Рішення № 140316115, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/27245/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд. 26 ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83-А ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

02.09.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 30.06.2026 року №046050028330 про відмову йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати йому до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоди роботи: з 02.12.1997 року по 03.08.2000 року на посаді електрогазозварювальника у ПРАТ «ПІВНГЗК», з 17.07.2001 року по 25.06.2002 року на посаді електрогазозварювальника у ПРАТ «ПІВНГЗК», з 17.02.2003 року по 30.08.2010 року на посаді електрогазозварювальника у ПРАТ «ПІВНГЗК», з 31.08.2010 року по 13.03.2017 року на посаді електрогазозварювальника у ТОВ «ПРОМИСЛОВИЙ РЕМОНТ», з 05 квітня 2026 року призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного суду № 1 5/2018(746/15) від 23 січня 2020 р.№ 1-р/2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та прийнято рішення від 30.06.2026 року №046050028330, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком через недосягнення необхідного пенсійного віку - 55 років та відсутністю необхідного пільвого стажу. Позивач не погоджується з відмовою відповідача-2, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII. У резолютивній частині рішення Конституційний Суд України зазначив, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін від 02.03.2015 № 213-VIII. Таким чином, Конституційним Судом України зроблено висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах. З огляду на викладене, а також досягнення пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, наявність необхідного загального та пільгового стажу, позивач вважає, що набув право на пенсію за віком на пільгових умовах, а тому відмова відповідача-2 протиправна, тому просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою від 07.09.2026 року суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою суду витребувано від відповідача належним чином завірену копію пенсійної справи.

17.09.2026 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано належним чином завірену копію пенсійної справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

25.05.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

За результатом розгляду заяви позивача від 25.06.2026 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області від 30.06.2026 року №046050028330 було відмовлено позивачу в призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного срахового та пільгового стажу.

Означене рішення відповідача-2 обґрунтоване тим, що страховий стаж особи становить 24 роки 8 місяців 25 днів, з урахуванням вимог частини третьої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язково державне пенсійне стракування - 26 років 8 місяців 25 днів.

За наданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.

Пільговий стаж по Списку №1 становить 2 роки 4 місяці 3 дні.

Пільговий стаж роботи по Списку 2 становить 3 роки 1 місяць 19 днів (в тому числі пільговий стаж по Списку №1 - 2 роки 4 місяці 3 дні, по Списку №2 - 9 місяців 19 днів).

До пільгового стажу по Списку №1 не зараховано:

- період роботи з 02.12 1997 по 30.08.2010 відповідно до довідки від 25.05.2026 №133, виданої ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", оскільки довідка не відповідає вимогам п.20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (додаток 5), а саме - відсутній підпис керівника. Довіреність на право підпису пільгової довідки директором з персоналу та соціальних питань ОСОБА_2 відсутня;

- період роботи з 31.08.2010 по 01.08.2016 відповідно до довідки від 16.06.2017 №3/97/07, оскільки в наказах про результати проведення атестації робочих місць від 07.10.2016 №3/1440 зазначена позиція (2а-3в) не відповідає позиції (2а-36) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003.

До пільгового стажу по Списку №2 не зараховано:

- період роботи з 02.08.2016 по 13.03.2017 відповідно до довідки від 16.06.2017 №3/97/07, виданої ТОВ «Промисловий ремонт» РУ-3, оскільки відсутній підпис керівника та не зазначені умови праці за період пільгової роботи.

В призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту першого частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державие пенсійне страхування" по Списку №1 відмовлено, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж 10 років.

В призначенні пенсії за віком відповідно до пункту другого частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» по Списку №2 відмовлено, оскільки особа не досягла 55 річного віку та відсутній необхідний страховий стаж 30 років та пільговий стаж 12 років 6 місяців.

Позивач не погоджується з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, а також не погоджується з тим, що до пільгового стажу за Списком №1 та Списком №2 не зараховано період його роботи, тому і звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

02 березня 2015 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII, яким пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

У свою чергу, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам».

Отже, у статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для призначення пенсії за віком за списком №1 було встановлено пенсійний вік досягнення жінкою 45 років, а також, страховий стаж роботи для жінок не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та права на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, які належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII. Зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина 2 статті 14, пункт «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 дійшла висновку, що застосуванню підлягають норми Закону №1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону №1058-IV.

Суд зазначає, що у справах «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що: національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.

Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Позивач вважає, що має право на призначення пенсії за віком на підставі п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції від 09.12.2012.

Позивач вказує, що період його роботи з 02.12.1997 року по 03.08.2000 року на посаді електрогазозварювальника у ПРАТ «ПІВНГЗК», з 17.07.2001 року по 25.06.2002 року на посаді електрогазозварювальника у ПРАТ «ПІВНГЗК», з 17.02.2003 року по 30.08.2010 року на посаді електрогазозварювальника у ПРАТ «ПІВНГЗК», з 31.08.2010 року по 13.03.2017 року на посаді електрогазозварювальника у ТОВ «Промисловий ремонт», має бути зарахований до стажу роботи за Списком №1.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач у оскаржуванні періоди працював:

- з 02.12.1997 по 03.08.2000 - електрогазозварником спеціалізованої дільниці №6 з ремонту вантажопідйомних механізмів фабрик комбінату ремонтного цеху №1 управління ремонтів технологічного обладнання у ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».

- з 17.07.2001 по 25.06.2002 - електрогазозварником спеціалізованої дільниці №6 з ремонту вантажопідйомних механізмів фабрик комбінату ремонтного цеху №1 управління ремонтів технологічного обладнання у ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»

- з 17.02.2003 по 30.08.2010 електрогазозварником 4 розряду виробничої дільниці з ремонту та технічного устаткування №1 по дільниці збагачння руд у ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»;

- з 31.08.2010 по 13.03.2017 електрогазозварником 5 розряду на виробничу дільницю з ремонту та устаткування механічного устаткування №1 на дільниці збагачння руди РЗФ-1.

Суд зазначає, що записами трудової книжки позивача підтверджено його трудову діяльність з 02.12.1997 по 03.08.2000, з 17.07.2001 по 25.06.2002, з 17.02.2003 року по 30.08.2010, з 31.08.2010 по 13.03.2017, трудова книжка в частині вказаних періодів оформлена у відповідності до вимог законодавства, записи містять номери та дати наказів про прийом на роботу, переведення, звільнення з роботи, а також підписи уповноважених працівників та печатки підприємств.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем разом із трудовою книжкою надавались довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» від 04.03.2021 р. №133, яа видана ОСОБА_1 , про те, що зазначена особа працювала повний робочий день у ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» у виробництві: Рудопідготовка, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, згрудкування), випалювання руд і нерудних копалин, що передбачено Списком №1 розділом IІ а) робітники поз. 1020100-1753в, затверджених Постановою КМУ №773 від 15.11.1994 року. з 02.12.1997 року по 03.08.2000 року - електрогазозварником спеціалізованої дільниці №6 з ремонту вантажопідйомних механізмів фабрик комбінату ремонтного цеху №1 управління ремонтів технологічного обладнання; з 17.07.2001 року 25.06.2002 року - електрогазозварником спеціалізованої дільниці №6 з ремонту вантажопідйомних механізмів фабрик комбінату ремонтного цеху №1 управління ремонтів технологічного обладнання у виробництві: Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, згрудкування), випалювання руд і нерудних копалин, затверджених Постановою КМУ №36 від 16.01.2003 року. з 17.02.2003 року по 30.08.2010 року - електрогазозварником виробничої дільниці з ремонту та утримання механічного устаткування №1 на дільниці збагачення руди рудозбагачувальної фабрики №l. Зазначені періоди роботи був зайнятий ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях діючих виробництв, основні робітники яких користуються правом на пільгове пенсійне За періоди з 02.12.1997 року по 03.08.2000 року, з 17.07.2001 року по 31.12.2001 року пільговий стаж за Списком №1 становить: 3 роки 1 місяць 17 днів. За даними обліку робочого часу пільговий стаж за Списком №1 становить: за 2002 рік - 5 місяців 25 днів, за 2003 рік - 10 місяців 8 днів, за 2004 рік - 11 місяців 17 днів, за 2005 рік - 12 місяців, за 2006 рік - 11 місяців 30 днів, за 2007 рік - 11 місяців 28 днів, за 2008 рік - 11 місяців 17 днів, за 2009 рік - 11 місяців 22 дні, за 2010 рік - 7 місяців 30 днів. Підстава: Особові картки форми П-2 від 02.12.1997 року, від 17.07.2001 року, від 17.02.2003 року, технологічний процес, результати атестації робочих місць за умовами праці (Наказ №633 від 31.12.1996 року, Спільна Постанова 330/39 від 30.05.2001 року, Наказ №642 від 29.07.2002 року, Наказ №1766 від 07.11.2005 року, Наказ №1367 від 23.07.2010 року), довідка цеху.

Відповідо до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ТОВ «Промисловий ремонт» від 16.06.2017 р., яа видана ОСОБА_1 , про те, що зазначена особа працював повний робочий день у ТОВ «Промисловий ремонт» з 31.08.2010 року по 13.03.2017 року. 3 вищезазначеного періоду в пільгових умовах праці відпрацьовано, згідно виборки: з 31.08.2010 року по 13.03.2017 року - електрогазозварником 5 розряду виробничої дільниці з ремонту та утримання механічного устаткування №1 на дільниці збагачення руди РЗФ-1. У зазначений період роботи був зайнятий ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях діючих виробництв, основні робітники яких користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 та Списком №2 За професією електрогазозварник пільговий стаж за Списком №1 складає: за 2010 рік - 4 місяці 1 день, за 2011 рік - 12 місяців, за 2012 рік - 12 місяців, за 2013 рік - 12 місяців, за 2014 рік - 12 місяців, за 2015 рік - 12 місяців, за 2016 рік - 7 місяців 1 день. За професією електрогазозварник пільговий стаж за Списком №2 складає: за 2016 рік - 4 місяці 29 днів, за 2017 рік - 2 місяці 11 днів. У виробництві «Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, згрудкування), випалювання руд і нерудних копалин», що передбачено списком №1 розділом ІІ, поз. «2а-3б», Затверджених Постановою КМУ №36 від 16.01.2003 року та №1644 від 13.12.2004 року. У виробництві «Загальні професії (у всіх галузях господарстава)», що передбачено списком №2 розділом XXXIII, Затверджених Постановою КМУ №461 від 24.06.2016 року. Підстава для видачі: особиста картка фП-2, результати атестації робочих місць за умовами праці (Наказ №3/2 від 02.08.2010 року, Наказ №3/850 від 30.06.2015 року та Наказ №3/1440 від 07.10.2016 року), картки обліку фактично відпрацьованого часу за 2010р., 2011р., 2012р., 2013р., 2014р., 2015р., 2016р., 2017р.

Відповідо до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ТОВ «Промисловий ремонт» від 31.08.2020 р., яка видана ОСОБА_1 , про те, що зазначена особа працював повний робочий день у ТОВ «Промисловий ремонт» з 14.03.2017 року по 03.08.2020 року. 3 вищевказаного періоду в пільгових умовах праці відпрацьовано, згідно з вибіркою: з 14.03.2017 року по 03.08.2020 року - електрогазозварником 5 розряду виробничої дільмиці з ремонту устаткування №1. У зазначений період роботи був зайнятий ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях основних виробництв, робітники яких користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 та Списком №1. За професією електрогазозварник пільговий стаж за Списком №2 складає: за 2017 рік - 9 місяців 16 днів. У виробництві «Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, згрудкування), випалювання руд і нерудних копалин», що передбачено списком №2 розділом ІІ, затверджених Постановою КМУ від 24.06.2016 року №461. За професією електрогазозварник пільговий стаж за Списком №1 складає: за 2018 рік - 11 місяців 27 днів, за 2019 рік - 12 місяців, за 2020 рік - 4 місяці 6 днів. виробництві «Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, згрудкування), випалювання руд і нерудних копалин», що передбачено списком №1 розділом ІІ, затверджених Постановою КМУ від 04.07.2017 року №479. Підстава для видачі: особиста картка фП-2, результати атестації робочих місць за умовами праці (Наказ від 30.06.2017 року №3/590, Наказ від 15.12.2017 року №3/1230), картки обліку фактично відпрацьованого часу за 2017р., 2018р., 2019р., 2020р.

Отже, вказані довідки містять всі необхідні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу (періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, відомостей про атестацію робочого місця), а також містить підписи уповноважених осіб та печатку підприємства, доказів протилежного матеріали справи не містять.

В якості підстави для відмови у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 період роботи позивача з 02.12 1997 по 30.08.2010 відповідно до довідки від 25.05.2026 №133, виданої ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", не враховано, оскільки оскільки довідка не відповідає вимогам п.20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (додаток 5), а саме - відсутній підпис керівника. Довіреність на право підпису пільгової довідки директором з персоналу та соціальних питань Щербак А.В. відсутня. Також, позивачем не зараховано період роботи з 02.08.2016 по 13.03.2017 відповідно до довідки від 16.06.2017 №3/97/07, виданої ТОВ «Промисловий ремонт» РУ-3, оскільки відсутній підпис керівника та не зазначені умови праці за період пільгової роботи Крім того, відповідачем не враховано період роботи з 31.08.2010 по 01.08.2016 відповідно до довідки від 16.06.2017 №3/97/07, оскільки в наказах про результати проведення атестації робочих місць від 07.10.2016 №3/1440 зазначена позиція (2а-3в) не відповідає позиції (2а-36) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідачів, з огляду на таке.

Відповідно до п. 23 Порядку № 637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Вказані вище довідки підписані генеральним директором та юрисконсультом, засвідчені печаткою товариства. До того ж, довідки є чинними, доказів їх недійсності не надано.

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі Порядок №442), пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Атестація робочих місць за умовами (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Таким чином, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Водночас, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 376/1528/17.

Поряд з цим, суд зазначає, що трудова книжка позивача та наведені вище довідки містять інформацію про атестацію робочого місця позивача за Списком №1 та Списком №2.

Також, відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Суд звертає увагу, що списки № 1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 1 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162. У період з 17.01.2003 року по 24.06.2016 року діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.

Згідно із розділом І «Гірничі роботи» підрозділом 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» пункту «а» позиції 1010100а постанови КМУ від 11.03.1994 №162 визначено, що до Списку №1 віднесені всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Аналогічне зазначено в розділі І підрозділі 1, пункті «а», позиції 1.1а постанови КМУ від 16.01.2003 № 36.

Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, у розділі І «Гірничі роботи» передбачались професії «електрогазозварювальники», «електрозварники ручного зварювання». Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, у розділі І «Гірничі роботи» передбачались професії «електрогазозварники», «електрозварники ручного зварювання».

Список №2 затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, розділ ХХХІІІ Загальні професії (у всіх галузях господарства): електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, позиція 33; та Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, розділ ХХХІІІ Загальні професії (у всіх галузях господарства): електрогазозварники).

Записами в трудовій книжці в частині спірного періоду з урахуванням відомостей з довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» від 04.03.2021 р. №133, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ТОВ «Промисловий ремонт» від 16.06.2017 р., довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ТОВ «Промисловий ремонт» від 31.08.2020 р, підтверджено роботу позивача повний робочий день на підземних роботах на професією електрозварника, тобто за професіями, що передбачені Списком №1 та Списком №2.

Приймаючи документи, орган, який призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта і документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, за наявності сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, відповідач-2 не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна переконатися у достовірності поданих документів на підтвердження стажу позивача.

Щодо вимоги про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного суду № 1 5/2018(746/15) від 23 січня 2020 р.№ 1-р/2020, то суд зазначає, що питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Водночас суд зазначає, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, як суб`єкт владних повноважень, який прийняв спірне рішення про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах та не зарахував зазначені періоди до пільгового стажу, зобов`язане здійснити їх зарахування до страхового (пільгового) стажу позивача, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке не є органом, що ухвалював оскаржуване рішення та не є належним відповідачем у цій частині спірних правовідносин.

За наведених обставин, підстави для зобов`язання відповідача призначити і виплатити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах відсутні, тож у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, тим паче, що вимога щодо зобов`язання виплатити позивачеві пенсію взагалі заявлена не до належного відповідача і є передчасною, бо з приписів п.4.2-п.4.3, п.4.7, п.4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1), слідує, що рішення про призначення пенсії або про відмову у її призначенні приймається пенсійним органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності, а в подальшому, у разі прийняття таким органом рішення про призначення пенсії, це рішення разом з електронною пенсійною справою засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії, тобто виплата пенсії здійснюється не пенсійним органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності, а пенсійним органом, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи.

Враховуючи викладене, суд зробив висновок про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівсткій області повторно розглянути заяву позивача від 25.05.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року №2-р/2020 та з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною першої статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст. 139, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд. 26 ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83-А ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області від 30.06.2026 року №046050028330 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83-А ЄДРПОУ 21390940) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоди роботи з 02.12.1997 по 30.08.2010, з 31.08.2010 по 01.08.2016.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83-А ЄДРПОУ 21390940) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 25.05.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83-А ЄДРПОУ 21390940) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук