ішемічна хвороба серця з артеріальною гіпертензією» до цього не встановлювалися. У період з 14 січня 2023 року по 2 квітня 2023 року капітан ОСОБА_2 проходив військову службу в зоні бойових дій та безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України. Позивач зазначає, що протягом цього періоду, зважаючи на характер проходження військової служби, постійне перебування під впливом сильного стресу, значні фізичні навантаження, емоційне виснаження та інші особливості проходження військової служби і безпосередньої участі у зазначених заходах у районі активних бойових дій, були набуті захворювання, які в подальшому призвели до смерті капітана ОСОБА_2 . Крім того, позивач зазначає, що в період з 21 травня 2021 року по 19 квітня 2023 року капітан ОСОБА_2 проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 . У період з 29 червня 2021 року по 19 квітня 2023 року старший лейтенант ОСОБА_2 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, зокрема у населеному пункті Бахмут Донецької області. Позивач вказує, що під час зазначеної служби її чоловік перебував у значних фізичних та психоемоційних навантаженнях і стресових ситуаціях, які, на її думку, заклали початок формування проблем зі здоров`ям. При цьому, як зазначає позивач, на той час явні симптоми могли не проявлятися або не сприйматися як серйозні, а сукупність зазначених факторів вплинула на стан його здоров`я, унаслідок чого 27 березня 2025 року настала його смерть. На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на військовий квиток серії НОМЕР_3 , посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 , довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України від 3 травня 2025 року № 1796, акт № 38-2025, довідку про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях, довідку про те, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_5 у АДРЕСА_2 , а також паспорт здоров`я. ОСОБА_1 вважає, що після дослідження зазначених документів встановлюється зв`язок захворювань, які призвели до смерті капітана ОСОБА_2 , з його участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України. На думку позивача, Центральна військово-лікарська комісія не надала належної оцінки зазначеним захворюванням та обставинам їх набуття, а без належного та всебічного вивчення документів зазначила, що обставини смерті пов`язані з проходженням військової служби. ОСОБА_1 вважає, що після повного та всебічного вивчення наданих документів наявні підстави для висновку про те, що обставини смерті пов`язані із захистом Батьківщини. Згідно з актом № 38-2025 випадок смерті стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби. Як зазначено в акті, відповідно до листа Державної спеціалізованої установи «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 28 квітня 2025 року № 01-112/778, згідно з висновком експерта від 27 березня -21 квітня 2025 року № 482 причиною смерті громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є гостра серцево-судинна недостатність, яка виникла внаслідок хронічної ішемічної хвороби серця з артеріальною гіпертензією. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа громадянина ОСОБА_2 станол не виявлений. Відповідно до довідки від 3 травня 2025 року № 08/1796 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, старший лейтенант ОСОБА_2 у період з 14 січня 2023 року по 2 квітня 2023 року брав участь у зазначених заходах, перебуваючи в районі населеного пункту Бахмут Донецької області. Позивач зазначає, що відповідно до акта № 38-2025 випадок смерті капітана ОСОБА_2 стався під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із забезпеченням заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України. При цьому в акті зазначено, що випадок смерті не є наслідком вчинення потерпілим дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, вчинення ним злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю або самогубства. Також зазначено про відсутність озброєння, устаткування, машин, механізмів та транспортних засобів, експлуатація яких призвела до нещасного випадку. Діагноз відповідно до довідки закладу охорони здоров`я визначено згідно з висновком експерта від 27 березня -21 квітня 2025 року № 482 як гостру серцево-судинну недостатність, яка виникла внаслідок хронічної ішемічної хвороби серця з артеріальною гіпертензією. Також позивач посилається на статтю 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII, відповідно до якої законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що Центральна військово-лікарська комісія при прийнятті рішення № 366 від 16 червня 2025 року не надала належної оцінки наданим документам та обставинам проходження військової служби і безпосередньої участі ОСОБА_2 у заходах із забезпечення оборони України, у зв`язку з чим його захворювання, яке призвело до смерті, помилково визначено як таке, що пов`язане лише з проходженням військової служби, а не як таке, що пов`язане із захистом Батьківщини.

03.06.2026 представник Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України скерував до суду письмовий відзив. Відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

На розгляд Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України надійшло відношення виконувача обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 5 червня 2025 року № 08.2/7689-25-Вих щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця капітана ОСОБА_2 , 1978 року народження. До нього було долучено біографічну довідку, свідоцтво про смерть, лікарське свідоцтво про смерть, акт № 38-2025 від 25 травня 2025 року про випадок смерті під час виконання обов`язків військової служби та акт № 38-2025 від 25 травня 2025 року розслідування випадку смерті. Відповідно до пункту 8 глави 12 розділу III Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2024 року № 441, встановлення причинного зв`язку захворювання, травми, поранення, контузії, каліцтва, що призвело до смерті військовослужбовця Державної прикордонної служби України, здійснюється Центральною військово-лікарською комісією Державної прикордонної служби України. За результатами розгляду наданих матеріалів Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України прийняла постанову, оформлену протоколом № 366 від 16 червня 2025 року, якою причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 встановлено у формулюванні: «Захворювання, яке призвело до смерті, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби». Згідно з пунктом 30 глави 12 розділу III Положення № 441 за результатами розгляду звернення щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, травми, поранення, контузії, каліцтва, у тому числі тих, що призвели до смерті, заявнику надсилається або видається витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії. На виконання цієї вимоги 17 червня 2025 року три примірники витягу з протоколу № 366 були направлені начальнику НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. 10 вересня 2025 року до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України надійшла заява позивача від 25 серпня 2025 року про перегляд постанови, оформленої протоколом № 366 від 16 червня 2025 року. Листом від 16 вересня 2025 року № 13.1/Ю-209/103 Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України повідомила позивача про відсутність підстав для перегляду зазначеної постанови. Відповідач зазначає, що відповідно до підпункту 5 пункту 4 глави 12 розділу III Положення № 441 формулювання «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» застосовується, зокрема, якщо захворювання виникло під час безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, або якщо захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призвів до непридатності до військової служби. Відповідач вказує, що для застосування цього формулювання необхідним є встановлення того, що захворювання виникло саме під час безпосередньої участі у відповідних заходах або що захворювання, яке виникло раніше, у цей період досягло розвитку, що призвів до непридатності до військової служби. Такі обставини мають підтверджуватися відповідними медичними документами. Згідно з довідкою від 3 травня 2025 року № 08/1796 ОСОБА_2 у період з 14 січня 2023 року по 2 квітня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи в районі населеного пункту Бахмут Донецької області. Водночас відповідач зазначає, що під час розгляду матеріалів щодо встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 та документів, доданих до заяви позивача від 25 серпня 2025 року, медичних документів, які б етіопатогенетично підтверджували виникнення або розвиток захворювання саме в період безпосередньої участі у зазначених заходах, не встановлено. Зокрема, у паспорті здоров`я ОСОБА_2 міститься запис лікаря-терапевта від 21 вересня 2020 року про гіпертонічну хворобу I ступеня, що, за позицією відповідача, підтверджує виникнення цього захворювання задовго до періоду безпосередньої участі у заходах. Також у матеріалах відсутні виписки з медичної карти амбулаторного або стаціонарного хворого із встановленими діагнозами «Ішемічна хвороба серця. Атеросклеротичний коронарокардіосклероз» та постанови військово-лікарської комісії, якими було б встановлено причинний зв`язок цих захворювань із захистом Батьківщини. Відповідач також звертає увагу, що відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 4 квітня 2025 року № 162-ОС «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» місто Чернігів у період з 1 по 31 березня 2025 року не належало до районів ведення воєнних (бойових) дій. При цьому, згідно з актами № 38-2025 від 25 травня 2025 року про випадок смерті та розслідування випадку смерті, 27 березня 2025 року капітан ОСОБА_2 був призначений для виконання обов`язків військової служби в наряді «Група планування чергової зміни ОКП» за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно з актом про випадок смерті капітан ОСОБА_2 відповідно до бойового наказу від 26 березня 2025 року № 2874 БН/ДСК був призначений для виконання обов`язків військової служби з 08:00 27 березня 2025 року по 08:00 28 березня 2025 року. Відповідно до пояснень свідків, близько 07:15 27 березня 2025 року ОСОБА_2 прибув до приміщення ОКП на інструктаж, після чого втратив свідомість та впав. Йому було надано медичну допомогу та проведено реанімаційні заходи, однак о 08:33 лікарем швидкої допомоги було констатовано його смерть. Згідно з висновком експерта від 27 березня -21 квітня 2025 року № 482 причиною смерті ОСОБА_2 визначено гостру серцево-судинну недостатність, яка виникла внаслідок хронічної ішемічної хвороби серця з артеріальною гіпертензією. Етанол у крові не виявлено. Відповідач зазначає, що відповідно до підпункту 6 пункту 4 глави 12 розділу III Положення № 441 формулювання «Захворювання, травма (поранення, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» застосовується, якщо захворювання виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань, які виникли у періоди, передбачені підпунктами 1 та 5 цього пункту, або якщо захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло розвитку, який призвів до непридатності до військової служби. Таким чином, відповідач вважає, що з огляду на відсутність медичних документів, які б підтверджували етіопатогенетичний зв`язок захворювання з періодом безпосередньої участі ОСОБА_2 у відповідних заходах, а також з урахуванням часу, місця та обставин смерті, правових підстав для зміни формулювання причинного зв`язку не було. Твердження позивача про ненадання Центральною військово-лікарською комісією оцінки захворюванням та обставинам їх набуття відповідач вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується медичною документацією чи іншими доказами. Відповідач зазначає, що Центральна військово-лікарська комісія, розглянувши заяву позивача від 25 серпня 2025 року та додані матеріали відповідно до вимог глави 12 розділу III Положення № 441, не встановила правових підстав для зміни формулювання причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 , визначеного протоколом № 366 від 16 червня 2025 року. Відповідач вважає постанову Центральної військово-лікарської комісії, оформлену протоколом № 366 від 16 червня 2025 року, обґрунтованою та такою, що прийнята з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, оскільки комісією досліджено надані службові та медичні документи, що стосуються встановлення діагнозу та причинного зв`язку захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 . З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

09.06.2026 ОСОБА_1 подала письмову відповідь на відзив, у якому не погоджується з відзивом відповідача, вважає його неповним та необґрунтованим, з огляду на наступне.

27 березня 2025 року під час виконання обов`язків військової служби помер чоловік позивача -військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_5 капітан ОСОБА_2 . 25 серпня 2025 року позивач звернулася до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України із заявою про перегляд документів та причинного зв`язку захворювання, яке призвело до смерті її чоловіка, з проханням встановити його зв`язок із захистом Батьківщини. Листом від 16 вересня 2025 року Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України відмовила у перегляді постанови, пославшись на невідповідність часу, місця та обставин смерті вимогам підпункту 5 пункту 4 глави 12 розділу III Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України. Позивач зазначає, що відповідач у відзиві фактично обмежився цитуванням норм законодавства та не надав належної оцінки конкретним обставинам справи і доказам, наданим позивачем. Відповідно до підпункту 5 пункту 4 глави 12 розділу III Положення № 441 постанова військово-лікарської комісії у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» приймається, зокрема, коли захворювання виникло під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призвело до непридатності до військової служби. За наявними у справі документами, причиною смерті ОСОБА_2 визначено гостру серцево-судинну недостатність, яка виникла внаслідок хронічної ішемічної хвороби серця з артеріальною гіпертензією. Етанолу в крові не виявлено. Довідкою від 3 травня 2025 року № 08/1796 підтверджено, що ОСОБА_2 з 14 січня 2023 року по 2 квітня 2023 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в районі населеного пункту Бахмут Донецької області. Актом про випадок смерті також встановлено, що смерть капітана ОСОБА_2 настала під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із забезпеченням зазначених заходів. При цьому випадок смерті не був наслідком алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, вчинення злочину або правопорушення, навмисного заподіяння шкоди здоров`ю чи самогубства. Позивач посилається на те, що до участі у бойових діях ОСОБА_2 не встановлювалися діагнози, пов`язані із серцево-судинними захворюваннями, та відсутні дані про звернення за медичною допомогою зі скаргами, які свідчили б про наявність таких захворювань. У зв`язку з цим позивач вважає, що наявні у справі докази підтверджують розвиток захворювань у період безпосередньої участі ОСОБА_2 у заходах із забезпечення оборони України та захисту Батьківщини, а тому свідчать про причинний зв`язок захворювання, яке призвело до його смерті, із захистом Батьківщини. Позивач також зазначає, що перебування ОСОБА_2 у період з 14 січня 2023 року по 2 квітня 2023 року в районі бойових дій у місті Бахмут Донецької області та безпосередня участь у заходах із забезпечення оборони України є обставинами, які підлягали врахуванню Центральною військово-лікарською комісією Державної прикордонної служби України під час вирішення питання про причинний зв`язок захворювання. На думку позивача, відповідач не надав належної оцінки зазначеним обставинам та доказам, у зв`язку з чим рішення про відмову у перегляді постанови № 366 від 16 червня 2025 року є протиправним. З огляду на викладене позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України № 13.1/Ю-209/103 від 16 вересня 2025 року про відмову у проведенні повторної перевірки причинного зв`язку захворювання, яке призвело до смерті капітана ОСОБА_2 , та визнати зазначене захворювання таким, що пов`язане із захистом Батьківщини.

18.06.2026 представник Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України скерував до суду заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач зазначає, що у відзиві виклав фактичні обставини щодо надходження на розгляд Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України документів стосовно встановлення причинного зв`язку смерті капітана ОСОБА_2 , а також норми Положення № 441, якими комісія керувалася під час розгляду цього питання та прийняття постанови. Заяву позивача від 25 серпня 2025 року про перегляд постанови Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, оформленої протоколом № 366 від 16 червня 2025 року, також було розглянуто відповідно до вимог законодавства, з урахуванням фактичних обставин смерті капітана ОСОБА_2 та положень глави 12 розділу III Положення № 441. За результатами розгляду підстав для зміни прийнятого рішення не встановлено. На виконання обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, передбаченого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач у відзиві навів заперечення проти позовних вимог та обґрунтував правомірність своїх дій і прийнятого рішення. Відповідач не погоджується з твердженням позивача про те, що він не надав відповіді на ключові доводи позову. У відзиві окремо проаналізовано питання встановлення причинного зв`язку, підстави застосування відповідних положень глави 12 розділу III Положення № 441, наявність медичних документів, необхідних для встановлення етіопатогенетичного зв`язку захворювання, яке призвело до смерті капітана ОСОБА_2 , з періодом його безпосередньої участі у заходах із забезпечення оборони України, а також фактичні обставини його смерті. Відповідач вважає необґрунтованими висновки позивача про наявність безпосереднього зв`язку між проходженням військової служби в умовах бойових дій та захворюваннями, які стали причиною смерті військовослужбовця, оскільки такі висновки не підтверджуються медичною та службовою документацією, наданою на розгляд Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України. З огляду на викладене відповідач просить долучити заперечення до матеріалів справи та відмовити у задоволенні позовних вимог позивача до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України в повному обсязі.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

Сімейні відносини між позивачем та військовослужбовцем ОСОБА_2 підтверджуються копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , актовий запис № 914.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов`язків військової служби помер чоловік позивача військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_5 , капітан ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

25 серпня 2025 року позивач звернулася до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України із заявою щодо перевірки документів стосовно захворювань, які призвели до смерті ОСОБА_2 , та перегляду встановленого причинного зв`язку захворювання із проходженням військової служби з метою встановлення формулювання «Захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини».

16 вересня 2025 року Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України надала відповідь на зазначену заяву, у якій зазначила, що з огляду на невідповідність часу, місця та обставин смерті капітана ОСОБА_2 вимогам застосування підпункту 5 пункту 4 глави 12 розділу III Положення № 441 підстав для перегляду постанови Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, оформленої протоколом № 366 від 16 червня 2025 року, комісія не вбачає.

З протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм № 366 від 16 червня 2025 року судом встановлено, що причиною смерті ОСОБА_2 зазначено «Гостра серцево-судинна недостатність. Атеросклеротичний коронарокардіосклероз. Ішемічна хвороба серця з артеріальною гіпертензією», а причинний зв`язок захворювання визначено як «Захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби».

Відповідно до висновку експерта від 27 березня 21 квітня 2025 року № 482 причиною смерті ОСОБА_2 визначено гостру серцево-судинну недостатність, яка виникла внаслідок хронічної ішемічної хвороби серця з артеріальною гіпертензією. За результатами судово-токсикологічної експертизи етиловий спирт у крові померлого не виявлено.

Судом встановлено, що згідно з довідкою від 3 травня 2025 року № 08/1796 ОСОБА_2 у період з 14 січня 2023 року по 2 квітня 2023 року безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі населеного пункту Бахмут Донецької області.

Актом № 38-2025 зафіксовано, що випадок смерті ОСОБА_2 стався під час виконання ним обов`язків військової служби, пов`язаних із заходами, необхідними для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Зазначеним актом також встановлено, що випадок смерті не є наслідком вчинення потерпілим дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, вчинення ним злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю або самогубства. Відомості про озброєння, устаткування, машини, механізми чи транспортні засоби, експлуатація яких призвела до нещасного випадку, відсутні.

Судом також встановлено, що відповідно до біографічної довідки № 739 від 25 травня 2024 року ОСОБА_2 проходив військову службу з 29 травня 2001 року.

У матеріалах справи містяться відомості про проходження ОСОБА_2 військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_4 в період з 21 травня 2021 року по 19 квітня 2023 року, а також про його участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях.

У матеріалах справи також наявні військовий квиток серії НОМЕР_3 , посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 , довідка від 3 травня 2025 року № 08/1796 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, акт № 38-2025, довідка про участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, а також документи щодо проходження військової служби та стану здоров`я ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 вважає, що Центральна військово-лікарська комісія при прийнятті рішення № 366 від 16 червня 2025 року не надала належної оцінки наданим документам та обставинам проходження військової служби і безпосередньої участі ОСОБА_2 у заходах із забезпечення оборони України, тому звернулась до суду із даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

За приписами статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Порядок проведення військово-лікарськими комісіями (далі ВЛК) Державної прикордонної служби України (далі Держприкордонслужба) медичного огляду громадян призовного віку; військовозобов`язаних, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах (далі ВВНЗ); військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їхніх сімей; осіб, звільнених з військової служби Держприкордонслужби та військових частин прикордонних військ СРСР та їх органів управління, дислокованих на території України; військовослужбовців Держприкордонслужби визначено Положенням про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України (далі Положення №441), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2024р. №441та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2024 р. за №1089/42434.

Суд звертає увагу, що при розгляді даної справи судом не досліджується медичний критерій (стосовно діагнозу та його правомірності, а також придатності до військової служби), а лише перевіряється юридична процедура прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивача на рішення ВЛК.

Відповідно до пункту 7 глави 2 Розділу ІІ Положення № 441, на ЦВЛК покладаються, зокрема: контроль за правильністю надання ВЛК, ЛЛК до ЦВЛК медичної документації з питань проведення медичного огляду; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань, що стосуються покладених на ЦВЛК завдань; контроль, розгляд, затвердження, переогляд, скасування постанов постійно діючих ВЛК, ЛЛК, тимчасово діючих ВЛК.

Відповідно до пункту 8 глави 2 розділу ІІ Положення №441 ЦВЛК, окрім іншого, має право: приймати постанови згідно з цим Положенням, розглядати, переглядати скасовувати, затверджувати, контролювати постанови ВЛК, ЛЛК, переглядати власні постанови. У разі неповного проведення медичного огляду особи чи недотримання ВЛК, ЛЛК при проведенні медичного огляду вимог цього Положення скасовувати постанову та направляти свідоцтво про хворобу на доопрацювання з викладенням причин, через які постанову ВЛК, ЛЛК скасовано.

Отже, вказаними нормами визначені повноваження ЦВЛК, на яку покладається зокрема: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань, що стосуються покладених на ЦВЛК завдань; контроль, розгляд, затвердження, переогляд, скасування постанов постійно діючих ВЛК, ЛЛК, тимчасово діючих ВЛК; у разі неповного проведення медичного огляду особи чи недотримання ВЛК, ЛЛК при проведенні медичного огляду вимог цього Положення скасовувати постанову та направляти свідоцтво про хворобу на доопрацювання з викладенням причин, через які постанову ВЛК, ЛЛК скасовано.

Відповідно до пункту 2 глави 11 розділу ІІІ Положення № 441 рішення ВЛК, дії (бездіяльність) ВЛК органів Держприкордонслужби оскаржуються в ЦВЛК або судовому порядку. За рішенням ЦВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. У разі визнання ЦВЛК звернення щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ЦВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний або контрольний огляд ВЛК. ЦВЛК розглядає звернення на постанову ВЛК та приймає рішення в строки, визначені статтею 20 Закону України "Про звернення громадян". На повторний або контрольний медичний огляд особи, зазначені в пункті 1 розділу I цього Положення, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров`я Держприкордонслужби, ніж той, у якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої скасована або оскаржується. У разі визнання ЦВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України "Про звернення громадян". Постанови ЦВЛК, ВЛК, ЛЛК оскаржуються в строки, визначені статтею 17 Закону України "Про звернення громадян".

Системний аналіз вищенаведених приписів Положення № 441 дає підстави для висновку, що ЦВЛК, при розгляді звернення на постанову ВЛК, приймає рішення, із зазначенням порядку його оскарження, а у разі визнання ЦВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями.

Відсутність належним чином оформленого рішення ЦВЛК, або повернення заявнику звернення з відповідними роз`яснення, у разі визнання його необґрунтованим, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити у спосіб, встановлений Положенням № 441.

Судом встановлено, що 25 серпня 2025 року позивач звернулася до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України із заявою про перегляд постанови, оформленої протоколом № 366 від 16 червня 2025 року, щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, яке призвело до смерті капітана ОСОБА_2 .

До заяви позивачем було додано документи, на які вона посилалася як на підстави для перегляду раніше прийнятої постанови, зокрема документи щодо проходження ОСОБА_2 військової служби, його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а також документи щодо обставин та причини його смерті.

У листі від 16 вересня 2025 року Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України зазначила, що розглянула заяву позивача, а також послалася на пункт 2 глави 11 розділу III Положення № 441, відповідно до якого у разі визнання звернення необґрунтованим воно повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями.

Водночас зі змісту зазначеного листа вбачається, що Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України фактично надала оцінку доводам заяви та зазначеним у ній обставинам, оскільки вказала, що час, місце та обставини смерті капітана ОСОБА_2 не відповідають вимогам застосування підпункту 5 пункту 4 глави 12 розділу III Положення № 441, у зв`язку з чим не вбачає підстав для перегляду постанови № 366 від 16 червня 2025 року.

Отже, відповідач не обмежився повідомленням про повернення звернення як необґрунтованого, а виклав висновок щодо відсутності підстав для перегляду раніше прийнятої постанови, пославшись на конкретну норму Положення № 441 та фактичні обставини смерті військовослужбовця.

Разом із тим пунктом 2 глави 11 розділу III Положення № 441 передбачено декілька варіантів дій Центральної військово-лікарської комісії за результатами розгляду звернення на постанову військово-лікарської комісії. У разі визнання звернення щодо перегляду постанови обґрунтованим Центральна військово-лікарська комісія переглядає оскаржувану постанову або приймає рішення про направлення на повторний чи контрольний медичний огляд. У разі визнання звернення необґрунтованим воно повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями.

Таким чином, сама по собі відповідь листом не може вважатися належним виконанням вимог пункту 2 глави 11 розділу III Положення № 441 лише залежно від її назви. Вирішальним є зміст такої відповіді, а саме встановлення того, чи містить вона результат розгляду звернення у формі та порядку, передбачених зазначеною нормою Положення № 441.

Водночас у цій справі зі змісту листа від 16 вересня 2025 року не вбачається, що Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України прямо визнала звернення позивача необґрунтованим та повернула його їй з відповідними роз`ясненнями у розумінні пункту 2 глави 11 розділу III Положення № 441. У листі зазначено лише про відсутність підстав для перегляду постанови № 366 від 16 червня 2025 року.

За таких обставин суд дійшов висновку, що надання позивачу листа від 16 вересня 2025 року саме по собі не підтверджує дотримання відповідачем передбаченої пунктом 2 глави 11 розділу III Положення № 441 процедури розгляду звернення.

Крім того, наявний у матеріалах справи витяг з протоколу засідання ЦВЛК №366 від 16 червня 2025 року складений до звернення позивачки від 25 серпня 2025 року та не може підтверджувати результат розгляду саме цього звернення. Водночас матеріали справи не містять документа, з якого вбачалося б, яке саме рішення прийнято ЦВЛК за результатами розгляду заяви позивачки від 25 серпня 2025 року у порядку, передбаченому пунктом 2 глави 11 розділу III Положення №441.

Суд звертає увагу, що аналогічний висновок щодо порядку розгляду ЦВЛК звернення на рішення ВЛК та необхідності належного оформлення результатів такого розгляду викладено у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у постанові від 28 квітня 2026 року (Справа № 620/886/25). Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що у разі визнання звернення необґрунтованим ЦВЛК має повернути його заявнику з відповідними роз`ясненнями, а неналежне оформлення результатів розгляду звернення не свідчить про прийняття ЦВЛК передбаченого Положенням № 441 рішення.

Водночас суд враховує, що встановлення причинного зв`язку між захворюванням, яке призвело до смерті капітана ОСОБА_2 , та обставинами проходження військової служби, у тому числі визначення відповідного формулювання такого причинного зв`язку, належить до компетенції Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України як спеціалізованого експертного органу.

Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження адміністративного органу полягають, зокрема, у можливості обирати з декількох юридично допустимих рішень те, яке орган вважає належним за конкретних обставин. При цьому суд, здійснюючи контроль за рішеннями суб`єкта владних повноважень, не може підміняти такий орган та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, віднесених до його компетенції.

Аналогічно Верховний Суд у постановах від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18, від 12 лютого 2021 року у справі № 820/5570/16, від 16 квітня 2025 року у справі № 160/31586/23 та від 13 червня 2018 року у справі № 806/526/16 виходив із того, що адміністративний суд не наділений повноваженнями самостійно оцінювати медичні питання, визначати діагноз, його відповідність відповідним положенням Розкладу хвороб, оцінювати професійні дії членів ВЛК чи перебирати на себе повноваження військово-лікарської комісії. Судова перевірка у таких спорах має стосуватися, зокрема, дотримання встановленої процедури прийняття відповідного рішення.

З огляду на викладене суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати причинний зв`язок між захворюванням, яке призвело до смерті капітана ОСОБА_2 , та захистом Батьківщини і визначати відповідне формулювання постанови ЦВЛК замість відповідача. При цьому суд не вирішує питання про те, яким має бути остаточний висновок ЦВЛК за результатами розгляду заяви позивачки від 25 серпня 2025 року, оскільки це питання належить до компетенції відповідача.

Встановлене судом порушення полягає не в тому, що ЦВЛК дійшла висновку про відсутність підстав для перегляду постанови № 366 від 16 червня 2025 року, а в неналежному оформленні результату розгляду заяви позивача від 25 серпня 2025 року у спосіб, передбачений пунктом 2 глави 11 розділу III Положення № 441.

За таких обставин належним способом захисту порушеного права позивачки є визнання протиправним та скасування рішення ЦВЛК ДПСУ від 16 вересня 2025 року із зобов`язанням відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 25 серпня 2025 року та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення у спосіб та формі, передбачених Положенням № 441.

Водночас позовна вимога про визнання захворювання, яке призвело до смерті капітана ОСОБА_2 , таким, що пов`язане із захистом Батьківщини, задоволенню не підлягає, оскільки її вирішення потребує здійснення судом повноважень, віднесених до компетенції ЦВЛК як спеціалізованого експертного органу, та фактично означало б підміну судом відповідача при вирішенні питання, яке належить до його дискреційних.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні письмові докази у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з вище окреслених підстав.

Судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 коп.), що підтверджується платіжною інструкцією № 100 від 03.04.2026 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 9, 72-73, 76-77, 90, 139, 162, 229, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України (адреса 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26; ЄДРПОУ 45890441) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, оформленого листом вих. №13.1/Ю-209/103 від 16.09.2025 року, про відмову у проведенні повторної перевірки причинно-наслідкового зв`язку захворювання, яке призвело до смерті капітана ОСОБА_2 та визнати таке захворювання, що захворювання, так, пов`язане с захистом Батьківщини.

3. Зобов`язати Центральну військового-лікарську комісію державної прикордонної служби повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 серпня 2025 року із урахуванням висновків суду.

4. Стягнути з Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.