Рішення № 140316260, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/26380/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, пр.Богдана Хмельницького, 116б, ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, поштова адреса: 08001, Київська область, с.Макарів, вул.Варшавська, 3Б, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

26.08.2026 р. ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, які виражені у рішенні від 04 серпня 2026 року № 912160187811 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» щодо неврахування при обчисленні розміру її пенсії довідки про заробітну плату №03/01-248 від 24.07.2026 року, виданої Фінансовим управлінням Павлоградської міської Ради, скасувати це рішення про відмову у перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідки про заробітну плату №03/01-248 від 24.07.2026 року, виданої Фінансовим управлінням Павлоградської міської Ради, починаючи з 28 липня 2026 року.

Позовна заява обґрунтована тим, що вона звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Рішенням №91260187811 від 04.08.2026 р. прийнятим за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, відмовлено у проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки з 1 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст.37 Закон України «Про державну службу» №3723-ХII від 16.12.1993 р., в якому взагалі відсутня норма, яка б дозволяла перерахувати вже призначені пенсії державних службовців у разі підвищення посадових окладів або заробітних плат працюючим державним службовцям. Позивач не погоджується із таким рішення, вважає його протиправним та просить скасувати, оскільки вважає, що вона має право на такий перерахунок.

Ухвалою від 04.09.2026 року суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою суду витребувано від відповідача належним чином завірену копію пенсійної справи.

23 вересня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує з 01.05.2020 р. пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 9376,61 грн. та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» по 30.04.2020 р. ОСОБА_1 , звернулася 28.07.2026 р. до територіальних органів Пенсійного фонду України щодо переведення з одного виду на інший вид пенсії. Рішенням №91260187811 від 04.08.2026 р. прийнятим за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, відмовлено у проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». В обгрунтування рішення №91260187811 від 04.08.2026 р. зазначено, що в ході вивчення електронної пенсійної справи встановлено, що заявниця отримує з 01.05.2020 р. пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 9376,61 грн. та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» по 30.04.2020 р., розмір пенсії складав 4534,24 грн. (80% від заробітку). 3 1 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст.37 Закон України «Про державну службу» №3723-ХII від 16.12.1993 р., в якому взагалі відсутня норма, яка б дозволяла перерахувати вже призначені пенсії державних службовців у разі підвищення посадових окладів або заробітних плат працюючим державним службовцям. Враховуючи викладене, за поданою заявою від 28.07.2026 р. за №5015 прийнято рішення відмовити в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу» та згідно довідки від 24.07.2026 р. №03/01-248 про заробітну плату (грошового забезпечення), оскільки на даний перерахунок немає права.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує з 01.05.2020 р. пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 9376,61 грн. та з 20.05.2014 р. отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» по 30.04.2020 р.

ОСОБА_1 , звернулася 28.07.2026 р. до територіальних органів Пенсійного фонду України щодо переведення з одного виду на інший вид пенсії.

Разом із заявою, позивачка надала довідку про заробітну плату №03/01-248 від 24.07.2026 р., виданої Фінансовим управлінням Павлоградської міської Ради.

За принципом екстериторіальності заява від 28.07.2026 р. розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішенням №91260187811 від 04.08.2026 р. прийнятим за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, відмовлено у проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

В обгрунтування рішення №91260187811 від 04.08.2026 р. зазначено, що в ході вивчення електронної пенсійної справи встановлено, що заявниця отримує з 01.05.2020 р. пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 9376,61 грн. та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» по 30.04.2020 р., розмір пенсії складав 4534,24 грн. (80% від заробітку). 3 1 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст.37 Закон України «Про державну службу» №3723-ХII від 16.12.1993 р., в якому взагалі відсутня норма, яка б дозволяла перерахувати вже призначені пенсії державних службовців у разі підвищення посадових окладів або заробітних плат працюючим державним службовцям. Враховуючи викладене, за поданою заявою від 28.07.2026 р. за №5015 прийнято рішення відмовити в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу» та згідно довідки від 24.07.2026 р. №03/01-248 про заробітну плату (грошового забезпечення), оскільки на даний перерахунок немає права.

Не погоджуючись із відмовою у проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

Право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом № 3723-ХІІ, зокрема, статтею 37 цього Закону.

10 грудня 2015 року прийнято Закон № 889-VIII, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням. У зв`язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:

а) досягли певного віку;

б) мають передбачений законодавством страховий стаж;

в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і вимогами Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі №500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.

Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14 вересня 2016 року № 622, яка застосовується з 01 травня 2016 року (далі - Порядок № 622).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII:

- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України;

- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року зберігається за особами, які відповідають умовам, визначеним пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та статтею 37 Закону №3723-ХІІ.

Наведені положення спрямовані на збереження права особи на призначення пенсії державного службовця та визначають умови реалізації такого права.

Водночас ні Закон №889-VIII, ні стаття 37 Закону №3723-ХІІ не містять положень, які б передбачали можливість після призначення та отримання пенсії державного службовця, подальшого переходу на інший вид пенсійного забезпечення, а потім повторного призначення пенсії державного службовця із визначенням її розміру на підставі нових показників заробітної плати.

Суд ураховує Рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, яким визнано неконституційним унеможливлення перерахунку розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, водночас підтверджено збереження для осіб, визначених у пунктах 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII, права на пенсійне забезпечення за цією статтею. При цьому Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності відповідним приписом Закону № 889-VIII до спливу трьох місяців з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану та зобов`язав Верховну Раду України внормувати такий перерахунок. Отже, зазначене Рішення не встановлює безпосереднього механізму визначення нового розміру раніше призначеної пенсії державного службовця на підставі нової довідки про заробітну плату. Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом у постановах від 23 січня 2018 року у справі №745/458/16-а, від 13 лютого 2018 року у справі №697/2282/17.

Як встановлено судом, позивачка отримує з 01.05.2020 р. пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 9376,61 грн. та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» по 30.04.2020 р.

Таким чином, право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ вже було реалізовано позивачкою, оскільки така пенсія була їй призначена та виплачувалася у період з 20.05.2014 р. до 30.04.2020 р.

Звертаючись 28.07.2026 р. до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ та подавши довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 24.07.2026 р. №03/01-248, позивачка фактично ініціювала питання про повернення до раніше призначеної їй пенсії державного службовця із визначенням її розміру на підставі нових показників заробітної плати після того, як право на такий вид пенсійного забезпечення вже було реалізовано.

Отже, суд вважає, що для правильного вирішення цього спору визначальним є встановлення правової природи звернення позивачки від 28.07.2026 р.. Предметом спору у цій справі є не первинне призначення пенсії державного службовця та не перерахунок уже призначеної пенсії державного службовця, а питання щодо наявності у позивачки права після переходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV повторно реалізувати право на пенсійне забезпечення за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ шляхом повернення до раніше призначеної пенсії державного службовця із визначенням її розміру на підставі нової довідки про складові заробітної плати.

Суд зазначає, що сама лише обставина, що позивачка визначила своє звернення як заяву про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію державного службовця, не є визначальною для правильного вирішення спору. Для цілей правозастосування вирішальне значення має правова природа відповідного звернення.

Як вже зазначалось, позивачка отримує з 01.05.2020 р. пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 9376,61 грн. та з 20.05.2014 р. отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» по 30.04.2020 р.

За таких обставин звернення позивачки від 28.07.2026 р. не може розглядатися як первинна реалізація права на пенсію державного службовця, оскільки таке право вже було реалізоване нею раніше шляхом призначення та отримання пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Зазначене підтверджується також і тим, що разом із заявою від 28.07.2026 р. позивачка подала довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 24.07.2026 р. №03/01-248, складену на підставі актуальних на час звернення показників заробітної плати.

Наведене свідчить про те, що звернення позивачки було спрямоване не на поновлення виплати раніше призначеної пенсії державного службовця у попередньо визначеному розмірі, а на визначення розміру такої пенсії з урахуванням нової довідки про складові заробітної плати та актуальних показників оплати праці державних службовців.

Відтак подана позивачкою заява за своєю правовою природою фактично спрямована на повернення до раніше вже призначеної пенсії за віком державного службовця із визначенням її розміру на підставі нової довідки про складові заробітної плати після того, як право на такий вид пенсійного забезпечення вже було реалізоване.

Сам факт призначення і виплати позивачці пенсії державного службовця у 2014- 2020 роках свідчить, що право на таку пенсію вже було реалізоване, а тому повторна перевірка стажу державної служби, не впливає на правову природу її звернення від 28.07.2026 р. та не може змінити висновок щодо відсутності правових підстав для повторної реалізації права на пенсію державного службовця.

Суд вказує, що аналогічні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №523/9208/17.

У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку, коли особі вже була призначена пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, а в подальшому її за заявою було переведено на інший вид пенсійного забезпечення, звернення такої особи із вимогою про поновлення виплати пенсії державного службовця фактично є зверненням за повторним призначенням пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ. Верховний Суд зазначив, що оскільки особі вже призначалася пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, права на повторне призначення такої пенсії вона не має.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов і у постанові від 25 липня 2025 року у справі №140/5363/24, у якій зазначив, що чинне законодавство України не передбачає можливості повторного призначення пенсії державного службовця особі, якій така пенсія вже була призначена раніше, а також не встановлює правового механізму її перерахунку у зв`язку зі зміною складових заробітної плати. Правовідносини у зазначеній справі є подібними до правовідносин у цій справі, оскільки в обох випадках особа, якій раніше вже виплачувалася пенсія за віком державного службовця, після переведення на пенсію за Законом № 1058-IV звернулася щодо повернення до пенсії державного службовця із застосуванням нової довідки про заробітну плату.

У цій справі Суд також зауважив, що ані Закон № 889-VIII, ані Закон № 1058-IV не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною (збільшенням) розміру заробітної плати діючих службовців. Аналогічним чином, жодних підстав для такого перерахунку не передбачає і стаття 37 Закону № 3723-ХІІ, яка регламентує порядок призначення пенсії за віком державним службовцям.

Наведені висновки Верховного Суду підлягають застосуванню і у справі, рішення у якій оскаржуються, оскільки згідно зі встановленими обставинами, позивачці вже була призначена пенсія відповідно до Закону №1058-IV, після чого її було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, а подана 28.07.2026 р. заява фактично спрямована на повторне призначення пенсії державного службовця з урахуванням нової довідки про складові заробітної плати.

Суд вказує, що Закон № 889-VIII, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ та Порядок № 622 не містять норм, які б надавали особі право після переведення на інший вид пенсійного забезпечення повторно звернутися за призначенням пенсії державного службовця на підставі тих самих законодавчих положень, за якими таке право вже було реалізовано.

Наведені положення Закону №889-VIII гарантують збереження права на призначення пенсії державного службовця тим особам, які відповідають установленим законом умовам, проте не створюють правових підстав для повторного призначення пенсії державного службовця після того, як таку пенсію вже було призначено та особа перейшла на вид пенсійного забезпечення, що врегульований іншим Законом.

Отже, збереження права на призначення пенсії державного службовця відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII не може тлумачитися як надання особі права на повторне призначення пенсії державного службовця після того, як така пенсія вже була призначена та виплачувалася.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03 червня 2026 року у справі №400/8750/24, у якій зазначив, що пункти 10, 12 розділу XI Закону №889-VIII гарантують збереження права на призначення пенсії державного службовця за визначених законом умов, однак не створюють правових підстав для повторного призначення такої пенсії після того, як вона вже була призначена та особа перейшла на інший вид пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. 139, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, пр.Богдана Хмельницького, 116б, ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, поштова адреса: 08001, Київська область, с.Макарів, вул.Варшавська, 3Б, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук