Рішення № 140313853, 05.10.2026, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/1001/26

Провадження № 2/503/978/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Кодима, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про визнання права на приватизацію житлового приміщення та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач подала до суду вище вказаний позов посилаючись на ті обставини, що з 2018 року постійно проживає та зареєстрована у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га кадастровий номер 5122584600:02:002:0243. Зазначене житлове приміщення було надане їй на підставі рішення Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області від 14.12.2018 року № 311 «Про надання службового житла» і на підставі останнього вона правомірно заселилася до нього, відкрила особовий рахунок для оплати комунальних послуг і безперервно до теперішнього часу в ньому проживає разом із членами своєї родини чоловіком і двома синами, належним чином виконуючи обов`язок наймача. З метою реалізації свого права на приватизацію державного фонду вона звернулась до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області із заявою і пакетом документів щодо виключення з числа службових приміщень зазначеного вище житла для його подальшої приватизації внаслідок довготривалого стажу роботи понад 10 років. Однак, Кодимська міська рада Подільського району Одеської області своїм листом від 15.05.2026 року № 03-17/1932 повідомила їй про відмову у здійсненні приватизації житла причиною чого зазначала те, що серед поданого пакету документів відсутній оригінал ордера на вселення в житлове приміщення. Натомість позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки сама по собі відсутність ордера на вселення у спірне приміщення не є законодавчо визначеною підставою для відмови у приватизації. У зв`язку з чим позивач для захисту своїх прав пред`явила до відповідача відповідний позов шляхом подачі до суду з використанням системи «Електронний суд» позовної заяви, в якій просить визнати за нею права на приватизацію спірного житла (без надання органу приватизації ордера на спірне житло), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв.м., житлова 31,0 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га кадастровий номер 5122584600:02:002:0243; зобов`язати житлово-побутову комісію при виконавчому комітеті Кодимської міської ради Подільського району Одеської області здійснити приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв.м., житлова 31,0 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га кадастровий номер 5122584600:02:002:0243 на її ім`я за відсутності ордера на житлове приміщення.

Також позивачем до позовної заяви, у відповідності до вимог абзаців першого і другого ч.7 ст. 43 та абзацу другого ч.1 ст. 177 ЦПК України, було додано доказ надсилання іншому учаснику справи відповідачу копій поданих до суду документів, а саме квитанцію № 7716502 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІКС (а.с.43-45).

29.06.2026 року ухвалою суду (а.с.47-48) позовну заяву було залишено без руху із визначенням способу і строку для усунення недоліків.

30.06.2026 року позивач через систему «Електронний суд» подала заяву (а.с.50) на усунення недоліків позовної заяви, до якої була долучена квитанція про сплату (доплату) судового збору (а.с.51) у встановлених порядку і розмірі.

01.07.2026 року ухвалою суду (а.с.53-54) було відкрито провадження у даній справі із визначенням її розгляду в порядку загального позовного провадження. Одночасно роз`яснено відповідачу його право подати у 15-денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження відзив на позовну заяву (відзив) та зустрічний позов. Копію ухвали направлено сторонам у відповідності до вимог ст. 190 ЦПК України та отримано ними у порядку встановленому пунктом 2 ч.6 ст. 272 ЦПК України, шляхом її доставки 02.07.2026 року до їх електронних кабінетів, що підтверджують відповідні довідки про доставку електронного документу (а.с.55-56).

У встановлений судом строк відповідач не скористався своїми процесуальними правами учасника справи, зокрема відзив на позовну заяву (відзив) не подав.

30.07.2026 року ухвалою суду (а.с.68-69) закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.2 ст. 128 ЦПК України, шляхом доставлення 05.08.2026 року судової повістки до її електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного документа (а.с.75). При цьому, 30.07.2026 року позивач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.66), в якій також зазначила про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача Кодимської міської ради Подільського району Одеської області в судове засідання також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання відповідач був своєчасно повідомлений належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.2 ст. 128 ЦПК України, шляхом доставлення 05.08.2026 року судової повістки до його електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного документа (а.с.74). При цьому, 22.07.2026 року відповідач подав до суду пояснення від 22.07.2026 року № 03-17/2868 (а.с.62-64), в якому серед іншого, було заявлено клопотання про розгляд даної справи за відсутності його представника.

Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. В свою чергу, згідно п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Водночас, згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.

З 11.08.2015 року позивач ОСОБА_1 працевлаштована на різних посадах Сербівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, що підтверджують відповідні записи за № 7-11 в копії трудової книжки серії НОМЕР_1 заповненій на її ім`я 03.07.2007 року (а.с.6-7).

14.12.2018 року Сербівською сільською радою Кодимського району Одеської області було прийнято рішення № 311-VII «Про надання службового житла» (а.с.8), згідно якого лікарю загальної практики сімейної медицини с. Серби ОСОБА_1 було надано службове житло, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв.м., житловою 31,0 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га (кадастровий номер 5122584600:02:002:0243), а також підготувати та забезпечити укладення договору найму службового житла за вказаною адресою та видати ОСОБА_1 ордер на вселення в службове житло із складом сім`ї в кількості 4 чоловік, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

30.01.2020 року було здійснено реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та членів її сім`ї чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , про що в сукупності свідчать копії документів доданих позивачем до своєї позовної заяви (а.с.9-30), зокрема копія відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (а.с.9), виданої Кодимською міською радою Подільського району Одеської області 08.04.2026 року за № 13/1-15/352.

Згідно положень пункту 6-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР та пунктів 1 і 2 рішення Кодимської міської ради Одеської області І сесії VІІІ скликання «Про реорганізацію Баштанківської, Будеївської, Грабівської, Загнітківської, Івашківської, Крутівської, Лабушненської, Лисогірської, Олексіївської, Петрівської, Пиріжнянської, Писарівської, Сербівської, Смолянської, Шершенецької сільських рад шляхом приєднання до Кодимської міської ради» від 08.12.2020 року № 12- VІІІ, відповідні сільські ради реорганізовані шляхом приєднання до Кодимської міської ради, внаслідок чого розпочата процедура реорганізації, а правонаступником всього майна, прав та обов`язків зазначених сільських рад вважається Кодимська міська рада.

Протягом періоду часу, принаймні з 12.12.2022 року по 23.11.2025 року позивач ОСОБА_1 здійснювала оплату отриманих послуг з енергопостачання та водопостачання і водокористування за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджують копії відповідних платіжних інструкцій АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.34-38). Натомість обсяг відомостей наявних у роздруківках платіжних операцій щодо платежів ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (а.с.31-33) здійснених в період з 28.12.2020 року по 28.12.2021 року не дозволяє встановити їх платника та адресу отриманих послуг.

16.10.2024 року позивач ОСОБА_1 , як споживач за адресою: АДРЕСА_1 , уклала з КП «Кодимакомунсервіс» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області договір № 120 про надання послуг з центрального водопостачання та центрального водовідведення із додатковою угодою до нього (а.с.39-40).

09.04.2026 року генеральний директор КП «Кодимський ЦПМСД» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області звернулась до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області з клопотанням за № 64 щодо виключенні з числа службових приміщень жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшої приватизації працівником ОСОБА_1 лікарем ЗПСЛ АЗПСМ с. Серби, в зв`язку з довгостороковим стажем роботи (понад 10 років), що вбачається із змісту копії витягу з протоколу від 30.04.2026 року № 3 відповідного засідання (а.с.41) та копії листа від 15.05.2026 року № 03-17/1932 (а.с.42).

30.04.2026 року на засіданні житлово-побутової комісії при виконавчому комітеті Кодимської міської ради Подільського району Одеської області було прийнято рішення про відмову у виключенні з числа службових приміщень жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , в зв`язку з відсутністю ордера на жиле приміщення, працівнику надати роз`яснення щодо її законного права звернутися до суду для вирішення вищезазначеного питання, про що свідчить копія витягу з протоколу від 30.04.2026 року № 3 відповідного засідання (а.с.41).

15.05.2026 року Кодимська міська рада Подільського району Одеської області за № 03-17/1932 надіслала генеральному директору КП «Кодимський ЦПМСД» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області лист (а.с.42), яким повідомила, що її клопотання від 09.04.2026 року № 64 щодо виключенні з числа службових приміщень жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшої приватизації працівником ОСОБА_1 лікарем ЗПСЛ АЗПСМ с. Серби, в зв`язку з довгостороковим стажем роботи понад 10 років було розглянуто на засіданні житлово-побутової комісії при виконавчому комітеті Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, оскільки серед поданого переліку документів до клопотання відсутній ордер на жиле приміщення, який є ключовим документом при вселені в житло державного або комунального житлового фонду і саме ордер є підставою для вселення, комісією було прийнято рішення відмовити у виключенні жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , з числа службових приміщень, в зв`язку з відсутністю ордера на жиле приміщення, а працівнику надати роз`яснення щодо її законного права звернутися до суду для вирішення вищезазначеного питання або ж продовжувати шукати ордер шляхом звернення до державного архіву, попередніх балансоутримувачів і т.д.

Нормативно-правове обґрунтування:

Відповідно до першого абзацу ч.1 та ч.2 ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

У відповідності до ч.1 і 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року № 2482-XII, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до п.23 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерством з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396 (надалі за текстом Положення), орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

Пунктом 18 Положення затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації, серед яких копія ордера про надання жилої площі.

У постанові від 12 жовтня 2020 року у справі № 686/27262/18 Верховний Суд зазначив, що не може вважатися такою, що самоправно зайняла жиле приміщення, також особа, яка вселилася в жиле приміщення без ордера, але на підставі угоди чи дозволу (застосовано в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 серпня 2024 року у справі № 462/7300/20).

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 630/588/17 (провадження № 61-40350св18) зробив висновок, що якщо ж особа зайняла житлове приміщення без ордера, але на підставі якогось дозволу, така особа не може вважатися такою, що самоправно зайняла житлове приміщення (застосовано в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 серпня 2024 року у справі № 462/7300/20).

Висновки суду

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Органом місцевого самоврядування позивачу ОСОБА_1 відмовлено в приватизації житла виключно з тієї підстави, що останньою не було надано ордера на жиле приміщення.

Проте у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 лютого 2024 року у справі № 344/12427/21 (провадження № 61-8228св23) було зроблено висновок про те, що ненадання заявником ордеру на квартиру не може бути єдиною підставою для відмови у приватизації житла.

Схожого за змістом правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 296/4642/19.

Таким чином суд погоджується з самою наявністю порушення реалізації права позивача ОСОБА_1 на приватизацію житла з приводу якої вона звернулась з позовом. Однак, водночас із цим суд звертає увагу також на наступне.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним ( постанов Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, пункт 57 та від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, пункт 72).

В свою чергу застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17(пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40),від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90)).

Такий висновок міститься в пунктах 67-68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

В пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 зазначено, що захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

Однак, суд відзначає те, що позивачем ОСОБА_1 у пред`явленому позові не заявлено позовних вимог про визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, а саме рішення житлово-побутової комісії при виконавчому комітеті Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 30.04.2026 року (протокол № 3) про відмову у виключенні з числа службових приміщень займаного нею жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 для його подальшої приватизації.

Натомість позивачем ОСОБА_1 у пред`явленому позові заявлено позовні вимоги про визнання за нею права на приватизацію спірного житла (без надання органу приватизації ордера на спірне житло) та про зобов`язання житлово-побутову комісію при виконавчому комітеті Кодимської міської ради Подільського району Одеської області здійснити приватизацію відповідної квартири на її ім`я за відсутності ордера на житлове приміщення.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Ураховуючи вище викладене суд вважає, що заявлений позивачем позов не підлягає задоволенню внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. 223, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області; місцезнаходження: Одеська область, Подільський район, м. Кодима, пл. Перемоги, 1-1; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04527342, про визнання права на приватизацію житлового приміщення та зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Д.В. Вороненко