Рішення № 140316426, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/14715/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

01.06.26 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , в якій позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1477743746-2025-3 від 11.11.2025 року про відмову у призначенні державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути мою заяву від 01.10.2025 року про призначення державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та прийняти законне та обґрунтоване рішення у встановлений законом строк.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що рішенням 1477743746-2025-3 від 11.11.2025 року їй відмовлено в призначення допомоги на дітей одиноким матерям. Єдиною підставою відмови є формулювання: «середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму для сім`ї». При цьому рішення не містить: розміру встановленого доходу; періоду, за який проводився розрахунок; відомостей про склад сім`ї; джерел отримання інформації про доходи; переліку врахованих виплат; арифметичного розрахунку; будь-якого обґрунтування зробленого висновку. Таким чином, рішення фактично містить лише кінцевий висновок посадової особи без наведення фактичних даних та розрахунків, які стали підставою для такого висновку, що ставить під сумнів правомірність такого рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі; справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

15.06.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти вимог викладених у позові, та зазначив, що Середньомісячний сукупний дохід сім`ї ОСОБА_1 в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців становить 3 137,07 грн, прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років у 2025 році становить 2563,00 грн. Розрахунок державної соціальної допомоги визначено як різницю між прожитковим мінімумом для дитини віком до 6 років та середньомісячним доходом члена сім`ї: 2563,00 грн - 3137,07 грн = -574,07 грн. З огляду на вищезазначене, для призначення державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям, відсутні законні підстави.

18.06.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому він заперечив проти доводів відповідача.

11.09.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 27.09.2022 року ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2

01.10.2025 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення соціальної допомоги на дітей одиноким матерям.

Розглянувши вказану заяву позивача, відповідачем винесено рішення від 11.11.2025 року №1477743746-2025-3, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не має права на допомогу на дітей одиноким матерям тому що не відповідає вимогам п. 34 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 «Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» оскільки середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімумам для сім`ї.

Позивач вважаючи таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям протиправним, звернулась до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 частиною 1 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Умови призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема допомоги на дітей одиноким матерям, передбачені Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", врегулювано Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі по тексту - Порядок № 1751).

Закон України № 1768-III "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" (далі по тексту - Закон України № 1768-III) спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям і сприяння їх економічній самостійності.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Відповідно до пункту 34 Порядку № 1751, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається в розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років становить 2563 грн.

Попередні шість місяців становлять два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям (далі - період, за який враховується дохід).

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 632 (далі по тексту - Порядок № 632).

Цей Порядок визначає механізм обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) (далі - середньомісячний сукупний дохід) для призначення усіх видів державної соціальної допомоги та житлових субсидій, які відповідно до законодавства надаються залежно від сукупного доходу сім`ї (домогосподарства).

Особи, доходи яких включаються до середньомісячного сукупного доходу, а також період, за який обчислюється середньомісячний сукупний дохід, визначаються порядками надання певних видів державної соціальної допомоги, що затверджуються відповідними нормативно-правовими актами.

Обчислення середньомісячного сукупного доходу проводиться шляхом ділення загальної суми сукупного доходу осіб за визначений законодавством період (два квартали або шість місяців) на 6, а в разі застосування суми річного сукупного доходу - на 12, якщо інше не передбачено законодавством.

Середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім`ї (домогосподарства) обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) на кількість членів сім`ї (домогосподарства).

До середньомісячного сукупного доходу враховуються такі доходи: заробітна плата в розмірі, що залишається після сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів фізичних осіб; грошове забезпечення військовослужбовців; пенсія, щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці; стипендія, у тому числі із сумою її індексації, нарахованої відповідно до закону (крім соціальної стипендії, яка надається дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа); соціальні виплати, які призначаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення); допомога по безробіттю, інші страхові виплати, які призначаються фондами соціального страхування; грошові перекази, отримані із-за кордону; розмір наданої внутрішньо переміщеним особам субсидії на оплату вартості або частини вартості найму (оренди) житлового приміщення; дивіденди від цінних паперів; інші доходи, відомості про які отримано від ДПС і Пенсійного фонду України, а також задекларовані особою доходи, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. До середньомісячного сукупного доходу не включаються такі соціальні виплати: частина допомоги при народженні дитини, виплата якої проводиться одноразово; частина допомоги при усиновленні дитини, виплата якої проводиться одноразово; одноразова винагорода жінкам, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня»; державна соціальна допомога на дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім`ях; допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам (крім випадків, передбачених абзацом десятим пункту 114 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 250 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 2024 р. № 94; компенсація витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися у період дії воєнного стану; компенсація послуги «муніципальна няня», що виплачується отримувачу такої послуги; державна соціальна допомога, яка виплачується з надбавкою на догляд: - за дитиною з інвалідністю підгрупи А; - за особою з інвалідністю з дитинства I групи підгрупи А; пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива та скрапленого газу; тимчасова допомога на дітей, щодо яких встановлено факт відсутності батьківського піклування та які тимчасово влаштовані в сім`ю родичів, знайомих, прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу, «Дитина не одна».

До середньомісячного сукупного доходу не включається державна соціальна допомога, для призначення якої обчислюється сукупний дохід.

До складу сім`ї особи, яка звертається за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям, включаються чоловік, дружина, рідні та усиновлені діти віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійнотехнічної), фахової передвищої, вищої освіти (в тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньокваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем, якщо такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи і доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається на кожну дитину. Пунктом 35 Порядку №1751 визначено, що для призначення допомоги на дітей одиноким матерям подаються такі документи: 1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - декларація); 3) довідка про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; 4) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, із зазначенням підстави для внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або виданий компетентним органом іноземної держави документ про народження, в якому відсутні відомості про батька, за умови легалізації такого документа в установленому законодавством порядку; 5) копія свідоцтва про народження дитини.

Відповідно до приписів пункту 13 Порядку № 632 (під час обчислення державної соціальної допомоги для розрахунку середньомісячного сукупного доходу за кожний місяць, в якому відсутні доходи, включаються, зокрема, 0,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, - для працездатних працюючих/непрацюючих осіб, які не мали доходів, доходи яких були меншими за 0,5 розміру мінімальної заробітної плати протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту), та/або якими чи за яких не сплачено єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи (крім військовослужбовців, а також осіб, щодо яких наявна заборгованість роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, або осіб, які відповідно до законодавства звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); осіб, які зареєстровані у філії регіонального/міжрегіонального центру зайнятості (або міському, районному, міськрайонному центрі зайнятості - до припинення їх діяльності) (далі - центр зайнятості) та не отримували допомогу по безробіттю; осіб, які доглядали за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку.

Пунктом 13 абзацом 4 Порядку № 632 визначено: фактично отримані особами доходи - у разі, коли протягом періоду, за який враховуються доходи, вони отримували хоча б один із таких видів доходів, як пенсія, стипендія, державна допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, тимчасова державна соціальна допомога непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, щомісячна грошова допомога особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, допомога по безробіттю, допомога по частковому безробіттю відповідно до статті 47 Закону України Про зайнятість населення, щомісячна компенсаційна виплата, призначена непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю I групи, компенсація за надання соціальних послуг з догляду.

При цьому, пунктом 6 Порядку № 632 встановлено, що до середньомісячного сукупного доходу не включається державна соціальна допомога, для призначення якої обчислюється сукупний дохід.

Відповідно до пункту 34 Порядку № 1751 допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається в розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Попередні шість місяців становлять два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям (далі - період, за який враховується дохід).

Отже, під час обчислення державної соціальної допомоги для розрахунку середньомісячного сукупного доходу за кожний місяць, в якому відсутні доходи, включаються, 0,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, для такої категорії як працездатні працюючі/непрацюючі особи, які не мали доходів чи доходи яких були меншими за 0,5 розміру мінімальної заробітної плати протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту), або, зокрема, осіб, які доглядали за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку. Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям, для якої обчислювався сукупний дохід, не підлягає включенню до середньомісячного сукупного доходу.

Водночас формулою призначення та обрахунку допомоги, передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям надається в розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, попередні шість місяців становлять два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям. Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається відповідно до Порядку № 632. Середньомісячний сукупний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, враховується для вирішення питання щодо призначення або не призначення допомоги на дітей одинокій матері.

Оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1477743746-2025-3 від 11.11.2025 було відмовлено позивачу у призначенні допомоги одиноким матерям, оскільки середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює прожитковому мінімуму для сім`ї.

Суд зауважує, що у вказаному рішенні відповідачем не наведено проведений розрахунок середньомісячного сукупного доходу позивача при розрахунку допомоги, не вказано період який враховувався при обчисленні середньомісячного сукупного доходу позивача.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що на виконання вимог норм Закону №1768-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 24.02.2003 №250 затвердив Порядок, який визначає умови призначення і виплати малозабезпеченим сім`ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом №1768-ІІІ (далі - Порядок №250).

Відповідно до пункту 2 Порядку №250 державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України та з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім`ї. Державна соціальна допомога призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням.

Пунктом 10 Порядку №250 визначено перелік підстав, за наявності яких державна соціальна допомога не призначається.

Зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 10 Порядку №250 державна соціальна допомога не призначається, якщо у складі сім' ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених у пункті 11 цього Порядку).

Державна соціальна допомога у зазначеному випадку призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи:

- сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців;

- доглядали за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку, за дітьми, хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, за дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідності, за особою з інвалідністю І групи, за особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку; надавали соціальні послуги з догляду відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 27.09.2022 року ОСОБА_2 (донька позивачки) народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому з заявою про призначення допомоги на дітей одиноким матерям ОСОБА_1 звернулась 01.10.2025 року.

Оскільки, відповідно до пункту 34 Порядку №1751 для визначення права на допомогу враховуються доходи за попередні шість місяців, розрахунковим періодом у даному випадку є квітень - вересень 2025 року.

Судом встановлено, що в період до 29.08.2025 року ОСОБА_1 здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, проте Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не надано жодного доказу того, що зазначені обставини були належним чином досліджені під час розгляду заяви та прийняття рішення № 1477743746-2025-3 від 11.11.2025 року.

Враховуючи вище викладене, суд може дійти висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1477743746-2025-3 від 11.11.2025 року прийнято без належного обґрунтування, з порушенням принципів правової визначеності та обов`язку суб`єкта владних повноважень мотивувати свої рішення, що свідчить про його протиправність.

За таких обставин, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1477743746-2025-3 від 11.11.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям.

З метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути ОСОБА_1 заяву від 01.10.2025 року про призначення державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та прийняти законне та обґрунтоване рішення у встановлений законом строк з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як встановлено судом позивачем заявлено вимогу немайнового характеру та подано до суду вказану позовну заяву за допомогою системи "Електронний суд", а отже позивачу необхідно було сплатити судовий збір за дану позовну заяву у розмірі 1064,96 грн.

В свою чергу, позивачем при зверненні до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн., а отже позивачем переплачено судовий збір на 266,24 грн.

З урахуванням зазначеного, враховуючи той факт, що вимоги позивача, які підлягають задоволенню є похідними, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст. 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1477743746-2025-3 від 11.11.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.10.2025 року про призначення державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та прийняти законне та обґрунтоване рішення у встановлений законом строк з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко