Рішення № 140315815, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/17066/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІДЛАБ» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/17066/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІДЛАБ» до Полтавської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо класифікації товарів,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення щодо класифікації товарів №26UA80600000007-KT від 02.04.2026 року. Стягнуто з Полтавської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІДЛАБ» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та судові витрати, пов`язані з проведенням експертизи, у розмірі 12000,00 грн.

09 вересня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат, пов`язаних з розглядом справи, та прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат, яке надійшло від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Клопотання обґрунтоване необхідністю розподілу судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн. Позивач також просив визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів та поновити такий строк, посилаючись на те, що остаточна вартість наданої правничої допомоги узгоджується сторонами в акті приймання-передачі, який підписано лише 09.09.2026 року через відсутність (відрядження) директора позивача у період з 31.08.2026 по 08.09.2026 включно. До клопотання додано докази його направлення відповідачу.

14 вересня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення на клопотання, яке надійшло від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач заперечує проти задоволення клопотання та вважає суму заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн завищеною та неспівмірною із складністю справи. Зазначає, що надані представником позивача документи не містять розрахунку витрат фактично наданих юридичних послуг та виконаних робіт, як і не визначено час, витрачений адвокатом на виконання відповідних послуг. Звертає увагу, що виокремлені в додатку до договору послуги за своєю суттю нерозривно пов`язані та охоплюються однією послугою з підготовки та складання позовної заяви; відсутні докази надання адвокатом консультацій та роз`яснень у кількості 5; послуги з представництва інтересів у трьох судових засіданнях фактично не надавались, оскільки справу розглянуто в порядку спрощеного (письмового) провадження без виклику сторін. З урахуванням того, що предмет спору не є складним, спірні правовідносини не потребують складних правових досліджень, відповідач вважає заявлену суму неспівмірною та такою, що підлягає зменшенню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року визнано поважними підстави пропуску строку подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІДЛАБ» пропущений строк на подання таких доказів у справі №160/17066/26, призначено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІДЛАБ» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/17066/26 до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглянувши питання про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 1 статті 247 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість вирішення судом питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Аналогічна норма міститься у статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до пункту 3 частини 1 якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності такого клопотання чи будь-яких заперечень іншої сторони у справі.

Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.

Також суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:

1) Договір від 10.06.2026 року №10/06-01/26 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 10.06.2026 року (далі Договір);

2) Додаток №1 від 10.06.2026 року до Договору (далі Додаток);

3) Акт приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 09.09.2026 року до Договору (далі Акт);

Договором погоджено надання позивачу правничої допомоги.

Згідно з п. 3.2. Договору розмір, порядок обчислення та сплати гонорару визначається в додатку до договору, а остаточний розмір встановлюється в акті приймання-передачі.

Додатком №1 погоджено надання позивачу професійної правничої допомоги щодо оскарження спірного в даній справі рішення відповідача. Окрім цього, погоджено загальну вартість професійної правничої допомоги у розмірі 40000,00 грн, а також узгоджено орієнтовний перелік послуг у даній справі.

Актом сторонами погоджено надання позивачу послуг згідно Додатку загальною вартістю 40000,00 грн.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Відповідач посилався на те, що надані документи не містять розрахунку фактично наданих послуг та не визначають час, витрачений адвокатом. Разом з цим, за наявності очевидного факту надання послуг (погоджено перелік послуг у Додатку, в наявності позов, відповідь на відзив та інші процесуальні документи у справі) суд має можливість вирішити питання про пропорційність заявлених витрат і без визначення затраченого часу для випадків визначення гонорару у фіксованому розмірі.

Відповідач звертав увагу, що виокремлені у Додатку послуги (зокрема, вивчення матеріалів та підготовка позову) по суті охоплюються однією послугою з підготовки та складання позовної заяви, а також що відсутні докази надання консультацій у кількості 5. Ці доводи заслуговують на увагу та враховуються судом при визначенні розміру відшкодування.

Відповідач посилався на те, що послуги з представництва інтересів позивача у трьох судових засіданнях фактично не надавались, оскільки справу №160/17066/26 розглянуто в порядку спрощеного (письмового) провадження без виклику сторін. Ця обставина відповідає дійсності, підтверджується матеріалами справи та враховується судом як така, що зменшує фактичний обсяг наданої адвокатом правничої допомоги.

Відповідач посилався на поширеність даної категорії справ, наявність сталої судової практики та розгляд справи в порядку письмового провадження. Ця обставина відповідає дійсності та враховується судом при визначенні розміру відшкодування позивачу судових витрат.

Суд визнає належними докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а такі витрати пов`язаними з розглядом справи. Водночас, суд не визнає такі витрати у повному обсязі обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.

Також суд зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 23.09.2022 року у справі №120/2696/19-а.

Суд переходить до застосування критеріїв згідно ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розмір заявлених витрат є частково обґрунтованим та частково пропорційним до предмета спору, при цьому доводів значення справи для сторони або публічного інтересу позивачем не наведено, в т.ч. відсутні обґрунтування можливості, наприклад, припинення господарської діяльності позивача в залежності від результатів судового розгляду та ін.

Обставини згідно п. 3, 4 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлені.

Суд, з`ясовуючи обґрунтованість заявлених витрат, зазначає, що спірні правовідносини є поширеними, за змістом такі відносини не були суттєво складними, в наявності стале нормативно-правове регулювання таких правовідносин, а також судова практика, про що свідчить в т.ч. виклад рішення суду, також суд враховує дійсно надані послуги та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Зважаючи на вказане, суд констатує наявність підстав для зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу з 40000,00 грн до 7000,00 грн за критеріями обґрунтованості та пропорційності.

Керуючись ст. ст. 132-143, 241-243, 246, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІДЛАБ» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/17066/26 задовольнити частково.

Ухвалити у справі №160/17066/26 додаткове рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Полтавської митниці (36022, м. Полтава, вул. Кукоби Анатолія, буд. 28, код ЄДРПОУ: 43997576) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІДЛАБ» (49055, м. Дніпро, вул. Незалежності, буд. 11, кв. 62, код ЄДРПОУ: 41316399) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень (сім тисяч гривень 00 копійок).

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко