Ухвала суду № 140316144, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/31306/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 01.10.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), відповідно до якої позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не ухвалення рішення за заявою ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову від 11.09.2026, отриманою відповідачем 15.09.2026;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути на найближчому засіданні комісії заяву ОСОБА_1 від 11.09.2026 про надання відстрочки від призову за п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновку ЛКК № 812 від 19.08.2025 та акта встановлення факту здійснення особою постійного догляду № 87 від 17.10.2025, та прийняти відповідне рішення про надання відстрочки;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 відкликати звернення до органів Національної поліції України щодо затримання та доставки ОСОБА_1 та відкоригувати відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» шляхом скасування (вилучення) статусу про «розшук / порушення правил військового обліку».

Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:

заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі;

заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 направляти ОСОБА_1 на проходження медичного огляду (військово-лікарської комісії) до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.

В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що позивач є військовозобов`язаним, який має беззаперечне та законне право на відстрочку від призову, оскільки здійснює постійний догляд за своїм батьком, ОСОБА_2 , який за станом здоров`я потребує такого догляду згідно з висновком ЛКК № 812 від 19.08.2025 та актом встановлення факту здійснення постійного догляду № 87 від 17.10.2025.

Пунктом 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 встановлено імперативне правило: військовозобов`язані, які звернулися із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення комісією не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та не направляються на проходження медичного огляду.

Станом на 30.09.2026, незважаючи на отримання заяви позивача засобами поштового зв`язку ще 15.09.2026, відповідач у встановлений законом строк її не розглянув.

Примусова мобілізація позивача залишить його батька, ОСОБА_2 , який за станом здоров`я об`єктивно потребує постійного стороннього догляду, без життєво необхідної підтримки та догляду.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи на підставі наявних матеріалів).

Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з такого.

Положеннями частини другої статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Предметом заявленого позову є бездіяльність відповідача щодо не ухвалення рішення за заявою ОСОБА_1 від 11.09.2026 про надання відстрочки від призову, отриманою відповідачем 15.09.2026, з огляду на здійснення позивачем постійного догляду за батьком, який за станом здоров`я потребує такого догляду згідно з висновком ЛКК № 812 від 19.08.2025 та актом встановлення факту здійснення постійного догляду № 87 від 17.10.2025.

При цьому, позивач обґрунтовує заяву про забезпечення позову тим, що його примусова мобілізація залишить батька, який потребує постійного стороннього догляду без життєво необхідної підтримки та догляду.

Надаючи правову оцінку вказаним аргументам позивача, суд зазначає, що відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ громадяни України щодо військового обов`язку поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «;Про військовий обов`язок і військову службу» та цим Порядком.

Пунктом 6 Порядку № 560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Тобто, документальному оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправленню призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби, передує, зокрема, прибуття військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, проходження військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби, перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.

Отже, до завершення процедури уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, документального оформлення призову на військову службу під час мобілізації та подальшого зарахування до особового складу військової частини на підставі відповідного наказу, військовозобов`язаний не набуває нового статусу - військовослужбовця.

При цьому, доказів на підтвердження обставин вручення повістки для уточнення персональних даних, проходження позивачем медичного огляду для визначення придатності до військової служби чи наявності документального оформлення призову на військову службу під час мобілізації, до заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 не надано.

Крім того, пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Позивач у якості забезпечення позову позивач просить заборонити відповідачу вчиняти дії щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення на проходження медичного огляду (військово-лікарської комісії) до набрання законної сили рішенням суду. Тобто, фактично йдеться про зупинення реалізації можливих рішень відповідача по відношенню до позивача, що не стосується предмету заявленого спору у цій справі.

Водночас заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Отже, зміст заяви про забезпечення позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно з положень статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову у цій справі, оскільки позивачем жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 КАС України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, до суду не надано.

За таких обставин, наведені доводи у межах поданої заяви про забезпечення позову не є достатніми та обґрунтованими, у зв`язку із чим суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні заяви, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.Є. Петросян