Рішення № 140316169, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/19344/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.03.2026 року №047050035679 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місце знаходження вул. Набережна Перемоги, 26 м. Дніпро, індекс 49000; код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до пільгового стажу за Списком №2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, ОСОБА_1 наступні періоди трудової діяльності: з 05.07.1989 по 13.12.2004 року, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.07.1989 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місце знаходження вул. Набережна Перемоги, 26 м. Дніпро, індекс 49000; код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути, заяву ОСОБА_1 від 22 лютого 2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач 04.02.2026 року досягла 55-річного віку та 26.02.2026 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. За результатами розгляду поданої заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 05.03.2026 року №047050035679, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з підстав відсутності необхідного пільгового стажу. При цьому пенсійним органом зазначено, що до загального страхового стажу зараховано всі періоди роботи, а до пільгового стажу за Списком №2 - лише періоди, підтверджені відомостями про спеціальний стаж, наявними в Реєстрі застрахованих осіб. Позивач вважає зазначене рішення протиправним, оскільки при вирішенні питання про призначення пенсії відповідачем не враховано відомості її трудової книжки серії НОМЕР_1 , яка містить записи про роботу на посадах та роботах, що, за твердженням позивача, надають право на зарахування відповідних періодів до пільгового стажу за Списком №2. Зокрема, пенсійним органом не зараховано до такого стажу період роботи позивача контролером продукції кольорової металургії в технічному контролі на Костянтинівському заводі «Укрцинк» з 05.07.1989 року по 13.12.2004 року. При цьому у спірному рішенні відповідачем не наведено конкретних мотивів та правових підстав не зарахування зазначених у трудовій книжці періодів до пільгового стажу. Позивач наголошує, що записи у трудовій книжці містять відомості щодо характеру виконуваної нею роботи, посилання на відповідні накази, засвідчені підписами уповноважених осіб та печатками підприємства. За розрахунком позивача, підтверджений трудовою книжкою пільговий стаж за Списком №2 за період з 05.07.1989 року по 13.12.2004 року становить 15 років 5 місяців 9 днів, тобто перевищує необхідні для призначення пенсії 10 років роботи зі шкідливими і важкими умовами праці. Крім того, позивач зазначає, що можливе не проведення або несвоєчасне проведення роботодавцем атестації робочих місць за умовами праці не може покладати на працівника негативні наслідки у вигляді позбавлення права на пільгове пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок щодо організації та проведення такої атестації покладено на роботодавця, а контроль за її проведенням здійснюється відповідними державними органами. На підтвердження цієї позиції позивач посилається, зокрема, на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а. Також позивач посилається на те, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження стажу іншими документами виникає, зокрема, у разі її відсутності або відсутності в ній відповідних записів. скан позов На переконання позивача, формальні недоліки оформлення трудової книжки або інших документів, допущені роботодавцем, не можуть бути підставою для покладення негативних наслідків на працівника та позбавлення його права на пенсійне забезпечення. Позивач посилається на відповідну практику Верховного Суду, за якою на особу не може перекладатися тягар доведення достовірності належним чином внесених до її трудової книжки відомостей, а окремі недоліки її заповнення самі по собі не є достатньою підставою для неврахування відповідного періоду роботи до стажу. Окремо позивач звертає увагу на те, що у разі недостатності поданих документів пенсійний орган мав не формально відмовляти у призначенні пенсії, а повідомити заявника про необхідність подання додаткових документів та забезпечити всебічний, повний і об`єктивний розгляд документів, поданих разом із заявою про призначення пенсії. Таким чином, позивач вважає, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії вона досягла встановленого законом віку та мала необхідний страховий і пільговий стаж, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.03.2026 року №047050035679 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 є протиправним, порушує її право на належне пенсійне забезпечення та підлягає скасуванню із зобов`язанням пенсійного органу вчинити дії, необхідні для відновлення порушеного права.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 08.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

13.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.07.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-2 зазначив наступне. Позивач 26.02.2026 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, з 01.04.2021 року територіальними органами Пенсійного фонду України застосовується екстериторіальний принцип призначення та перерахунку пенсій, у зв`язку з чим заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 05.03.2026 року №047050035679, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Відповідач-2 послався на положення статті 24 Закону України №1058-IV, відповідно до яких страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до її впровадження - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі таких документів до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Також відповідач-2 зазначив, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України №1058-IV право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 мають працівники, зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з яких не менше 10 років має становити стаж роботи у відповідних шкідливих і важких умовах праці. Для працівників, які мають не менше половини необхідного пільгового стажу, законодавством передбачено можливість зменшення пенсійного віку: для жінок - на один рік за кожні два роки такої роботи. При визначенні права особи на пенсію за віком на пільгових умовах застосуванню підлягають Списки №1 та №2, які були чинними у відповідний період роботи особи. Водночас до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за відповідними професіями незалежно від дати внесення такої посади чи професії до відповідного Списку. Окремо відповідач-2 звернув увагу на необхідність проведення атестації робочих місць. З посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442 зазначено, що атестація робочих місць за умовами праці проводиться у строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п`ять років. Оскільки зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992 року, відповідач-2 вважає, що для зарахування до пільгового стажу періодів роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після цієї дати відповідне право має бути підтверджене результатами атестації робочого місця. Крім того, відповідач-2 послався на положення Порядку №637, за якими основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку, є трудова книжка. Разом з тим, якщо трудова книжка відсутня або в ній відсутні необхідні записи чи містяться неправильні або неточні відомості про періоди роботи, трудовий стаж може підтверджуватися іншими передбаченими законодавством документами. Відповідач-2 наголосив, що у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, які визначають право особи на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Такі довідки повинні видаватися на підставі первинних документів щодо характеру виконуваної роботи, умов праці та безпосередньої зайнятості працівника протягом повного робочого дня на роботах, які надають право на пільгове пенсійне забезпечення. У довідці мають бути зазначені відповідні періоди роботи, професія або посада, характер виконуваної роботи, відповідний розділ, підрозділ, пункт Списку та первинні документи, на підставі яких її видано. За результатами дослідження наданих позивачем документів відповідачем-2 до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Водночас пільговий стаж враховано відповідно до даних Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб. Згідно з проведеним пенсійним органом розрахунком, страховий стаж позивача на дату звернення становив 34 роки 0 місяців 11 днів, у тому числі пільговий стаж за Списком №2 - 2 роки 7 місяців 0 днів. Саме недостатність необхідного пільгового стажу стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії. Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію відповідач-2 зазначив, що відповідно до частин третьої та четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише за умови, що для прийняття такого рішення виконані всі визначені законом умови та його прийняття не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Посилаючись, зокрема, на постанову Верховного Суду від 15.12.2021 року у справі №1840/2970/18, відповідач-2 вказав на неприпустимість втручання адміністративного суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки його рішення за критеріями, встановленими частиною другою статті 2 КАС України. Отже, на переконання відповідача-2, оскаржуване рішення від 05.03.2026 року №047050035679 прийнято на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, а позивачем не підтверджено наявності необхідних 10 років пільгового стажу за Списком №2. З огляду на це Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

05.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася за реалізацією права на пенсійне забезпечення у зв`язку з досягненням пенсійного віку, встановленого для осіб, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має трудову книжку серії НОМЕР_1 , записи в якій відображають її трудову діяльність, у тому числі на Костянтинівському заводі «Укрцинк». На сторінках 2-5 трудової книжки містяться послідовні записи щодо прийняття позивача на роботу, переведення на інші роботи та організаційних змін підприємства. Зокрема, записом №1 відображено, що 05.07.1989 року позивача прийнято до відділу технічного контролю контролером продукції кольорової металургії, а записом №2 від 14.07.1989 року - переведено контролером продукції кольорової металургії відповідного виробничого підрозділу. Надалі трудова книжка містить записи про продовження трудових відносин та переведення позивача у межах підприємства. доки

Так, згідно із записами трудової книжки, 01.12.1997 року позивача переведено контролером продукції кольорової металургії відповідного виробничого відділення, а також відображено організаційні зміни роботодавця. У подальшому, 01.03.2000 року, позивача переведено контролером продукції кольорової металургії у відповідний структурний підрозділ підприємства. На наступних сторінках трудової книжки зафіксовані подальші переведення та зміни найменування/організаційно-правової форми роботодавця. доки

Водночас індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5 підтверджують наявність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей щодо трудової діяльності позивача у відповідний період. Зокрема, серед страхувальників позивача зазначені підприємство «Укрцинк» (код ЄДРПОУ 00194317) та підприємство «Цинк» (код ЄДРПОУ 32609581).

Індивідуальні відомості за 19982002 роки також підтверджують систематичне нарахування позивачу заробітної плати страхувальником із кодом ЄДРПОУ 00194317 та сплату страхових внесків. Так, відомості містяться за всі місяці 1998, 1999, 2000 та 2001 років, а також за 2002 рік.

У 2003 році в індивідуальних відомостях спочатку зазначено страхувальника з кодом ЄДРПОУ 00194317, а починаючи з жовтня 2003 року - страхувальника з кодом ЄДРПОУ 32609581, що узгоджується з відомостями трудової книжки щодо організаційних змін підприємства та продовження трудової діяльності позивача.

Як убачається із матеріалів пенсійної справи, 26.02.2026 року позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії. У заяві зазначено вид пенсії - «за віком». На час звернення зареєстрованим місцем проживання позивача була Донецька область, м. Костянтинівка, а фактичним місцем проживання - м. Кам`янське Дніпропетровської області.

Зазначені відомості щодо фактичного місця проживання узгоджуються із наявною у матеріалах справи довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.09.2023 року №1207-5002948908, відповідно до якої ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа; у довідці зазначено зареєстроване місце проживання у м. Костянтинівка Донецької області та фактичне місце проживання у м. Кам`янське Дніпропетровської області.

Заява про призначення пенсії датована 26.02.2026 року, що безпосередньо підтверджується її реквізитами.

За принципом екстериторіальності заяву позивача та додані до неї документи було передано для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області.

За результатами розгляду поданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 05.03.2026 року №047050035679 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . У рішенні зафіксовано, що на дату звернення вік позивача становив 55 років 0 місяців 22 дні, страховий стаж - 34 роки 0 місяців 11 днів, тоді як визначений пенсійним органом пільговий стаж за Списком №2 становив лише 2 роки 7 місяців 0 днів.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що при його прийнятті відповідач виходив із положень пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких для призначення жінкам пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 після досягнення 55-річного віку необхідна наявність не менше 25 років страхового стажу, з яких не менше 10 років - на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.

При цьому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області до загального страхового стажу позивача зараховано всі періоди роботи, натомість до пільгового стажу за Списком №2 зараховано лише ті періоди, щодо яких у Реєстрі застрахованих осіб містилися відомості про спеціальний стаж. Саме з огляду на визначення пільгового стажу тривалістю 2 роки 7 місяців пенсійний орган дійшов висновку про відсутність необхідних 10 років пільгового стажу та відмовив у призначенні пенсії. ріш відмова

Зазначене підтверджується також наявним у матеріалах справи розрахунком стажу за формою РС-право. Відповідно до цього розрахунку загальний страховий стаж позивача визначено тривалістю 34 роки 0 місяців 11 днів. Водночас ознаку «Список №2» пенсійним органом проставлено лише щодо періодів роботи: з 01.06.1998 року по 31.12.1998 року - 7 місяців; з 01.07.1999 року по 31.12.1999 року - 6 місяців; з 01.01.2000 року по 31.12.2000 року - 1 рік; з 01.07.2001 року по 31.12.2001 року - 6 місяців, що сукупно становить 2 роки 7 місяців. доки (3)

Разом із тим цей же розрахунок свідчить, що до загального страхового стажу позивача пенсійним органом включено періоди її трудової діяльності з 05.07.1989 року по 14.07.1989 року, з 15.07.1989 року по 31.12.1997 року, з 01.01.1998 року по 31.05.1998 року, з 01.01.1999 року по 30.06.1999 року, з 01.01.2001 року по 30.06.2001 року, з 01.01.2002 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2004 року по 13.12.2004 року, однак ці періоди пенсійним органом не позначені як пільговий стаж за Списком №2.

Отже, фактично спір між сторонами виник не щодо наявності самого факту трудової діяльності позивача у відповідні періоди, оскільки такі періоди відповідачем враховані до її загального страхового стажу, а щодо наявності правових підстав для їх зарахування до пільгового стажу за Списком №2.

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.03.2026 року №047050035679, вважаючи протиправним не зарахування відповідних періодів її роботи до пільгового стажу за Списком №2 та, як наслідок, відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення регулюються, зокрема, Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), Законом України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), а порядок застосування Списків №1 і №2 при обчисленні стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначений Порядком, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383. Законодавство України

Як установлено судом, 26.02.2026 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком. Зі змісту заяви вбачається, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За результатами розгляду заяви за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 05.03.2026 року №047050035679, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

В оскаржуваному рішенні відповідач-2 визначив, що на дату звернення вік позивача становив 55 років 0 місяців 22 дні, страховий стаж - 34 роки 0 місяців 11 днів, а пільговий стаж за Списком №2 - 2 роки 7 місяців 0 днів. Підставою для відмови зазначено відсутність необхідного пільгового стажу. ріш відмова

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення встановленого законом віку та за наявності необхідного страхового і спеціального стажу.

Разом із тим суд ураховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20. Велика Палата зазначила, що після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 виникла колізія між положеннями Закону №1788-XII та Закону №1058-IV щодо віку набуття права на пільгову пенсію. За наявності неоднозначного правового регулювання підлягає застосуванню підхід, найбільш сприятливий для особи. Для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на відповідних роботах, застосовуються положення статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020.

Разом із тим у межах цієї справи питання досягнення необхідного пенсійного віку фактично не є спірним, оскільки на момент звернення позивач досягла 55-річного віку, а її загальний страховий стаж становив понад 34 роки. Визначальним для вирішення спору є питання щодо наявності та тривалості пільгового стажу за Списком №2.

З матеріалів справи судом установлено, що трудова діяльність ОСОБА_1 у спірний період підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 04.07.1989 року.

Записи трудової книжки свідчать про трудову діяльність позивача на Костянтинівському заводі «Укрцинк», зокрема про прийняття її з 05.07.1989 року на роботу контролером продукції кольорової металургії, подальші переведення, продовження трудових відносин та організаційні зміни підприємства. Відповідні записи містяться на сторінках 25 трудової книжки. доки

При цьому факт роботи позивача протягом періоду з 05.07.1989 року по 13.12.2004 року пенсійним органом фактично не заперечується.

Так, відповідно до розрахунку стажу за формою РС-право до страхового стажу позивача включено періоди з 05.07.1989 року по 14.07.1989 року, з 15.07.1989 року по 31.12.1997 року, з 01.01.1998 року по 31.05.1998 року, з 01.06.1998 року по 31.12.1998 року, з 01.01.1999 року по 30.06.1999 року, з 01.07.1999 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2000 року по 31.12.2000 року, з 01.01.2001 року по 30.06.2001 року, з 01.07.2001 року по 31.12.2001 року, з 01.01.2002 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2004 року по 13.12.2004 року. доки (3)

Водночас до пільгового стажу за Списком №2 відповідачем фактично зараховано лише окремі частини цього періоду, а саме: з 01.06.1998 року по 31.12.1998 року, з 01.07.1999 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2000 року по 31.12.2000 року та з 01.07.2001 року по 31.12.2001 року.

Таким чином, сам пенсійний орган визнав як факт роботи позивача протягом спірного періоду, так і пільговий характер окремих його частин.

При цьому оскаржуване рішення не містить мотивів, з яких одні періоди трудової діяльності позивача на відповідному підприємстві зараховано до пільгового стажу, тоді як інші суміжні періоди такої роботи до пільгового стажу не включено.

Зі змісту рішення від 05.03.2026 року №047050035679 вбачається лише те, що до загального страхового стажу зараховано всі періоди, а до пільгового стажу за Списком №2 -періоди згідно з відомостями спеціального стажу індивідуальних відомостей Реєстру застрахованих осіб. Будь-якого індивідуалізованого аналізу кожного неврахованого періоду рішення не містить.

На переконання суду, такий підхід до розгляду заяви не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, установленому частиною другою статті 2 КАС України.

Відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей про спеціальний стаж за окремі періоди сама по собі не може бути безумовною підставою для неврахування такого стажу, якщо його наявність підтверджується іншими належними документами.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У постанові від 23.12.2021 року у справі №243/4716/17 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого не включення пенсійним органом періоду роботи до пільгового стажу у зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки є безпідставним, якщо відповідний трудовий стаж підтверджений записами трудової книжки, яка є основним документом для його підтвердження. Верховний Суд

Разом із тим Верховний Суд розмежовує ситуації, коли трудова книжка містить достатні відомості про характер роботи, і випадки, коли таких відомостей у ній немає. Якщо трудова книжка не містить відомостей, які визначають саме право на пільгову пенсію, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися уточнюючими довідками підприємств та первинними документами. Верховний Суд

У спірному випадку записи трудової книжки мають оцінюватися не ізольовано, а у сукупності з іншими матеріалами пенсійної справи.

Так, форма ОК-5 містить відомості про страхувальників позивача, серед яких зазначені «Укрцинк» за кодом ЄДРПОУ 00194317 та «Цинк» за кодом ЄДРПОУ 32609581.

Відомостями персоніфікованого обліку підтверджуються нарахування позивачу заробітної плати та сплата страхових внесків у відповідні періоди, зокрема протягом 1998-2002 років.

Отже, наявні у трудовій книжці відомості про трудову діяльність позивача узгоджуються з іншими матеріалами пенсійної справи, а відповідачем не спростовано достовірність відповідних записів.

Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку питанню атестації робочих місць.

Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442, яка набула чинності 21.08.1992 року.

Таким чином, стосовно періоду роботи позивача з 05.07.1989 року по 20.08.1992 року проведення атестації робочого місця не було передбачено законодавством як необхідна умова підтвердження пільгового стажу.

Верховний Суд у практиці щодо застосування Списку №2 прямо зазначав, що проведення атестації робочих місць при виконанні робіт зі шкідливими умовами праці до 21.08.1992 року не вимагалося, тому відсутність запису про атестацію не може бути підставою для відмови в зарахуванні такого періоду до пільгового стажу. Верховний Суд

Щодо періоду після 21.08.1992 року суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що проведення атестації робочих місць за умовами праці та своєчасність її проведення не залежать від працівника. Не проведення або несвоєчасне проведення власником підприємства атестації не може позбавляти працівника конституційного права на соціальний захист та пільгове пенсійне забезпечення. Верховний Суд

Отже, ризик невиконання роботодавцем установлених законодавством обов`язків щодо належного оформлення документів та проведення атестації робочих місць не може бути перекладений на працівника.

Суд також ураховує, що при вирішенні спорів у сфері соціального забезпечення має застосовуватися підхід, який не допускає покладення на особу непропорційного тягаря внаслідок недоліків діяльності роботодавця або державних органів.

Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а, а надалі й у постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 виходила з необхідності застосування найбільш сприятливого для особи підходу у випадку неоднозначного правового регулювання її соціальних прав. Верховний Суд

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що наявні у матеріалах справи документи у своїй сукупності підтверджують трудову діяльність ОСОБА_1 у спірний період, тоді як відповідачем-2 не наведено достатніх та належним чином обґрунтованих підстав, які б спростовували пільговий характер такої роботи.

Більше того, частина зазначеного періоду самим відповідачем уже визнана пільговою за Списком №2, однак у спірному рішенні відсутнє належне пояснення причин неврахування решти періоду за наявності записів трудової книжки про відповідну трудову діяльність.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ГУ ПФУ в Харківській області такого обов`язку у спірних правовідносинах не виконало та не довело належними і допустимими доказами правомірність не зарахування спірного періоду роботи позивача до пільгового стажу.

За наведених обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоду трудової діяльності з 05.07.1989 року по 13.12.2004 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.07.1989 року.

При цьому періоди, які вже були враховані пенсійним органом як пільгові за Списком №2, повторному зарахуванню не підлягають та мають бути враховані в межах єдиного періоду з 05.07.1989 року по 13.12.2004 року без подвійного обчислення стажу.

Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.03.2026 року №047050035679 в частині визначення пільгового стажу позивача лише тривалістю 2 роки 7 місяців та відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, у зв`язку із чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Разом із тим, визначаючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить із такого.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено можливість зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача у разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У цій справі судом установлено конкретний період роботи, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача. Отже, після набрання судовим рішенням законної сили пенсійний орган не наділений повноваженнями повторно вирішувати питання про можливість або неможливість зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу всупереч правовій оцінці суду.

Водночас здійснення остаточного обчислення страхового та пільгового стажу, перевірка інших передбачених законодавством умов та прийняття рішення за заявою про призначення пенсії належать до повноважень органів Пенсійного фонду України.

Тому належним способом судового захисту в цій справі є не лише скасування протиправного рішення, а й зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період трудової діяльності з 05.07.1989 року по 13.12.2004 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.07.1989 року та повторно розглянути її заяву від 26.02.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.

При повторному розгляді заяви відповідач-2 зобов`язаний виходити з установленого цим рішенням факту належності зазначеного періоду до пільгового стажу за Списком №2 та не вправі повторно відмовляти у його зарахуванні з підстав, яким судом уже надано правову оцінку.

Водночас підстав для задоволення позовної вимоги про безпосереднє зобов`язання призначити позивачу пенсію суд не вбачає, оскільки після зарахування визначеного судом періоду відповідач має здійснити відповідний розрахунок та прийняти рішення за заявою позивача з урахуванням установлених судом обставин.

Щодо позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає наступне.

Дійсно, заява позивача від 26.02.2026 року була подана до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем її фактичного проживання. У заяві фактичним місцем проживання зазначено м. Кам`янське Дніпропетровської області.

Проте внаслідок застосування екстериторіального принципу розгляд документів позивача здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Саме ГУ ПФУ в Харківській області прийняло індивідуальний акт, який є предметом судового оскарження, - рішення від 05.03.2026 року №047050035679. Це прямо випливає зі змісту самого рішення, в якому зазначено орган, що його прийняв.

Отже, владне волевиявлення щодо наявності у позивача права на пенсію, визначення її пільгового стажу та відмови у призначенні пенсії здійснено саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Матеріали справи не містять доказів прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області окремого рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії або вчинення цим органом інших дій чи бездіяльності, які самостійно порушували б права позивача та становили предмет цього спору.

За таких обставин правові підстави для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а також для покладення на нього обов`язку щодо усунення наслідків рішення, яке ним не приймалося, відсутні.

Тому в задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належить відмовити.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.03.2026 року №047050035679 підлягає визнанню протиправним та скасуванню; на ГУ ПФУ в Харківській області слід покласти обов`язок зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, період трудової діяльності з 05.07.1989 року по 13.12.2004 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.07.1989 року та повторно розглянути заяву позивача від 26.02.2026 року про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

У задоволенні вимоги про безпосереднє зобов`язання призначити пенсію, а також у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області слід відмовити.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1331,20 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.03.2026 року №047050035679 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. ріш відмова

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, період трудової діяльності з 05.07.1989 року по 13.12.2004 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.07.1989 року, з урахуванням періодів, які вже були зараховані до пільгового стажу за Списком №2, без їх подвійного обчислення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням зарахованого на виконання цього рішення суду пільгового стажу та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник