Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
05 жовтня 2026 р. Справа № 640/6753/20
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Головного управління ДПС у Київській області №0008465105 від 21 січня 2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
11.06.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 сплатила єдиний внесок за І, ІІ квартали 2015 року, І, ІІІ квартали 2016 року, IV квартал 2017 року та ІІ квартал 2018 року з порушенням строків, встановлених статтею 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
21.09.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, у якому остання вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки за позивача в період з січня 2015 року по грудень 2018 року єдиний соціальний внесок сплачувало ТОВ "ЛІКО-ТЕХНОЛОГІЯ" та ТОВ "АВКАЛЕНД".
На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825 (в редакції Закону №3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року №399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа №640/6753/20 передана на розгляд та вирішення Вінницькому окружному адміністративному суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу було передано на розгляд судді Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюку М.В.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду, постановленою суддею Слободонюком М.В. від 07.03.2025 року адміністративну справу №640/6753/20 прийнято до провадження. Даною ухвалою також допущено заміну відповідача у справі - Головне управління ДПС у Київській області на його правонаступника, яким є Головне управління ДПС у Київській області як відокремлений підрозділ ДПС України.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Вінницького окружного адміністративного суду №1 від 01 січня 2026 року, у зв`язку із тим, що суддя Слободонюк Михайло Васильович відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду №034-К від 17.12.2025 виключений зі штату Вінницького окружного адміністративного суду, призначений повторний автоматизований розподіл справи №640/6753/20.
За результатами повторного автоматизованого розподілу, адміністративну справу №640/6753/20 передано на розгляд судді Воробйовій І.А.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду, постановленою суддею Воробйовою І.А. від 06.01.2026 року адміністративну справу №640/6753/20 прийнято до провадження.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду, постановленою суддею Воробйовою І.А. від 28.05.2026 року витребувано у відповідача письмові відомості щодо сплати ЄСВ за ОСОБА_1 ТОВ "Акваленд" у період з січня 2015 року по липень 2015 року, а також ТОВ "Ліко-Технологія" у період з листопада 2015 року по грудень 2018 року.
03.06.2026 року представником відповідача подано заяву в якій зазначено, що персоніфіковані відомості про сплату єдиного внеску ТОВ "Акваленд" у періоді з січня 2015 року по липень 2015 року та ТОВ "Ліко-Технологія" у період з листопада 2015 року по грудень 2018 року за ОСОБА_1 знаходиться в правовому полі ПФУ.
Розпорядженням керівника апарату Вінницького окружного адміністративного суду №223 від 23 червня 2026 року, у зв`язку із тим, що суддя Воробйова Інна Анатоліївна відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду №019-К від 19.06.2026 виключена зі штату Вінницького окружного адміністративного суду, призначений повторний автоматизований розподіл справи №640/6753/20.
За результатами повторного автоматизованого розподілу, адміністративну справу №640/6753/20 передано на розгляд судді Свентуху В.М.
Ухвалою суду адміністративну справу прийнято до провадження.
На адресу суду позивачем подано додаткові пояснення, в яких зазначено, що за період, за який відповідач встановив несвоєчасну сплату ЄСВ, єдиний внесок за позивача сплачували юридичні особи, у яких позивач працював, що підтверджується доданими відомостями з особистого кабінету Пенсійного фонду України.
На переконання позивача, вимога повторної сплати ЄСВ суперечить меті запровадження консолідованого страхового внеску.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
21.01.2020 року Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0008465105, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1822,06 грн. за період з 21.07.2015 року до 06.11.2018 року та нараховано пеню у розмірі 63,17 грн.
Вважаючи таке рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, крім іншого, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
За правилами частини четвертої статті 5 Закону №2464 обов`язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців".
За змістом пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абз. 2 п.2 ч.1 ст.7 Закону№2464).
Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Платники єдиного внеску, зазначені у п.п. 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону №2464).
Згідно із частиною четвертою статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону №2464).
Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464).
Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі - Інструкція №449, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення).
Верховний Суд в постанові від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 вказав, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18, від 19.05.2020 року у справі №560/1959/19 та Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 23 квітня 2026 року у справі № 640/37127/21.
Відповідач обґрунтовує правомірність оскаржуваного рішення даними інтегрованої картки платника, відповідно до яких позивачу автоматично нараховано єдиний внесок як фізичній особі-підприємцю, а сплату відповідних сум відображено після закінчення встановлених строків.
На підставі цих відомостей контролюючий орган застосував до позивача штрафні санкції та нарахував пеню.
Водночас суд зазначає, що для встановлення правомірності застосування таких санкцій необхідно з`ясувати не лише дати відображення платежів в інтегрованій картці платника, а й наявність у позивача обов`язку зі сплати внеску за відповідні періоди, з урахуванням її перебування у трудових відносинах та сплати єдиного внеску роботодавцями.
Як підтверджується довідкою ТОВ "Акваленд", позивач працювала в цьому товаристві на посаді юриста, а за період із січня по липень 2015 року за неї сплачувався єдиний соціальний внесок /а.с. 48/.
Відповідно до довідки ТОВ "Ліко-Технологія" позивач працювала на посаді директора, а товариство сплачувало за неї єдиний соціальний внесок із листопада 2015 року по грудень 2018 року /а.с. 47/.
Зазначені відомості узгоджуються з індивідуальними відомостями про застраховану особу за формою ОК-5, у яких наведено відповідних страхувальників, суми заробітку позивача та позначки про сплату страхових внесків.
Отже, надані документи підтверджують, що у відповідні місяці спірного періоду позивач була застрахованою особою, за яку єдиний внесок сплачували роботодавці, а тому ці обставини підлягали врахуванню відповідачем при визначенні наявності у позивача самостійного обов`язку зі сплати єдиного внеску та підстав для застосування фінансових санкцій.
Однак, відповідач обмежився посиланням на дані інтегрованої картки платника, не надавши належної оцінки сплаті внеску роботодавцями та не обґрунтувавши, з урахуванням цих обставин, правомірності застосованого штрафу й нарахованої пені.
Отже, рішення Головного управління ДПС у Київській області №0008465105 від 21 січня 2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправним і підлягає скасуванню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, судові витрати понесені позивачем у розмірі 840,80 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області №0008465105 від 21 січня 2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління ДПС у Київській області як відокремлений підрозділ ДПС України (вул. Святослава Хороброго, 5-А, м. Київ, 03151, ЄДРПОУ ВП 44096797).
Суддя Свентух Віталій Михайлович
Судове рішення № 140315442, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 05.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 640/6753/20. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: