Рішення № 140316344, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/19877/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 09.07.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427), викладене в листі №76131-58444/Б-01/8-0400/26 від 24.06.2026 року, щодо відсутності підстав для повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна від 11.05.2026 року у розмірі 20 000,00 грн. відповідно до квитанції № 8414-8430-7819-3316 від 11.05.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) звернутись із поданням відповідно до вимог чинного законодавства України до Головного управління Державної Казначейської служби України в Дніпропетровській області щодо повернення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , реєстраційне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна від 11.05.2026 року у розмірі 20 000,00 грн. відповідно до квитанції №8414-8430-7819-3316 від 11.05.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, ОСОБА_1 , 11.05.2026 року придбав квартиру на підставі договору купівлі-продажу, у зв`язку з укладенням якого ним було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується електронною квитанцією №8414-8430-7819-3316 від 11.05.2026 року. При цьому позивач стверджує, що придбав житло вперше, а тому відповідно до положень Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740, не є платником зазначеного збору. Позивач вказує, що 08.06.2026 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна. Разом із заявою, за твердженням позивача, ним були надані документи на підтвердження обставин придбання житла вперше, зокрема копії паспорта та картки платника податків, довідки про реєстрацію місця проживання, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідчення УБД, договору купівлі-продажу квартири від 11.05.2026 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квитанції про сплату збору та відомостей із Державного реєстру речових прав щодо відсутності зареєстрованих за ним прав власності на житло. Проте листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.06.2026 року №76131-58444/Б-01/8-0400/26 позивача повідомлено про відсутність підстав для формування подання про повернення сплаченого збору. Відповідач, зокрема, зазначив про необхідність надання довідки про реєстрацію місця проживання за визначені ним періоди, довідок про невикористання житлових чеків для приватизації з усіх місць проживання позивача, а також звернув увагу на відсутність у заяві реквізитів UA-рахунку для повернення коштів. Крім того, відповідач послався на те, що до 01.01.2013 року державна реєстрація прав власності на житло здійснювалася за заявницьким принципом, у зв`язку з чим частина договорів та набутих за ними прав могла не відображатися у Реєстрі прав власності на нерухоме майно. З цих підстав ГУ ПФУ дійшло висновку про відсутність підстав для складання відповідного подання, зазначивши, що первинність придбання нерухомого майна може бути встановлена в судовому порядку. Позивач із такою позицією відповідача не погоджується та наголошує, що наданими ним документами підтверджується придбання житла вперше, а отже, він належить до категорії осіб, які звільнені від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбанні нерухомого майна. На переконання позивача, сплачені ним 20 000,00 грн є помилково зарахованими до бюджету коштами та підлягають поверненню в порядку, визначеному Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787. При цьому саме органи Пенсійного фонду України здійснюють контроль за справлянням відповідного платежу та формують подання до органу Казначейства про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів. З огляду на викладене позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у листі від 24.06.2026 року №76131-58444/Б-01/8-0400/26, протиправним та таким, що порушує його право на повернення помилково сплачених коштів. У зв`язку із цим позивач просить суд визнати протиправним та скасувати зазначене рішення відповідача та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернутися до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області з відповідним поданням щодо повернення позивачу 20 000,00 грн. збору, сплаченого відповідно до квитанції №8414-8430-7819-3316 від 11.05.2026 року.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 13.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

15.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

24.07.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи заявлений позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 20 000,00 грн, однак, на переконання відповідача, зі змісту поданої заяви та долучених до неї документів неможливо зробити висновок щодо доведеності обставин, які б свідчили про наявність у Головного управління обов`язку сформувати подання про повернення позивачу сплачених коштів. Відповідач послався на приписи Закону України від 26.06.1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740. Зазначив, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, є платниками відповідного збору, за винятком, зокрема, громадян, які придбавають житло вперше або перебувають у черзі на одержання житла. Разом із цим відповідач зауважив, що згідно з підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 факт придбання житла вперше має підтверджуватися відповідними відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у тому числі з урахуванням відомостей його невід`ємної архівної складової частини, про відсутність зареєстрованих за особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх виключно для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документами, які підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є відповідні довідки з місць проживання особи після 1992 року. Також відповідач послався на пункт 15-3 Порядку №1740 та зазначив, що нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору здійснюється за наявності документів та інформації, передбачених підпунктами «в» і «г» пункту 15-2 Порядку №1740, які підтверджують право особи на звільнення від його сплати. На думку відповідача, саме на нотаріуса під час посвідчення договору покладено обов`язок щодо витребування відповідної інформації та документів, які підтверджують наявність підстав для звільнення особи від сплати збору. Крім того, відповідач зазначив, що повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, здійснюється органами Державної казначейської служби України відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787. Водночас Пенсійний фонд України є органом, який контролює справляння збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, у зв`язку із чим саме на органи Пенсійного фонду покладено обов`язок щодо формування відповідного подання про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів. З 01.01.2022 року таке повернення здійснюється виключно на підставі подання, сформованого в електронній формі органом, який контролює справляння відповідних бюджетних надходжень. При цьому відповідач наголосив, що для вирішення питання про повернення спірної суми позивачу необхідно було надати документи, які дозволяли б достовірно встановити помилковість або надмірність сплати коштів, зокрема довідку про реєстрацію місця проживання за періоди з 15.07.1996 року по 06.03.2007 року та з 15.12.2021 року по 11.05.2026 року, а також довідки про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду з усіх місць проживання з 15.07.1996 року по 11.05.2026 року, тобто по дату укладення договору купівлі-продажу. Окремо Головне управління вказало, що інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно повинна враховувати відомості з невід`ємної архівної складової частини такого Реєстру. Відповідач звернув увагу, що до 01.01.2013 року реєстрація прав власності на житло на підставі укладених договорів купівлі-продажу в Реєстрі прав власності на нерухоме майно здійснювалася за добровільним заявницьким принципом, унаслідок чого частина договорів купівлі-продажу та набутих на їх підставі прав могла не бути відображена у відповідному Реєстрі. З огляду на наведене відповідач дійшов висновку, що надані позивачем документи не підтверджують у необхідному обсязі первинність придбання ним житла, а тому підстави для формування подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна відсутні. При цьому відповідач зазначив, що первинність придбання нерухомого майна може бути встановлена в судовому порядку, та просив суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

05.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України та має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Місце проживання позивача було зареєстровано у м. Маріуполі Донецької області, а згідно з довідкою від 24.08.2025 року №1426-5003781368 його взято на облік як внутрішньо переміщену особу.

11.05.2026 року позивачем на підставі договору купівлі-продажу придбано квартиру. Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №1684. Відповідно до умов договору вартість квартири визначена сторонами у розмірі 2 000 000,00 грн.

Право приватної власності ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна зареєстровано 11.05.2026 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №476580232 від 11.05.2026 року. Копії договору купівлі-продажу квартири від 11.05.2026 року та відповідного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно долучені позивачем до матеріалів справи.

При укладенні зазначеного договору купівлі-продажу позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 20 000,00 грн, тобто 1% від вартості придбаного нерухомого майна.

Факт сплати вказаної суми підтверджується електронною квитанцією №8414-8430-7819-3316 від 11.05.2026 року. Відповідно до квитанції платником коштів зазначено ОСОБА_1 , а платіж здійснено за відповідним кодом бюджетної класифікації як збір з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Копія квитанції про сплату збору у розмірі 20 000,00 грн міститься в матеріалах справи.

Водночас позивач стверджує, що зазначена квартира є першим придбаним ним житлом, у зв`язку з чим він не належить до кола платників збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що з метою підтвердження відповідних обставин позивачем отримано та надано, серед іншого, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відсутності зареєстрованих за ним прав власності на житло, а також довідку №17175 щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які виникли до 01.01.2013 року. Наявність останньої серед письмових доказів прямо зазначена у переліку додатків до позовної заяви.

У зв`язку із цим 08.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна у розмірі 20 000,00 грн. Звернення подано через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України за №ВЕБ-04001-Ф-С-26-346027 від 08.06.2026 року та зареєстровано відповідачем 09.06.2026 року за вх. №58444/Б-0400-26.

Разом із заявою позивачем було надано копії паспорта та картки платника податків, довідки про реєстрацію місця проживання, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідчення НОМЕР_2 , договору купівлі-продажу квартири від 11.05.2026 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, електронної квитанції №8414-8430-7819-3316 від 11.05.2026 року та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відсутності зареєстрованих за позивачем прав власності на житло.

За результатами розгляду зазначеної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення, оформлене листом від 24.06.2026 року №76131-58444/Б-01/8-0400/26, яким фактично відмовлено позивачу у формуванні подання до відповідного органу Державної казначейської служби України щодо повернення сплачених ним коштів.

У зазначеному листі відповідач, пославшись на пункт 15-2 Порядку №1740, вказав, що для розгляду заяви про повернення коштів позивачу необхідно надати, зокрема, довідку про реєстрацію місця проживання за період з 15.07.1996 року по 06.03.2007 року та з 15.12.2021 року по 11.05.2026 року, а також довідки про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду з усіх місць проживання з 15.07.1996 року по 11.05.2026 року. Також відповідач звернув увагу на незазначення у заяві реквізитів UA-рахунку для повернення коштів.

Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виходило з того, що невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, однак до 01.01.2013 року реєстрація прав власності на житло за договорами купівлі-продажу здійснювалася за добровільним заявницьким принципом, у зв`язку з чим частина договорів та набутих за ними прав могла не відображатися у відповідному Реєстрі.

З огляду на наведене відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для складання подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та зазначив, що первинність придбання нерухомого майна може бути встановлена в судовому порядку.

Разом із тим матеріалами справи підтверджується, що Пенсійний фонд України є органом, який здійснює контроль за справлянням збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, а на органи Пенсійного фонду покладено формування подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. З 01.01.2022 року повернення таких коштів здійснюється на підставі подання, сформованого в електронній формі та направленого органом, який контролює справляння відповідного надходження, до головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу. Зазначені обставини визнаються і самим відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленим листом від 24.06.2026 року №76131-58444/Б-01/8-0400/26, та вважаючи, що придбана ним 11.05.2026 року квартира є першим придбаним житлом, а сплачений при її придбанні збір у розмірі 20 000,00 грн є помилково сплаченим і підлягає поверненню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Предметом спору у цій справі є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у формуванні та направленні до відповідного органу Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна у розмірі 20 000,00 грн, сплаченого ним 11.05.2026 року у зв`язку з придбанням квартири.

Правові засади справляння збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначаються Законом України від 26.06.1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР).

Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком, зокрема, громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Таким чином, законодавець безпосередньо виключив із кола платників відповідного збору громадян, які придбавають житло вперше.

Порядок справляння такого збору деталізовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (далі - Порядок №1740).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №866, яка набрала чинності 26.09.2020 року, пункт 15-2 Порядку №1740 доповнено підпунктами «в» та «г», якими нормативно врегульовано механізм підтвердження обставини придбання житла вперше. Законодавство України

Відповідно до підпункту «в» пункту 15-2 Порядку №1740 збір не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло, у тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала його, зокрема як частку у спільному майні подружжя, та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з урахуванням відомостей із невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру, про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.

При цьому документами, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, визначені довідки з місць проживання після 1992 року. Законодавство України

Отже, після 26.09.2020 року законодавством установлений спеціальний механізм підтвердження факту придбання особою житла вперше.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 року у справі №280/9714/20.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що з 26.09.2020 року нормативно визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, яка придбаває житло вперше, не сплачує збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. Верховний Суд також наголосив, що поняття «придбаває житло вперше» необхідно розуміти як таке, що особа не має та раніше не набувала права власності на житло, у тому числі в результаті приватизації. ipLex

Водночас наведена правова позиція Верховного Суду не означає, що сам факт сплати збору під час нотаріального посвідчення договору безумовно свідчить про наявність у покупця обов`язку його сплатити. Визначальним є встановлення фактичної обставини чи набувала відповідна особа право власності на житло до вчинення спірної операції.

У справі №280/9714/20 Верховний Суд відмовив у задоволенні вимог саме тому, що судами було встановлено факт попереднього набуття позивачем права власності на житло, а отже, така особа об`єктивно не могла вважатися такою, що придбаває житло вперше. ipLex

Обставини ж справи, що розглядається, є іншими.

Як встановлено судом, 11.05.2026 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбав квартиру. Право власності позивача зареєстровано 11.05.2026 року, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №476580232 від 11.05.2026 року.

З договору купівлі-продажу вбачається, що вартість квартири визначена сторонами у розмірі 2 000 000,00 грн. Відповідні договір та витяг долучені до матеріалів справи. Позов

При укладенні договору позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 20 000,00 грн, що становить 1% від вартості придбаного нерухомого майна.

Факт сплати підтверджується електронною квитанцією №8414-8430-7819-3316 від 11.05.2026 року, наявною в матеріалах справи.

При цьому із досліджених судом матеріалів справи не встановлено факту належності позивачу на праві власності будь-якого іншого житлового нерухомого майна до 11.05.2026 року.

Навпаки, позивачем на підтвердження первинності придбання житла надано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відсутності зареєстрованих за ним прав власності на житло, а також довідку №17175 щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які виникли до 01.01.2013 року. Зазначені документи включені до переліку письмових доказів, доданих до адміністративного позову.

Суд звертає увагу й на зміст самого договору купівлі-продажу від 11.05.2026 року. На сторінці 2 договору міститься окреме положення, відповідно до якого придбана квартира є для покупця першим житлом; у договорі також зазначено про наявність інформаційної довідки/відомостей щодо речових прав та документів, пов`язаних із підтвердженням відповідних обставин. Отже, твердження позивача про первинність придбання житла не виникло лише після сплати збору або після одержання відмови Пенсійного фонду, а відображено безпосередньо у нотаріально посвідченому правочині.

Водночас відповідач не надав суду жодного доказу того, що до 11.05.2026 року ОСОБА_1 набував право власності на інше житло шляхом купівлі, приватизації, спадкування, дарування або в будь-який інший передбачений законом спосіб.

У відзиві відповідач фактично обмежився посиланням на те, що до 01.01.2013 року державна реєстрація права власності на житло здійснювалася за добровільним заявницьким принципом, а тому певні правочини та набуті на їх підставі права могли не бути відображені у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

На переконання суду, такі доводи мають характер припущення.

Можливість існування певного незареєстрованого права власності не є доказом фактичного існування такого права у конкретної особи.

Відповідач не зазначив, яке саме нерухоме майно нібито належало позивачу, коли та на якій правовій підставі воно було ним набуте, а також не надав договору, свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину, документа про приватизацію чи будь-якого іншого доказу попереднього набуття позивачем житла.

Це істотно відрізняє обставини цієї справи від справи №280/9714/20, в якій Верховний Суд виходив із встановленого судами факту попереднього набуття житла, а не з припущення про можливість існування такого майна.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 14.05.2019 року у справі №813/1514/17, від 14.08.2019 року у справі №372/1350/17 та підтверджені постановою від 15.07.2021 року у справі №826/4789/17.

У постанові від 15.07.2021 року Верховний Суд зазначив, що у подібних правовідносинах особа, яка придбала житло вперше, звільнена від сплати збору, а помилково сплачений при укладенні договору купівлі-продажу збір підлягає поверненню. У тій справі Верховний Суд залишив у силі висновок про повернення коштів, оскільки інформаційною довідкою з відповідних державних реєстрів підтверджувалося придбання житла вперше.

Разом із тим суд застосовує зазначені висновки з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №866, та правової позиції Верховного Суду у справі №280/9714/20, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли у 2026 році, тобто після запровадження спеціального механізму документального підтвердження первинності придбання житла.

Щодо доводів відповідача про житлові чеки.

Відповідач вказує, що позивачем не надано довідок про невикористання житлових чеків з усіх місць проживання за період з 15.07.1996 року по 11.05.2026 року, а також довідки про реєстрацію місця проживання за окремі періоди. відзив

Оцінюючи цей аргумент, суд виходить із того, що підпункт «в» пункту 15-2 Порядку №1740 дійсно передбачає необхідність підтвердження невикористання житлових чеків, а документами для цього визначає довідки з місць проживання після 1992 року. Законодавство України

Водночас застосування цієї норми не може здійснюватися суто формально, без урахування конкретних фактичних обставин особи.

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто вже після 1992 року, а тому вимога відповідача про підтвердження обставин за період до народження позивача об`єктивно не може мати місця. З наданих матеріалів також убачається, що позивач документально підтверджував місця свого проживання та надав відповідачу відповідні відомості.

Водночас для висновку про правомірність відмови відповідач мав не лише констатувати відсутність окремого документа, а надати оцінку всій сукупності поданих позивачем доказів та з`ясувати, чи існують об`єктивні дані про те, що позивач раніше приватизував житло або іншим чином набував право власності на нього.

Такого дослідження відповідачем не проведено.

Щодо сплати збору під час нотаріального посвідчення договору.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що саме нотаріус під час посвідчення договору повинен був перевірити документи, які підтверджують право особи на звільнення від сплати збору.

Дійсно, пункт 15-3 Порядку №1740 передбачає можливість нотаріального посвідчення договору без документа про сплату збору за наявності передбачених пунктом 15-2 документів.

Проте зі змісту Закону №400/97-ВР не випливає, що особа, яка в силу закону не є платником збору, втрачає це право виключно внаслідок фактичної сплати відповідної суми під час нотаріального посвідчення договору.

Сплата коштів не може сама по собі змінювати визначений законом статус особи як платника чи неплатника обов`язкового платежу.

Інше тлумачення означало б, що помилкова сплата збору перетворювала б особу, яка за законом не є його платником, на платника лише через сам факт перерахування коштів, що суперечило б правовій природі помилково зарахованих бюджетних надходжень та самому існуванню механізму їх повернення.

Щодо процедури повернення коштів.

Повернення помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів коштів здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787.

Як визнає сам відповідач у відзиві, Пенсійний фонд України здійснює контроль за справлянням збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, а тому саме на Пенсійний фонд покладено обов`язок щодо формування подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. З 01.01.2022 року відповідне подання формується в електронній формі та направляється органом, який контролює справляння надходження бюджету, до відповідного головного управління Казначейства.

Отже, безпосереднє перерахування коштів здійснюється органом Казначейства, однак необхідною юридичною передумовою для такого повернення є формування відповідного подання територіальним органом Пенсійного фонду України.

Тому відсутність у Пенсійного фонду повноважень безпосередньо перерахувати кошти позивачу не означає відсутності у нього обов`язку вчинити дії, необхідні для їх повернення.

Щодо листа від 24.06.2026 року.

Судом встановлено, що 08.06.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про повернення помилково сплачених 20 000,00 грн.

Листом від 24.06.2026 року №76131-58444/Б-01/8-0400/26 відповідач повідомив про відсутність підстав для формування відповідного подання.

При цьому відповідач не встановив факту попереднього набуття позивачем права власності на житло, а свою відмову в цій частині фактично обґрунтував недостатністю наданих документів та потенційною можливістю існування незареєстрованих до 01.01.2013 року прав.

Суд вважає, що рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача в адміністративній справі про протиправність його рішення покладається обов`язок доказування правомірності такого рішення.

У межах судового розгляду відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що до 11.05.2026 року позивач мав чи набував право власності на житло.

Таким чином, твердження відповідача про те, що позивач не довів первинність придбання житла, за відсутності будь-яких установлених фактів попереднього набуття ним житлової нерухомості, саме по собі не є достатнім для висновку про правомірність оскаржуваної відмови.

Більше того, сам відповідач у листі фактично запропонував позивачу встановлювати первинність придбання житла в судовому порядку.

Однак завдання адміністративного судочинства полягає не у встановленні юридичного факту в порядку окремого провадження, а у перевірці правомірності рішення суб`єкта владних повноважень та захисті порушеного права особи.

У межах цієї справи суд досліджує докази саме для встановлення юридично значущих обставин, необхідних для оцінки правомірності рішення відповідача.

Ураховуючи сукупність досліджених доказів, відсутність установленого факту попереднього набуття позивачем права власності на житло, відомості відповідних державних реєстрів, зміст договору купівлі-продажу від 11.05.2026 року, а також ненадання відповідачем доказів протилежного, суд доходить висновку, що придбана ОСОБА_1 11.05.2026 року квартира є житлом, яке ним придбано вперше.

Відтак позивач відповідно до пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР належить до осіб, які не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції придбання такого нерухомого майна.

За таких обставин сплачений позивачем відповідно до електронної квитанції №8414-8430-7819-3316 від 11.05.2026 року збір у розмірі 20 000,00 грн є помилково сплаченим та підлягає поверненню у встановленому законодавством порядку.

Відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлена листом від 24.06.2026 року №76131-58444/Б-01/8-0400/26, не відповідає критеріям обґрунтованості та правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, установленим частиною другою статті 2 КАС України, оскільки відповідач не встановив факту попереднього набуття позивачем житла, не спростував надані ним докази та фактично обґрунтував відмову припущенням про можливість існування незареєстрованих прав.

Враховуючи, що відповідно до Порядку №787 необхідною передумовою повернення помилково сплаченого збору є формування контролюючим органом відповідного подання, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є не лише визнання протиправною відмови відповідача, але й зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати та подати до відповідного Головного управління Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 20 000,00 грн збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченого відповідно до квитанції №8414-8430-7819-3316 від 11.05.2026 року.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1331,20 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427), викладене в листі №76131-58444/Б-01/8-0400/26 від 24.06.2026 року, щодо відсутності підстав для повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна від 11.05.2026 року у розмірі 20 000,00 грн. відповідно до квитанції № 8414-8430-7819-3316 від 11.05.2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) звернутись із поданням відповідно до вимог чинного законодавства України до Головного управління Державної Казначейської служби України в Дніпропетровській області щодо повернення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , реєстраційне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна від 11.05.2026 року у розмірі 20 000,00 грн. відповідно до квитанції №8414-8430-7819-3316 від 11.05.2026 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник