Рішення № 140315631, 05.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 жовтня 2026 р. Справа № 120/12672/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01601)

про: визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича стосовно повернення виконавчого документа стягувачці у справі № 120/18778/23; визнання незаконною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича від 22.07.2026 (ВП № 76275189) про повернення виконавчого документа стягувачці, а виконавчий лист від 03.04.2024 №120/18778/23 повернути у відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для подальшого виконання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін`юсту Берегових В. С. у межах виконавчого провадження № 76275189 безпідставно виніс постанову від 22.07.2026 про повернення стягувачеві виконавчого документа № 120/18778/23, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 27.09.2024. Свої дії виконавець мотивував тим, що судом апеляційної інстанції було змінено спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів у розмірі 1 403 377 грн (суддівська винагорода та допомога на оздоровлення за 2021 2023 роки) з бюджетної програми, головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України. Посилаючись на п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець дійшов висновку про неможливість подальшого проведення виконавчих дій. Проте позивач вважає таке рішення протиправним та необґрунтованим, оскільки фактичне виконання рішення через органи казначейства заблоковане через формальні перешкоди, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 25.08.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів доплати судового збору в розмірі 1 064 грн 96 коп.

26.08.2026 за вх.№59040/26 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 14.09.2026 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, цією ухвалою до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну судову адміністрацію України (далі третя особа).

22.09.2026 за вх.№64915/26 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію, відповідач вказує, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.07.2026 винесена у зв`язку зі зміною способу і порядку виконання судового рішення у справі № 120/18778/23. Зокрема, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 змінено спосіб і порядок виконання рішення шляхом проведення Державною казначейською службою України безспірного списання коштів на користь стягувача у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845. При цьому, як наголошує відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень про стягнення коштів з державних органів здійснюється органами Казначейства, тоді як органи державної виконавчої служби не наділені повноваженнями здійснювати примусове виконання таких рішень шляхом списання коштів з рахунків держорганів.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №120/18778/23 перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Вінницького апеляційного суду, третя особа Державна казначейська служба України, про визнання протиправними дій протиправними та стягнення недоплачених сум суддівської винагороди.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024, визнано протиправними дії Вінницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн; зобов`язано Вінницький апеляційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду, матеріальну допомогу на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00,00 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів; визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Вінницького апеляційного суду у повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн, у 2023 році 2684,00 грн; зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Вінницький апеляційний суд бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн, у 2023 році 2684,00 грн. за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

27.09.2024 Вінницьким окружним адміністративним судом у справі №120/18778/23 виписано виконавчі листи.

11.10.2024 відповідачем відкрито виконавче провадження №76275189 з виконання виконавчого листа №120/18778/23 від 27.09.2024 щодо зобов`язання Державної судової адміністрації України забезпечити Вінницький апеляційний суд бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн, у 2023 році 2684,00 грн.

21.01.2025 до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Міністерство юстиції України із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення в порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/18778/23.

Водночас, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2025 скасовано, прийнято нову постанову, якою заяву Міністерства юстиції України про зміну способу виконання рішення суду задоволено. Змінено спосіб та порядок виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі №120/17887/23 шляхом проведення Державною казначейською службою України безспірного списання на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди, матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн, встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів, яка становить 1 403 377 грн з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025 виправлено описку, допущену в мотивувальній та резолютивній частинах постанови Сьомого апеляційного адміністративного від 27 травня 2025 року вказавши вірний номер справи "№120/18778/23" замість помилково зазначеної "№120/17887/23".

У зв`язку зі зміною способу і порядку виконання судового рішення у справі №120/18778/23, відповідачем 22.07.2026 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження`оскільки Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено інший порядок виконання рішень про стягнення коштів з боржника-державного органу.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Водночас, ч. 1, 2, та 3 ст. 6 Закону №1404-VIII установлено, що у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (частина 4 статті 6 Закону №1404-VIII).

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відтак, з наведеного слідує, що виконавчий документ повертається стягувачу:

- якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення;

- щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону №1404-VIIІ, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон №4901-VI).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №4901-VI, Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Частинами першою та другою ст. 3 Закону №4901-VI установлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Визначальним у контексті наведених норм Закону №4901-VI є статус боржника.

Так, якщо боржником є державний орган (державне підприємство), то порядок стягнення коштів з державного органу (державного або місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) регулюється положеннями ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" з урахуванням положень ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Підпунктом 1 пункту 9 Розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Отже, законодавством наділено саме органи Казначейства повноваженнями здійснювати безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

На виконання пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджено «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (далі - Порядок № 845).

Пунктом 1 Порядку № 845 визначено, що цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Безспірне списання, за визначенням наведеним у п. 2 Порядку №845, - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з п. 3 Порядку №845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 26 Порядку №845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей (п. 47 Порядку №845).

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів (п. 48 Порядку №845).

Судом встановлено, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі № 120/18778/23 задоволено заяву Міністерства юстиції України та змінено спосіб і порядок виконання рішення суду від 03.04.2024 шляхом проведення Державною казначейською службою України безспірного списання коштів на користь стягувача з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України № 845.

Таким чином, у зв`язку зі зміною способу і порядку виконання судового рішення, виконання зобов`язань за виконавчим документом віднесено виключно до компетенції органів Казначейства в порядку безспірного списання коштів, натомість органи державної виконавчої служби позбавлені повноважень здійснювати примусове виконання таких рішень шляхом вчинення виконавчих дій, передбачених Законом № 1404-VIII.

Враховуючи викладене, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, встановивши неможливість подальшого проведення виконавчих дій органами ДВС через зміну способу виконання рішення суду, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на зазначене, оскаржувана постанова від 22.07.2026 є обґрунтованою, прийнятою у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00015622)

Третя особа: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 05.10.2026 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна