Рішення № 140316140, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/10666/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.03.2026 №045550022550;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 03.04.2026 №045550022550;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи водієм тролейбусу з 09.07.1990 по 13.10.1993, з 12.03.1997 по 12.07.2002, з 01.04.2004 по 20.08.2007 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 та Довідки від 27.07.2020 №80 та здійснити призначення пенсії за віком на пільгових умовах з моменту звернення, тобто з 17.03.2026 на підставі пункту «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах як водію міського пасажирського транспорту (тролейбуса), проте їй відмовлено з посиланням на недосягнення пенсійного віку та відсутність необхідного страхового і пільгового стажу. Позивач вважає такі рішення протиправними, оскільки періоди її роботи водієм тролейбуса підтверджені трудовою книжкою та уточнюючою довідкою підприємства, а відмова у зарахуванні цих періодів до пільгового стажу лише через зазначене у довідці посилання на норму закону є формальною. Позивач наполягає, що до спірних відносин підлягає застосуванню стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, як це визначено Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020. На підтвердження наведених обставин позивач долучила до позовної заяви копії трудової книжки, довідки про підтвердження наявного трудового стажу, довідки за формою ОК-5 з реєстру застрахованих осіб, оскаржуваних рішень та архівних довідок.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачам надано строк для подання відзиву.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало відзив, у якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позиція відповідача полягає в тому, що заява позивача від 17.03.2026 опрацьована управлінням і рішенням від 25.03.2026 № 045550022550 у призначенні пенсії за віком відмовлено у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 60 років та відсутністю необхідного страхового стажу 35 років, передбачених частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тоді як страховий стаж позивача становить 20 років 00 місяців 17 днів. Періоди роботи згідно з довідкою від 27.07.2020 № 80, виданою Депо № 2 КП «Дніпровський електротранспорт», до пільгового стажу не зараховано, оскільки в підставі для зарахування пільгового стажу зазначено невірне посилання, а право на пенсію за віком на пільгових умовах водіям міського пасажирського транспорту визначається пунктом 8 частини другої статті 114 цього Закону за наявності у жінок не менше 25 років страхового стажу, у тому числі на зазначених роботах не менше 10 років. Відповідач вважає, що діяв у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і прав позивача не порушив.

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом на надання відзиву не скористалися (частина шоста статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 17.03.2026 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Заява опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, рішенням якого від 25.03.2026 (номер пенсійної справи 045550022550) у призначенні пенсії відмовлено. У рішенні зазначено, що необхідний вік становить 60 років, вік заявниці - 56 років, необхідний страховий стаж становить 35 років, страховий стаж заявниці - 20 років 00 місяців 17 днів; за доданими документами до загального страхового стажу зараховані всі періоди роботи, а право на пенсію заявниця матиме з 17.06.2034 або при набутті необхідного страхового стажу.

Не погодившись із розглядом її заяви як заяви про призначення пенсії за віком на загальних підставах, позивач звернулася зі скаргою та просила розглянути заяву про призначення пенсії як водію тролейбуса відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Заяву від 26.03.2026 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, яке рішенням від 03.04.2026 № 045550022550 відмовило у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У цьому рішенні зазначено, що вік заявниці - 56 років 09 місяців 10 днів, страховий стаж - 20 років 00 місяців 17 днів, пільговий стаж на посаді водія міського пасажирського транспорту відсутній; за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи, а до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно з довідкою від 27.07.2020 № 80, виданою Депо № 2 КП «Дніпровський електротранспорт», оскільки в підставі для зарахування пільгового стажу невірне посилання - на ст. 13 п. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зі змісту трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 06.07.1987 вбачається, що записом № 9 від 22.12.1989 її переведено у відділ експлуатації учнем водія тролейбуса 3 класу Тролейбусного депо № 2 Дніпропетровського трамвайно-тролейбусного управління (наказ № 60к від 26.12.1989), записом № 10 від 09.07.1990 - переведено водієм тролейбуса 3 класу (наказ № 30-к від 09.07.1990), записом № 11 від 13.10.1993 - звільнено за власним бажанням (наказ № 0599 від 22.12.1993). Записом № 13 від 12.03.1997 позивача прийнято водієм пасажирського тролейбуса 3 класу Тролейбусного депо № 2 Дніпропетровського трамвайно-тролейбусного управління (наказ № 0224 від 12.03.1997), записом № 14 від 03.07.2000 присвоєно кваліфікацію водія пасажирського тролейбуса 2 класу (наказ № 52к від 18.08.2000), записом № 16 від 12.07.2002 звільнено за погодженням сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (наказ № 0381 від 12.07.2002). Записом № 17 від 01.04.2004 позивача прийнято водієм пасажирського тролейбуса 5 розряду Депо № 2 МКП «Дніпропетровський електротранспорт» (наказ № 0139 від 01.04.2004), записом № 18 від 01.01.2005 встановлено 2 клас водія тролейбуса (наказ № 655к від 31.12.2004), записом № 19 від 20.08.2007 звільнено за погодженням сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (наказ № 0132 від 27.08.2007).

Крім того, у пенсійній справі позивача наявна довідка Депо № 2 Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради від 27.07.2020 № 80 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, складена за формою додатка № 5. Довідкою підтверджено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день у Тролейбусному депо № 2 ДТТУ за професією (посадою) водій тролейбуса 2 класу та виконувала пасажирські перевезення міського електротранспорту за періоди з 09.07.1990 по 13.10.1993, з 12.03.1997 по 12.07.2002 та з 01.04.2004 по 20.08.2007, усього 11 років 10 місяців 23 дні, код КП 8323, підстава - ст. 13 п. «з» Закону України «Про пенсійне забезпечення»; підставою для видачі довідки зазначено особову картку форми П-2 та відомість про нарахування заробітної плати.

За даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка за формою ОК-5) відомості про спеціальний стаж позивача відображені за 1999-2002 та 2004-2007 роки.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян на соціальний захист закріплено, зокрема, у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон № 1058-IV) та Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (Закон № 1788-XII), якими встановлено умови призначення та виплати пенсій.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

При цьому відповідно до пункту «з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII; вказані положення втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини названого Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років».

Таким чином, стаття 13 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, якою передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи, порушує легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечить частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушує принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність. Відтак така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.

Застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Позивач працювала на посаді водія міського пасажирського транспорту (тролейбуса) до 1 квітня 2015 року, а тому до спірних відносин підлягає застосуванню пункт «з» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання наведеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З наведеного слідує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації або їх правонаступника потрібне виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У цій справі трудова книжка позивача наявна, записи в ній містять відомості про періоди роботи, посаду із зазначенням класу та розряду водія тролейбуса, найменування підприємств та посилання на первинні документи (накази), а тому періоди роботи позивача водієм міського пасажирського транспорту (тролейбуса) підтверджені основним документом про стаж роботи, а за період після впровадження персоніфікованого обліку - також відомостями реєстру застрахованих осіб про спеціальний стаж.

Поряд із цим роботодавець підтвердив спеціальний стаж позивача уточнюючою довідкою від 27.07.2020 № 80 за формою додатка № 5, у якій наведено періоди роботи, професію (посаду) - водій тролейбуса 2 класу, характер виконуваної роботи - пасажирські перевезення міського електротранспорту, та первинні документи, на підставі яких видана довідка. Відомості про розділ, підрозділ, пункт та найменування списків у такій довідці не наводяться, оскільки право на пенсію за віком на пільгових умовах водіїв міського пасажирського транспорту визначене безпосередньо пунктом «з» статті 13 Закону № 1788-XII і не пов`язане із Списком № 1 чи Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

Наведене у довідці посилання на пункт «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як на підставу зарахування пільгового стажу є правильним, оскільки саме ця норма визначає умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах водіям міського пасажирського транспорту. Назва посади позивача - водій міського пасажирського транспорту (тролейбуса) повністю відповідає пункту «з» статті 13 Закону № 1788-XII та пункту 8 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, що є умовою та дає право на пільгову пенсію.

За даними, наведеними у самих оскаржуваних рішеннях та підтвердженими матеріалами справи, на дату звернення до органу Пенсійного фонду України вік позивача становив 56 років 09 місяців 10 днів, страховий стаж - 20 років 00 місяців 17 днів, а стаж роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту (тролейбуса) за довідкою від 27.07.2020 № 80 - 11 років 10 місяців 23 дні.

Наведені показники відповідають умовам, встановленим пунктом «з» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції, що підлягає застосуванню (досягнення 50 років, стаж роботи 20 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років), а отже, позивач набула права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Обидва оскаржувані рішення ґрунтуються на незарахуванні до стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, періодів роботи позивача водієм тролейбуса та на застосуванні вікового цензу і тривалості стажу без урахування Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується дати, з якої позивачу належить призначити пенсію, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою 17.03.2026, тобто пізніше ніж через три місяці з дня досягнення віку, встановленого пунктом «з» статті 13 Закону № 1788-XII, пенсія за віком на пільгових умовах підлягає призначенню з дня звернення за пенсією, тобто з 17.03.2026.

Щодо органу, який зобов`язаний вчинити відповідні дії, суд зазначає таке.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (Порядок № 22-1).

Абзацом чотирнадцятим пункту 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з абзацом першим пункту 4.10 Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Із наведених норм слідує, що компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії є саме той орган, який розглядав її за принципом екстериторіальності, тоді як орган за місцем проживання особи отримує електронну пенсійну справу лише після призначення пенсії - для здійснення її виплати.

Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглядали Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, які й прийняли оскаржувані рішення. Останнє рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, у провадженні якого перебувала електронна пенсійна справа позивача, а тому саме цей орган є належним відповідачем за вимогою про зобов`язання зарахувати періоди роботи та призначити пенсію.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішень щодо пенсійного забезпечення позивача не приймало та прав позивача не порушувало, а передання йому електронної пенсійної справи є наслідком призначення пенсії, а не умовою її призначення. За таких обставин позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є передчасними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належить відмовити.

Відповідно згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344, адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) від 25.03.2026 № 045550022550 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (ЄДРПОУ 21108013, адреса: 40030, м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1) від 03.04.2026 № 045550022550 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (ЄДРПОУ 21108013, адреса: 40030, м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), періоди роботи водієм тролейбуса з 09.07.1990 по 13.10.1993, з 12.03.1997 по 12.07.2002, з 01.04.2004 по 20.08.2007 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 та довідкою від 27.07.2020 № 80 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 з 17.03.2026.

У задоволенні решти позовних вимог, у тому числі позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 355,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344)

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 355,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (ЄДРПОУ 21108013).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова