Рішення № 140315443, 05.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 жовтня 2026 р. Справа № 120/13915/26

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Аляб`єв І.Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії виходячи із шести мінімальних пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію починаючи з 11.08.2026 в розмірі шести мінімальних пенсій за віком визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Відтак, з метою зобов`язання відповідача здійснити вищевказаний перерахунок та виплату, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 14.09.2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача у відзиві проти задоволення позову заперечує. Зазначає, що адвокатський запит позивача від 11.08.2026 не є заявою про перерахунок пенсії у розумінні статті 44 Закону України №1058-IV та Порядку №22-1, а лист відповідача від 03.09.2026 має інформаційний характер і не є рішенням про відмову у перерахунку пенсії. Відтак, на думку відповідача, належної заяви про перерахунок пенсії та рішення про відмову у такому перерахунку не було, у зв`язку з чим позов є передчасним.

По суті спору відповідач вважає, що пенсія позивача правомірно обчислюється відповідно до чинної редакції статті 54 Закону України №796-XII, з урахуванням змін, внесених Законом №1584-IX. Застосування редакції цієї статті, передбаченої Законом №230/96-ВР, якою встановлювався розмір пенсії у кратному розмірі мінімальної пенсії за віком, на думку відповідача, є неможливим, оскільки зазначена редакція втратила чинність. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, від 13.09.2023 №7-р(I)/2023 та від 03.04.2024 №4-р(I)/2024, а також положення Конституції України, відповідач вважає, що суд не може підміняти законодавця та застосовувати положення законодавства, які втратили чинність.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 1 категорії, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

11.08.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплату пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до частини третьої статті 54 зазначеного Закону. Листом від 03.09.2026 відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку, посилаючись на відсутність правових підстав для застосування відповідного розміру пенсії.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення у разі втрати працездатності. Згідно зі статтею 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, а держава зобов`язана забезпечувати екологічну безпеку та подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Основні положення щодо соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені Законом України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII).

Судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії, та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-XII.

Відповідно до статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР в усіх випадках розміри пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не могли бути нижчими, зокрема для ІІІ групи інвалідності - шести мінімальних пенсій за віком.

Законом України від 28.12.2014 №76-VIII частину третю статті 54 Закону №796-XII було викладено в іншій редакції, відповідно до якої умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи визначалися актами Кабінету Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 зазначене законодавче регулювання в частині уповноваження Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри відповідних пенсій визнано таким, що не відповідає Конституції України. Конституційний Суд України виходив, зокрема, з того, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак при цьому не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.

При цьому Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини цього Рішення зобов`язав Верховну Раду України протягом трьох місяців привести нормативне регулювання статті 54 Закону №796-XII у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням. Окремо Конституційний Суд України визначив, що у разі невиконання такого обов`язку протягом зазначеного строку застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

Таким чином, саме Конституційний Суд України визначив правовий наслідок неприведення законодавчого регулювання у відповідність із Конституцією України - застосування положень статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

На виконання Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Верховною Радою України прийнято Закон України від 29.06.2021 №1584-IX, який набрав чинності 01.07.2021 та виклав частину третю статті 54 Закону №796-XII у новій редакції. Згідно з цією редакцією розмір пенсії для осіб з інвалідністю ІІІ групи не міг бути нижчим 3700 грн.

Водночас сам факт прийняття Закону №1584-IX не може розглядатися як безумовне виконання Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 у частині забезпечення належного рівня соціальних гарантій.

Так, у Рішенні від 03.04.2024 №4-р(І)/2024 Конституційний Суд України, оцінюючи зміни, внесені Законом №1584-IX, констатував, що законодавець повторно запровадив правове регулювання з тим самим недоліком, визначивши у частині третій статті 54 Закону №796-XII мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю та пенсії у зв`язку з втратою годувальника в розмірах, менших, ніж ті, що були гарантовані Законом №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

Конституційний Суд України також наголосив, що пенсія за інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи є особливою формою відшкодування завданої шкоди та не може бути скасована, зменшена або поставлена в залежність від наявних фінансових ресурсів чи інших обставин. Конституційний Суд України дійшов висновку, що встановлення частиною третьою статті 54 Закону №796-XII розмірів пенсій, які не забезпечують належного рівня соціального захисту, не відповідає конституційним гарантіям, зокрема статтям 3, 8, 16, 22, 46 та 50 Конституції України.

Отже, хоча на момент виникнення спірних правовідносин частина третя статті 54 Закону №796-XII формально була викладена в редакції Закону №1584-IX, це саме по собі не є підставою для її застосування без урахування висновків Конституційного Суду України щодо змісту та конституційності такого законодавчого регулювання.

Суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 визнано неконституційною частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX. Водночас Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності зазначеним положенням до трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Зазначене відтермінування втрати чинності не змінює висновків Конституційного Суду України щодо невідповідності встановленого Законом № 1584-IX розміру пенсій конституційним гарантіям соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 прямо визначено, що у разі неприведення законодавчого регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням у встановлений строк застосуванню підлягає частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Відповідно, визначаючи норму права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд враховує рішення Конституційного Суду України, які є обов`язковими до виконання, а також правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 54 Закону № 796-XII.

Так, у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що встановлені Законом № 1584-IX розміри пенсій є суттєво меншими за розміри пенсій, гарантовані статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. З огляду на це Верховний Суд застосував до спірних правовідносин положення статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Такий правовий висновок відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23, від 10.09.2024 у справі № 240/34675/23, від 12.09.2024 у справі № 240/1024/24 та інших справах. У постанові від 22.04.2026 у справі № 240/27871/21 Верховний Суд підтвердив, що встановлення Законом № 1584-IX розмірів пенсій, нижчих за передбачені статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, не забезпечує мінімальних гарантій соціального захисту, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Отже, з урахуванням наведених висновків Конституційного Суду України та Верховного Суду, суд доходить висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, відповідно до якої розмір пенсії для особи з інвалідністю ІІІ групи, щодо якої встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим шести мінімальних пенсій за віком.

Доводи відповідача про втрату чинності редакцією статті 54 Закону № 796-XII, встановленою Законом № 230/96-ВР, та неможливість її застосування судом не спростовують наведених висновків.

Як зазначено вище, Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 визначено правовий наслідок неприведення законодавчого регулювання статті 54 Закону № 796-XII у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням, а саме застосування частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Застосування зазначеної редакції статті 54 Закону № 796-XII у спірних правовідносинах обумовлене не відновленням судом дії положень закону, а виконанням правового наслідку, прямо визначеного Конституційним Судом України, з урахуванням подальшого правового регулювання та висновків Верховного Суду щодо його відповідності конституційним гарантіям соціального захисту.

Посилання відповідача на те, що застосування положень Закону № 230/96-ВР призводить до втручання суду у повноваження законодавця, також є безпідставним.

Визначаючи належну норму права, суд не встановлює нового розміру пенсії та не здійснює законодавчого регулювання спірних правовідносин, а застосовує положення статті 54 Закону № 796-XII з урахуванням рішень Конституційного Суду України та правових висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Не впливають на наведені висновки і посилання відповідача на статтю 24 Конституції України. Застосування до позивача положень статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР обумовлено його належністю до визначеної законом категорії осіб та встановленими у цій нормі гарантіями пенсійного забезпечення. Таке застосування не є вибірковим чи дискримінаційним, а відповідає правовому регулюванню, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням висновків Конституційного Суду України.

Щодо доводів відповідача про відсутність належної заяви про перерахунок пенсії суд зазначає таке.

11.08.2026 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, яка безпосередньо має назву «Заява щодо перерахунку пенсії». Зі змісту цієї заяви однозначно вбачається волевиявлення позивача на проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-XII у розмірі шести мінімальних пенсій за віком. У заяві визначено конкретну вимогу щодо перерахунку, правову підставу такого перерахунку та розмір пенсії, який позивач просить застосувати.

Таким чином, за своїм змістом звернення позивача спрямоване саме на реалізацію права на перерахунок пенсії, а не на отримання інформації чи консультації щодо пенсійного забезпечення. Тому визначальним для вирішення питання про належність такого звернення є його фактичний зміст та однозначність волевиявлення особи.

Сам по собі факт подання заяви представником позивача - адвокатом, повноваження якого підтверджені належним чином, не свідчить про відсутність волевиявлення пенсіонера на перерахунок пенсії. Звернення подано в інтересах ОСОБА_1 та містить конкретну вимогу саме щодо його пенсії.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.07.2025 у справі №580/710/24, де Верховний Суд зазначив, що навіть звернення у формі адвокатського запиту, якщо з його змісту вбачається чітке та недвозначне волевиявлення особи щодо перерахунку пенсії, має оцінюватися за змістом, а не виключно за формою. Відмова органу Пенсійного фонду розглянути таке звернення лише з формальних підстав без оцінки його змісту визнана проявом надмірного формалізму.

У межах розгляду даної справи зазначений висновок має ще більше значення, оскільки звернення позивача не лише містить прохання про перерахунок пенсії, а й прямо назване заявою щодо перерахунку пенсії та містить усі необхідні відомості щодо предмета звернення.

Суд також враховує, що відповідач не залишив зазначене звернення без розгляду та не повернув його з мотивів невідповідності встановленій формі, а розглянув питання по суті та листом від 03.09.2026 фактично заперечив наявність правових підстав для проведення позивачу перерахунку пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин посилання відповідача на те, що позивач не подав належної заяви про перерахунок пенсії, не відповідає фактичним обставинам справи. Наявність письмового звернення з конкретною вимогою про перерахунок пенсії та надання відповідачем відповіді по суті свідчать про те, що спір між сторонами фактично виник та стосується саме правомірності відмови у проведенні такого перерахунку.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про передчасність звернення позивача до суду та відсутність належної заяви про перерахунок пенсії.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов`язаних з розглядом справи, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії виходячи із шести мінімальних пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію починаючи з 11.08.2026 в розмірі шести мінімальних пенсій за віком визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005).

Суддя Аляб`єв Ігор Геннадійович